Заморожені російські активи як застава для відбудови України

Нещодавно Білий Дім в цілому виступив за формування законодавства щодо конфіскації та передачі Україні заморожених російських активів, що активізувало дуже потужну дискусію у США. Зразу після цього Комітет Сенату США теж підтримав законопроект про конфіскацію російських активів та передачу їх Україні.

Хоча Європа має більш консервативний підхід до таких ідей, події в США уже дали поштовх новому витку подібних обговорень і в ЄС - кілька днів тому з'явилася інформація, що G7 та ЄС розглядають можливість використати заморожені російські активи як заставу для відбудови України.

"Хоча Європа має більш консервативний підхід до таких ідей, події в США уже дали поштовх новому витку подібних обговорень"

Перш ніж обговорювати перспективи запропонованої концепції, варто дати кілька загальних коментарів, виходячи із дуже обмеженої інформації про ініціативу.

Суть ідеї - все обертається навколо принципу міжнародного звичаєвого права, за яким Росія має в повному обсязі відшкодувати шкоду, яку вона завдала Україні. Оскільки, на таке відшкодування можна чекати дуже довго, країни-партнери готові виділяти кошти на відбудову, але не просто так.

Пропонується, що країни-партнери виділять Україні певні кошти, а в обмін отримають облігації, забезпечені російськими активами. По суті, безвідсотковий кредит Україні під заставу російського майна. Утвориться трикутник: Росія винна Україні за збитки від війни, а Україна винна ЄС гроші на відбудову.

"Утвориться трикутник: Росія винна Україні за збитки від війни, а Україна винна ЄС гроші на відбудову"

Далі, механіка може бути наступна: Україна, скоріше за все, відступить ЄС та G7 свої вимоги до Росії на суму, отриману для відбудови.

Трикутник перестане існувати - Росія буде боржником уже не перед Україною, а перед ЄС та G7 на відповідні суми виплачених коштів. Заморожені активи будуть заставою, яку ЄС та G7 зможуть стягнути, якщо Росія відмовиться платити за своїми боргами.

Наскільки можна зрозуміти з наявної інформації, наразі обговорюється виділення коштів Україні на відбудову, а не на фінансування, наприклад, виплат компенсацій в рамках майбутнього міжнародного компенсаційного механізму. Якщо до фізичних осіб ці кошти на відбудову, можливо, і дійдуть (наприклад, у формі відбудованого житла), то бізнес навряд чи отримає хоч щось за зруйновані, чи втрачені активи. Тобто, якою б не була доля заморожених російських активів, бізнес буде в кінці черги.

"Якою б не була доля заморожених російських активів, бізнес буде в кінці черги"

При цьому, поки до будь-якого фінального рішення дуже далеко. Наразі існує лише концепція, яка позбавлена багатьох важливих технічних деталей.

Тепер можна перейти і до прогнозів.

Можливе рішення використати російські заморожені активи як заставу лежить не лише у політичній площині, а й у площині міжнародного публічного права. Система міжнародного публічного права формуються дуже довго і є дуже стабільною. Найчастіше суттєві зміни відбуваються лише в результаті значних потрясінь (як Перша чи Друга світова війна).

Одним із базових принципів міжнародного публічного права є принцип суверенного імунітету держави. Це широке поняття, яке, серед іншого, включає суверенний імунітет певних активів. Відповідно до міжнародного звичаєвого права, активи, які використовуються для офіційних (публічних) цілей держави, вважаються суверенними активами, які мають імунітет від примусового стягнення. Забирати такі активи – грубе порушення міжнародного права.

Суверенними активами держави вважаються активи дипломатичних та консульських установ, військові активи, рахунки центрального банку, активи, що становлять частину культурної спадщини держави. Однак саме багатомільярдні активи Центробанку РФ, в першу чергу, могли б бути використані як застава.

Водночас наразі відсутній механізм використання цих активів. Яскравий приклад: акціонери "Юкосу" у Франції намагалися звернути стягнення на земельну ділянку в центрі Парижу, яку Росія придбала для будівництва собору московського патріархату. Французькі суди відмовили акціонерам "Юкосу" у стягненні, вказавши, що земельна ділянка для собору захищена суверенним імунітетом як духовне та культурне місце.

"ЄС боїться відкрити "скриньку Пандори" - створити прецедент, адже тоді активи європейських країн стануть вразливими для недружніх дій"

Суверенний імунітет – це основна причина, чому ЄС не хоче конфіскувати заморожені активи РФ. ЄС боїться відкрити "скриньку Пандори" - створити прецедент, адже тоді активи європейських країн стануть вразливими для недружніх дій (наприклад, з боку Китаю).

Тому ЄС та G7 шукають компромісні варіанти. Була ідея віддати Україні доходи від суверенних активів. Наприклад,  лише заморожені в Бельгії активи РФ тільки за 2023 рік згенерували майже 5 млрд доларів доходу. Але немає принципової різниці у статусі між суверенним активом та доходом, який він згенерував. Дохід теж буде захищений. Тому наразі напрацьовується ідея накласти на такі доходи так-званий windfall tax (податок на надприбутки, який може досягати і 50%), і вже стягнуті податки передавати Україні. Росія вже заявила про готовність оскаржувати такі дії.

Із заставою, на нашу думку, ситуація складніша, ніж з податком. Сама суть застави – зробити певний актив доступним до стягнення. В результаті можливого запровадження механізму із заставою, негайної конфіскації заморожених активів РФ не відбудеться, але будуть створені чіткі умови, щоб їх вилучити. А це може вважатися порушенням суверенного імунітету і міжнародного права.

Такі дії важко виправдати посиланням на концепцію контрзаходів (countermeasures). Санкції у вигляді заморожування активів чітко вкладаються в цю концепцію, адже після припинення порушень міжнародного права з боку Росії, активи знову стануть доступними. Наслідки передачі у заставу так просто не зникнуть і настане момент, коли доведеться вирішувати – стягувати актив, чи ні.

"Оскільки питання стосується підвалин міжнародного права, не варто очікувати швидкого прийняття рішення. Буде дуже багато дискусій"

Оскільки питання стосується підвалин міжнародного права, не варто очікувати швидкого прийняття рішення. Буде дуже багато дискусій.

Водночас війна Росії проти України, як свавільне порушення міжнародного права, може стати тригером суттєвих змін в світовому правопорядку. Не можна виключати, що ЄС та G7 прийдуть до консенсусу і це буде перебудова сучасної системи міжнародного права – відповідь на війну в Україні, як створення ООН було відповіддю на Другу світову війну.

Багато хто хоче вірити в швидкий розвиток подій й отримання компенсацій своїх втрат за рахунок російських активів в найближчий перспективі. На жаль, ми не поділяємо оптимізм в цій частині, особливо, коли це стосується бізнесу.

"Українському бізнесу варто замислитись: можливо, зараз саме той момент, коли треба почати судитися з Росією за збитки від війни"

Варто пам’ятати, що міжнародний компенсаційний механізм, над створенням якого працює держава, поставить бізнес в кінець черги. А його втрати від 2014 року вже зараз виключені з цього механізму. Тому, українському бізнесу варто замислитись: можливо, зараз саме той момент, коли треба почати судитися з Росією за збитки від війни, використовуючи доступні наразі засоби (наприклад, інвестиційний арбітраж). Це може дозволити не втратити шанс на компенсацію, коли відкриється вікно можливостей.

Володимир Наконечний, старший юрист юридичної компанії Arzinger, адвокат