WSJ: Політика Трампа щодо росії – це умиротворення

Зараз, коли Дональд Трамп має всі шанси стати кандидатом у президенти від Республіканської партії, його політичні ідеї перебувають у центрі уваги. Але запропоноване ним рішення щодо вторгнення росії в Україну – найбільшої загрози безпеці Європи і Заходу за останні десятиліття – не привернуло до себе належної уваги і не отримало належної реакції. Його можна підсумувати одним словом: умиротворення.

Про це пише для The Wall Street Journal.

"Це слово [«умиротворення»] несе в собі певний заряд, і я не використовую його легковажно. Воно прямо вказує на невдалу політику, особливо попередніх президентів-демократів, і означає, що запропоноване паном Трампом вирішення війни в Україні так само приречене", – вважає Мішель.

Він нагадує, що минулого року Трамп запропонував дозволити росії "захопити" частини України, а кілька місяців потому заявив, що "закінчить війну протягом 24 годин". Але єдиний спосіб зробити це – дати президенту рф владіміру путіну те, що він хоче, включаючи визнання проголошених москвою анексій на сході і півдні України.

Наведемо тези Мішеля, які він використав, щоб пояснити, що пропозиції Трампа "набагато гірші, з усіх можливих міркувань".

Небезпека умиротворення – думка, що надання поступок автократу, який перейшов у наступ, наситить його. Це також є грубим неправильним прочитанням уроків, особливо напередодні Другої світової війни, коли західні лідери відступили перед обличчям маніяка-геноцидника, який намагався завоювати Європу.

Трамп буде не першим американським президентом, який наполягає на умиротворенні. Політика адміністрації Обами щодо Ірану передбачала заплющення очей на підтримку Тегераном маріонеткових збройних формувань по всьому Близькому Сходу доти, доки Іран не відмовиться від своєї ядерної програми. Це лише розпалювало амбіції режиму. Так само, як і недалекоглядна політика "російського перезавантаження" Барака Обами, а також початкова віра адміністрації Байдена в те, що вона зможе "поставити на місце" росію. Таке умиротворення має двопартійну спадщину. Але в Україні ми зараз ризикуємо отримати жахливий і дестабілізуючий результат.

Як писав Йозеф Геббельс після Мюнхенської угоди, «рішучість Гітлера знищити чехів непохитна». Так само, як і рішучість пана путіна зруйнувати Україну, особливо якщо продовжуватиметься політика умиротворення.

Масштаби гітлерівських звірств можуть здатися надмірними, але історія все частіше римується, незважаючи на відсутність у москви таборів смерті і спіралеподібних вторгнень в інших країнах. Гітлер і путін прийшли до влади на хвилі теорій змови та ідей відновлення статусу великої держави. Обидва встановили диктатуру на платформі реваншистської риторики та неоімперських амбіцій. І обидва, як детально описав Тімоті Снайдер, розглядали українців як підлеглих, а Україну – як стартовий майданчик до європейського домінування.

Думати, що умиротворення задовольнить амбіції путіна, так само нерозумно, як і віра Чемберлена в те, що така політика може зупинити Гітлера – не в останню чергу тому, що вона не враховує ширші цілі путіна в Європі. Хоча путін нібито прагне "денацифікувати" Київ, кремль переслідує ширші і більш тривожні цілі. Як писала на початку 2022 року дослідниця росії Фіона Гілл, "путін сподівається, що йому вдасться укласти нову угоду про безпеку з НАТО і Європою, щоб уникнути безстрокового конфлікту, а потім настане черга Америки піти, забравши з собою свої війська і ракети". 

Думати, що війна йде виключно за територію на сході України, так само короткозоро, як думати, що Гітлер хотів возз'єднання з судетськими німцями і нічого більше.

Ті, хто наполягає на умиротворенні, схоже, нічого не знають ні про путіна, ні про остаточні плани кремля. Ідею про те, що його умиротворення принесе мир у наш час, слід відкинути – і їй не місце в Білому домі.