Ключ до Півдня․ Як і завдяки кому Кремль готував окупацію Мелітополя

Маніакальне бажання Путіна захопити більшу частину України ніколи нікуди не зникало, хоч і після 2015 року війна на Донбасі перейшла у заморожений стан. Після того як Києву ціною життя тисяч героїв вдалося зупинити рашистську навалу на Сході, Кремль ретельно готувався до нового нападу. Росіяни створювали бази на території Білорусі, аби майбутнє вторгнення відбувалося зі всіх сторін, переозброювали свої війська, вербували й просували на керівні посади своїх агентів або ж робили їх нардепами.

Словом, плануючи чергові агресивні дії, воєнні злочинці робили ставку не лише на свою армію, а ще й традиційно на гібридну складову війни. Рашисти хотіли уникнути спротиву та затягування бойових дій, пам'ятаючи, в який спосіб захоплювали Крим та частини Донеччини з Луганщиною у 2014-му. Тоді двері багатьох міст окупантам відкривали представники місцевих еліт. Мери, депутати, чиновники та поліцейські, які були куплені Москвою, фактично віддавали загарбникам ключі від власних міст, не чинили ніякого опору, пускали всередину адмінбудівель, а також відкривали приміщення зі зброєю.

Задачі, які ставили рашисти своїм агентам перед початком повномасштабного вторгнення, полягали у допомозі загарбникам. Наприклад, завдяки зраднику із СБУ Ігорю Садохіну, що координував антитерористичну діяльність Управління служби у Херсонській області, росіяни могли мати карту мінних полів та об'єктів оборони. Інші держслужбовці, такі як Володимир Сальдо, також займалися і координуванням окупантів, і підготовкою до створення так званих "адміністрацій".

Аналогічно діяли зрадники на Київщині, Чернігівщині, Сумщині, Харківщині, Луганщині та Донеччині – у кожному окупованому регіоні були політики, правоохоронці та попи з УПЦ МП, які одразу після заходу ворожої армії вірою і правдою служили рашистам: здавали адреси бійців АТО/ООС, а також проукраїнських активістів, допомагали організовувати катівні, займалися пропагандою та підбором людей до окупаційних органів влади.

Редакція 24 Каналу проаналізувала листи з робочої пошти загарбницької "військово-цивільної адміністрації" Мелітополя, який Кремль зробив "столицею" Запорізької області. Як саме рашисти підбирали свою агентуру, чим займалися зрадники, які попали до складу "військово-цивільних адміністрацій", і як злочинці вибудовували свою роботу, читайте у матеріалі.

Запоріжжя – ключ до півдня України

Перш за все варто відзначити, що бункерний фюрер і його команда свято вірили у те, що більшість українців не чинитиме ніякого опору російським солдатам. Путін розраховував на те, що "друга армія світу" зайде у Київ, посадить на трон вже заздалегідь підготовлену та підібрану команду Медведчука й ОПЗЖ, а далі у Кремлі вже обиратимуть, що робити із Заходом країни. Аби швидко знищити активні бойові угруповання ЗСУ, росіяни спланували гігантські й стрімкі просування до Донбасу з Криму та Харківщини. Вони хотіли оточити бригади, що брали участь в ООС, аби потім панувати на наших землях. Крім того, рашисти збиралися відрізати Україну від моря, для чого їм було потрібно оточення Одеси. Для цього Москві вкрай важливо було встигнути у перші ж дні великої війни проскочити через мости на Херсонщину, аби мати подальшу можливість розширювати зону контролю.

Не менш важливою зі стратегічної точки зору для Путіна була й окупація Запорізької області. Захоплення навіть частини цієї області давало загарбникам можливість і оточити Маріуполь, і встановити сухопутний коридор із Кримом. Також рашисти жадали захопити Запорізьку АЕС, адже в такий спосіб вони отримували серйозний важіль для шантажу всього цивілізованого людства.

Росіяни покладалися і на те, що зможуть вивезти з території Запоріжжя та Херсонщини весь врожай фермерів – аби влаштувати черговий голодомор. Не дарма ж за рік до початку вторгнення росіяни почали закуповувати та ремонтувати спеціальні зерновози, а також готуватися до масового вивезення пшениці до Криму й далі на експорт.

Запорізька область була для росіян певним ключем до контролю за Півднем України, то ж перед окупацією спецслужбісти країни-терористки активно готували підґрунтя для забезпечення вдалої операції.

Команда місцевих зрадників

Ключовим персонажем серед місцевих агентів виявився колишній нардеп і чинний депутат облради Євген Балицький, який навіть російський паспорт отримав за кілька місяців до повномасштабного вторгнення – 7 грудня 2021 року.

Балицький отримав рашистський паспорт ще до окупації Запорізької області / Скриншот із пошти окупаційної "адміністрації" Мелітополя

Прописався "у Росії" колаборант за 2 тижні до повномасштабного вторгнення – 10 лютого 2022 за адресою: Севастополь, проспект генерала Острякова, будинок 155, квартира 16.

Адреса прописки Балицького у Криму / Скриншот із пошти окупаційної "адміністрації" Мелітополя

На практиці початок формування окупаційної адміністрації збігся із заходом рашистів у Мелітополь. Перші загони загарбників увійшли у місто вже 24 лютого. Залишивши у населеному пункті ФСБшників та бойовиків СОБРу, штурмові батальйонно-тактичні групи окупантів попрямували до Енергодару, а у самому Мелітополі почалася так звана зачистка.

Озброєні росіяни не без допомоги місцевих зрадників "полювали" на проукраїнськи налаштованих мешканців, облаштовували катівні та займалися придушенням будь-яких протестів. Не маючи кандидатур на обіймання багатьох посад, окупанти почали пропонувати співпрацю діючим чиновникам. Саме так злочинці викрали на той момент мера міста Івана Федорова, проте згодом його звільнили з полону й вивезли на вільну територію.

Втім, оскільки кандидатів на деякі посади рашисти банально не змогли знайти, їм довелося задовольнятися тими, хто погоджувався на колаборацію. Більшість "призначень" на "посади" у Мелітополі так чи інакше пролобіював Балицький. Завдяки йому гауляйтеркою стала місцева депутатка від "ОПЗЖ" Галина Данильченко, що до політичної кар'єри багато років працювала на заводі Балицького.

Гауляйтерка Данильченко стала "громадянкою Росії" лише через 4 місяці після окупації / Скриншот із пошти окупаційної "адміністрації" Мелітополя

Заступником "керівниці ВЦА" став також наближений до головного колаборанта Сергій Золотарьов.

До самого колишнього нардепа росіяни вже приставили кураторів із Росії, які мали б ретельно контролювати все, що відбувається на захопленій ними території. Щоб і допомогли налагодити роботу адміністрацій, і простежили за тим, аби виділені Кремлем мільярди не осідали виключно у кишені зрадника. Саме так у команді Балицького з'явився Віктор Колесник, рашист, що раніше був "радником" ватажка бойовиків "ДНР". Також нав'язали "регіоналу" кримчанина Андрія Трофімова, який працює на ворога з 2014 року.

Втім, запорізький царьок все ж таки зміг протягнути у свою команду, яку поставили керувати частиною області, наближених до себе осіб: колишнього головного конструктора ПАТ "Мотор Січ" Ігоря Сунцова, а також свого однокурсника по Тамбовському вищому військовому авіаційному училищу льотчиків ім. М.М. Раскової Андрія Ковганка.

Усі ці зрадники (крім Колесника та Трофимова) отримали російські паспорти або на початку окупації, або через кілька місяців після неї.

"Очільники" Мелітополя та окупованої частини Запорізької області / Скриншот із пошти окупаційної "адміністрації" Мелітополя

Паралельно з підбором кадрів на керівні "посади", відповідальні за формування "адміністрацій" займалися пошуком колаборантів, що могли б очолити та працювати у "міністерствах", комунальних підприємствах, лікарнях, бібліотеках та школах. Потрібні їм були, звісно, виключно лояльні до ворожої країни персонажі, яких підкупали чималенькою зарплатою (а чоловіків ще й обіцянкою надалі не мобілізовувати до лав армії Росії).

Не довіряли рашисти місцевим лише обіймати "крісла" очільників поліції та прокуратури, "мінздраву" та пропаганди. Втім, через майже 2 роки окупації за наказом із Кремля куратори регіону поступово почали замінювати зрадників на посадовців із Росії.

Пошук "нічийного" та спалення книжок

Доки в окупованому місті тривало формування команди "чиновників-очільників", колаборанти та їх власники не простоювали у своїй "роботі" ані на мить. Разом з озброєними рашистами, зрадники буквально з перших днів окупації активно займалися пошуком "нічийного" майна, аби швидше його "націоналізувати" чи навіть передати у власність новим "господарям".

Злочинці робили "комунальною власністю" земельні ділянки, банківські філії, автівки, обладнання провайдерів тощо.

"Комунальна власність", яку у Мелітополі "віджали" серед перших / Скриншот із пошти окупаційної "адміністрації" Мелітополя

У численні аптеки, ресторани, ТРЦ, АЗС та супермаркети, що закрилися на час окупації, рашисти заводили "тимчасову адміністрацію".

Розкуркулювання по-рашистськи / Скриншот із пошти окупаційної "адміністрації" Мелітополя

Через кілька місяців після початку окупації, коли більшість цивілізованих місцевих жителів вже почала відчувати проблеми з грошами, рашисти "віджали" ломбарди.

Ломбард – прибутковий бізнес на окупованих територіях / Скриншот із пошти окупаційної "адміністрації" Мелітополя

Паралельно з цим колаборанти активно допомагали заїжджим "поліцейським", ФСБшникам та іншим окупантам шукати приміщення для облаштування штабів.

Приміщення для загарбників працівники "військово-цивільної адміністрації" завжди знаходили / Скриншот із пошти окупаційної "адміністрації" Мелітополя

А також займалися пошуком житла, куди могли заселитися окупанти. При цьому місцевим мешканцям, які насправді потребували даху над головою (наприклад, сиротам), відповідали, що "адміністрація не наділена відповідними повноваженнями".

Сиротам квартир не передбачили / Скриншот із пошти окупаційної "адміністрації" Мелітополя

Пропаганда понад усе

А доки колаборанти займалися "общипуванням" людей і роботою з облаштування окупантів, соціально-економічний стан захоплених територій постійно погіршувався. "Випадково" з'ясувалося, що непідконтрольна Києву частина Запорізької області під п'ятою Кремля є глибоко дотаційною, і без виділення додаткових коштів "адміністрація" навіть не здатна відремонтувати комунальну техніку чи замінити труби.

Дотаційний регіон Російської Федерації (с) / Скриншот із пошти окупаційної "адміністрації" Мелітополя

Серед проблем "області", про які Балицький писав керівнику "Єдиної Росії" Андрію Турчаку, колаборант у лютому 2023 року виділяв:

• відсутність джерел фінансування капремонтів багатоквартирних будинків;
• відсутність державної програми заміни ліфтів;
• погіршення фінансово-економічного стану компаній, що надають комунальні послуги, через введення ПДВ;
• велика різниця між тарифами, що існують, та економічно обґрунтованими.

Дивіться опис проблем "регіону", які виділив Балицький для звіту своєму керівництву:

Чомусь колаборант не говорив про масові викрадення та катування людей, існування величезної кількості бандформувань із числа окупантів, обмеження у правах людей, що не хочуть оформлювати паспорт із двоглавою куркою; та безліч інших проблем, які принесла людям рашистська армія.

Втім, жоден із перелічених аспектів життя нікого зі зрадників та загарбників взагалі ніколи не хвилював. Під час своєї "роботи" вони лише декларували вигадану турботу про населення, однак займалися геть іншими речами. Наприклад, пошуком забороненої літератури та вилученням її з бібліотек. Адже не можна, аби люди читали книги з описами воєнних злочинів Росії чи з не переписаними Москвою історичними фактами.

Частина забороненої рашистами літератури / Скриншот із пошти окупаційної "адміністрації" Мелітополя

Або ж займалися організацією концертів на "велике свято" – День Росії. Виступи збитих льотчиків болотної естради, на думку загарбників, – саме те, чого потребує зубожіле населення в окупації. Бо Москві потрібні не задоволені життям люди, а покірні раби із просякнутими пропагандою мізками.

Зубожіння зубожінням, а День Росії – за розкладом / Скриншот із пошти окупаційної "адміністрації" Мелітополя

Чимало часу поплічники рашистів витрачали й на забезпечення хоча б формального прикриття злочинів, які скоювали вічно п'яні окупанти. Якщо приховувати у звітах для кураторів численні вбивства та зґвалтування цивільного населення місцеві "князьки" могли достатньо легко, то із деякими інцидентами їм доводилося складніше. Наприклад, із ДТП за участю армійської техніки, коли фото наслідків засвітилися у соцмережах.

Так, коли нетверезі загарбники з шаленою швидкістю неслися на "Тигрі" на червоне світло і врізалися у цивільний ВАЗ, місцевим посадовцям довелося продемонструвати дива бюрократії.

Про червоне світло, на яке їхали окупанти, ані слова / Скриншот із пошти окупаційної "адміністрації" Мелітополя

У підсумку рашисти вказали причиною аварії відсутність дорожніх знаків та розмітки, а також наявність "зайвої" зеленої стрілки.

Феноменальне пояснення проїзду на червоне / Скриншот із пошти окупаційної "адміністрації" Мелітополя

Не менш епічними були й звіти колаборантів про інші інциденти, що сталися на території "області". Наприклад, коли під час виконання бойового завдання загинув "воєнкор" Ростислав Журавльов, а вся пропаганда горлала про "вбивство журналіста", з окупаційної адміністрації до Москви відправили сповіщення про нещасний випадок на виробництві.

Нещасний випадок – привід не сплачувати компенсації / Скриншот із пошти окупаційної "адміністрації" Мелітополя

Перегони зі смертю

Наразі ж до поточних справ колаборантів додалося ще чимало "надважливих завдань" із Москви – змусити чоловіків, які залишилися на окупованій території, стати на облік до військкоматів, а також всіляко заганяти місцевих мешканців на вибори Путіна. Для останнього дійства з Росії вже завезли й розселили величезну кількість агітаторів та "членів ЦВК", а також тисячі гастарбайтерів із Сибіру.

Для проведення мобілізації та відправлення людей на війну проти України Балицький та його команда разом зі своїми кураторами постійно придумують якісь нові обмеження й схеми, як загнати чоловіче населення у військкомати.

Тож нема ніяких сумнівів, що під п'ятою окупантів захоплена Кремлем частина Запорізької області продовжить занепадати, тоді як під час фейкових виборів "усі жителі одностайно оберуть Путіна". А коли рашисти матимуть потребу у поповненні свого війська за тим саме принципом, що й у "ДНР" та "ЛНР", озброєні загарбники гребтимуть людей прямо на вулицях.

Що ж стосується самих колаборантів, то їм важливо пам'ятати лише про одне: серед зрадників, що були лідерами "русской весны" на Донбасі, у живих не залишилося майже нікого. Процес заміни спочатку дрібних колаборантів, а згодом і "високопосадовців" на росіян, вже розпочався. Крім українських спецслужб, таких персонажів дуже активно ліквідовували й самі росіяни. До того ж у Мелітополі дуже активно проявляють себе представники руху опору. Так що зовсім не дарма деякі "чиновники" з окупованих "адміністрацій" регулярно міняють адреси проживання й намагаються мінімізувати свої переміщення. Але такі заходи навряд їх врятують.