Сестра бійця, яка зібрала шок-акцією гроші на дрон: Особисто відвезу в окопи

У селі Мурафа за 70 км від Вінниці збори на потреби бійців, які перебувають у найгарячіших точках, тривають постійно. Майже в кожній сім'ї є родич, який воює на фронті.

Потай від батьків втік до армії у 18 років

Мурафа – село велике, до війни громада налічувала близько 20 тисяч мешканців. Зараз на кожному з трьох цвинтарів – сотні синьо-жовтих прапорів, що розвіваються на морозному вітрі. У двох церквах та у костелі стоять ящики для збору грошей військовим.

Молода мама Оксана Байдацька чекає з війни молодшого брата Сашка. Він – четверта та наймолодша дитина в сім'ї. Вперше автомат узяв до рук у 18 років.

– Він тоді поїхав навчатися до Академії сухопутних військ до Львова, це був 2016 рік, – розповідають Коротко про рідні бійця. – Незабаром мамі зателефонували: «А ви знаєте, що ваш син підписав контракт? Що робитимете?» Мама відповіла: «Як що – підтримуватиму, звичайно ж».

З того часу сім'я регулярно збирає гроші на підтримку бійців – і «свого», і його товаришів по службі. Але лише серед родичів і близьких – за бажанням. Свої прибутки, буває, віддають до копійки. Оксана, наприклад, не шкодує віддати все, що отримує як одинока мати – це 860 гривень на місяць. Усі гроші за рік уперед, які одержують за здачу землі в оренду, також передали на фронт.

З АТО Олександр повернувся 2019 року. Коли почалося повномасштабне вторгнення, чекав набір до своєї бригади – служити зі старими товаришами звичніше. Але не дочекався – і поповнив лави «Вінницьких ангелів» у 38-й бригаді. Воює на сході – під Лиманом.

– Зараз, коли загострилися бої, хлопцям дуже потрібна наша підтримка, – ділиться з Коротко про сестра військового Оксана Байдацька. – Звичайно, вони мають постачання, але його не вистачає. Бувають дні, наприклад, коли з п'яти дронів, що вилетіли, не повертається жоден – всі збивають. Якщо у бійця злітає і губиться тактичний шолом – його чим замінити. Зараз у них навіть машини немає – вони обмежені у пересуванні. Доводиться просити сусідньої бригади – вони допомагають.

З літа 2022 року сім'я бачила Сашка тричі – двічі приїжджали до нього на ротації, ще раз, кілька місяців тому, його відпустили додому – на весілля.

Олександр – сапер-мінер, єдиний у бригаді. Фото: ФБ Оксани Байдацької

Спонтанна акція у закривавленій вишиванці

Олександр – сапер-мінер, єдиний у бригаді. Працює і вдень і вночі.

– Нещодавно втрьох вони поклали 13 орків – з одними автоматами в руках, – зазначає Оксана.

Щоб у руках у брата та його товаришів по службі були не тільки автомати, Оксана вирішила оголосити перший у своєму житті збір – на тепловізор. На її подив, обізвалося чи не все село. Незабаром рахунок було закрито – зібрали навіть більше, ніж треба. Тепловізор у Вінниці знайшли за 51 тисячу, а люди накидали 75 тисяч.

Одягнувши вишиванку, у піднесеному настрої дівчина з братовою дружиною поїхала до Вінниці за пристроєм.

- Потім у воєнторзі купили ще кілька прапорів – хотіли, щоб хлопці підписали їх, і ми передали б їх тим, хто пожертвував найбільші суми, - продовжує Оксана. – А потім мене накрили емоції… Дивлюся – Вінниця відпочиває, люди гуляють, сміються, а там у промерзлому окопі мій брат після контузії – з одним автоматом у руках.

Це було миттєве рішення. Схопивши прапор, Оксана помчала на центральний ринок Вінниці – все поруч. Попросила у продавщиць коробку, роздрукувала та наклеїла на ній заклик допомогти бійцям. Потім у м'ясних лавах купила кров. Зірвала з себе куртку та джинси, шпурнула у бік черевики, залишившись в одній вишиванці, накинула на плечі прапор – і облилася кров'ю.

Відігрівалася два дні

Шок-акція привернула увагу. Хтось зняв відео, яке швидко розлетілося соцмережами і в перші дні набрало майже 20 тисяч переглядів. Завдяки цій незапланованій акції Оксані вдалося лише за три дні зібрати на дрон. Про це вона навіть боялася мріяти.

Оксана зізнається – після цього жесту розпачу, що змусив її стояти на тонкій картонці взимку практично за нульової температури, вона відігрілася лише наступного дня.

- Скільки там простояла, я не знаю - приїхала вранці, а о третій годині дня вже поїхала додому, - згадує ту суботу Оксана. - Мені настільки було погано на душі, що я нічого не відчувала навіть - чи холодно мені, чи жарко... Пам'ятаю, що був сильний вітер. Дівчатка з ринку мене потім відмивали від крові в туалеті, напували чаєм, годували пиріжками, поставили дуйки в ноги. Щоправда, на ногах шкіра від холоду все одно злізла. Але я абсолютно не шкодую про свій вчинок.

Вишиванка – звичайна магазинна, мамина. Колись мама віддала її Оксані.

Усі отримані і зароблені гроші дівчина передає на фронт. Фото: Оксани Байдацької

За решту відремонтують машину для фронту

Дрон волонтери знайшли та замовили для Оксани дешевше, ніж вона розраховувала – за 86 тисяч гривень. Зараз дівчина чекає на цю посилку.

- Його з рук до рук братові чи його командиру можуть передати вінницькі волонтери, - зазначає Оксана. – Вони не планували їхати у ту точку, але, якщо треба, сказали, що поїдуть. Але це буде лише у середині лютого. Тому якщо дрон прийде швидше – відвезу сама.

- Не боїтеся? Брат дозволяє?

- Ні, чесно, не боюсь. А брат не знає. Але знає командир та інші бійці. Сказали, що тихенько зустрінуть і зробимо сюрприз. Сподіваюся, вдасться. Тож можуть починати збирати квіти під снігом на полі – сказали, що зустрінуть із почестями, коли привезу такий подарунок. Про ту мою акцію вони не знали і, мабуть, не схвалюють. Але в мене вже накипіло на душі.

Гроші, що залишилися, Оксана перевела бригаді, яка допомагає брату і його товаришам по службі – потрібно було зібрати 41 тисячу гривень, що не вистачає на ремонт машини.

– Ми також тримали гроші на рації, але нам волонтери дістали їх безкоштовно, тож я гроші теж віддала на ремонт машини і сама закрила збір, – пояснює Оксана. – Оголошення про нього провисіло лише добу.

Наступна мета – купити братові тактичний шолом із навушниками, окулярами та балаклавою, які злетіли з голови під час виконання завдання. Ціна – 21 тисяча гривень. Поки що є лише 15 тисяч – решту Оксана подумує позичити у родичів.

Вишиванку та прапор, залиті кров'ю, в яких дівчина вийшла на акцію, вона не викидає, хоча їх навряд чи можна випрати. Каже, у такому вигляді і зберігатиме.