Слідами Сталіна: за що в Росії садять фізиків у справі про "гіперзвук" і до чого тут "Кинджали"

Путінська Росія все більше нагадує СРСР часів пізнього Сталіна. Одним із атрибутів тої епохи та похмурими реаліями російського сьогодення стали репресії проти наукової еліти.

Підсвітило тренд розлоге розслідування "Російської служби Бі-бі-сі" про репресії ФСБ проти 12 російських вчених-фізиків, які мали необережність обрати за тему свого наукового інтересу проблеми гіперзвуку та гіперзвукової швидкості. 24 Канал пояснює, що насправді трапилось.

Що за гіперзвук, гіпершвидкість і число Маха

• Гіперзвук – звукові коливання дуже високої частоти.
• Гіперзвукова швидкість – така, що суттєво перевищує швидкість звуку в атмосфері. До надзвукових швидкостей відносять всі, що перевищують 5 чисел Маха.
• Число Маха – відношення швидкості руху тіла в рідині чи газі до швидкості звуку в цьому середовищі. При цьому Мах – це прізвище австрійського вченого, піонера аеродинаміки.

Але це все доволі умовно, адже щільність повітря різна в різних шарах атмосфери, тому швидкість 1224 кілометри на годину буде вірною для польотів на невеликих висотах (стільки необхідно для подолання звукового бар’єру), але вже на висоті в 10 кілометрів число Маха становитиме 1076 кілометрів на годину.

Тож гіперзвукова швидкість для ракет приблизно в районі – від 6120 кілометрів на годину. Звісно, з чималою кількістю умовностей та спрощень.

Як бачимо, гіперзвук і гіперзвукова швидкість – доволі різні терміни, проте більшість людей цього не розрізняє, а звичка казати на друге скороченим варіантом "гіперзвук" взагалі заплутує. При цьому заарештовані в Росії вчені-фізики були саме фахівцями з першого (гіперзвуку) і фактично не мали стосунку до другого (гіпершвидкості).

Це воєнна тема?

Взагалі-то ні, гіперзвук – це цікаве природне явище, що дозволяє досліджувати фізику твердих тіл. Це фундаментальна наука. Втім, тема має і практичне значення – для акустичних досліджень, досліджень мікрохвильового випромінювання, космосу тощо.

Гіперзвукові швидкості – це також важлива наукова тема, проте вона має і воєнний аспект, адже будь-яка держава, а особливо така, якою править тиран, бажає мати зброю, що летить кудись на шаленій швидкості й не може бути зупинена засобами ППО противника. Особливо, якщо ця зброя буде нести ядерний заряд.

Нині гіперзвукові дослідження та експерименти зі створення зброї, здатної працювати на швидкості більш як 5 Махів, є важливим пріоритетом для багатьох держав світу. Можна навіть сказати, що у світі існує змагання за першість у цьому напрямку.

Стоп, але ж Росія вже перемогла у цих гіперзвукових перегонах?

Ніхто нас не слухав. Послухайте зараз,
– Путін у 2018 році фіксує появу в Росії гіперзвукової зброї та демонструє готовність диктувати світу свою волю, тобто шантажувати його.

Мінімум з 2005 року Путін вихвалявся гіперзвуковою зброєю, а у 2018 році у зверненні до Федеральних зборів пригрозив світу великим російським "аналоговнєтом" – гіперзвуковими ракетами, що летять та знищують США. Щоправда, це була анімація, проте слова російського диктатора були дійсно грізними.

Ми розробляємо і ставитимемо на озброєння нові стратегічні високоточні комплекси – такі, яких немає у світі. Це такі системи, які працюватимуть на гіперзвуку, змінюватимуть напрямок за курсом і висотою. Практично невразливі системи, зокрема й для засобів протиракетної оборони,
– Путін 27 вересня 2005 року в ході прямої лінії розповідає мешканцю Іжевська про міць та силу Росії.

Журналісти "російської служби Бі-бі-сі" підрахували, що за наступні 5 років Путін понад 70 разів згадував про "гіперзвук" і в тих чи інших формах обіцяв показати світу нову версію "кузькіної матері".

Про що ж говорив Путін? Таємниці тут не має. Це стратегічний ракетний комплекс шахтного та наземного базування "Авангард", а також авіаційний комплекс – "Кинджал".

Обидва були поставлені на бойове чергування у 2021 році. Пізніше Путіну ще "підвезли" гіперзвукові ракети "Циркон", втім, сам факт їхнього реального існування змушує дотепників відділяти дві останні літери в назві та робити акцент на тому, що залишилося, а ще легітимно називати всіх дотичних до цього пропагандистського проєкту клоунами.

За допомогою “Авангарда” (бойовий блок для ракет "Сармат" з анонсованою швидкістю в (увага) – 27 Махів) передбачалося знищувати Вашингтон, а "Кинджали" мали працювати більш локально.

Наразі існування "Авангарду" не як прототипу, а бойової одиниці нині досі не підтверджено і вважається сумнівним. Це ще не "ракети на воді", як у союзника росіян Сі Цзіньпіна, але близько.

Щодо "Кинджалу", то його Росія застосувала у бойових діях проти України та її цивільної інфраструктури. У 2022 році проти "Кинджалів" в українських ППО не було відповіді, але після появи у вартових неба систем PATRIOT (не найновіших, але надійних) у 2023 році російські "Кинджали" стали регулярно перехоплювати.

Але ж Путін казав, що це "аналоговнєт", який неможливо збити, бо "майже метеорит"?

Як виявилось, можна. І для цього "метеорита" навіть не знадобився Брюс Вілліс. Але як так сталося? А річ у тім, що Х-47М2 "Кинджал" – це не зовсім гіперзвукова ракета.

Так, це не принципово нова розробка, а перероблений під ракету авіаційного базування балістичний снаряд Р-500 "Іскандер". Той самий, яким рекомендували не смішити на самому початку війни Росії проти України, у 2014 році.

Що це означає?

А те, що балістичні ракети дійсно можуть розвинути гіперзвукову швидкість на деяких ділянках своєї траєкторії (коли "падають з неба", точніше – зі стратосфери, гіперзвукову швидкість могла мати навіть нацистська ракета "Фау-2" 80 років тому). Проте це не робить їх гіперзвуковими ракетами, адже вони не можуть маневрувати й взагалі не відповідають міжнародним стандартам для даного типу зброї.

Тобто вся ця історія з гіперзвуковими погрозами Путіна – фікція, ніякої гіперзвукової зброї у Росії не має. Дивно, що було б інакше в країні, більшість досягнень якої є або крадіжками, або обманом.

Як Сталін заповідав

Вихід у Росії в таких ситуаціях традиційний – напустити таємничості та закрутити гайки. Наслідком цих процесів стали репресії проти російських вчених, пов'язаних з теоретичними дослідженнями гіперзвуку. Найбільш відомим є так звана "Новосибірська справа". Саме на її основі написали свій матеріал російські співробітники Бі-бі-сі.

Щоправда, російські журналісти скромно промовчали про те, у зв’язках з якою саме розвідкою звинувачують вчених, того ж Анатолія Маслова чи Дмітрія Колкера. А це, між іншим, зовсім не "недружні країни з агресивного блоку НАТО", а цілком рідний та союзний Китай.

Інша справа, що привід був вигаданий – покійний вже Колкер (ФСБ забрала його в СІЗО просто з лікарні, хоч той був на 4-ій стадії онкозахворювання та помер за 2 дні по арешту) просто читав лекції з фізики китайським студентам. У Маслова онуки Дзержинського знайшли "зраду" в науковій статті. В обидвох випадках матеріали перед їхнім викладенням пройшли перевірку в спеціальних служб і їхні автори отримали "добро".

У цій ситуації викликає сумнів здатність експертів ФСБ взагалі зрозуміти, що вони рецензують, а тому, схоже, відбувався процес пошуку просто знайомих слів або в форматі "за тегом". Адже заарештовані вчені не мали стосунку до розробки зброї, а займаються фундаментальними дослідженнями (тобто є Ейнштейнами, а не Оппенгеймерами).

У матеріалах (справи) мовиться, що Росія має передові технології у сфері гіперзвукових озброєнь, аналогів яких немає у всьому світі. І нібито за цим полюють представники іноземних розвідок,
– правозахисник Євгеній Смірнов про значущість справ вчених-зрадників для керівництва Росії (цитата за матеріалом "російської служби Бі-бі-сі").

У згаданій статті "Бі-бі-сі" робиться припущення, що це все робилося і робиться за наказом Путіна, принаймні, так стверджує представник репресованих вчених – адвокат Євгеній Смірнов. Він стверджував, що справи про "зраду" перебувають на особистому контролі російського президента.

Також Смірнов стверджує, що метою репресій було не викриття конкретних осіб, а фактична профілактика: "Завданням було не знайти винних, а в кожному інституті посадити по кілька людей".

У це можна легко повірити, адже саме так колись робив і Сталін в часи так званих "ядерних перегонів". У СРСР з науковцями традиційно не гралися – спочатку весь цвіт науки було знищено чи майже знищено у 30-ті. Потім тих, хто дивом вижив (як Корольов) загнали у "шарашки" та примусили працювати за їжу та під страхом смерті.

Але й цього було мало – знадобилися "трофейні" вчені з переможеної нацистської Німеччини (нагадаємо, вони всі поголовно були "поза політикою") та шпигуни / перебіжчики з США. Завдяки їм і виник радянський ядерний проєкт і радянська космічна програма.

І на всіх цих напрацюваннях нині й сидить Росія та російська наука, не вигадуючи нічого принципово нового, експлуатуючи спадщину середини минулого століття. При цьому російська влада вперто називає батьком "ядерного проєкту" кривавого сталінського менеджера Берію.

Питання, чи може виникнути в таких умовах принципово новий прорив у науці, що призведе до створення революційної зброї, якщо в країні навіть не можуть зробити звичайні мікросхеми, є риторичним.

Сигнал на вихід

Цікаво, що в розслідуванні нічого нема про політичні погляди репресованих (а його автори навіть не думають ставити питання, наскільки нині моральним є взагалі займатись наукою в тоталітарному фашистському утворенні, що розв'язало геноцидну війну проти колишньої колонії, народу якої відмовляє в ідентичності). То ж можна припустити, що вони були цілком лояльні до путінського терористичному режиму і не вбачали нічого злочинного в тому, щоб служити йому, залишаючись "поза політикою".

Як бачимо, цього виявилось замало. У Росії не стали чекати, поки пани Маслов, Звягінцев, Шиплюк та інші репресовані вчені стануть російськими Вернерами фон Браунами (батько одночасно німецької та американської ракетної програми – 24 Канал), а вирішили діяти превентивно. Загальна істерія зобов'язує.

Нині для російських вчених єдиним прийнятним варіантом є втеча з Росії, публічне зречення фашистського режиму та робота. Це вже, до речі, масово відбувається – з 2012 по 2021 роки число вчених, які залишають Росію, збільшилось у 5 разів. Після повномасштабного вторгнення ці показники знову зросли.

"Новосибірська справа" – яскрава реклама того, що держава планує робити з вченими. Також деяке розуміння дає й історія. Нагадаємо, що після вчених Сталін почав репресії проти лікарів.

Для України репресії в Росії проти вчених – це добрий знак.

• По-перше, це послаблює інтелектуальний потенціал ворога, а значить – прискорює його крах.
• По-друге, це означає, що ніякої справжньої гіперзвукової зброї (як і танків "Армата", винищувачів п'ятого покоління чи навіть власних, а не куплених в Ізраїлю чи Ірану безпілотників) у росіян не буде.

Вони, як і в минулому столітті будуть давити "м'ясом" і сподіватись на великий російський "авось".