Усе ще прагне знищити Україну: в ISW оцінили псевдоісторичні заяви Путіна в інтерв’ю Карлсону

Російський диктатор Володимир Путін спробував використатиінтерв’ю з американським журналістом Такером Карлсоном, щоб поширювати брехню про війну та українців. Путін довів, що все ще прагне знищити Україну.

Про це повідомляє Інститут вивчення війни (ISW).

Під час двогодинної розмови диктатор озвучував західній аудиторії давню інформаційну операцію Кремля, яка неправдиво стверджує, що Росія нібито зацікавлена у припиненні війни в Україні шляхом переговорів.

Зараз дивляться

– Протягом усього інтерв’ю Путін демонстрував, що Росія не зацікавлена у змістовних і легітимних переговорах, і що він все ще прагне знищити Україну як державу, – пишуть аналітики.

Путін також продемонстрував свою всеосяжну ворожість до Заходу і неправдиво звинуватив Захід у тому, що він змусив Росію напасти на Україну.

Диктатор неодноразово підкреслював, що Росія відкрита до переговорів, щоб неправдиво представити Москву як розумного гравця, а “західні правлячі еліти” – як головну перешкоду для переговорів. Він також неодноразово повторював тезу, що західні чиновники змусили Україну відмовитися від вигідної для Росії угоди під час переговорів між Україною та РФ у Стамбулі в березні 2022 року.

Кремль регулярно представляє Захід як єдину значущу сторону на переговорах з Україною в рамках своїх зусиль, спрямованих на те, щоб домогтися визнання брехливої тези про те, що Україна нібито не має незалежної влади. Таким чином росіяни хочуть отримати від Заходу поступки від імені України, які підривають її суверенітет і руйнують територіальну цілісність.

В останні тижні Путін і Кремль посилили риторику, яка вказує на те, що Росія продовжує переслідувати максималістські цілі в Україні.

– Переговорна позиція Путіна не змінилася: він як і раніше прагне знищення України і намагається використати перемир’я для створення сприятливих умов для російських військових, щоб розпочати наступну, більш успішну війну проти України, – вказують в Інституті.

Путін абсурдно стверджував, що Росія – потерпіла сторона, а не ініціатор війни

Глава Кремля заявив, що українські “неонацисти” нібито розпочали війну в Україні у 2014 році і що повномасштабне вторгнення Росії є спробою покласти крайконфлікту.

Він повторив заїжджену російську риторику, представляючи анексію Криму та інтервенцію на Донбасі у 2014 році, а також повномасштабне вторгнення в Україну у 2022 році як оборонну кампанію, спрямовану на захист російського народу та російської нації.

В Інституті додають, що ця триваюча інформаційна операція має на меті приховати очевидний факт, що Росія розпочала агресивну війну проти свого сусіда у 2022 році. Путін хоче заплутати пам’ять Заходу про те, що сталося насправді. Ревізіонізм диктатора також спрямований на підтримку давніх кремлівських наративів, що виправдовують його максималістські цілі в Україні.

Глава Кремля продовжив намагання захистити свої давні заклики до зміни влади в Києві,”демілітаризації” і “денацифікації”

Зокрема, диктатор поширював таку брехню:

Путін заявив, що підтриманий США “переворот” в Україні в 2014 році змусив Росію вторгнутися в Крим і почати військові операції на Донбасі в 2014 році;
Він стверджував, що Україна ініціювала військову операцію на Донбасі, починаючи з 2014 року, і що Україна не виконала Мінські угоди, які встановили перемир’я, яке Путін порушив у лютому 2022 року;
Путін звинуватив НАТО в експлуатації України з метою будівництва військових баз в Україні під виглядом підготовки українських військових. В ISW наголосили, що ніяких військових баз НАТО в Україні не було і немає. Такі наративи спрямовані на те, щоб позбавити Україну засобів для самозахисту і дозволити Росії нав’язувати свою волю Україні силою, коли Кремль цього забажає;
Путін також повторив, що однією з військових цілей Росії є “денацифікація” України. Путін визначив “денацифікацію” як заборону всіх неонацистських рухів в Україні та усунення людей, які підтримують нацистську ідеологію. Путін особливо виділив президента України Володимира Зеленського як нібито прихильника нацистської ідеології. Аналітики вказують, що такі заклики насправді є вимогою усунення нинішнього обраного українського уряду і заміни його на прийнятний для Кремля;
Путін продовжував закликати до “нейтралітету” України і стверджував, що Росія не може довіряти жодним заявам НАТО про те, що альянс не дозволяє Україні стати його членом. Він продовжував стверджувати, що Бухарестська декларація НАТО 2008 року, яка пообіцяла Україні і Грузії шлях до членства, але не зробила жодних конкретних кроків для відкриття такого шляху, порушує Декларацію про незалежність України 1991 року, яка проголосила, що Україна є нейтральною державою.

Аналітики зазначають, що Російська Федерація, однак, взяла на себе зобов’язання “поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України”, які включають Крим і Донбас, у Будапештському меморандумі 1994 року в обмін на повернення Україною ядерної зброї Радянського Союзу, що знаходилася на її території, до Росії. Будапештський меморандум гарантує Україні всі суверенні права, які включають право обирати власну зовнішньополітичну орієнтацію.

Диктатор поширював псевдоісторію, намагаючись заперечити українську державність і націю

Диктатор повторив давні російські інформаційні операції, спрямовані на заперечення існування української державності та ідентичності. Він стверджував, що українці в принципі не існують як нація, і що українці – це справжні росіяни, яких різні політичні гравці переосмислили, щоб підірвати здатність Росії контролювати прикордонні території з іншими державами Східної та Центральної Європи.

Путін регулярно заперечував український суверенітет, щоб представити повномасштабне вторгнення Росії як спробу повернути історично російські землі до складу Росії та як гуманітарні зусилля для захисту етнічних росіян і російськомовних, яких Росія називає “співвітчизниками за кордоном”.

Він також регулярно і навмисно зловживає визначенням “етнічний росіянин”, помилково включаючи до нього українців, щоб просувати ширшу концепцію “русского мира” для виправдання максималістських претензій Росії щодо України та її народу, а також її більш широких імперіалістичних амбіцій.

У ISW вказують, що жодне з путінських переписувань історії не виправдовує вторгнення Росії в Україну.

Кордони кожної держави у світі змінювались з часом. А міжнародне право, яке, як стверджує Путін, прагне підтримувати РФ, вимагає визнання всіма державами суверенних прав одна одної на своїх територіях, визнаних іншими суверенними державами.

Російська Федерація двічі визнавала суверенітет України над її нинішніми міжнародними кордонами – у 1991 і 1994 роках. Прийняття аргументу Путіна про право Росії силою перекроювати кордони України на свій розсуд є “запрошенням” для всіх держав, які мають історичні претензії, нападати і захоплювати землі своїх сусідів.

Путін визначає ослаблення Заходу і демонтаж НАТО як передумови “багатополярного світу” під проводом Росії

Путін послідовно представляв розширення та існування НАТО як загрозу для Росії та будь-якого майбутнього світового порядку під керівництвом Росії та Китаю.

Він стверджував, що світові справи розвиваються за “невід’ємними законами”, які не змінювалися протягом історії.

Зокрема, порівняв нинішній світовий порядок, очолюваний Заходом, з Монгольською та Римською імперіями, які він представив як приклади гегемоністських держав, які зрештою були завойовані іншими державами, що зростали.

Він заявив, що хоча Римській імперії знадобилося кілька сотень років, щоб розпастися, нинішні процеси змін відбуваються швидше. Диктатор все частіше посилається на навмисно широку, розпливчасту і псевдореалістичну концепцію російського суверенітету, щоб нормалізувати загарбницькі війни і виправдати російські цілі з нав’язування своєї волі в Україні та за її межами.