Відставка Залужного – новий вирішальний етап у війні, – The Economist

Пропонуємо переклад публікації.

Проте, коли 8 лютого президент України Володимир Зеленський у рамках масштабної реорганізації нарешті замінив Валерія Залужного на Олександра Сирського як головкома ЗСУ, було схоже на те, ніби щойно сталося щось доленосне.

Почасти це пояснюється вирішальною роллю генерала Залужного в доблесному відбитті російського наступу, а також його популярністю серед військовослужбовців та цивільного населення.

Але відставка генерала викликає тривогу з іншої, важливішої причини.

Вона знаменує нову і вирішальну фазу війни — ту, яку Володимир Зеленський ризикує неправильно зрозуміти.

Відмінності між актором, який став політиком, та його загартованим у боях командиром частково пов'язані з культурою та характером.

Після лютого 2022 року ці відмінності стали несуттєвими — більш того, вони могли стати навіть перевагою.

Замість того щоб здійснювати централізоване управління, Зеленський виконував роль головного патріота, озвучуючи відмову свого народу здатися переважаючому противнику.

Генерал Залужний зосередився на бойових діях.

І тільки коли російська та українська армії окопалися, а лінія фронту застигла, ці відмінності почали завдавати шкоди.

Зеленський та його адміністрація вважали генерала Залужного відповідальним за провал контрнаступу.

Вони хотіли, щоб українська армія готувалася до нових атак, і вимагали від нього розробити плани бойових дій та взяти на себе непопулярний тягар нової мобілізації.

Генерал відкинув їхні аргументи.

Він вважав, що обережність після провалу першого етапу контрнаступу допомогла зберегти війська та техніку.

Залужний стверджував, що не може планувати наступного контрнаступу, якщо не знає, які ресурси має.

На війні немає нічого незвичайного в тому, що політики та солдати невисокої думки один про одного.

Що справді прирекло відносини між Зеленським та Залужним, то це мінлива думка президента про те, якою країною має стати Україна.

Мабуть, неминуче, що з затягування бойових дій почнуть виявлятися риси звичайної політики.

На жаль, політика в Україні не схожа на політику у Вашингтоні чи Парижі.

Це гола боротьба за ресурси та владу, що фінансується олігархами та фракціями, а в наші дні й іноземними донорами.

На Заході ідеї часто стоять на другому місці, а в Україні вони зазвичай взагалі відсутні.

У цих обставинах відхід генерала був правильним.

У демократичній державі збройні сили мають підкорятися політикам.

Авторитет генерала Залужного як головнокомандувача вже був підірваний чутками про його відставку.

Чим довше Зеленський виглядав надто слабким, щоб звільнити його, тим більше страждав і власний авторитет.

Питання полягає в тому, що в такому разі робити президентові та новому головному ВСУ генералу Сирському.

Одним із ризиків для Зеленського стане невдоволення, спровоковане в армії звільненням улюбленого командира.

Генерал Сирський має репутацію людини, готової вступити у бій із противником, навіть якщо це вимагає великих втрат людей та техніки.

Він — постать, що викликає розбіжності, і викликає бурхливу реакцію у офіцерів, що діють.

Одні хвалять його професіоналізм, інші кажуть, що Сирський наводить жах на підлеглих і керує ними страхом.

Він менш схильний сумніватися у пріоритетах свого президента.

Перебуваючи на вищій посаді, генерал Сирський має пом'якшити стиль командування та навчитися говорити правду владі.

Реорганізація також призведе до перебоїв у роботі, оскільки офіцери перейдуть на нові посади у системі командування.

Важливо, щоб ці зміни не спричинили зниження боєздатності України.

Незабаром країні буде потрібна нова мобілізація, навіть якщо генерал Сирський використовуватиме війська в основному для оборони.

Оскільки генерал Залужний був героєм України, його звільнення матиме політичні наслідки.

Із заяви Зеленського про відставку головкому ЗСУ було неясно, що Залужний робитиме далі.

Ті, хто знає генерала, не вважають його природженим політиком, але він би не став першим солдатом, якому закрутили голову перспективи влади.

У такій країні, як Україна, якийсь олігарх, безперечно, побачить у Залужному засіб для реалізації власних амбіцій.

Зі свого боку, Володимир Зеленський має розуміти — якщо він та його адміністрація спробують загнати невдоволення у пляшку, вони завдадуть шкоди політичній культурі, яку намагаються врятувати.

Найважливішим питанням є те, чи зможе Зеленський скористатися звільненням генерала Залужного, щоб змінити своє бачення військового конфлікту.

Сьогодні він все ще публічно тримається за обіцянку, що Україна поверне собі кожен дюйм землі, зайнятої російськими військами, навіть якщо приватно він знає, що це станеться не скоро, якщо взагалі станеться.

Якби українські війська змогли вигнати російську армію, це було б чудово.

Однак, якщо не станеться чогось несподіваного, у військовому конфлікті, який визначається територією, Україна не зможе виграти.

Зеленський має розглядати цю реорганізацію як шанс переглянути своє бачення.

Щоб вистояти у тривалій боротьбі, Україні необхідно підвищити свою стійкість.

У військовому сенсі це означає покращення протиповітряної оборони та артилерії, а також здатність проводити поточний ремонт техніки.

В економічному плані Україні необхідно залучати інвестиції, а також допомогу та підвищувати вартість експортованої продукції.

Україна вийде переможцем із цього конфлікту, якщо буде демократичною країною, орієнтованою на Захід.

Уряд повинен з лазерною точністю зосередитись на тому, щоб це сталося.

У такому разі між президентом та його генералами не повинно бути жодних розбіжностей.