Корупція, домашнє насилля, расизм і любовні драми: 4 історії про шпигунів-дипломатів з Росії

Українські хакери передали агенції Molfar дампи пошт 4 російських дипломатів. Аналіз листів підтвердив, що крім офіційної роботи, вони виконували й таємні шпигунські завдання в інтересах держави-агресора, а тому є посібниками воєнних злочинців. 24 Канал передає ключові моменти з розслідування колег.

Хто не вберіг свою електронну пошту від українських хакерів:

• Александр Потьомкін, торговельний представник Росії в Австрії (2016 – 2021), уродженець українського Хуста.
• Станіслав Толкач, колишній російський дипломат в Хорватії.
• Васілій Чєчін, колишній керівник представництва Росспівробітництва в Марокко.
• Сєргєй Ступар — торговельний представник Росії, який досі працює у Словаччині.

Ступар Сєргєй Кузьміч

Сєргєй Ступар — "торговий представник" Росії у Словаччині з 2022 року

Ступар живе і працює у Європі, розповсюджує російський вплив на країну ЄС.

• Email: stupar2007@mail.ru,
• Телефон: +421907119167,
• Skype: live:stupar2007,
• Соцмережі: FB, Inst, TW.

Російське мінеральне паливо для Словаччини

SILK ROAD Slovakia s.r.o — компанія, що спеціалізуються на пошуку постачальників. У 2022 році Ступар був на зустрічі із представниками цієї компанії, де вони обговорювали можливості торгівлі між Словаччиною та Росією, враховуючи "поточні економічні умови", маючи на увазі санкції та війну, яку розв'язала Росія в Україні. Після зустрічі Ступар підсумував у FB, що "словацько-російські торгово-економічні стосунки зберігають високий потенціал, попри санкції".

Словацькі свердла для російської оборонки

Влітку 2022 року Сєргєй Ступар проводив переговори з впливовими представниками бізнесу Словаччини. Там був Мілан Мандак (слов. — Milan Mandak), генеральний директор компанії "MASAM", що займається виготовленням свердел, фрез та іншого устаткування. З Мандаком росіянин обговорював плани на майбутнє: як підтримувати компанії в умовах санкцій, розвивати виробництва у Росії, участь у російських виставкових заходах 2022 року.

Віза для проросійського словацького депутата

Восени Ступар 2022 року отримав листа від Сєргєя Яніковского. Це співробітник російського Мінпромторгу. У листі було звернення щодо надання візової підтримки голові Словацької національної партії Андрію Данко та оформлення для нього багаторазової в'їзної візи у РФ на період в один рік. Андрій Данко (FB) був єдиним європейським політиком, який 9 травня 2019 року відвідав військовий парад у Москві.

Сприяння інвестування у Росію – кремній для російських ракет

У жовтні 2022 року Роберт Матейович, головний редактор видання "Dimenzie", написав Ступару із проханням посприяти "групі словацьких інвесторів, які хотіли б інвестувати в Росію". Йдеться про проєкт з виробництва кремнієвих злитків, які є сировиною для виготовлення напівпровідникових мікросхем. Матейович у листі росіянину писав, що у селі Цінобаня "за щедрої допомоги муніципалітету" можна реалізувати проєкт з виробництва кремнієвих злитків. У тому селі розташований індустріальний парк, який можна продати разом із землею. Матейович зазначає, що "ціна продажу землі разом із залами та будівлями зараз становить 640 тисяч євро". Орієнтовна сума інвестицій становить близько 4 мільйонів євро.

А ще Матейович просив у Ступара грошей для фінансування його видання.

Індичі яйця, вентиляції, руда, бетонні опори

У жовтні 2022 року Ступар зустрівся із виконавчим директором компанії "Adrian group" — словацького виробника теплового та вентиляційного обладнання. Обговорювали продовження співробітництва, взаємодії при постачанні обладнання російським замовникам, пошуку нових логістичних можливостей та участі в експортних форумах та виставках у Росії у 2022 році. Наприклад, у лютому 2023 року представники "Adrian group" відвідали виставку "АкваТерм-2023" у Москві. Того ж місяця Ступар мав зустріч із головою компанії "BRANKO Nitra a.s." — Владіміром Хорватом — щодо реалізації інвестиційного проєкту з будівництва інкубатора на 4,5 мільйона яєць індички в республіці Татарстан.

Сєргєй Ступар листувався зі співробітником компанії АТ "ХК "Металоінвест" Андрієм Чуріловим щодо постачання концентрату руди та залізорудного котуна з Росії на Кошицький металургійний комбінат у Словаччині. А директор компанії "Castor@Pollux group" Ян Баджгон розповідав у листі до Ступара, що попри труднощі з їхньою реалізацією в умовах санкційних обмежень, компанія має намір продовжувати працювати в Росії.

У січні керівник компанії PLD Вільям Гановський пообіцяв поновити інвестиційний проєкт з будівництва заводу, де виробляють бетонні опори для ліній електропередач. Їх планують встановити в російському Таганрозі. Проєкт передбачає інвестиції в розмірі 4 мільйони євро. Словацький підприємець навіть зареєстрував спільне з російським партнером підприємство у державі-агресорі та готовий перейти до основної стадії реалізації проєкту.

Тож Ступар зараз активно працює над сприянням словацьким політикам та підприємцям у співпраці з Росією (це відбувається на тлі реваншу проросійської партії на виборах та повернення до влади Роберта Фіцо). А до того Ступар безпосередньо нарощував мережу зв'язків також у Чехії, Іспанії, США, маючи бекграунд роботи у російській Госдумє до 2014 року.

Так, 10 жовтня 2013 року Ступар отримав концепцію "нового навчально-методичного комплексу з вітчизняної історії", який містить перелік "трудных вопросов истории России", включно із пунктом "присоединение Украины к России (причины и последствия)". Був серед делегації державної думи РФ до Вашингтона у 2012 році.

Ступар брав участь в діяльності дому Росії в Барселоні у 2012 році та був членом Патронату цього фонду. Він мав доповідати про фінансування діяльності дому наприкінці 2012 – 2013.

Упродовж 5 років, з 2014 по 2019 рік, Ступар працював у Торговельному представництві Росії у Празі. Своїй колишній колезі, Вєроніці Романішиній, неодноразово писав про те, як йому подобається не бути в Росії: "Я працюю, адаптуюся, звикаю до нової ролі та життя. Тут все добре, це абсолютно інша реальність... нормальне життя... Як справи у вас в ГД (ред. – Госдума, нижня палата російського парламенту)? Звідси все виглядає по-іншому, якась мишача суєта і свято абсурду... ну, добре...".

Скриншот листування Ступара / Агенція Molfar

У липні 2017 року в одному з інтерв'ю (1, 2) Ступар заявив, що хвилювався через свій приїзд в Чехію та санкції проти Росії. Але "зсередини ситуація мала інший вигляд": “Чеська підприємницька спільнота не змінила свого ставлення щодо російського бізнесу, при цьому вектор відносин перемістився з федерального рівня на регіональний”.

Нерухомість у Латвії

До кінця січня 2011 року Ступар активно вів листування з Максимом Тахтаміровим з Риги щодо купівлі майна. Ступар підкреслював, що кошти, які планує витратити на покупку, мають легальне походження — отримані від продажу іншої нерухомості. Тахтаміров потім підтвердив відкриття банківського рахунку для здійснення операції, та вказав на необхідність переказу 145 740 євро, з яких 142 500 євро призначались для оплати нерухомості.

Цю нерухомість придбали на ім'я дружини Ступара — Наталі Крючкової. Адреса нерухомості: селище Гарціємс, Латвія, Mazā Ķiršu iela 30, Garciems, Carnikavas pagasts, LV-2163.

У 2018 році Ступар продав нерухомість у Московській області, яка включала земельну ділянку на 400 кв.м та садовий будинок із допоміжними спорудами площею 53,9 кв.м, розташованими у місті Клін. Ця угода була оцінена у 975 тисяч рублів.

Родина Ступара

Крючкова Наталія Вікторовна (рос. — Крючкова Наталья Викторовна) — 28.05.1969 року народження, natalya16042018@gmail.com — дружина, працювала в школі. Ймовірно, Наталія або сам Сергій Ступар не можуть мати дітей, тому мають двох названих: Андрєя (11.12.2002 року народження), якого всиновили у 2008 році, та Яну, 2011 року народження, удочерену у 2014 році.

У листуванні Сєргєя Ступара його дружина Наталія часто говорить про здоров'я Андрія, адже він має інвалідність. У листі від 18 листопада вона детально описує, як провели канікули в поліклініках, проходячи курси лікування для виправлення постави Андрія, включаючи масажі, гімнастику та використання спеціального тренажера.

З вересня 2014 року Андрєй Ступар починає навчання у Празі, де відвідує школу при посольстві РФ. Зараз він вчиться у Москві.

Чєчін Васілій Олєговіч

Васілій Чечін

Email: chechin_v@mail.ru

Свою кар'єру Чечін розпочав у "Росспівробітництві". Працював у Єгипті й Конго. У березні 2012 року був керівником представництва "Росспівробітництва" в Марокко.

Там у квітні 2013 Чєчін виступав на Першій регіональній конференції молодіжних організацій російських земляків країн Ближнього Сходу та Африки в Аммані мав доповідь "Наш русский мир". Він зазначав, що більшість учасників секції — діти від змішаних шлюбів між марокканцями та громадянами держав, які раніше були окуповані СРСР. Мовляв, а в основі цього об'єднання — любов до Росії, її культури, звичаїв та мови. У секції створили відділи російської мови, культури та освіти.

Кумівство, "відкати" та джинса

У липні 2013 року Чєчін звернувся до Єфрємової Ларіси, заступниці директора "Россотруднічєства", та попросив допомогти марокканській громадянці Брітель Валаа отримати державну стипендію для навчання у Росії.

Наступного року клопотав про вступ марокканського абітурієнта Алі Брахімі Хамзу — родича впливового префекта у Рабаті — до Астраханської державної медичної академії.

Тут можна простежити цілу серію випадків коли Чєчін виступав "посередником".

Імовірно, за вступ марокканських громадян до російських університетів, Чєчін отримував "відкати". Але на цьому його корупційна діяльність не закінчується.

У 2014 році Чечін отримав лист від головного бухгалтера представництва "Россотруднічєства" у Марокко. Той сказав, що ЗМІ (назва не була вказана) не опублікує безплатно їхню статтю, тому він поїде в редакцію і дізнається, скільки це буде коштувати.

У 2022 Чєчін повернувся до Москви. У січні укладає договір про популяризацію російської вищої освіти у Марокко і залучення іноземних студентів до навчання у РФ на платну форму навчання.

Чєчін як обличчя компанії SARL ARESMA PRIVEE і ТОВ "РАКУС" (ООО "РАКУС"), мав зв'язки з Нуцаловим Авбакаром Хатиповичем, гендиректором Rakus. У червні 2022 Чєчін написав лист для брата Авкабара, Алі Нуцалова з "РАКУСа", який також був його партнером по вищевказаному контракту. У ньому він зазначив, що Авкабар "кинув" його. Ймовірно, той договір був створений для "відмивання" коштів, а в серпні 2022 року на "Ракус" був написаний донос, після якого звільнили весь відділ освіти.

"Корабль тонєт" і "странє нужен новий Сталін" — що говорить про Росію шпигун Чєчін

Чєчін користується примітивною російською соцмережею "однакласнікі". У 2016 році відправляв своїм друзям та родичам посилання на пропагандистську спільноту "Антимайдан и нас 946000 с нами Правда и Бог!".

Фрагменти "душевної" переписки Чєчіна з друзями:

Разом із тим Чєчіну не подобається ситуація у самій Росії. Про це він пише своїм друзям Юрію Морозову та Яніні Ензанзі (enzanzajanina@yahoo.fr), котра раніше працювала у російському культурному центрі в Конго.

Коли ж Україна почала боротьбу в рамках повномасштабного вторгнення, на початку 2022 року Васілію і це не сподобалось, бо ситуація на фронті його "не радує", про що він пише своєму другу Юрію у квітні та жовтні 2022. У жовтні 2022 року Юрій Морозов написав Васілію, що його відділ перевели на виробництво ракетних комплексів "Іскандер", на що той відповів: "Куйте перемогу! Або ми їх, або вони нас".

Васілій Чєчін — домашній тиран

Син Васілія звинувачує його у домашньому насиллі. У жовтні 2009 року він написав лист, де звинуватив батька. У відповідь Васілій пише, мовляв, дружина перша на нього напала і вдарила його по голові "що у мене з перенісся очки злетіли" і що це втретє, коли дружина його так б'є.

У червні 2017 дружина Васілія, Марія, відправила йому лист, де вказала, що донька Тамара "або хвора, або біс вселився". Чєчін відповів, що у неї раніше траплялися "вибухи ненормального придуркуватого сміху" і що "чи то біс, чи ні — але лікуватися треба".

Толкач Станіслав, якому некомфортно працювати в МЗС Росії

Станіслав Толкач

Толкач Станіслав Ніколаєвіч

Emai: lstolkach@mail.ru, stantolkach@yahoo.com, stolkach23@gmail.com,

Телефон: +79164299038

Skype: elsovietico2

"Пошарпаний город" і "раднічко-сєлячкі" — так описує цей російський дипломат Хорватію і місто Загреб, коли працював старшим радником у Посольстві Росії у Хорватії, займався там зовнішньою політикою (2017 – 2022 рр). На його думку, Хорватія — "провінційна країна". Там Толкач намагався просувати російську позицію проти України — у лютому 2019 року він писав з проханням обговорити з представницею Міністерства закордонних і європейських справ Хорватії Крістіною Лаховскі Україну і ситуацію в Керченській протоці (коли Росія атакувала українські катери в нейтральних водах – ред.).

У 2021 році Толкач подавав заявку на роботу в ОБСЄ, але, схоже, не склалося. Згодом повернувся до Росії й з літа 2022 року працює в МЗС РФ, у департаменті нових викликів, відділі протидії тероризму. У квітні 2023 року Толкач складав екзамен, імовірно, для підвищення кваліфікації.

У листі від 13 січня 2023 року Толкач писав, що ситуація в МЗС дуже непроста, але він вирішив там сидіти та "відбувати номер".

Любовна драма російського дипломата

Особисте життя Станіслава Толкача схоже на російську мелодраму. У 2009 році ще був одружений з Наталією Толкач. У той час, коли дружина проходила лікування в клініці в Росії, він, схоже знайшов собі іншу. Мабуть, брав приклад з шефа, голови російської дипломатії Сєргєя Лаврова, що має додаткову "неофіційну" дружину.

У приватному листуванні Толкач писав про депресивний стан дружини, а з червня 2009 року він вів активну переписку з такою собі Анною Мокіною. Вона також була на той час одружена. Листування у подібному стилі продовжувалось декілька наступних місяців. У листах із братом за червень 2009 року вказував, що в "дружини поїхав дах" і та не дає йому жити. Про це ж згадував і в листуванні з другом у червні 2009 року.

Перша дружина Толкача (у якої "їхав дах") померла на початку 2010 року, після аварії жінка зазнала крововиливу в мозок.

За кілька років Толкач трактував ті події по-своєму та повісив все на коханку. У грудні 2018 року Толкач звинуватив Анну Мокіну у смерті дружини — писав, що у 2009 році його місія була у тому, щоб знищити його сімʼю. А вже у 2022 році мав стосунки з іншою жінкою — Лобановою Марією, яка, ймовірно, також працює в російському посольстві, адже попереднє їхнє листування стосувалася домовленості про зустріч із послом.

Православ'я, расизм, "сильна рука" — особисті погляди російського дипломата

У голові російського дипломата Толкача поєднуються речі, які складно уявити разом. Наприклад, він неодноразово зауважував, що є православним, ба більше, любить розмірковувати над питаннями релігії. Та при цьому виявляє цікавість до атеїстичного по суті комунізму і вважає, що це "хороша ідея", хоч і недосконала. Він також виявляє ознаки ксенофобії — неодноразово заявляв як ненавидить "азіатські й кавказькі фізіономії".

Ймовірно, він прихильник теорії змов, бо вважає, що у сучасному глобалізованому світі стало менше самостійних лідерів, а Макрон чи Зеленський — чиїсь ставленики.

Станіслав Толкач, свого часу працював у посольстві Росії в Нікарагуа. Там він познайомився з дружиною російського посла у цій країні — Наталією Д'яконовою. У регулярному листуванні вони обмінюються думками на теми політики, історії, а також діляться особистими переживаннями. Зокрема і стосовно російсько-української війни.

У грудні 2019 року Толкач висловив думку, що Росії потрібна "залізна рука". Він також вважав, що країна рано чи пізно прийде до соціалізму. При цьому Сталіна дипломат назвав "великою історичною особистістю". У своїх листах до Дʼяконової Толкач також каже, що працювати в МЗС Росії некомфортно. Але станом на кінець 2023 року досі не звільнився.

У лютому 2022, коли Росія почала повномасштабне вторгнення в Україну, Толкач обговорює ці події з Д'яконовою. Вона висловлювала підтримку діям Росії, називаючи їх "ювелірною роботою" та висловлювала зневагу до Заходу. В листі від березня 2022 року Д'яконова називає россійського диктатора Володимира Путіна "молодцем", який зміг дати відсіч "наглим натовським горилам".

У роздумах про геополітику і війни Толкач звинувачує будь-кого, крім самої Росії. Така логіка притаманна йому давно. Ще у 2013 році він надсилав доньці статтю, де автор розмірковує, що винуватці усіх світових війн — британці та Захід. Мета ж цих війн була — послабити Росію. Усі навколо — вороги й хочуть забрати шмат російської землі.

Родина Толкача:

• Луцков Ніколай Дем'яновіч (Луцков Николай Демьянович) — ймовірно, батько Толкача: його ім’я було вказане у темі листа, де Толкач обговорює з Катериною Луцковою приїзд батька.
• Луцков Анатолій Дем'яновіч ( Луцков Анатолий Демьянович) — дядько. У жовтні 2022 й травні 2023 роках отримував листи з літературними творами Анатолія Луцкова, який працював перекладачем в Танзанії із радянськими спеціалістами з сільського господарства.
• Толкач Алєксандр (Толкач Александр) — брат. З 1999 по 2004 також був російським дипломатом, з 2010 по 2014 рік працював у ДТЕК українського олігарха Ріната Ахметова і проживав у Києві, де у 2012 році його відвідував Станіслав. У 2014 переїхав до США, а у 2019 вказує своєю локацією Кіпр.
• Толкач Алєксандр Алєксандровіч (Толкач Александр Александрович) — ймовірно, названий батько. З 1975 року працює на дипломатичній службі. Ймовірно, через його відрядження Станіслав Толкач навчався у школі в Белграді.
• Толкач Людміла Алєксєєвна (Толкач Людмила Алексеевна) — ймовірно, мати. З 1969 по 2002 рік викладала в московському Інституті міжнародних відносин (МГІМО).
• Толкач Дар'я Станіславовна (Толкач Дарья Станиславовна) — донька. Ймовірно, навчалася у школі при російському посольстві в Угорщині, де на той час працював її дід — Толкач Алєксандр. У спілкуванні Толкач також згадував, що донька залишилась з його батьками після смерті дружини Наталії. Здобула бакалавра в московському інституті міжнародних відносин, потім вступила до Вищої школи економіки, де вивчала медіа. 27 травня 2022 вийшла заміж за Василюка Антона Вікторовича. Контакти: daria_tolkach@mail.ru, +79166084058, TG ID: 163826163.
• Горте Ольга Владміровна (Гортэ Ольга Владимировна), 08.11.1969 р.н. — дружина з 2012 року. Познайомились з нею в школі в Белграді, імовірно теж з сім’ї дипломатів. Має сина Антона від попереднього шлюбу. 17 червня 2021 у них народився спільний син — Глєб. Контакти: OK, +79091535455, TG ID: 2075265575.

Потьомкін Алєксандр Івановіч

Алєксандр Потьомкін

Соцмережі: FB

Email: apotemkin2008@mail.ru

Народжений в Україні Потьомкін З 1996 по 1998 рік працював заступником Голови ЦБ РФ. З 1997 по 1998 рік був членом Міжвідомчої комісії РБ РФ з міжнародної безпеки. З 1999 по 2000 год обіймав посаду радника правління банку ВТБ. З серпня 2010 по грудень 2014 обіймав посаду голови Наглядової Ради української фондової біржі ПФТС. З 2015 по 2021 рік працював торговим представником РФ в Австрії.

Потьомкін народився в Україні, у місті Хуст, Закарпатської області.

Дипломат відпочиває у Люксембурзі та Іспанії. У листопаді 2008 року він планував поїздку на Майорку, популярний іспанський острів. Серед потенційних учасників були ще його приятель — Павлов Сєргєй Валєнтіновіч, який на той час обіймав посаду виконавчого директора в банку East-West United Bank у Люксембурзі (pavlov0088@gmail.com) та, ймовірно, Жено Креке (Jeannot Krecké), тодішній міністр економіки Люксембургу.

Павлов Сєргєй згадував у листуванні, що обговорив з міністром можливість його участі у відпустці після червневих виборів. Також Алєксандр висловив сподівання, що в Люксембурзі міністри не втрачають свої людські якості на високих посадах так швидко, як це буває в Росії.

Фінансові оборудки кремлівського агента в Україні та Австрії

У серпні 2010 року Алєксандр Потьомкін отримав електронний лист від Олега Белінського (belinskyo@mail.ru), який, ймовірно, працював на Фондовій біржі ПФТС в Україні. У листі Белінський обговорював свій план по розширенню використання російського рубля в Україні і згадував розмову між Дмітрієм Мєдвєдєвим та Януковичем щодо цього. Того ж місяця Алєксандр листувався з Сергієм Павловим, висловлюючи складнощі у роботі з київською фондовою біржею.

Згідно з відповіддю Костянтина Вайсмана, Голови правління українського АТ "ВТБ Банк" в лютому 2017 року, Алєксандр продав акції української Фондової біржі ПФТС на суму 35,9 тис. гривень в грудні 2016 року. Однак через неповний пакет документів кошти були повернуті на його інвестиційний рахунок. Того ж місяця він отримав пересланий лист від Сергія Дубініна, члена Наглядової ради банку ВТБ, в якому зазначалося, що в Алєксандра виникли проблеми в українському відділенні банку ВТБ. Ці проблеми намагалися вирішити через надання довіреності його сестрі Галіні Демух, яка на той момент проживала в Україні.

У ролі торгового представника Росії в Австрії у 2016 році Алєксандр брав участь у 11 спільних російсько-австрійських проєктах, загальною сумою близько 4,3 мільярда доларів, як це вказано в електронному листі від січня 2016 року.

"Проти страшної війни"

Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, Алєксандр Потьомкін разом з дружиною виїхали з Росії.

На цьому можна було б поставити крапку, але тісні політичні зв'язки з РФ не відпустили Потьомкіна. У липні 2022 року Потьомкін ще сплачував податки у Росії — 289 600 руб. У січні 2023 року листувався у FB з головою "Содружества Профессионалов Финансового Рынка" Алєксєєм Мамонтовим (FB).

Відомо, що у цей час він вже отримав кредитку ізраїльського банку Leumi. Того ж місяця він бронював авто через сервіс SIXT в ізраїльському місті Хайфа. У лютому 2023 року Потьомкін отримав лист від школи для вивчення івриту "Ульпан Шели", в якому зазначалося, що він реєструвався на їхньому сайті.

Нерухомість у Німеччині

У грудні 2009 року Олександр разом з дружиною Тетяною придбали нерухомість у німецькому місті Гарміш (нім. — Garmisch) на суму 529 200 доларів:

• ​​​​Garmisch, Blatt 1178, (Rieberkopfstr. 41, 41a, 43, 43a), Hause B, № 4;
• Garmisch, Blatt 11796, Hause B, № 6 (ймовірно, підвальне приміщення);
• Garmisch, Blatt 11819, Hause B, № 8 (ймовірно, паркомісце).

Особисте життя

Як і його колега Толкач, мав коханку, листувався з якою з 2009 по 2021 рік. Звали її Ірина Українська, вона з Москви. У серпні 2011 року Ірина відправила лист, де було зазначено, що вона забула відправити деякі статті, оскільки "була зачарована приємним вечором". А у травні 2016 року написала, що планує поїхати у Відень, і запитала, чи може залишитися в Алєксандра в готелі та отримала від нього згоду.

Типова російська дипломатія

Дехто з цих так званих дипломатів є відкритими расистами. Вони ненавидять Україну й обожнюють Путіна, підтримують і прославляють війну. Важливо, щоб міжнародна спільнота залишалася пильною та вживала заходів, аби протидіяти не тільки відкритій, але й прихованій російській агресії. Але, як бачимо з їхніх особистих листувань, далеко не всім подобається російський устрій: хтось тікає в Ізраїль, комусь не комфортно працювати в МЗС, хтось насолоджується життям в "загниваючій" Європі, вважаючи Чехію країною можливостей, де держава робить все для людей.