Лінкор Бісмарк: народження та загибель найкращого корабля Гітлера

Після приходу до влади 1933 року Гітлер поставив перед Німеччиною завдання – відродити німецький флот. І лише за кілька років Німеччина почала випускати найкращі у світі підводні човни, а потім і наддредноути класу Бісмарк. Про створення першого корабля цього класу, його технічні характеристики та потоплення читайте в матеріалі Фактів ICTV.

Будівництво лінкора Бісмарк

Лінкор Бісмарк став родоначальником нового класу кораблів. Його будівництво почалося 1 липня 1936 року на верфі компанії Blohm & Voss в Гамбурзі і тривало майже три роки. У День святого Валентина, 14 лютого 1939 року, корабель зійшов зі стапелів. На урочистій церемонії особисто був присутній Адольф Гітлер, а традиційну пляшку шампанського об борт корабля розбила Доротея фон Левенфельд, онука першого канцлера Німецької імперії князя Отто фон Бісмарка, на честь якого було названо корабель.

24 серпня 1940 року командування кораблем прийняв капітан першого рангу Ернст Ліндеман, але доукомплектування лінкора та його випробування тривали до весни 1941 року.

Технічні характеристики лінкора Бісмарк

Лінкор Бісмарк був одним із найсильніших кораблів свого часу. Він призначався для ведення рейдерських операцій проти торгових кораблів та знищення їх конвоїв. Обсяг його паливних резервуарів дозволяв йому місяцями перебувати у морі. А швидкість 30 вузлів була однією з найкращих у світі для кораблів подібного класу і дозволяла йому уникнути бою під час зустрічі з сильнішим противником.

Технічні характеристики лінкора Бісмарк:

• повна водотоннажність – 50 900 т;
• довжина – 251 м;
• ширина – 36 м;
• висота від кіля до верхньої палуби на міделі – 15 м;
• осадка – 9,3 м (стандартна), 10,2 м (за повного завантаження);
• броня:
  – головний пояс – 320 мм;
  – головна палуба – до 110 мм;
  – кермовий пристрій – до 150 мм;
  – бойова рубка – до 350 мм;
  – протиторпедна перебірка – 45 мм;
• двигуни – 12 парових котлів wagner, 3 турбіни blohm & voss;
• потужність – до 170 к. с.;
• рушій – три трилопатеві гвинти діаметром 4,7 м;
• швидкість – 30 вузлів (55,56 км/год);
• дальність плавання – 9 280 морських миль (17 200 км) за швидкості 16 вузлів (30 км/год);
• екіпаж – 2 200 офіцерів та матросів.

Озброєння лінкора Бісмарк:

• 380-міліметрові гармати – 8 артилерійських установок у чотирьох вежах;
• 150-міліметрові гармати – 12 артилерійських установок у шести вежах;
• зенітна артилерія (105-мм, 37-мм, 20-мм) – 52 гармати.

Крім того, для додаткового захисту Бісмарка було використано маскувальне забарвлення (ніс і корми корабля були темнішого кольору, а по борту йшли майже вертикальні смуги). Це могло ввести в оману супротивника, тому що під час візуального контакту спотворювалося сприйняття розмірів лінкора і його могли прийняти за менший корабель іншого класу.

Теоретично Бісмарк був найкращим кораблем нацистської Німеччини і за своїми технічними характеристиками міг знищити будь-яке з лінійних суден, що існувало на той час. Однак його бойова історія налічує лише один похід у травні 1941 року, який завершився потопленням і знаменував собою кінець недовгої епохи лінкорів.

Загибель лінкора Бісмарк та Непотоплюваний Сем

Під час свого першого та єдиного походу у травні 1941 року Бісмарк зустрівся у Данській протоці з кораблями британського Військово-морського флоту. Під час бою німецький лінкор зумів завдати критичних ушкоджень британському лінійному крейсеру Hood. В результаті крейсер розколовся навпіл і затонув разом із командою.

Після цього почалося триденне полювання за німецьким лінкором, участь у якому взяли кілька кораблів ВМФ Британії.

Вранці 27 травня 1941-го Бісмарк був виявлений і підбитий літаком-торпедоносцем з авіаносця Ark Royal. Торпеда безнадійно пошкодила кермо, дозволивши британським кораблям наздогнати Бісмарк і вступити з ним у бій.

Потужний вогонь важких крейсерів Норфолк та Дорсетширнем, а також лінкорів Родні та Король Георг V практично зруйнували верхню палубу та надбудови, вбивши більшість командирів корабля.

Однак, незважаючи на великі пошкодження, Бісмарк не спускав бойового прапора, тому британське командування вирішило добити його торпедами. Але і влучання торпедних зарядів не змогло потопити Бісмарк. 

Не маючи шансів ні на перемогу, ні на втечу, команда вирішила відкрити кінгстони і затопити корабель. Хто віддав наказ, так і залишилося невідомим.

Також є різні думки щодо долі капітана лінкора Бісмарк. За однією з версій, Ернст Ліндеман був убитий під час бою, за іншою – деякі з тих, хто врятувався, стверджували, що бачили капітана живим і що він добровільно залишився на кораблі, щоб загинути разом з ним.

Бісмарк пішов під воду о 10:39, вставши на дні на рівний кіль. Нині він так і лежить на дні Атлантичного океану на глибині 4 790 м.

З 2 200 осіб екіпажу лінкора Бісмарк вдалося врятувати лише 116. Британські крейсер Дорсетшир та есмінець Маорі підібрали 111 членів команди, що вижили, і корабельного кота на прізвисько Непотоплюваний Сем. Ще п’ять німецьких матросів урятувалися на двох надувних плотах. Увечері того ж дня трьох з них підібрав німецький підводний човен U-74, ще двох наступного ранку врятувало німецьке метеорологічне судно Заксенвальд.

Наслідки загибелі Бісмарка для розвитку військово-морського флоту

Бій, в якому загинув лінкор Бісмарк, показав одночасно неспроможність лінійних кораблів в умовах війни, що змінилися, і переваги, які відкривають авіаносці. Гонитва за Бісмарком могла закінчитися зовсім з іншим результатом, якби його не знайшов літак із британського авіаносця.

З того часу на лінійні кораблі покладалися лише другорядні завдання, а під час морських битв провідну роль почали виконувати авіаносці.

Після загибелі Бісмарка епоха лінкорів практично закінчилася і після завершення Другої світової війни їхнє будівництво припинили в усьому світі.

Джерело фото: