Лікар-алголог Дмитро Дмитрієв: Біль – це окрема хвороба. І її треба лікувати

Тією чи іншою мірою біль супроводжує нас все життя. А під час війни його дуже багато. Коли з душевним болем якось можна порозумітися, то фізичний, якщо не проходить сам, безумовно вимагає допомоги.

Чому не можна терпіти біль, хто і як його може лікувати, Коротко про розповів лікар з рідкісною для України спеціалізацією - алголог. Доктор медичних наук, професор Вінницького національного медичного університету Дмитро Дмитрієв зараз керує Центром лікування болю та реабілітації « Прометей », який нещодавно відкрився у Вінниці.

Виділено у самостійне захворювання

- Дмитре Валерійовичу, чи правда, що алгологія – терапія болю - новий напрям в українській медицині?

- Офіційно в Україні поки що навіть немає такої медичної спеціальності, як алголог, але в багатьох країнах вона існує не менше двох десятків років. Це так звана субспеціальність, тобто підпорядкована основній. Алгологією можуть займатися анестезіологи, нейрохірурги чи неврологи.

- За основною спеціальністю ви анестезіолог. У чому різниця між алгологією та анестезіологією?

- Анестезіологія – це наркоз та знеболення. А алгологія – медицина власне болю, коли лікують різні типи хронічних больових синдромів.

- Раніше заведено було вважати, що біль – це наслідок, лікувати необхідно причину.

- На сьогодні за Міжнародною класифікацією медичних хвороб біль офіційно виділено як самостійне захворювання. Існує близько 100 цого різновидів.

Візьмемо класичний приклад – мігрень. Це захворювання має різні механізми виникнення, включаючи психосоматику, і причину болю часто дуже важко встановити. Тому в деяких випадках необхідно лікувати саме біль. І є багато методів такої терапії.

Неможливо боротися одним методом

– У чому особливість вашого центру?

– Ми використовуємо досвід алгологів різних країн – Ізраїлю, Швеції, Норвегії, Америки.

В основному працюємо за методикою, яку надав шведський учений Макс Ортіс Каталан – засновник та директор Центру біоніки та дослідження болю у Гетеборзі. Спеціальна комп'ютерна програма, яку Каталан подарував нашому центру, заміряє та оцінює больовий синдром, розробляє комплекс вправ для його подолання, проводить нейром'язовий тренінг та допомагає вирішувати складні проблеми.

Другий метод полягає у психологічній роботі з пацієнтами. Напрацювати його допомогли колеги зі США та Ізраїлю. Застосовуються також мініінвазивні методи лікування болю – такі як блокади нервів та інші. Це прийшло з анестезіології.

- Тобто боротьба з больовим синдромом – це не лише пігулки та уколи?

- Звичайно, ні. Це цілий комплекс технологій. З болем неможливо боротися якимось одним методом. Необхідно поєднувати фармакологічні та нефармакологічні методи.

До останніх відноситься електронейростимуляція, робота з психологом і всі види відволікаючої терапії. Наприклад, арттерапія, терапія з тваринами.

Для військових терапія безкоштовна

- Зрозуміло, що зараз центр орієнтований переважно на військових. Ви дійсно лікуєте їх безкоштовно?

- До нас можуть звертатися всі, але військовим ми справді допомагаємо безкоштовно, бо це наша волонтерська місія. «Прометей» створено спільно з ветеранською організацією «Самодопомога» та за сприяння Олега Левченка – директора з розвитку громадської організації «Подільська агенція регіонального розвитку». Вони підтримують нас фінансово.

– Як шукали перших пацієнтів?

– Пацієнти вже були. Усі співробітники нашого центру працюють у державній медицині. І працюють із пораненими. А це зараз, самі розумієте, який великий потік... У лікарнях лікують, займаються реабілітацією, але фізично не встигають приділяти уваги терапії больових синдромів, та й немає таких технологій. Це дещо інший рівень, ніж просто реабілітація.

Тому і виникла ідея створити такий спеціалізований центр, у якому можна акумулювати світовий досвід лікування болю. Колеги за кордоном висловили готовність нам допомогти та допомагають абсолютно безоплатно. Ось Макс Ортіс Каталан поставив в Україну не лише програми, а й ноутбуки, на яких вони використовуються.

Фантоми після ампутацій

- Як виникають хронічні болючі синдроми? Та ж мігрень може стати наслідком контузії?

– Розібратися в точних причинах будь-яких хронічних захворювань дуже складно. Мігрень – це хронічний больовий синдром, який можуть викликати різні впливи: контузія, баротравма, акустична травма після вибуху.

При поразках кінцівок після ампутацій велика ймовірність виникнення фантомного болю. Це коли болючі відчуття в нозі, якої вже немає. Є також больовий синдром у культі.

- Звичайній людині важко зрозуміти, як може боліти те, чого вже немає.

- Якщо говорити по-простому, то після ампутації мозок пам'ятає, як у результаті поранення у нозі виник біль. І продовжує його генерувати. Коли ставиться протез, то у 90% випадків фантомні болі проходять. Мозок отримує сигнал, що функція кінцівки відновилася.

Больовий синдром у культі може мати різні причини. Наприклад, гематома, абсцес чи рубець ушкоджує нерв. Це обов'язково треба лікувати, тому що при хронічному больовому синдромі у культі небажано ставити протез. Або дуже важко його підібрати.

- У вас практикується дзеркальна терапія та віртуальна реальність. Що це?

- Це саме лікування фантомного болю. Дзеркальна терапія є старим методом, але використовується до цих пір. Дзеркало ставиться біля вцілілої ноги, і людина бачить себе так, ніби має дві здорові кінцівки. Таким чином вона показує мозку, що ампутації як би не було. Але насправді в такий спосіб «умовити» мозок досить складно, більшість військових кажуть, що ця терапія не дуже ефективна. А ось віртуальну реальність сприймають значно позитивніше.

Пацієнт одягає спеціальні окуляри, завдяки яким бачить дві свої здорові кінцівки та робить ними вправи. З 10 пацієнтів 8 напевно отримують полегшення від фантомного больового синдрому.

Терпіти біль небезпечно

- Наскільки значний ризик розвитку синдрому хронічного болю після поранення?

- Вважається, що він може виникати у 60% випадків, але це можуть бути занижені дані. Реально ніхто не знає, як нова зброя впливає на нерви. При уламкових ураженнях маленький шматок металу, що залишився біля нервового закінчення, викликає біль. І тут потрібна або хірургія, або специфічні способи. Або і те, й інше. Тому що навіть якщо уламок видалити, хронічний больовий синдром може залишитися, оскільки мозок вже так налаштувався.

– Віртуальна реальність здатна допомогти і в таких випадках?

- Здатна. Віртуальна реальність поєднана з м'язовим тренінгом. Коли проводимо діагностику, бачимо, які м'язи не працюють чи які перевантажені. Тренінг допомагає перебудувати м'язову систему.

- Вважається, що чоловік має стоїчно переносити біль. Як то кажуть, «терпи, козаче». У цьому є небезпека?

- Якщо довго терпіти біль, то ймовірність, що він перетвориться на хронічний, набагато вищий, ніж коли не терпіти. І лікувати його буде набагато важче.

Хронічний біль дуже погано впливає на організм та на психіку. По-перше, різко погіршується якість всього життя. Людина, яку заповнює біль, не може нормально працювати і повноцінно відпочивати. У неї може розвинутись безсоння, депресія, інші ментальні розлади. Вона стає більш схильною до інфекцій, можуть виникнути й інші фізіологічні порушення. Це тема для цілої лекції, тому прошу просто повірити, що біль не можна терпіти.

Зворотний бік таблетки

- А нервовий стрес здатний викликати болючі синдроми? Наприклад, так звані блукаючі болі, коли гострі неприємні відчуття виникають у всьому тілу.

- Те, про що ви говорите, схоже на фіброміалгію (больовий синдром неврологічного походження, який зачіпає м'язи, сухожилля, зв'язки та інші м'які тканини. – Ред.). Про її походження медицина мало знає, і лікуванню це явище піддається, на жаль, тяжко. Мозок налаштовується, що може бути больовий синдром, і посилає сигнали у тіло. Стрес справді може стати однією із причин такого явища.

У будь-якому разі треба звертатися до лікаря.

- Але більшість із нас звикли, що до лікаря – це в останню чергу. Спочатку в аптеку, де багато-пребагато таблеточок. Так просто ковтати їх небезпечно?

- Дуже небезпечно! Неконтрольований прийом знеболюючих препаратів може спричинити зворотні наслідки. Навіть такі, здавалося б, нешкідливі препарати, як анальгін чи диклофенак, здатні призвести до аб'юзивного больового синдрому: не п'ємо ліки - починає хворіти. Простіше кажучи, виникає синдром звикання: організм генеруватиме біль, щоб отримати таблетку.

Найбільше зло - це налбуфін, опіоїдний анальгетик, який чомусь продається у нас за простим рецептом і користується популярністю. Налбуфін непогано лікує гострий больовий синдром, але для хронічного не застосовується взагалі - не допомагає, зате викликає звикання. Якщо колись в Америці була опіоїдна криза, то в Україні, на жаль, «криза налбуфінова».

Багато залежить від самого пацієнта

- Що має стати приводом для звернення до лікаря?

- Хочу звернути увагу, що больовий синдром – це не лише біль. Його проявами може бути оніміння, поколювання, печіння. Офіційно хронічним синдромом вважається біль, який системно виникає і триває три місяці поспіль. Ось тут лікування тяжке, тому діяти потрібно раніше.

Звичайно, якщо забій поболів і пройшов, то це не привід для тривоги. Але якщо була травма, вона ніби загоїлася, але біль залишається, якщо продовжує мучити після операції, потрібно звертатися за допомогою.

– З чого починати?

- Починати раджу з візиту до сімейного лікаря, невропатолога. Якщо їхня компетенція видалася недостатньою, варто пошукати лікаря-алголога. Можна звернутися до нашого центру, запис ми ведемо за телефоном (097-, 099-, 073- + 255-90-09).

Тільки треба розуміти, що "чарівну пігулку" вам ніде не дадуть, її немає і не буде. У нашому центрі з кожним пацієнтом працюємо годину, і потрібно кілька сеансів, іноді до 10.

Дуже багато залежить від самого пацієнта – як він слухає лікаря та виконує його рекомендації.