Адвокати «СВО» та мовний спецназ. Які ролі виконують російські пропагандисти

Протягом пів року в рамках проєкту Kremlin's Voice аналітики організації «Інтерньюз-Україна» досліджувати геноцидну риторику російської пропаганди, яка формує основу для воєнних злочинів проти українців. Результати цієї роботи команда «Інтерньюз» представила під час онлайн-панелі «Слова, які вбивають: геноцидна риторика російських пропагандистів», що відбулася за підтримки Національного демократичного інституту.

Аналітики виділили вісім номінацій російських пропагандистів, які заохочують до геноциду: «Майстер геноцидного слова», «Адвокат СВО», «Словесний мечник», «Мовні спецнази», «Провина жертви», «Гендерна дезінформація», «За винятковий медійний фейк», «Ворог №1».

Участь у дискусії взяли заступниця головного редактора UkraineWorld Анастасія Герасимчук, старша аналітикиня ГО «Інтерньюз-Україна» Альона Гришко, журналісти-аналітики ГО «Інтерньюз-Україна» Владислав Фарапонов, Андрій Авраменко, Дзвенислава Щерба й Інна Полянська.

Пропаганда є невіддільною частиною війни в Україні, яка триває вже понад 10 років. Російські медійні особи, які називають себе експертами, журналістами та блогерами, поширюють твердження, що сприяють продовженню війни ще на роки. Старша аналітикиня «Інтерньюз-Україна» Альона Гришко розповіла, що їхня команда зібрала докази, щоб вимагати притягнення російських пропагандистів до відповідальності:

«Ми говоримо про звинувачення і засудження тих, хто використовує мову ворожнечі, геноцидну риторику та дезінформацію. Також важливо підтримувати й інші організації, які збирають докази та виступають за справедливе покарання тих, хто поширює це зло».

Заступниця головного редактора UkraineWorld Анастасія Герасимчук сказала, що російська риторика дуже схожа на ту, що використовували нацисти в Німеччині під час Другої світової війни. Як нацисти свого часу говорили про вирішення «єврейського питання», так і деякі російські журналісти зараз кажуть про «українське питання», яке потрібно вирішити «методично, як і інші проблеми».

Росіяни використовують такі методи, як дегуманізація — приниження та демонізація українців одночасно. Це передбачає використання лексики, яка створює образ українця не як людини, а як істоти, яку можна і навіть потрібно винищувати. Такі ярлики як «нацисти», «кровожерливі маніяки», або зневажливі слова на кшталт «хохли» та «упирі» привчають росіян до думки, що українці є неповноцінними та заслуговують на знищення. Ще одна особливість геноцидної риторики Росії — це заперечення існування українців. Це змушує російську аудиторію більш прихильно знищувати те, що, як їм кажуть, не повинно існувати, і застосовувати жорстку силу.

Таким чином вплив російських пропагандистів призвів до того, що росіяни катують військовополонених і цивільних на окупованих територіях, депортують українських дітей і чинять інші воєнні злочини з цілковитою впевненістю у правильності своїх дій. «Інтерньюз» зафіксував геноцидні заклики та систематизував їх. Деякі російські пропагандисти потрапили до декількох категорій одночасно.

Категорія «Майстер геноцидного слова»

У цю категорію потрапили пропагандисти, які через свою риторику підбурюють росіян до геноцидного терору проти українського народу. Аналітик Владислав Фарапонов розказав про трьох медійників, які, з точки зору «Інтерньюзу», найкраще відповідають цій номінації. Це телеведучий і генеральний директор агенції «Росія сьогодні» Дмитро Кісельов, доцент департаменту політології Фінансового університету при уряді Росії Геворг Мірзаян і телеведуча «Росії-1» Ольга Скабєєва.

За словами Владислава Фарапонова, Росія позиціює себе як поборницю антивоєнних зусиль і водночас виправдовує примусову «демілітаризацію» України, тобто війну.

Російська перемога, згідно з тезами пропагандистів, досягається лише шляхом рішучого та політичного «покарання» Америки та Європейського Союзу за підтримку Києва. Росія зображується як воїтельниця-одиначка, яка протистоїть колективній могутності Заходу. Водночас підтримка Америки та ЄС для України начебто не є актом солідарності суверенної держави, а прямою провокацію, що вимагає суворої відплати.

Останнім часом активізувалися розмови про переговори з боку російської влади, відповідно російські пропагандисти почали активніше спекулювати на цій темі. Російська пропагандистка Ольга Скабєєва, відома своєю жорстокістю в закликах до насильства над українцями, навіть у цьому питанні виправдовує окупацію українських територій і погрожує Україні зброєю.

При цьому пропагандисти замовчують, що після незаконних референдумів на тимчасово окупованих територіях України переговори стали просто неможливими. Мовчать і про те, що Росія продовжує репресії на окупованих територіях і щодня атакує Україну дронами та ракетами.

Категорія «Адвокат СВО»

Російська «спеціальна військова операція» була б неможливою без «спеціальної пропагандистської операції». Ніхто не любить, щоб його називали агресором, тож саме через негативні конотації слово «війна» було заборонене в Росії.

Аналітик Андрій Авраменко розказав, що до номінації пропагандистів, що виправдовують початок так званої «СВО», а насправді війни, потрапили член Комітету з оборони Держдуми Росії Андрій Гурульов, оглядачка РІА «Новини» Вікторія Нікіфорова та блогер Борис Рожин. 

Згідно з російською пропагандою, це Україна готувалася напасти на Росію в лютому 2022 року, тому Росія першою розпочала атаку, щоб нібито не допустити українські війська на російську територію. Пропагандисти наполягають на цьому, попри те, що наприкінці 2021 року президент України Володимир Зеленський відкидав будь-які звинувачення, що Україна планує напасти на Росію у 2022-му, і саме Росія стягувала війська біля українських кордонів.

Одне з понять, яке використовується в дискурсі умовної української загрози, це так званий «антиросійський проєкт», який з України нібито роблять на заході. Цей термін з’явився ще у 2010-х роках щодо Грузії під час президентства Міхеіла Саакашвілі. Щодо України він став застосовуватися у 2021 році після публікації статті Путіна про так звану єдність українського та російського народу.

Російський блогер Борис Рожин навіть сказав, що день початку вторгнення є справжнім днем незалежності Росії, а російський національний костюм є військовою уніформою.

На думку Авраменка, інша цікава деталь полягає в тому, що пропагандисти так довго описували Україну як державу, яка розвалюється, що вони просто не можуть визнати силу українського опору. Щоб зберегти самоповагу Росії, вони вихваляються тим, що воюють з НАТО, і звинувачують «колективний Захід» в ескалації. Хоча підтримка України західними країнами якраз і розпочалася винятково в рамках міжнародного права як відповідь на агресію Росії.

«Словесний мечник»

До цієї категорії потрапили телеведучий та режисер Тигран Кеосаян, член головної ради окупаційної військово-цивільної адміністрації Запорізької області Володимир Рогов і головна редакторка RT та Sputnik Маргарита Симоньян.

Цих пропагандистів об’єднує використання конкретних термінів, які існують у пропагандистській реальності та підсилюють її. Аналітикиня Дзвенислава Щерба каже, що ці терміни мають сенс винятково у контексті російської пропаганди.

Це такі слова як «гейропа», «країна 404», «старі землі», «свинорейх», «укропітеки», «малоросія», «кастрюлоголові» тощо.

Термін «гейропа» з’явився ще на початку 2000-х років і був спрямований на зображення Росії як єдиної захисниці «традиційних цінностей». А «країна 404» зображує Україну як державу-невдаху, яка не варта існування на мапі світу. Цей термін став особливо популярним незадовго до повномасштабного вторгнення.

«Малоросія» має більш давню історію і використовується ще з часів Російської імперії. «Свинорейх» прирівнює Україну до нацистської держави, яку має знищити Росія. Як і в попередніх випадках, усі ці слова-маркери виправдовують ракетні обстріли та окупацію українських міст.

 

Тигран Кеосаян дегуманізує не лише українців, але й людей з інвалідністю та представників ЛГБТ, адже один з улюблених підходів російської пропаганди — розширення ненависті та стереотипів проти різних вразливих груп. Він каже, що українці прирівняли себе до «геїв та інвалідів», тож в абревіатурі ЛГБТ має з’явитися ще одна буква — У.

Володимир Рогов називає Україну державою-терористкою та прирівнює її до ісламістської терористичної держави ІДІЛ.

Маргарита Симоньян використовувала слово «вирусь» — тобто вироджені росіяни. Вона казала, що лише Росія є справжньою спадкоємицею Київської Русі, а Україна має повернутися до своїх витоків і об’єднатися з Росією під її керівництвом. І додає, що українців треба перевиховувати та повторно формувати їхню свідомість.

Категорія «Мовні спецнази»

Оскільки українська мова є істотною частиною української ідентичності, вона регулярно зазнає нападів російської пропаганди. Тези, які поширює Росія, варіюються від теорії змови на кшталт того, що українську мову створили австрійці, до того, що українська мова — це не справжня мова, а діалект російської, зіпсований польським впливом.

За словами аналітикині Інни Полянської, російську мову використовують як інструмент асиміляції, тож окупанти одразу ж замінюють українські топоніми на тільки-но окупованих територіях і вилучають книжки українською мовою.

Однак широкомасштабне вторгнення Росії до України продемонструвало нову риторику: влітку 2022 року російська співачка Дар’я Фрей і репер Аким Апачев знялипропагандистський кліп «Пливе кача» в окупованому Маріуполі на заводі «Азовсталь», який уже став символічним місцем пам’яті для українців. Цю пісню пропагандисти виконали українською мовою, проте вбитих українських військових назвали демонами. В пісні є рядки: «Це мій дім, це мій Крим, це моя земля. Я також забираю мову». Пізніше у своєму інтерв’ю Апачев назвав українську мову трофеєм, який мають забрати переможці.

Також у категорію увійшли російський політик Олексій Діденко, експрезидент Росії Дмитро Мєдвєдєв і блогер Роман Альохін.  

Олексій Діденко був спостерігачем на незаконних референдумах на окупованих територіях Донеччини й Луганщини у 2014 році. Він каже, що українська мова не повинна існувати, як і сама Україна. Це яскравий приклад російської окупаційної стратегії, спрямованої на знищення всіх складових української ідентичності, включаючи українську мову.

Наступний номінант — це колишній президент Росії Дмитро Мєдвєдєв. Він казав, що Україна — це не країна, а штучне зібрання, а українська мова — це не мова, а якийсь діалект чи суржик.

Російський блогер Роман Альохін говорив, що «мова Грушевського», тобто українська мова, була створена ним на замовлення Угорщини. Вочевидь, Альохін не знає, що задовго до часів українського історика та політичного діяча Михайла Грушевського, рідною мовою Миколи Гоголя була не російська, а саме українська мова.

Категорія «Провина жертви»

За словами Владислава Фарапонова, є три способи, за допомогою яких пропаганда використовує звинувачення жертви. Перший — найбільш популярний підхід, і тут Росія має чи не найбільше досвіду, — це переписування історії, фактів і замовчування ключових деталей. Інший метод — це безпосереднє перекладання відповідальності на жертв, відволікаючи увагу від справжніх причин своїх внутрішніх негараздів. І третій підхід — дегуманізація жертви. В кожному з цих випадків метою пропаганди є маніпулювання суспільним сприйняттям таким чином, щоб виправдати або раціоналізувати дії агресора, підриваючи легітимність і довіру до жертв. Таким чином, одна з найпопулярніших тем російських політиків і пропагандистів — це ностальгія за радянським минулим і заклик брати приклад з СРСР.

У цій номінації «перемогли» кореспондент «Комсомольської правди» Олександр Коц, «журналіст» Антон Красовський і «політолог» Володимир Шаповалов.

Пропагандисти називають Україну та Грузією місцем американських експериментів і звинувачують у провокуванні агресії, замінюючи при цьому місцями позиції агресора та жертви.

Російський політолог Володимир Шаповал ще у 2022 році не цурався звинувачувати Україну в тероризмі на окупованих територіях через створення підпільних банд, диверсії та залякування мирного населення. Але він не згадував про незаконну анексію частини цих територій, про незаконні референдуми та про репресії.

«Гендерна дезінформація»

Дезінформація щодо гендерних питань націлена на російську аудиторію в таких темах, як захист так званих традиційних цінностей від західного впливу. У 2022 році лідер російської православної церкви патріарх Кирило сказав, що війна розпочалася через те, що люди на Донбасі не хотіли дивитися на гей-прайди.

В трійку лідерів в цій номінації потрапили блогерка Ельвіна Боровкова, журналіст Владислав Угольний і лідер радикального руху «Мужское государство» Владислав Поздняков.

Після 24 лютого Ельвіна Боровкова почала поширювати інформацію, що виправдовувала війну, та заклики до посилення насильства проти українців. Серед найбільш цинічних прикладів є заохочування до вчинення насильства проти українських жінок і дівчат. Зокрема, вона говорила, що це начебто дозволено законом після 16 років.

Журналіст і пропагандист Владислав Угольний закликав до рівного підходу до всіх статево-вікових категорій українських військовополоненних, тобто щоб «орки не були сексистами та ґвалтували не лише ЗСУшників, а й ЗСУшниць». 

Владислав Поздняков теж відзначився приниженням жінок і ЛГБТІК-людей, а також закликами до сексуального насильства. Він стверджує, що українські жінки тікають до ЄС у пошуках заможних чоловіків і руйнують сім’ї, або ж займаються секс-бізнесом, бо не можуть знайти іншої роботи. Таким чином, російська пропаганда намагається створити конфлікти всередині українського суспільства.

Проте, згідно з опитуванням, яке було проведено Українським жіночим конгресом, більшість жінок все ж намагається повернутися до України після закінчення війни.

Номінація «За винятковий медійний фейк»

У цю номінацію потрапили телеведучий Аркадій Мамонтов, філософ Олександр Дугін і колишній військовий Адріан Боке.

Деякі з російських фейків в Україні стали мемами. Хоч в цих повідомленнях немає жодного сенсу, бойових комарів, перелітних птахів і кониківобговорювали навіть в ООН. На думку Андрія Авраменка, таким чином пропагандисти намагаються грати з базовими інстинктивними страхами людини.

Олександр Дугін сказав, що в Україні є таємний вхід до пекла. Таким чином він буквально демонізував Україну в середньовічному формулюванні. Але це твердження про українців як слуг сатани використовували також Дмитро Мєдвєдєв, Рамзан Кадиров і патріарх Кирило. Він ґрунтується на дискурсі традиційних цінностей, де російська історія начебто є унікальною духовністю на противагу корумпованому та «збоченому» заходу. Таким чином пропаганда втручається в релігію, щоб представити агресію проти України як священну війну проти зла.

Адріана Боке назвав різанина в Бучі інсценуванням. Він каже, що нібито на власні очі бачив, як тіла людей діставали з вантажівок і клали поруч з іншими тілами, що вже лежали на землі, аби надати вигляд масової загибелі людей. Проте в цьому випадку пропагандисти звинувачують в інсценуванні не лише Україну, а й британську розвідку.

Категорія «Ворог №1»

У той час як офіційні прокремлівські рупори ретельно підбирають слова, роблячи їх розпливчастими та метафоричними, герої цієї категорії відкрито закликають до фізичного знищення українців. Крім журналіста Владислава Угольного, в категорію потрапили двоє російських військових та блогерів — Євгеній Рассказов (Топаз) та Ілля Янсен. Вони сприяють героїзації військової служби в лавах російської армії, використовують свою репутацію для обґрунтування та виправдання воєнних злочинів проти українського народу.

Угольний називає себе російським іредентистом (об’єднання в одній державі етнічних груп, що проживають на території іншої держави, — «ДМ»), відкрито закликає до ліквідації української нації та пропагує історичний ревізіонізм (докорінний перегляд історичних концепцій — «ДМ»). Він каже, що будь-яка людина, яка асоціює себе з Україною, — недолюдина.

За словами Інни Полянської, може здатися, що така позиція суперечить офіційній риториці Росії про боротьбу з нацизмом. Однак у російській парадигмі така боротьба є лише частиною сучасного російського національного міфу, який використовується для опису будь-якої боротьби з інакшістю, якою б вона не була.

Оскільки Росія називає себе спадкоємницею переможців Другої світової війни, сьогоднішня війна стає ще одним приводом для продовження міфу. В цьому полягає російський месіанізм. Пропагандистам, імовірно, просто байдуже, що їхні твердження містять справжню нацистську риторику. Ілля Янсен, наприклад, каже, що Україна має палати, а сотні тисяч вдів повинні вити в тилу. «Нам потрібен терор, якого ще не бачив світ», — такі повідомлення поширює блогер на своїх сторінках.

Російський комбатант і блогер Євгеній Рассказов називає українців худобою, а Володимира Путіна вважає «наймиролюбнішим президентом у світі».

Таким чином, російські пропагандисти намагаються сконструювати нову жахливу реальність, де будь-який воєнний злочин може бути виправданий.