Космач проти ТЦК: які наслідки матиме жіночий бунт на Гуцульщині

Соцмережі киплять обуренням, у бік жителів Космача летять найобразливіші слова, хтось намагається знайти інциденту на Івано-Франківщині виправдання... Але факт є фактом: старовинне гуцульське село із великою історією визвольної боротьби, де набирав опришків і загинув Олекса Довбуш, де у 1944 – 1945 роках 19 сотень УПА боронили від більшовиків Космацьку незалежну республіку, збунтувалось проти мобілізації.

З огляду на двох потерпілих - жінку і дитину, які потрапили під гарячі руки як “навідники військкома”, - поліція відкрила кримінальну справу за фактом хуліганства. Але суті це не міняє. Войовничо настроєні жіночки влаштували блокпост, аби боронити своїх чоловіків від представників ТЦК та СП.

Чому так сталося, які наслідки може мати інцидент, Коротко про розповіли експерти.

Невизначеність, втома, конфлікт

Певною мірою Космач став тою тріщиною, через яку вирвалася пара. Заступник директора Київського міжнародного інституту соціології Антон Грушецький вважає, що в цьому може бути позитивний момент.

- Зараз проводять багато аналогій з Новими Санжарами, де бунтували проти розміщення евакуйованих з Китаю, коли вирував коронавірус. Це було жахливе видовище, але поширення в Україні воно не набуло. Так і цьому разу все сталося досить ілюстративно: всі побачили, яка реакція у суспільстві на такий інцидент, і бажання наслідувати не буде.

Тим часом соціолог відзначає, що певні умови, які можуть провокувати подібні речі, існують.

- У нас зараз висока невизначеність і втома – не та, звісно, що веде до бажання здатися, але та, що загострює всі емоції, зокрема агрессію. В такому стані люди спершу реагують, а вже потім думають. Якщо ця невизначеність буде залишатися, втома наростатиме. Коли я спілкуюся із французькими журналістами, вони зазвичай задають мені питання про мобілізацію і мобілізаційний проєкт. Я намагаюся розширити контекст: все залежатиме від вас. Якщо допомога надходитиме і люди бачитимуть стабільність підтримки України, все сприйматиметься значно оптимістичніше. А якщо будуть тільки обіцянки і оті відверті баталії в Сполучених Штатах, то люди входитимуть у фрустрацію. А на все це, нагадаю, накладається внутрішній політичний конфлікт між Верховним головнокомандувачем и головнокомандувачем. Звісно, це теж впливає на настрої людей. І якщо всі складові будуть зберігатися та підсилюватися, схожі випадки, як у Космачі, можуть повторюватися. Але я сподіваюся, що ми все-таки вийдемо на більшу визначеність, - каже Антон Грушецький.

Плюс місцеві особливості

За одним із припущень, протимобілізаційні бунти починатимуться саме із сіл, бо наближається весняний сезон.

- Багатьох чоловіків уже забрали, люди кажуть, коли ухвалять новий закон, то заберуть і тих, які залишилися. А треба поля та городи садити, худобу випасати. Жінки з тим усім самі не впораються. В селах важко заробити, щоб їжу купувати. Не буде врожаю – буде голодно, - поділилася міркуваннями Олена з Івано-Франківщини.

- Жителів сіл і маленьких містечок справді легше мобілізувати, бо вони живуть стаціонарно, тоді як у великих містах відбувається більша міграція, - констатує соціолог.

Регіональні особливості, виявляється, теж мають значення. Перебуваючи в Києві, важко повірити, що можуть існувати якісь “навідниці” або “шпигунки” ТЦК (через таку підозру селяни напали на жінку з дитиною), коли зібрати дані про наявність або відсутність військовозобов’язаних чоловіків може дільничий поліцейський. А у Космачі повірили.

- Я п’ять років прослужив на Галичині. Там, як і у давнину, на рівному місці когось можуть оголосити “відьмою” або “відьмаком”, а якщо корова не доїться, одразу бігти до знахарки, бо хтось щось поробив, - згадує полковник запасу Олег Жданов. - Такі місцеві особливості. Тому я навіть не здивувався, що в Космачі це сталося. Люди самі створюють собі легенду, а тим паче, якщо хтось десь ту жінку бачив поруч із військкомом. До середньовічних звичок додається ще й віра в те, що пишуть у сучасних месенджерах. У тих краях, коли народ заведеться, поки когось не “попалить на вогнищі”, не заспокоїться.

До людей треба донести, що це не квиток в один кінець

Космач чи не Космач, а проблеми із мобілізацією існують. Звідси і “рейди” ТЦК під приводом “розшуку ДРГ”, і роздача повісток на вулицях, і просто відловлювання чоловіків, що так нещадно критикують правозахисники. 

Розмови про те, що немає комунікації щодо мобілізації між державою та громадянами, точаться не один день. Інше питання, як вона має правильно відбуватися – отут певної відповіді немає. Добровольці першої хвилі або на війні, або уже в могилах. Друга хвиля – ті, хто вагався, втомився чекати або не хотів переховуватися, також вичерпується.

- Внутрішня політика стосовно формування суспільної думки щодо війни провалена, - вважає і Олег Жданов. – Сьогодні немає чіткої мотивації захищати державу. З тим, що це необхідно, згодні всі, а от щодо власної участі у захисті – одразу інше бачення. І виправляти це повинні не військові, а президент. Він визначає кількість мобілізованих, цілі мобілізації, характер мобілізації своїм указом.

На думку експерта, терміново потрібна державна програма щодо роз’язнення ситуації у суспільстві.

- До людей треба донести, що мобілізація – це не квиток в один кінець. Це захист своєї землі, свого дому, своєї родини. Суть програми має бути - як на плакаті 1941 року: “Ти записався добровольцем?” Саме суть, а як вона буде оформлена, мають придумати маркетологи, психологи, соціологи.

Повинен бути власний приклад. Бо люди бачать, як в Ізраїлі міністри пишають тим, що їх діти у війську, а у нас процвітає “батальйон Монако”.

Поки цю ситуацію не переломлять, позитивні зміни йтимуть дуже важко, вважає військовий експерт.

Коментар політолога

Ланцюгової реакції не буде, але напруга залишатиметься

Володимир Фесенко, голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»:

- Прямих політичних наслідків від подій у Космачі не буде. Пам’ятаєте вибух у Керецьківській сільській раді на Закарпатті? Тоді теж казали, що почнеться ланцюгова реакція, але нічого не сталося. Це все конкретні контексти, де можуть бути задіяні особистісні мотиви.

Однак напруга щодо мобілізації існує, в різних регіонах вона проявляється і буде проявлятися в різних формах. На заході країни це зовсім не новина, це було ще з 2022 року, я про те знаю з різних джерел. Тому й виникла необхідність розробки законопроєкту, який би вдосконалив процедуру, зробив її більш ефективною. Бо те, що відбувається зараз, ганебно і нефективно.

Що стосується порушення конституційних норм, яке закидають новому законопроєкту про мобілізацію, то думка політолога така:

- Закон про воєнний стан допускає обмеження прав. Якщо будемо захищати Конституцію – припинемо мобілізацію. Тоді доведеться програти війну і забути про Конституцію. Країну треба боронити, тут немає інших варіантів.