Огляд Helldivers 2. Весела тоталітарна демократія

Перша частина Helldivers вийшла у 2015 році одразу на PS3 та PS4 й здобула статус ідейного послідовника Magicka в декораціях космічних загарбницьких воєн. За сім років розробки Helldivers 2 встигла змінити жанр, а з моменту виходу вона вже потрапила в чарти найпопулярніших ігор у Steam. А от чи вийшло у розробників зберегти серце оригіналу, зараз розкажемо у нашому огляді Helldivers II.

За свободу. За мир. За демократію

Історії, як такої, гра не має. У вступному відео нам окреслюють світ в якому відбуваються події й на тому все. Гра є прямим продовженням першої частини, а відтак практично дослівно цитує військово-тоталітарну доктрину Землі з фільму Зоряний Десант Пола Верховена. Браві солдати Пекельні десантники несуть звільнення та демократію в нові світи, звільняючи планету за планетою, сектор за сектором. Під цим, авжеж, мається на увазі знищення всього живого. Як би не загальний сатиричний настрій гри, цю фабулу було б важко сприймати в наш час. 

Візуально гру важко назвати технологічною. Простоту картинки особливо помітно у навчальній місії. Та й пара членів екіпажу виглядають так, наче були перенесені з оригінальної гри 2015 року без жодних поліпшень. Але ця аскетичність чудово компенсується загальним виглядом, особливо в динаміці, за що варто дякувати художникам.

А ще гра дуже кінематографічна, чого зовсім не очікуєш від подібного проєкту. З капітанської рубки відкривається панорама на кораблі інших гравців які пришвартовані на орбіті планети. Можна навіть помітити як з них вилітають ракети та постріли. При переміщенні на іншу точку планети корабель фізично летить до місця призначення. Висадка на планету показана в профіль десантної капсули з краєвидом планети. На задньому плані також помітні інші десантники які вирушають на свої завдання.

Під час виконання місії, особливо вночі, хоча б раз трапиться момент який захочеться записати окремим відео. Хай то зграя жуків які виринають з-за пагорба чи скидання напалму на форпост. Навіть просте пересування нічними джунглями залитими місячним сяйвом створює неймовірну атмосферу. Так, це «дешевий» спосіб покращити картинку, але він працює. Особливо, якщо з-за дерев десь виглядає база противників на яку за секунду полетить чимала порція вибухівки.

Кожна планета має лише один тип покриття. Це може бути засніжена пустеля чи джунглі, чия вологість закривають сонце навіть у денний період доби. Біомами їх складно назвати, бо типи ворогів залежать від складності гри, а фауни як такої немає. Природні перешкоди на планетах відрізняються лише візуально. На засніженій планеті сповільнюють рух глибокі сніги, а на планетах з теплішим кліматом — багнюка. Чогось унікального, що притаманне лише одній планеті я не зустрічав.

Військові дії розгортаються на планетах одночасно у двох напрямках: Термінідів (жуки) та Автоматонів. Третю сторону, якою в першій частині були Ілюмінати, поки ще не додали.

Поступово потрібно звільняти планети під ворожим контролем. Звільнення відбувається шляхом знищенням ворожих сил. Після виконання місії нам показують, що наші дії призвели до звільнення планети на 0,00020% (ні, я не помилився числом).

Головні стовпи нашої цивілізації

Аби підвищити шанси на успіх гра має кілька напрямків прогресії. Спорядження, зброя та підсилення (бустери) для десантника купуються в Бойовому Пропуску за медалі здобуті за виконання місій. Також їх можна знайти в розбитих евакуаційних капсулах, які зустрічаються на локаціях. Бустери діють як перк чи пасивка: один з перших дає повний набір амуніції, гранат та аптечок при десантуванні на планету.

Зброя додаткових поліпшень не має. Натомість конкретні типи володіють модулями, на кшталт Crysis. Можна обрати: дальність прицілу, постріли чергами чи поодинокими, скорострільність кулемета та інше. Всього у грі 11 видів базової зброї.

З одягу конкретно на ігролад впливає лише броня, при цьому ультимативно-кращого варіанту немає. Відносно стандартної броні, в якої характеристики збалансовані, броня за медалі одні характеристики підвищує (наприклад відновлення витривалості), а інші погіршує (захисний ефект). Натомість новий одяг містить бонусні ефекти, як от можливість носити більшу кількість гранат чи аптечок, або покращений захист від вибухів.

Прогресія відбувається блоками. В кожному з них є комплект броні, зброя, емоція тощо. Для відкриття наступного блоку потрібно витратити конкретну суму жетонів. Всього їх 10, за 15 годин я дійшов до четвертого. Також є окремі блоки для власників Преміум перепустки. Їх всього три, предмети там коштують значно дорожче, але й відповідно кращої якості.

Преміум перепустка купується за Супер Кредити (СК), їх можна отримати в базових блоках (приблизно 850 СК), знайти на мапі або ж купити за реальні гроші. Преміум перепустка коштує 1000 СК або 329 гривень. Також за СК можна окремо купувати броню.

Окремо стоїть покупка різних видів бойової допомоги з нашого корабля, який припаркований на орбіті. Це може бути точковий потужний удар вибухівкою, скидання напалму на велику територію чи кулеметна черга з чималого калібру, яка чудово підходить для зачистки різної щільності скупчень противників. Також можна викликати допоміжну ручну зброю, наприклад кулемет чи гранатомет. З собою можна носити обмежений боєзапас такої зброї, але вона часто допомагає у критичних ситуаціях.

Можливість отримати усі ці смаколики відкривається зі здобуванням певного рівня, але кожний потрібно купувати окремо за кредити.

І остання умовна гілка прогресії — поліпшення корабля. Воно здійснюється за окремі ресурси, здобуті на завданнях. Ці поліпшення впливають на ефективність корабельної допомоги: менше часу на перезаряджання напалму чи збільшена кількість магазинів додаткової зброї.

Загалом прогресія відчувається повільною, не в останню чергу з причини малої кількості зброї. За перші десять годин я відкрив дробовик, автомат, пістолет-кулемет та гранату. Ресурсів зміг зібрати лише на одне поліпшення корабля. Більш-менш збалансованим є відкриття корабельної допомоги за кредити. Вже після кількох завдань можна придбати кілька типів тактичної допомоги та ручний кулемет. 

Зрозуміло, чому розробники затягують прокачування — це сесійна сервісна гра й гравців потрібно чимось тримати якнайдовше. Але на мій смак краще б зробили додаткового контенту, бо до нової зброї фармити доводиться довго, а її ефективність не настільки висока, як хотілося б. Або ж пришвидшити отримання базової зброї, бо зараз виходить, що з 11 типів зброї, чотири я відкрив за приблизно 10 годин.

Тобто, що б відкрити усі 11 потрібно витратити приблизно 30-40 годин часу, що, на мій погляд, занадто довго. Успішна евакуація з ресурсами трішки прискорює прокачування, але на загальну картину повільної прогресії це мало впливає.

Демократію на кожну планету

Helldivers 2 — сесійний extraction-екшн. Виконуємо поставлені задачі (чи ні), збираємо ресурси, забираємося з планети поки жуки чи роботи не розбили макітру. Хоча в контексті тоталітарної планети останнє не є обов’язковим аби завдання вважалось виконаним. В такому випадку ми не отримаємо бонус за евакуацію десантника, а також втратимо усі знайдені ресурси. Якщо грати в компанії, то це може не бути проблемою, якщо ресурси були у гравця, який зміг евакуюватися. Знайдені ресурси кожним з учасників загону в кінці сумуються та нараховуються всім гравцям.

Helldivers 2 має цілих дев’ять рівнів складності. Всі вони є частиною ігрових механік. На складності «Банально» доступні лише основні задачі та базові вороги, які ходять патрулями. На складному рівні (4й з 9) вже є тактичні цілі союзників та противників, другорядні завдання, великі бази противників та добре захищені бронею жуки чи роботи. Окрім цього на складніших рівнях з’являється новий ресурс, який необхідний для високорівневого поліпшення корабля. Що б відкрити наступну складність потрібно пройти бодай одне завдання на поточній.

Місії мають обмеження у часі та зазвичай це 10-40 хвилин залежно від типу місії. Чим ближче до завершення відведеного часу на виконання місії, тим агресивнішими стають противники та збільшується їх кількість. Проте, бували випадки, коли час тільки підходив до екватора, а вороги налітали нескінченними хвилями. Наче у них точка відродження за найближчим деревом. Втікти від них практично неможливо, перебити також, бо нескінченно наступають нові.

Також дратує всевидющість противників. Навіть якщо перебуваючи десь високо на пагорбі, чи далеко ховаючись за великою каменюкою, кинути сигнальний маячок для скидання бомби, противники одразу дізнаються розташування гравця. Наче на нас вказує велика стрілка розміром з зоряний крейсер. 

І починаючи з середньої складності це становить справжню ігрову проблему. З’являються великі броньовані жуки, у яких відкрита до ураження лише задня частина тіла. Граючи з командою це не проблема, поки членистоногий бігає за одним героєм, інші розстрілюють його у дупу. Та коли граєш один, єдиний безпроблемний спосіб вбити велетня, це скинути на нього потужну вибухівку.

І тут набирає чинності всевидющість противників. Як тільки запускаємо маячок для удару бомби, так велетень одразу починає наступати в наш бік наче бик на червону ганчірку. Ще й так швидко, що ракета просто потрапляє в молоко. В результаті маємо танці довкола будівлі чи скель на кілька хвилин, поки не вийде підірвати жука знизу гранатами, або потихеньку розстрілюючи ззаду, коли він пробіжить повз нас і промахнеться.

Загалом цикл гри виглядає наступним чином. Перед десантуванням підбираємо зброю, броню та стратегічну зброю (удари з корабля). Обираємо місце висадки яким може бути безпечна точка евакуації, або ж будь-яке інше місце в полі, яке не контролюється противником. Після посадки викликати капсулу з додатковою зброєю (якщо брали її), або ж спробувати знайти таку на покинутих дослідницьких центрах чи розбитих капсулах евакуації. На початку гри на локаціях найчастіше можна натрапити на потужний двоствольний дробовик чи кулемет.

Та сама планета вдень та вночі

Далі маємо вибір, одразу вирушити на виконання основного завдання, яке позначається на мапі, або ж спробувати відшукати другорядні місії та активності, які можуть поліпшити наше перебування на ворожій планеті. Наприклад знайти радіолокаційну вежу, вона покаже на мапі усі цікаві місця де можуть бути різні ресурси. Деякі сховища відкриваються лише одночасним натисканням кнопки двох гравців, тож тут змиріться.

На середній складності на локації також може бути центр артилерійських ударів. Його потрібно активувати та завантажити п’ять снарядів різного типу (дим, EMP, вибуховий тощо), після чого відкриється можливість запускати ці снаряди по ворогах. Усі ці бонуси діють лише в межах місії під час якої вони були активовані.

Виконуючи завдання бажано попутно знищувати гнізда жуків або заводи по виробництву роботів. За них також нараховують досвід та кредити, а на місці знищення може бути кілька одиниць якогось ресурсу.

Якщо героя вбили, не біда, маємо можливість п’ять разів повернутися на місію без жодного чекання. Після використання п’ятої спроби кожна наступна буде з’являтися після спливу 2 хв, тож спробуйте не померти. А скажу відверто, інколи це буває не просто.

Під час блукання локацією потрібно уважно стежити за патрулями ворогів. Якщо нас помітять, то неодмінно викличуть підмогу, тож краще не зволікати, а спробувати одразу знищити розвідників.

Виконавши всі поставлені задачі вирушаємо на точку евакуації та чекаємо 2 хв на прибуття шатла відстрілюючись від потоків ворогів. Якщо не встигнути до спливу часу відведеного на виконання місії, корабель сходить з орбіти й вся тактична зброя та підмога (респаун) стають недоступними, але евакуаційний шатл все одно може прибути. Тут головне не гаяти часу. Після повернення на наш корабель купуємо поліпшення та відправляємося на нове завдання.

Я грав залпом, тож доволі швидко цей ігровий колообіг почав набридати. Впевнений, якщо звертатися до гри сесійно, як належить цьому типу ігор, то її вистачить надовго, як в плані прогресії, так і цікавості до неї. І звичайно ж, в такі ігри краще грати в компанії. Це полегшує винищення недемократизованих одиниць та збільшуються шанси на успішне завершення місії.

Сподобалось, що при організації загону гравці фізично прибувають на корабель капітана і вже з нього вирушають на завдання. Окрім цього, напарник може приносити й іншу користь в бою, наприклад носити великокаліберні набої та перезаряджати гранатомет поки ви його тримаєте напоготові.

На першому кадрі процес заряджання гранатомета

На початку гри впадають в око не найкращі анімації, та й до особливостей прицілювання потрібно звикати, воно тут інертне. Але за кілька годин грання та підлаштування чутливості геймпада грати стає зручніше та веселіше. Хоча загальна дубовість персонажа часто про себе нагадує.

Концептуально Helldivers 2 не відрізняється від свого попередника, але нова форма шутеру від третьої особи дає можливість під іншим кутом глянути на відважних десантників. Невпинно та не жаліючи власного життя вони несуть світоч демократії на нові, ще не демократизовані планети.