Чому Україна продовжує імпортувати сіль, маючи власне родовище

Закарпаття виявилося клондайком для видобутку солі, якої так не вистачає Україні з моменту зупинки гіганта “Артемсіль”. На якій стадії перебуває видобуток на Тереблянському родовищі, та чому досі не вдалося задовольнити потреби країни, дізнавався Уніан, пише agronews.ua.

Україна не мала проблем із видобутком харчової та технічної солі до повномасштабного вторгнення Росії, адже країну майже повністю забезпечувало одне із найбільших підприємств у Європі – “Артемсіль” в місті Соледар на Донеччині. Також його продукція постачалась у понад десяток країн світу. Навесні 2022 року воно припинило роботу, Соледар перетворився на поле бою та згодом буво окупований.

Наслідки не забарились: вартість кілограма солі на полицях українських магазинів злетіла майже у десять разів, дефіцит спровокував ажіотаж. Щоб розв’язати проблему, харчову сіль почали імпортувати, але ціни зашкалювали. Наразі сіль для харчових потреб до України, в основному, завозять із Туреччини, кількох країн ЄС та Єгипту. Вартість стабілізувалась, але все одно вища, ніж до повномасштабного вторгнення Росії.

Ще гострішою в Україні є потреба у технічній солі (її використовують для посипання доріг під час негоди, в металургії, нафтопереробці, хімічній промисловості, тваринництві). Україна теж змушена її імпортувати, зокрема з Африки.

Насправді в Україні достатньо родовищ кам’яної солі: на Донбасі, Прикарпатті, Закарпатті, у Придніпровській низовині та Криму. На жаль, через окупацію росіянами, доступною є лиш сіль, яка видобувається на заході країни. Одне з таких родовищ – в Тереблі на Закарпатті.

Місцева влада заявила, що воно може забезпечити сіллю всю Україну. Проте, як виявилося, розробляти нове родовище та видобувати сіль в умовах війни не так вже й легко.

Запускали швидкими темпами

Про поклади кам’яної солі у Закарпатській області відомо дуже давно, перші ж розробки тут датуються XVIII століттям. Після геологорозвідки в радянські часи з’явилось припущення, що запасів солі на Закарпатті – майже 350 мільйонів тонн, хоча насправді – в рази більше.

Тоді сіль видобували у Солотвині. Але майже 20 років тому шахти затопило підземними водами, солерудник довелося закрити. Вчені з кількох країн досліджували затоплені підземні шахти, але дійшли висновків, що відновлення роботи неможливе.

Крім Солотвина, поклади солі були розвідані ще у кількох місцях Закарпаття, зокрема, на відстані 30 кілометрів від нього – у селі Теребля, на території Буштинської громади (родовище солі простягається під усім селом). Після припинення роботи “Артемсолі”, на видобуток технічної солі з цього родовища стали покладати великі надії.

Голова Закарпатської ОВА Віктор Микита заявив про старт робіт ще у серпні 2022 року і зазначив, що з цього родовища можна буде добувати до 150 тисяч тонн солі на місяць.

“Уже через шість місяців ми будемо мати першу добуту сіль. Родовище зможе забезпечити 100% потреби України у технічній солі”, – зазначав тоді очільник ОВА.

Перші кілька десятків тонн технічної солі видобули вже в листопаді 2023 року. Вона одразу пішла на посипання “Київ – Одеса”, що обледеніла через негоду. Проте з подальшим видобутком у Тереблі виникли проблеми.

Голова ОВА пояснив це тим, що запуск провели надто швидко і не було необхідної технічної підготовки: “Це питання і фахового рівня працівників, і георозвідки… Вони спочатку не планували бетонувати шахту, згодом, коли прохід почав засипатися, це необхідно було зробити. Тому наново копали, ставили металоконструкції, укріплювали тощо”.

Пішли на ризик

Розробкою покладів та видобутком солі у Тереблі займається український інвестор – підприємство “Катіон Інвест”. За словами його директора Сергія Кондратьєва, на глибині до 500 метрів у межах ліцензійної ділянки зафіксовано запаси кам’яної солі обсягом 15,5 мільйона тонн за категорією С1 і понад 500 млн тонн за категорією C2 (категорійність запасів – це поняття, що свідчить про вивченість покладів: чим краще вивчене родовище, тим вища категорія запасів (A, B), тому з початком робіт у Тереблі довивчали родовище і вже підняли категорію до B, C1, C2).

“Ми спілкуємось із геологорозвідниками, які, зокрема, вивчають поклади газу, й маємо інформацію, що сіль залягає навіть на глибині 1200 метрів, – каже Кондратьєв. – Скільки тут солі? За оцінками, в межах 1,5 мільярда тонн тільки на цьому родовищі”.

Купуючи ліцензію й плануючи видобуток, “Катіон Інвест” планувало займатися виробництвом переважно харчової вакуум-виварної “Екстра” й таблетованої солі. Однак війна змусила керівництво підприємства переорієнтуватись із виробництва харчової солі на технічну, а також змінити спосіб та терміни видобутку. Починали буквально у чистому полі – без під’їзних шляхів, електропостачання, логістики та всього іншого.

“Коли ми зрозуміли, що “Артемсіль” може зупинитися, коли побачили ажіотаж із сіллю й те, що її везуть з Африки та Європи – волосся дибки ставало, – каже директор. – Розумієте, возити сіль в Україну з-за кордону – це як повітря в пакетах завозити! Мало того, що вартість зашкалювала, так фізично неможливо було привезти ті обсяги солі, найперше технічної, яких потребує країна – 450 тисяч тонн! Тому ми вирішили зробити все можливе, щоб почати видобувати сіль якнайшвидше і в потрібних обсягах”.

За його словами, існує кілька способів розкриття родовищ, кожен має свої переваги і складнощі. Технічну сіль зазвичай видобувають способом, для якого потрібно будувати вертикальні стволи на певну глибину. Так планували робити і в Тереблі. Проте в умовах війни, потрібне для цього обладнання стало або недоступним, або більше не вироблялося.

“Приміром, до 2022 року спеціальні двигуни виготовляли у Бердянську, шахтний профіль для проведення гірничих робіт – на “Азовсталі”…”, – зазначив Кондратьєв.

Тож довелося розглянути варіант розкриття родовища похилими стволами, як видобувають марганцеві руди. І хоча це теж було непросто, інвестори вирішили ризикнути.

“Звертались до всіх, до кого могли, у пошуках спеціалістів, які б виконували такі роботи, – каже пан Сергій. – У відповідь чули одне: або нема кому працювати – хтось виїхав, хтось на війні, у когось обладнання лишилося на окупованій території, або не мають досвіду роботи у таких геологічних умовах…”.

Відсутність обладнання та спеціалістів загальмували процес видобутку солі на першому етапі. Проби і спроби, зміна проєктів “на ходу”… Зрештою, інженерні рішення фахівців, яких вдалося залучити в тому числі з різних гірничих шахт зі сходу, з тієї ж таки “Артемсолі”, величезне бажання інвесторів, помножене на критичну потребу в технічній та харчовій солі, а також відновлення роботи окремих заводів на території України, дали результат – справа зрушила з місця.

Перший видобуток

До покладів солі дістались у липні 2023 року. За словами головного інженера проєкту Руслана Котенка, який раніше працював на “Артемсолі”, про наближення до шарів солі свідчила солона глина: “Шар глини, яка передує солі, має темно-синій колір.

У міру просування забою зустрічали білі домішки (кварцити, кальцити тощо), кидалися до них, думали, що сіль, а це були пісковики. Першими ознаками того, що ми наближаємося до солі, була солона на смак глина… Так, ми навіть глину пробували на смак”.

Кондратьєв додає, що першу сіль видали 22 листопада 2023-го. Проте говорити про повноцінний видобуток було зарано, бо весь процес, який відбувається відтоді до тепер, є “розкриттям родовища”: “А видобуток – це коли вже створені так звані камери й кожен комбайн видає по 6 тонн солі на хвилину, 40 тисяч тонн на місяць… Ми ж наразі можемо виконувати до 4-5 тисяч тонн на місяць”.

Зараз у Тереблі технічну сіль видобувають спеціальними комбайнами, вивозять за допомогою шахтних вагонеток. Вже триває монтаж 450-метрового шахтного конвеєра, який запрацює за кілька місяців.

Потенційні споживачі закарпатської солі

Як кажуть спеціалісти, основний показник технічної солі для посипання доріг – так звана плавильність. За стандартами, він має сягати 5 одиниць. Тереблянська ж сіль показала 19,7.

“Тобто наша сіль дуже гарно плавить лід, а це значить, що для досягнення ефекту її потрібно менше, вона одразу починає працювати, – каже Сергій Кондратьєв. – Адже, приміром, єгипетська чи марокканська сіль, які наразі заїжджають в Україну, мають низьку плавильність та ще й містять до 10% вологи. Тобто, така сіль гірше плавить лід, і при плавленні випускає воду. В результаті, знову виникає ожеледиця…”.

Також закарпатську сіль планують використовувати як харчову. Хоча ті поклади, до яких вже дістались, не є такою чистою в харчовому сенсі, як з “Артемсолі” – вона містить 90-91% натрій хлору, решта – домішки (аргеліти, інші мінерали). Тобто для харчового вжитку тереблянську сіль потрібно збагачувати (переробляти).

Для цього вже провели випробування кількох технологій очистки та розпочали планування заводу з проєктною потужністю 80-100 тис. тонн кам’яної кухонної на рік. На черзі – придбання обладнання та початок робіт. За достатнього фінансування з боку інвесторів, не виключено, що можна буде розраховувати на харчову сіль з цього родовища вже цьогоріч.

При цьому не виключено, що при подальшій розробці родовища виявлять пласт гарної солі (це має бути на 99% натрій хлор), яку можна буде одразу використовувати для харчування. Але це – питання подальшого вивчення покладів.

Також в Тереблі планують виробляти соляні блоки та брикетовану сіль.

“Для цього потрібно придбати спеціальну машину, яка блоками вирізає сіль із пластів, – каже Котенко. – Такі солеблоки – дуже корисна річ у лісництві, її закуповують на ферми для тварин тощо”.

Крім власне видобутку солі, є й перспектива будівництва лікарні для пацієнтів із алергологічними та бронхолегеневими недугами. Також солі потребує промисловість: до повномасштабної війни велика кількість продукції йшла на “Азовсталь”, “Карпатнафтохім” тощо. Тож після завершення війни, коли Україна відбудовуватиметься, потреба в солі буде колосальною.

Але наразі основне питання – вийти на ті обсяги виробництва, яких критично потребує Україна. Проєктна потужність підприємства становить 400-450 тисяч тонн технічної солі на рік. Впродовж 2024 року “Катіон Інвест” планує видобути близько 60 тисяч тонн солі, а також підготувати до запуску дві камери для промислового видобутку. Тоді можна буде говорити про підйом 15-20 тисяч тонн солі на місяць.

Власне, коли отримуватимуть такі обсяги – орієнтовно, це буде 2026 рік – то й ціна технічної солі стане дуже привабливою. Вже зараз тонна технічної солі з родовища у Тереблі коштує близько 3 тис. грн, коли вдасться вийти на плановий видобуток, то собівартість знизиться удвічі.

До повномасштабного вторгнення Росії в Україну вартість тонни технічної солі з “Артемсолі” коливалась у межах до 1500 гривень. У 2022 році сіль в Україну імпортувати за ціною 7000-9000 грн за тонну.

“Найдешевша європейська ціна кам’яної солі – у межах 64 євро, це орієнтовно 2 600 грн. І це – відпускна ціна, – надає розрахунки Кондратьєв. – Якщо врахувати розмитнення, сплату ПДВ, транспортування (4 600 за тонну), то у сумі виходить вже понад 7000 грн за тонну, і це щонайменше”.

Економічний ефект та амбіції на майбутнє

Миттєвого мегарезультату від видобутку солі на Закарпатті не вийшло у силу кількох причин. Це і складність процесу розкриття родовища, і критична нестача спеціалістів під час війни, і проблеми з придбанням спеціалізованого обладнання, яке наразі в Україні не виготовляється, та інвестицій, з якими під час війни також нелегко.

Однак, як зазначає перший заступник голови Закарпатської ОВА Мирослав Білецький, навіть попри це, солевидобування відіграє роль в економіці регіону.

“Розробка Тереблянського родовища ще не вийшла на повну потужність, однак для економіки краю результати діяльності підприємства більш ніж вагомі. Передусім – це створення нових робочих місць. Якщо на початку 2023 року тут офіційно були працевлаштовані 20 осіб, то станом на 1 січня 2024 року – вже 54. Торік “Катіон Інвест” сплатило майже 8 млн грн податків, і це в умовах, коли до повноцінного запуску роботи ще далеко”, – наголошує він.

Загалом, за даними ОВА, вихід на проєктну потужність підприємством дасть змогу створити 300 робочих місць, а створення супутніх послуг (лікування, туризм, логістика, інфраструктурні проєкти) – ще кілька десятків, якщо не сотень. Для Закарпаття, де з початку війни зупинились понад 300 тисяч внутрішньо переміщених осіб, це вкрай потрібно.

Але є одне проблемне питання – логістка. За словами голови ОВА, якщо родовище запрацює на повну, існує ризик знищити вантажівками з сіллю траси “Мукачево-Рогатин” та “Київ-Чоп”. Тому місцева влада та підприємство працюють над можливістю доставки солі до найближчого залізничного вузла у Буштині, до якого 9 кілометрів.

На підприємстві кажуть, що самі планують у це інвестувати. Наразі вже опрацьовують питання будівництва або залізничної гілки, або технологічної канатної дороги.

А коли вдасться забезпечити сіллю Україну, можна буде говорити й про експорт. Це, своєю чергою, збільшить надходження валюти у державу. До Тереблі вже надійшла пропозиція продавати сіль до Угорщини. Та наразі підприємство на неї не пристало: кажуть, спершу – Україна.