Возили на конях: як виглядав перший в історії порохотяг, від звуків якого здригалась вся вулиця, і чому його розробника кинули за ґрати. Фото

Домашні клопоти є невіддільною частиною нашого повсякденного життя. Їх нам спрощують сучасні технології, які ми приймаємо як належне. Так, сьогодні прибирання в оселі стало максимально простим і швидким, завдяки такому диву техніки як порохотяг. І мало хто, побачивши на фото перший прилад для боротьби з пилом, впізнає в ньому звичного для нас сьогоднішнього помічника.

OBOZ.UA пропонує ознайомитися з історією створення цього затребуваного приладу. А також дізнатися про кілька цікавих фактів.

Хто вигадав порохотяг

Стильні та багатофункціональні автомобільні чи побутові порохотяги так і не з'явилися б у продажу, якби в Чикаго відомий інженер Даніель Хесс не винайшов перший механічний пристрій для прибирання пороху. Це сталося у ХІХ столітті. Однак у 1860 році всі напрацювання, підготовлені до продажу, згоріли.

Тому першим винахідником, який отримав патент, вважається Хьюберт Сесіл Бут. Йому вдалося в 1901 продемонструвати широкій аудиторії спеціальний агрегат, який видував пил з килимових покриттів. Саме Бут був першим, кому вдалося створити робочу модель. Він заснував цілу компанію з чищення килимів.

30 серпня 1901 року інженер Х'юберт Сесіл Бут отримав британський патент на перший порохотяг. Він надихнувся пристроєм для здування пилу з сидінь у вагонах поїздів. Спостерігаючи за цією машиною, Бут подумав, що набагато практичніше було б не здувати, а всмоктувати пилюку.

Так було створено пристрій за смішною назвою "Пихкаючий Білл" (Puffing Billy). Він був надзвичайно громіздким і галасливим, його возили на конях.

Спочатку порохотяг приводився в дію бензиновим двигуном і в історію він зумів увійти буквально з шумом. Такий порохотяг обходився без щіток – поршнева помпа всмоктувала повітря через 30-метрові шланги з соплами на кінцях, пропускаючи його через тканинний фільтр.

Громіздку машину вдавалося затягнути далеко не в кожен будинок, тому спочатку її залишали на вулиці поруч із будинком, протягуючи всередину шланги. Однак працював "Пихкаючий Білл" так голосно, що розлякував всю навколишню живність і, головне, лякав коней, запряжених у фургони. Тому поліція незабаром заборонила залишати працюючий пристрій на вулиці. Довелося обмежитися чищенням килимів лише у найширших приміщеннях, куди такий порохотяг міг заїхати.

Пізніше Бут створив також варіант із електродвигуном, однак і той вийшов досить великим.

Ватро звернути увагу, що Бут власне продавав не самі пристрої для чищення килимів, а клінінгові послуги. Він заснував для цього компанію British Vacuum Cleaner and Engineering Co. Фургони компанії Бута були пофарбовані в яскраво-червоний колір. Оператори у спеціальній формі простягали шланги через вікна будинків, щоб дотягнутися до всіх кімнат усередині.

У Лондоні навіть стало модним проводити такі собі vacuum cleaner parties. На них збирались леді з вищого суспільства, вони пили чай, спостерігаючи за тим, як працівники Бута чистять килими в їхніх будинках.

Однак галасливий "Пихкаючий Білл" завдавав немало клопотів своєму створювачу. За шум, яким супроводжувалось чищення килимів, на Бута подавали численні скарги, його компанію неодноразово штрафували. А після того, як його порохотяг провів прибирання монетного двору Бута взагалі звинуватили у крадіжці. Річ у тому, що в його машині зібралася якась певна кількість пилу від срібних монет. Бута навіть заарештували, проте невдовзі відпустили.

Попри все послугами Бута користувалися навіть королівські особи. Так у 1902 році його "Пихкаючий Білл" почистив всі килими Вестмінстерського абатства перед коронацією Едуарда VII.

Серед клієнтів Бута було й англійське адміралтейство. Очистивши від пилу бараки англійських моряків, компанія Бута поклала край епідемії чуми. Пилотяг Бута використовували також у театрах та магазинах.

Розвиток порохотягів

Першим, хто наблизився до створення компактного пристрою, що нагадує нові миючі порохотяги, став американець Джеймс Кірбі. За основу він використовував агрегати Бута і поставив собі за мету створити невеликий апарат, яким могла б керувати лише одна людина.

Незабаром почали з'являтися і компактніші моделі порохотягів з електричним і ручним приводом. Один із перших таких приладів під назвою Elmo почала продавати компанія Siemens у 1906 році.

У 1907 році прибиральник-астматик Джеймс Мюррей Спенглер створив портативний електричний порохотяг з щіткою, що обертається, і отримав на нього в 1908 році патент. Використовуючи попередні напрацювання, він врахував всі нюанси: як резервуар для збору пилу використовувалася наволочка, а як ручка – основа швабри.

Однак, не маючи власних коштів на виробництво, Спенглер змушений був продати винахід чоловікові своєї кузини, Вільяму Хуверу. Саме з нього і почалася історія розвитку порохотяга. Коли інші випускали пристрої вагою 50 кг, Хувер зменшив вагу до 20 кг.

Саме компанія Хувера стала домінувати у виробництві електричних порохотягів у США та Європі. Причому навіть сама торгова марка Hoover у Британії та Ірландії стала сприйматися як синонім до "порохотяг".

Винахідник Девід Кенні з Нью-Джерсі в 1903-1913 роках отримав 9 патентів на удосконалення, пов'язані з порохотягами, і в 1919 заснував Асоціацію виробників пилотягів. У 1910 році П. А. Фіскер запатентував електричний порохотяг Nilfisk, з яким могла впоратись всього одна людина - порохотяг важив 17,5 кг. Його компанія також існує досі та називається Nilfisk-Advance.

Хоча компанія Бута зрештою не витримала конкуренції з Хувером на ринку побутових домашніх порохотягів, вона все ж таки цілком успішно перейшла на промисловий ринок, створюючи все більші моделі для заводів і складів. Компанія Бута BVC існує і понині як підрозділ Quirepace Ltd. На схилі років Бут відмовився від запропонованого йому лицарського звання, а помер він 14 січня 1955 в Кройдоні (тепер це околиця Лондона).

Лише перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та у Viber. Не ведіться на фейки!