"Галопом по Європах" не підходить. Іванна Коберник про низькі результати PISA-2022, проблеми освіти в Україні і те, якими мають бути уроки літератури

Співзасновниця громадської організації "Смарт освіта", співавторка реформи "Нова українська школа" Іванна Коберник поділилася своїм баченням сучасного і майбутнього шкільної освіти. Зокрема, вона порушила тему викладання української літератури школярам, звернула увагу на проблему дітей, які перебувають за кордоном та на окупованих територіях. На її думку, в учнів, які вимушено виїхали з території України і навчаються в іноземній школі, варто підтримувати бажання зберігати звʼязок з рідною країною, а не відбивати його.

Коберник також зазначила, що школярі, які вивчають предмети у пришвидшеному темпі або твори у скороченому вигляді, не отримують якісної освіти. Що частково довели і результати PISA-2022. Адже крім очевидних наслідків ковіду та повномасштабної війни Росії проти України, на засвоєння знань впливає і насиченість програми. Про це та інше представниця освітньої сфери розповіла в ексклюзивному інтервʼю OBOZ.UA.

– Чому, на вашу думку, в українських школярів погіршилися читацька грамотність і як це можна виправити?

– Якщо ви маєте на увазі результати міжнародного дослідження PISA-2022, то варто зазначити, що вони погіршилися в усіх 80 країнах, які брали участь у дослідженні. Це наслідок ковіду і вимушеного дистанційного навчання в усьому світі – результати PISA доводять, що онлайн погіршує освітні досягнення дітей.

Але до цього фактору в Україні ще додалася повномасштабна війна, продовження вимушеного онлайну чи змішаного навчання, тиск інших обставин, який зараз переживають українські діти. Як для тих умов, в яких ми живемо і в яких вчаться школярі, наші підлітки ще показали далеко не найгірший результат.

– Ви говорили про скорочення творів у програмі української літератури. Як ви бачите викладання цього предмета? Що потрібно прибрати з програми, а що додати?

– Викладання української мови і літератури має бути переорієнтоване з історичного підходу і підготовки маленьких літературознавців і теоретиків мови на її практичне застосування та на розвиток у школярів потреби і бажання читати. Перелік творів має бути зменшено, щоб діти мали достатньо часу на опрацювання великих складних текстів, їх осмислення, обговорення, рефлексування, написання на цій базі творів і есе.

Це неможливо, коли в програмі 40-50 творів на рік, і більшість із них передбачено вивчати "оглядово". Цей підхід – читати скорочену версію – не дає можливості дітям виконати одну з головних настанов програми – "навчитися сприймати літературний твір як цілісне мистецьке явище". По суті, підхід "галопом по Європах" сприяє закріпленню в учнів кліпового мислення, на яке так багато зараз нарікають дорослі.

– Як ви вважаєте, що вже зараз можна змінити в шкільній програмі, аби зацікавити школярів?

– Варто зменшити кількість творів, які історично внесені в програму, і доповнити її сучасними текстами, цікавими нинішнім дітям. Нарешті мають зʼявитися не лише художні, а й публіцистичні, інформаційні, наукові матеріали, бо згаданий вже тест PISA також показав, що українські підлітки не вміють з ними працювати.

Це й не дивно – вони не бачать їх у своїх підручниках і програмах. Це не просте і не швидке рішення – в нас так склалося, що вилучення з навчального плану бодай одного вірша Шевченка вважається політичним питанням. Але якщо ми хочемо, щоб діти читали, а не вчилися списувати і користуватися ГДЗ, треба починати.

– Зараз вчителі проходять сертифікацію, повʼязану з реформою НУШ. На минулому незалежному тестуванні менш ніж 50% педагогів математики пройшли поріг першого етапу. Чому, на вашу думку, склалася така ситуація?

– Я не знайома зі змістом завдань, але про рівень викладання математики в українських школах можна було скласти враження і з невтішних результатів українських випускників на ЗНО/НМТ. Вони, мʼяко кажучи, дуже скромні. З цього року повернуто бюджетне фінансування підвищення кваліфікації педагогів. Нагадаю, за міністра освіти Шкарлета його не фінансували з держбюджету, освіта була галуззю, на якій нещадно економили. Тому за розумного використання цих можливостей можна створити програми навчання вчителів нових сучасних підходів викладання математики.

Ну і в цьому предметі не менш актуальний перегляд освітніх програм – там теж переважає підхід "галопом по Європах". Якщо не додати часу на закріплення і повторення, то результати не покращаться. Практика "один урок – одна тема" до добра не приводить.

– Як ви вважаєте, наскільки ефективна така сертифікація в межах реформи?

– Воєнний стан позначається не лише на школярах, а й, безумовно, на вчителях – вони виснажені, стомлені і також перебувають у хронічному стресі. Тому зараз дуже важливо бути обережними з додатковими вимогами і сміливими новаціями, бо можна отримати протилежний результат. Це не означає, що треба закривати очі, якщо навчання не відбувається або відбувається погано. Треба лиш усвідомлювати посильність вимог.

– Які, на вашу думку, сьогодні існують найбільші проблеми в українській освіті і чому?

– Повномасштабна війна, руйнування освітніх закладів, поглиблення нерівності в доступі до освіти, неможливість повноцінно вчитися через часті повітряні тривоги, відсутність укриттів у багатьох школах. Окремо я би виділила саме поглиблення нерівності в доступі до освіти.

Те саме дослідження PISA показало, що в сільських дітей падіння рівня знань порівняно з 2018-м роком відбулося значніше, ніж у міських підлітків. Сільські школярі відстають від своїх однолітків з міст інколи на чотири роки! Це катастрофа. Її можна виправити, але вона вимагає грошей, бо найкращий спосіб подолання освітніх втрат – репетиторство і заняття в малих групах – про це каже і світовий досвід, і свіжі українські дослідження.

– Освітяни та різні відомства гостро обговорювали результати PISA-2022. На вашу думку, що потрібно змінити в підході, щоб наступного разу українські підлітки показали кращі результати?

– Нагадаю, PISA перевіряє не результати дітей, а саму освітню систему. Висновки дослідження мають бути використані для зміни програм навчання, змісту підручників, методик вчителів. Зробити це – пряме завдання Міністерства освіти та науки. Інше питання, що триває повномасштабна війна, я б не ставила завищених очікувань.

Наївно думати, що в 2025 році українські результати суттєво покращаться. Зберегти освітню систему і її здатність працювати – це вже буде результатом.

– Як ви бачите освіту дітей з деокупованих територій? Які кроки потрібно робити вже зараз, а що відкладати на потім? Якими мають бути освітні програми для них і чи мають вони відрізнятися від тих, які є зараз у школах?

– Важливо, щоб у державі була створена Стратегія відновлення освіти на деокупованих територіях. І вона має враховувати, що залежно від місцевості будуть потрібні різні підходи, і вони відрізнятимуться для тих регіонів, які вже деокуповані, для тих, які пробудуть під окупацією, наприклад, 2 роки, і зовсім інша справа для тих, які під окупацією з 2014-го. Тут буде потрібен набір різних інструментів і зусиль.

Що стосується змісту навчання таких дітей, то для них має бути розроблена прискорена і певною мірою спрощена програма, якщо ми хочемо повернути їх в українську освітню систему. Прискорена – лише для старших учнів, бо 14-річним школярам треба менше часу, щоб опанувати програму 5-6 класу, яку вони через війну не мали змоги вчити. Вони впораються швидше з основними темами, ніж 11-12-річні діти, але не можна робити вигляд, що достатньо відправити дитину в клас за віком і все саме якось виправиться. Думаю, нам ще доведеться переймати в Європи досвід інтеграційних класі.

Знову ж таки, буде необхідне подолання втрат і додаткові заняття в малих групах – це ефективно, але це додаткові кошти на вчителів. Самі педагоги – це теж виклик, тому потрібно формувати кадровий резерв тих, хто буде готовий їхати працювати на деокуповані території. Але їм має бути з чим їхати – тобто необхідні вже згадані програми, психологічна підготовка та знання як протидіяти російським наративам, які поширювалися роками. І це ми ще не зачепили болюче питання колаборантів…

– Що, на вашу думку, потрібно робити з дітьми, які зараз перебувають за кордоном? Як їх повернути?

– Ставити перед собою реальні цілі. Діти не можуть вчитися в двох школах одночасно. Але треба дати можливість школярам за кордоном вивчати українознавчий компонент – українську мову, історію, літературу. В нашій ГО "Смарт освіта" є такий проєкт, в ньому зараз навчаються понад 1200 учнів, для них працюють понад 200 вчителів. Ініціатива реалізується вже другий рік, популярна і успішна.

Діти, які займалися з нами минулого навчального року, на високий бал склали ці предмети в своїх дистанційних українських школах. Бажання залишатися з Україною треба підтримувати, а не відбивати.

– В Україні планують пілотувати реформу старшої профільної школи. Як це допоможе старшокласникам у майбутньому з вибором професії та покращить якість отриманих знань?

– Старша школа має готувати дитину до дорослого життя. Важлива його частина – вміти ухвалювати рішення і виставляти пріоритети. Тому важливо, щоб у 10-12 класах учні отримали змогу вивчати меншу кількість предметів, але поглиблено, мали вибір, більше приділяли часу тому, що їм справді знадобиться в дорослому житті.

Щоб цей вибір зʼявився, старша школа повинна в ідеалі бути відділена і мати кілька класів на кожній паралелі – тоді буде справжній вибір профілів, а не на папері. Це складна реформа, але необхідна.

– У 2024 році випускники складатимуть НМТ з чотирьох предметів, три з яких обовʼязкові. Коли було затверджено таку модель, багато батьків і школярів були обурені тим, скільки доведеться складати предметів за 4 години з 20-хвилинною перервою. На вашу думку, чи не позначиться це на рівні успішності? Багато батьків також були невдоволені тим, що потрібно за короткі терміни шукати репетиторів для дітей з додаткових предметів, адже в школах не надають якісних знань, аби скласти НМТ. Як ви вважаєте, чому багато випускників готуються з репетиторами, а не розраховують на знання, отримані лише у школі?

– До ЗНО також переважно готувалися з репетиторами. Причина та сама, яку ми обговорювали в попередніх питаннях: програми перевантажені, предметів забагато, немає можливості зосередитись на тому, що важливо. Профільна школа мала би вирішити це питання, але поки її немає. Водночас слід зазначити, що НМТ все ж значно легший за ЗНО, в ньому немає, зокрема, відкритих завдань з розгорнутою відповіддю чи власного висловлювання.

Але я, наприклад, вважаю, що 4-годинний тест з перервою лише 20 хвилин – це трохи перебір. Я не підліток, а доросла людина, і мені було би непросто без повноцінної перерви і без їжі 4 години виконувати складну інтелектуальну роботу. Також я не згодна з рішенням, що не лише цьогорічні випускники, а й ті, хто повторно складатиме НМТ для вступу, мають складати всі 4 предмети. Це несправедливо.

– Як ви оцінюєте вплив штучного інтелекту на навчальний процес?

– Як виклик часу, з яким треба навчитися жити. Старомодні завдання з готовими відповідями втратили сенс ще на етапі появи Google. Якщо освітня система хоче, щоб діти вчилися, а не списували – завдання не повинні передбачати готову відповідь. А той, хто зрозуміє, як правильно ставити задачі і запитання штучному інтелекту, буде більш ефективним у житті.

– Чому важливо за кордоном розмовляти все ж таки українською, як працювати з дітьми, які там перебувають і говорять російською, і як залучати їх до спілкування українською?

– Щоб розмовляти українською, треба… розмовляти українською. А також читати і писати нею. Для цього потрібен якісний українськомовний конкурентноздатний контент – чарівний ціпок чи чарівна пігулка тут не спрацює. Потреба у книжечках порівневого читання, пісеньках, мультиках – для найменших. Для старших – у блогерах.

До речі, моя донька-підліток показувала мені українськомовних блогерів у ТікТок, яких вона дивиться. Я була приємно вражена – там і цікаві рефлексії на актуальні події, і веселий розбір граматичних тем з української мови, але це випадкова мозаїка того, що роблять молоді люди-ентузіасти.

Так, я знаю, що в цьому середовищі також багато сміття і пропаганди, але наші діти проводять там час. Тому збільшувати вибір якісного контенту на тих майданчиках, де бувають українські школярі, а також зробити головним державним наративом "ми вас чекаємо" – єдиний шлях.

Також читайте на OBOZ.UA інтерв’ю зі студентом Марком Табацьким, який у 17 років вразив Forbes і наробив шереху в Росії.

Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!