Оподаткування, що стимулює економіку, існує. На жаль, не в Україні

Яким чином Україна буде здатна забезпечити стійкі національні надходження? Це запитання стає екзистенційним у контексті триваючої повномасштабної російської агресії та в умовах зменшення обсягів підтримки з боку наших міжнародних партнерів. Оптимальна стратегія національних доходів має враховувати не лише поточні військові потреби, а й майбутні перспективи розвитку країни.

Запропонована наприкінці 2023-го урядом Національна стратегія доходів до 2030 року має насамперед фіскальну спрямованість: її мета — збільшити податкову базу без детальних розрахунків, як саме це позначиться на економічному розвитку. Ця стратегія доходів не пропонує зменшення дискреційності і не здатна буде обслуговувати ослаблену війною економіку.

Ефективна стратегія національного доходу має зосереджуватися на стимулюванні економічного зростання та інвестицій, водночас забезпечуючи справедливість оподаткування. Метою має бути спрощення податкових норм і процедур, аби заохотити дотримання законодавства та зменшити ухилення від сплати податків.

Важливість інституційних реформ

Здатність України збирати необхідну кількість доходів залежить не лише від темпів відновлення економіки, але й від ключових інституцій, які повинні ефективно адмініструвати процес збору податків, митних платежів і боротися зі зловживаннями з боку недоброчесного бізнесу.

Пропонована урядова стратегія передбачає швидке впровадження європейських норм адміністрування податків без перезавантаження існуючих інституцій, а також найнебезпечніше — податкових ставок ЄС, які поставлять хрест на швидкому відновленні української економіки.

Засобом для збільшення доходів держави має стати податкова реформа. Система потребує значної модернізації: прозорих конкурентних умов, зручного адміністрування податків, зниження рівня корупції в податкових і правоохоронних органах. Реформа повинна бути розроблена саме з метою стимулювати ділову активність і підтримати підприємців. Це означає менше бюрократії, менше перевірок і збереження спрощеної податкової системи.

Саме тому необхідне перезавантаження Державної митної служби, Державної податкової служби та Бюро економічної безпеки. Під перезавантаженням мається на увазі впровадження моделі, яка вже застосовується в Національному антикорупційному бюро та Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі. Ця модель передбачає призначення керівника на основі рекомендацій конкурсної комісії за участі представників міжнародних організацій, проведення незалежних оцінок діяльності, можливість звільнити керівника за результатами незалежної оцінки та переатестацію працівників із перевіркою їхньої доброчесності.

Реформа спрощеної системи оподаткування

Для малого та середнього бізнесу необхідна максимально проста податкова система з мінімумом відволікання їхніх часу та коштів. Це стосується також і загальної системи оподаткування, і спеціальних податкових режимів.

Насамперед реформа спрощеної системи має бути спрямована на недопущення її використання великим бізнесом, щоб ухилятися від сплати податків (кейси «Золотого Віку», великих операторів АЗС тощо). Робота податкової — виявляти такі схеми та запобігати їм, а не скасовувати всієї спрощеної системи. Натомість в урядовій стратегії пропонують знизити податок на торгівлю (основна схема ухиляння) до 3%, а податок на послуги підняти до 17%, що насамперед вдарить по чесному бізнесу та призведе до збільшення вартості найпопулярніших серед українців послуг.

Зловживань середнього та великого бізнесу з використанням спрощеної системи можна уникнути з допомогою ефективного податкового адміністрування ризикових категорій платників. Аби досягнути цього, Державна податкова служба може використовувати аналітичні інструменти для виявлення схем, зокрема таких, де великі компанії діляться на менші структури.

Також необхідно вже зараз серйозно задумуватися над реальною революційною зміною в українському податковому законодавстві: передачею обов'язку зі сплати податків від роботодавця найманому працівнику. Цим повністю знищуються мотиви бізнесу щодо оптимізації системи оподаткування праці.

Такий сценарій також створить реальну основу для того, щоб запроваджувати податок на виведений капітал. Його запровадження дасть підприємцям можливість обирати між двома варіантами: збагачуватися наразі, сплачуючи податки державі, або реінвестувати кошти у власний бізнес.

Прогресивна шкала оподаткування

Українська податкова система потребує серйозного перегляду, щоб зменшити нерівність у сплачуваних податках між багатими і небагатими громадянами. Багаті особи можуть використовувати різноманітні схеми для зменшення оподаткування. Наприклад, виплата дивідендів фізичній особі підприємством — платником податку на прибуток супроводжується нарахуванням і сплатою податку на доходи фізичних осіб у розмірі лише 5%. Інший приклад: дохід від усіх операцій з ОВДП, що отриманий фізичними особами, взагалі не оподатковується податком на доходи фізичних осіб і з нього не сплачується військовий збір.

Ризики, пов'язані з високим рівнем оподаткування, очевидні — тінізація ринку праці, його придушення через бажання роботодавця економити на персоналі, обмеження зростання добробуту населення. Як наслідок, маємо ганебну статистику — близько 3 мільйонів осіб працюють без офіційного оформлення, а це понад 20% працездатного населення України.

Впровадження прогресивної шкали оподаткування може стати одним із способів компенсувати зниження навантаження на фонд оплати праці. Сплата податків найбагатшими громадянами має важливе значення з кількох причин.

По-перше, внесок найзаможніших платників податків є ключовим для забезпечення фінансової стабільності державного бюджету. Це дає можливість державі залучати необхідні кошти на реалізацію соціальних та економічних програм і проєктів розвитку.

По-друге, внесок найбагатших громадян у оподаткування сприяє соціальній рівності та справедливості в країні.

По-третє, адекватна сплата податків найбагатшими громадянами збільшує довіру до системи оподаткування. Питання оподаткування власників великого приватного капіталу мають розглядатися разом із компаніями, з якими вони пов'язані, щоб уникнути ухиляння від сплати податків через офшорні юрисдикції чи інші схеми.

Також доцільно розглянути впровадження нових податків на великі спадщини та гарантування прозорості у фінансових операціях.

Подальший крок — покращення соціального захисту звичайних громадян шляхом зменшення податкового навантаження на низькі доходи.

Стратегія відновлення української економіки

Найважливішим компонентом національної стратегії доходів має бути стратегія відбудови української економіки, де провідну роль відіграватиме приватний сектор. Міжнародний бізнес вкладатиметься в процес відновлення лише за умови успішного впровадження реформ, які дадуть змогу зміцнити верховенство права, подолати корупцію та досягти швидкого прогресу на шляху інтеграції до Європейського Союзу.

Україна має значний потенціал, який може бути використаний для розвитку галузей, що допоможе країні вийти на новий рівень економічного розвитку. Це можливо завдяки впровадженню передових технологій, розвитку експортно-орієнтованих підприємств та інвестицій у виробництво зеленої енергії. Ці масштабні реформи вже передбачені в програмі підтримки МВФ, у зобов'язаннях на шляху до європейської інтеграції та стратегіях Державного департаменту США. Проте їхня реалізація відбувається дуже повільними темпами, що неприпустимо для країни, яка потребує консолідації ресурсів для ведення війни.

Розбудова стійкого та процвітаючого майбутнього для України можлива лише за умови розробки комплексної стратегії національних доходів. Оцінка податкового потенціалу, підвищення податкової дисципліни, посилення податкової адміністрації, боротьба з корупцією, залучення іноземних інвестицій і забезпечення справедливості в податковій системі є ключовими складовими успіху. Лише з допомогою цих заходів Україна зможе забезпечити стабільні та стійкі національні надходження, що стануть основою для розвитку країни.