Олександр Авраменко заявив, що слова «співпадати» не існує. Остап Українець назвав його невігласом та ідіотом

Письменник, перекладач, засновник та автор ютуб-каналу «Твоя підпільна гуманітарка» Остап Українець написав про це на своїй сторінці у фейсбуці. Тема актуальна, адже наразі пост зібрав майже пів тисячі коментарів.

Бакгато людей вважають мовознавця Олександра Авраменка світочем української мови, кумиром та рок-зіркою, а в декого вже багато років сіпається око від його заяв та тверджень. Ось і цього разу пан Олександр вирішив боротися зі словом «співпадати», мовляв, його не існує в українській мові.

З цим не погодився Остап Українець, який виклав скриншот статті з заголовком «Авраменко розкрив топ-слово, якого немає в українській, але всі його кажуть» та вирішив поговорити про це. Мабуть, щоб не в одного нього сіпалося око.

«По-перше, чоловік очевидно не здатен усвідомити, що коли всі вживають слово — то воно є в мові. Коли регіонально окреслена група його вживає — воно є в діалекті. Коли соціальна група його вживає — воно є в сленґу. Коли професійна — в жаргоні. Слово може не бути стилістично універсальним, проте воно абсолютно точно є в мові, якщо його в цій мові вживають. Стверджувати, що присутнє в мові слово в цій мові насправді відсутнє, може лише невіглас та ідіот. Авраменко — невіглас та ідіот», — зазначив Українець.

До речі, у коментарях багато людей підтримали думку Остапа, але також чимало було коментарів на захист Авраменка. Свої коментарі також лишили науковці Оксана Кісь та Ростислав Мельників.

Декому дуже не сподобались слова про невігласа та ідіота й Українцю написали, що ніхто не давав право ображати людину (Авраменка) і що це «говорить про рівень культури людини, яка дозволяє собі такі висловлювання».

Остап продовжив: «По-друге, ви нізащо не вгадаєте, що це за слово. "Співпадати". Попри те, що типологічно тотожні форми існують від латини (coincadere, падати разом) до англійської (coincide), в українській цього слова, похідного від загальноприйнятих ігрових понять (спів+падають числа на костях, які ми кидаємо) бути не може, бо цього слова в українській мові не може бути ніколи. Стверджувати це може хіба людина, котра жвиндить що думає, ні замислившись про походження слова, ні реально пошукавши його в джерелах. Авраменко жвиндить що думає. Він не зважає на історію слів, лише на те, що йому здається правильним».

Олександр Авраменко називає суржик мовним сміттям, якого треба позбуватися. І «співпадати» для нього є саме таким словом.

Також Остап Українець написав про ЗНО, НМТ та ДПА, адже учні готуються до тестування саме за посібниками Олександра Авраменка.

«По-третє, ця людина вчить більшість українських школярів до тестувань. Що само собою не катастрофа, бо тестування демонструє володіння мовою приблизно ніяк. Воно демонструє володіння завченим до тестування алгоритмом. Проблема в тому, що Авраменко намагається переконати нас, що вся українська мова опановується через подібні алгоритми. Це не так. Авраменко — самодур. Але що важливіше, він не філолог - те, що він робить, до філології не належить навіть близько. Він просто токсичний вчитель української мови, для якого існує та система, якою він володіє, і неправильні. Можна сказати, що Авраменко — топ-філолог, якого немає в українській мові, але всі чомусь переконані що є», — завершив допис Українець.

У коментарях Остап додав, що «Авраменко не навчає читати/слухати і аналізувати (це і є мовна компетенція); він навчає виправляти одні слова на інші, при тому часто правильні на інші правильні». Із цим, за словами Українця, він стикається у своїй роботі і як видавець зокрема. І на його думку, «"відмінник за Авраменком" — це найгірша мовна компетенція, яку лише можна собі уявити».

Остап Українець попросив припинити жартувати про стоп-слово, якого немає в українській мові (так у коментарях багатьом привиділось «топ-слово» у заголовку), і назвав його: «флюґеґехаймен».

Українська освіта в цілому має проблеми та потребує уваги. Можна згадати й застарілу програму в університетах та ВЗО, скандальні шкільні підручники, як-от «Основи здоров'я» для 8 класу з сексистськими твердженнями. Що ж стосується саме мови, то тут Остап Українець також прокоментував: «Шкільна освіта не дає нормального володіння українською, а не раз погіршує і штучно збіднює природний рівень».

Не можу не згадати інші срачі про українську мову. У блозі «Редакторка Ольга Васильєва» авторка, власне, Ольга Васильєва періодично щось або когось боре. Наприклад, якось вона борола Толіків і Віталіків та інші імена, й казала, що така форма — це суржикізми й наслідок зросійщення. Під дописом їй написали 5,7 тисяч коментарів. До речі, вона також боролася з матюками. Ольга Васильєва наголошує на тому, що для українців характерні прокльони, а матюки, бачте, — це щось запозичене з «общепонятного». Їй тоді смішно відповів редактор та перекладач Олександр Стукало:

«Чому в Шевченковому записнику є малюнок із підписом "В Перепьяти на ями копалы там хуямы", і як він свідчить про зросійщеність Великого Кобзаря? Для кого професор Ушкалов записував барокові вірші з матюками? Для кого, врешті-решт, існують оцифровані берестяні грамоти й збірка "Бандурка"? А? А? Та бл*».

Ольга Васильєва, до речі, навіть про суржик писала і згадувала відео Остапа Українця з Максимом Прудеусом (та розкритикувала його чи то пак повиправляла помилки).

Філологічні срачі — це окреме явище в українській культурі. Цікаве воно тим, що у нас стільки нерозв'язаних мовних питань і проблем, що навіть професіонали часто дотримуються кардинально протилежних поглядів. Нерідко з'ясовуються, що праві усі сторони. І неправі водночас. Та все ж скільки б їх не неслося щодо суржику, матюків чи української освіти (про яку інколи хочеться таки написати з матюками), але такі обговорення — це нормально і класно. Особливо враховуючи те, скільки всього наша мова пережила (наприклад, заборони, які бачимо й зараз на окупованих територіях, чи те саме зросійщення). Тож давайте більше фахових срачів!

Фото: «Якабу», радіо «Накипіло», скриншоти з фейсбуку

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.