Доля Авдіївки може вирішитися за тиждень: розмова з Романом Світаном

Про це у розмові з 24 Каналом розповів військовий експерт, полковник запасу ЗСУ, льотчик-інструктор Роман Світан, зазначивши, що обвалення фронту при цьому немає статися. Більше про ситуацію в районі Авдіївки, яка загроза для сусідніх населених пунктів і що може допомогти вирівняти ситуацію за кілька днів – далі у матеріалі.

Що може допомогти за кілька днів вирівняти ситуацію в Авдіївці

Ситуація в Авдіївці – критична, про це говорять і військові, і міжнародна преса пише. Хоча це місто "перемололо" величезну частину російського ресурсу. Чи відчувають росіяни ці втрати? Бо попри них все ще продовжують просуватися.

Американці "подарували" Путіну Авдіївку. Це вже видно неозброєним оком. Зупинили виділення фінансів. Обидві партії – і Байден, і Трамп, загальне так зване американське лобі. Створили Владіміру Путіну лайтові умови для перевиборів та "подарували" Авдіївку.

Чому подарували? Авдіївський гарнізон міг утримуватися за допомогою достатньої кількості боєприпасів. Це як вода у крані – перекриваєте воду, з крана нічого не крапатиме. Та сама картина. Американці розуміють, контролюючи постачання боєприпасів та виділення фінансової допомоги, вони просто регулюють всі ці процеси.

Дуже складно утримати Авдіївку, не маючи достатньої кількості боєприпасів, оскільки більш ніж половина позицій в районі міста прикривалася за допомогою вогневих завіс. Якщо у вас немає снарядів, не буде завіси – росіяни пройдуть.

Тому зараз дійсно складна ситуація в Авдіївці. Механізми, як утримати – є. Питання якою ціною та якими зусиллями. Рішення прийматимуть безпосередньо командири в районі Авдіївки. Зараз туди зайшли серйозні сили для виконання цих тактичних завдань. Командири там тямущі, тобто вони на місці оперативно ухвалять рішення. Упродовж тижня буде зрозуміло, яке рішення ухвалили.

Наразі можливий повний вихід з Авдіївки. За ці 4 місяці, поки наші хлопці утримували Авдіївський плацдарм, відриті позиції для перехоплення, тобто лінії оборони. Тепер уже обвалення фронту нам абсолютно не загрожує. Загалом ми можемо вирівняти фронт і утримувати західніше від Авдіївки. Тобто обвалення до Карлівки вже точно не буде.

Однак потім нам доведеться повертати Авдіївку назад. Треба буде у 10 разів більше докласти зусиль для того, щоб повернутися назад на старі позиції, оскільки Авдіївка – це висота. І з цієї висоти росіяни намагаються вигнати нас. Можна сказати, що утримувалися ми лише за допомогою достатньої кількості боєприпасів. Зараз побачимо – тиждень покаже.

Якщо дивитися по карті DeepState, то виходить, що сьогодні росіяни зрівнюють фронт, закриваючи Авдіївку, якщо ми говоримо саме за ці маневри, які вони виконують. Потім у такому ж "овалі" залишаються Ласточкине, Тоненьке, Сєверне, Орлівка, та майже Семенівка. Чи не ризикують ці населені пункти потрапити в таку саму ситуацію як і Авдіївка?

Там відкритий укріпрайон. І загалом залежатиме якраз від кількості та щільності військ. Тобто, чим глибше ми залишимося у бік Авдіївки, тим довшою буде лінія фронту, відповідно – менша щільність військ. Якщо відійдемо, вирівняємо фронт повністю – збільшимо щільність військ.

Ситуація в районі Авдіївки / Скриншот карти DeepState

Але це все залежатиме саме від наявності боєприпасів та виділених сил і засобів. Оперативні командири ці питання розв'яжуть. Однак я не став би поки що ховати Авдіївський плацдарм. Річ у тім, що якщо найближчими кількома днями знайдуть достатню кількість боєприпасів – там однозначно можна вирівняти ситуацію.

Тобто, відійти з деяких позицій, добрати ще кілька. Десь треба провести наступальні операції, десь ротацію, переміщення, але вирівняти ситуацію можна. Знову ж таки, усе безпосередньо залежатиме від кількості боєприпасів. Це поки що закрита тема, тому ми можемо лише спостерігати за діями наших командирів, наших військ, які туди зараз зайшли. Це серйозні бригади та серйозні командири, які розбираються, тобто гарні професіонали.

У соцмережах є багато відео того, що відбувається в Авдіївці. Самі росіяни знімають, як ідуть, навколо все зруйноване, зліва і справа горить техніка і кожні 50 – 70 метрів лежать окупанти. Останні підрахунки велися ще кілька місяців тому, від жовтня йшлося про 10 тисяч загиблих із російського боку. Зараз це, мабуть, у 5 – 10 разів більше. Невже російська армія не відчуває цих втрат? Вони все одно знаходять сили тиснути й тримати там близько 40 тисяч живої сили.

Це правильна мотивація, побудований механізм рекрутингу. Це те, що свого часу запустив Євгєній Пригожин. Зараз цей досвід поширений на всю російську армію. У них немає мобілізації. У них нікого з-під палиці до армії не заганяють. Там черги стоять у рекрутингових центрах, щоби потрапити на фронт. Звичайно, їх нічого не зупиняє, бо вони тоді втратять те, через що взагалі до армії прийшли. Тобто фінансову мотивацію.

Там різного рівня мотивація, проте вона є. Комусь обіцяють великі гроші, комусь обіцяють якийсь соцпакет, комусь просто російський паспорт. Знаходять якісь мотиваційні моменти, тому росіяни однозначно рухатимуться в цьому напрямку. Їх абсолютно нічого не зупинить.

Де та коли Путін може відкрити другий фронт

Аналітики ISW написали, що Кремль створює інформаційні умови для російської гібридної операції в Молдові, аби вона стала можливою найближчим часом. Чи узагалі це можливо? І чи є у росіян ресурси, щоби відкривати ще один фронт? Тому що ми знаємо, що цей напрямок для нас так чи інакше буде небезпечним.

Річ у тім, що не тільки Молдова. Латвія, Естонія, Литва, Фінляндія також під гібридним ударом зараз.

Гібридний удар уже відбувся. В Європі, на Балканах, в Угорщині, у Словаччині – росіян уже багато. Там сотні тисяч росіян. Європа наповнена ними, а це гібридний удар. І це початок гібридної війни. Саме так розпочиналася війна в Україні.

З 2004 року росіяни заходили до України. Отримували українські паспорти, ставали до влади. У нас навіть президент був проросійський – той самий Віктор Янукович. Досі десь у Ростові бовтається. Тобто, це відпрацьована система гібридної війни. Росіяни вже її виконують. Європі не треба ні до чого готуватись – їх уже 10 років "їдять". Вони просто цього не помічають. Росіяни вже зайшли й готові до виконання певних дій.

Але навряд це буде Молдова. Усе-таки до Молдови їм дійти досить проблематично. Це треба щонайменше пробитися через Херсонську, Миколаївську, Одеську області. Дійти до Придністров'я, а далі вже почати розв'язувати питання поряд із Дунаєм і далі на Кишинів. А це практично неможливо найближчим часом.

Отже, можливо, це якраз російська ІПСО спрямована, на відвертання уваги від іншого напряму, тобто від балтійського. Ось там прямий кордон із Фінляндією, кордон з Естонією, з Латвією. Навіть із Литвою, якщо через Калінінградську область. Це проблема й там треба готуватись. Причому навіть не готуватись, а вже починати діяти.

Загалом наші партнери вже діють, закриваються кордони. Естонія закриває кордон. Латвія готується. Фінляндія закриває кордон. Треба далі проводити певні внутрішні чистки усіх росіян, які понаїхали в ці країни. Причому із серйозним підходом. Аж до того, щоб пропускати через поліграфи, навіть давати європейське громадянство, якщо людина готова прийняти демократичні цінності, жити в Європі. А тих, хто відмовиться і залишить російські паспорти, – треба депортувати.

Дуже важливо почати робити вже зараз. Інакше потім буде пізно. Потім розпочнуться внутрішні хвилювання. Гібридна війна так і починається. Тобто ці росіяни почнуть розгойдувати внутрішню ситуацію й чекайте на "зелених чоловічків". Потім зайде російська армія. Тож уже йде поглинання росіянами Європи і вже треба діяти.

Якщо ми розглядаємо це в такому ключі, що росіяни можуть сісти на свої танки і поїхати на будь-яку країну Балтії, Європи чи НАТО, скільки часу є у наших союзників? З огляду й на те, що окупанти чимало техніки втрачають на фронті в Україні?

Одразу вони точно не поїдуть. Їм треба закрити гештальт в Україні. Це дуже важливо. Після закінчення бойових дій на території України або після розгрому російської армії у ворога буде п'ять років на перепідготовку. Крім того, росіяни сподіваються на те, що їм зараз вдасться пропхати ідею заморожування бойових дій. І тоді плюс п'ять років і ловіть усі танки в країнах Балтії.

Не в Молдові. До Молдови вони не дістануться. А в країнах Балтії. Десь за п'ять років вони "перезарядяться" та підготуються до виконання таких дій. Ми ж не зупинимося. Немає механізму зупинити нас, поки ми не розгромимо російську армію. Нам її треба розгромити, знищити, не випустити з України жодного росіянина, який зайшов зі зброєю.

Тоді буде простіше. Але все одно лишиться п'ять років, а тоді вони знову "перезарядяться" і почнуть рухатися. В Україну вони навряд чи підуть, розуміючи, що тут відгребуть. Років за п'ять підуть у балтійський бік. Тому завдання у європейців вже має бути одне. Це не лише розгром російської армії, а розвал Росії.

Путін загрожує не лише Україні / Getty Images

Поки вона існуватиме в тих межах, і в тій конституції, яка зараз є, то загрожуватиме особливо країнам Балтії. Там досить складна ситуація з воєнного погляду: ці країни притиснуті до Балтійського моря, там погана географія. І росіяни мають певну перевагу в цьому сенсі – суто географічну. Тому треба розвалювати Росію. У жодному разі не варто зупинятися на розгромі армії – потрібно розвалити імперію.

Окупанти хочуть застосувати стару теорію глибокого бою

Аналітики ISW написали, що російські війська намагаються відновити маневр на полі бою за допомогою радянської теорії глибокого бою. Але поки що не можуть реалізувати цю теорію через сучасні можливості України. Що це за теорія радянського глибинного бою?

Це глибоке розсічення фронтів. Це нереально у парадигмі війни, яка зараз йде. Для цього потрібні мільйонні армії. Тими 400 – 500 тисячами росіян, які зараз є на фронті, – вони не впораються. У нас теж приблизно стільки військ. Або ж навіть більше. І ті озброєння, які ми маємо, не дадуть можливості росіянам прорвати оборону на відстань до 100 кілометрів. Просто неможливо.

Вони можуть про це поговорити, помріяти, якось спланувати, але не більше. Немає механізму. Для того, щоб такі операції в теперішніх умовах проводити, їм потрібно приблизно 2 – 3 мільйони росіян.

Що буде з мобілізацією в Росії після "виборів"

Щодо кількості живої сили в російській армії. Уже дуже давно говорять про мобілізацію і кажуть, що після того, як Путін знову "виграє" вибори, то запустить більш жорстку мобілізацію. Хоча це не дуже зрозуміло. Він і так диктатор, тому може зробити це зараз. Але ходять такі чутки, що почнеться жорсткіша мобілізація, і так доведуть російську армію до 1 мільйона людей. Чи це реально?

Це їм не потрібно. Хоч, звісно, це реально. Питань немає. Він може і зараз це зробити. Але це їм просто не потрібне. Якщо потрібно буде довести до мільйона, вони просто піднімуть певну планку грошового утримання. І там 1 – 2 мільйони вишикуються.

Вони вже пішли від цього. Вони спробували один раз мобілізувати 300 тисяч російських терористів. Зрозуміли, що це просто викидання грошей на вітер. Тому вони відійшли від цієї практики й навряд чи до неї повернуться.

У них працює механізм рекрутингу, фінансове заохочення. Ну і далі досить непоганий соцпакет. Плюс те, що російська "воєнщина" може запропонувати. Там черги стоять. Не буде мобілізації – немає сенсу.

Як Україні розв'язати проблему розмінування

Одна з найболючіших проблем зараз – це розмінування та різне обладнання для розмінування. США нещодавно передали Україні обладнання для розмінування на 1 мільйон доларів. Для усього фронту – це крапля в морі. Яка техніка нам потрібна, якщо зараз просування неможливе через глибоке замінування з боку Росії. Щойно щось під'їжджає до мінного поля, то росіяни працюють артилерією, дронами. Є також кулеметники, які не підпускають ні техніку, ні живу силу. Як це можна побороти?

Узагалі – неможливо використовувати наземну техніку без повітряних компонентів. Її просто переб'ють усю. Тому треба починати взагалі з авіації. З авіації розпочалася і Друга світова війна.

Саме авіаційний компонент. Він вже щонайменше сотню років є однією з основних парадигм ведення війни. А у третьому тисячолітті так точно. Діяти наземними силами, методами окопної війни початку минулого століття… Це просто нереально у сформованій ситуації. Там всю техніку знищать.

Тому потрібна авіаційна підтримка, і доки її не буде – нікуди немає сенсу рухатися. Тобто зайдуть літаки, перерозподілятимуться. Треба відновлювати військово-повітряні сили. Ставити командувачем військово-повітряних сил одного з авіаційних комбригів.

У нас багато їх. Від Миргородської до Старокостянтинівської бригад. Є кого обрати. Вони знають, як працювати по землі. І тоді вже підіймати до рівня Ставки цього командувача, щоб він розмальовував ті схеми стратегічних напрямків і взагалі стратегічних дій за допомогою авіації. І важливо, щоб на чільному місці ставив авіацію.

Після роботи авіаційних засобів ураження по лінії фронту там не буде кулеметників. Там нікому буде працювати після бомбардувань – роботи по землі літаками чи вертольотами. Тоді тільки можна буде рухатися. А без авіаційних компонентів – це просто вгробити людей і спалити техніку. Це те, що було торік.

Про ефективне використання F-16

Кирило Буданов припускав, що винищувачі F-16 можуть бути в Україні вже весни. Але чого до них не вистачає, щоб результат був максимальним? Неодноразово лунала теза, що самі літаки не розв'яжуть питання фронту і просування. Ми знаємо цифри від Нідерландів, скільки ми можемо отримати. Інші країни неохоче цифри кажуть. Скільки треба F-16 ? І що до них треба, аби результат був максимально ефективний?

Мізків у нас льотних не вистачає. Їх просто немає у керівництві. Жодного льотчика у керівництві немає. Навіть зараз є нова команда. Ви там чули хоч про одного офіцера-льотчика? Знову сухопутники.

Якщо льотного компонента не буде при стратегічному плануванні, то щоб не передавали з літаками – вони максимум виконуватимуть завдання пускових установок для протиповітряної оборони. Більше нічого. Наземних операцій вони не виконають, бо ППОшники не знають, що це таке. Наземні війська також не знають, що це таке. А льотчиків у стратегічному плануванні немає, бо ми не маємо військово-повітряних сил.

Винищувачі F-16 / Getty Images

Тобто знову повертаємось до системної помилки, яка досі ніким не розв'язується. Нам треба головком військово-повітряних сил – льотчик, який знає, як працювати по землі та що для цього треба. І тоді на чолі стоятиме якраз льотний компонент.

Подивіться, як понад 30 років тому – у 1991 році – виконували бойові завдання по іракської армії. Зараз російська армія практично нічим не відрізняється від тієї іракської армії 30-річної давнини. Це та ж сама стара радянська армія.

Так от, треба кілька тижнів – місяців працювати спочатку авіацією, а потім тільки виконувати наземні операції. Тільки тоді, як авіація виконає своє завдання зачистки на певній ділянці на глибину під 100 кілометрів до Азовського моря, можна виконувати розмінування і так далі.

Але ще раз повторюся, починати треба з льотних мізків, яких зараз у нас просто немає в Генштабі. І в новій команді також, і в старій їх не було, бо немає військово-повітряних сил.

А до авіаційної компоненти, зокрема до F-16, однозначно будуть наземні засоби ураження. Це авіабомби, що коригуються, вільно падають; некеровані та керовані ракети. Тобто робота F-16 – залучити їх як бомбардувальники, як штурмовики. Це дуже важливо.

Штурмувати має штурмова авіація, а не штурмовики-військовослужбовці. Тобто це завдання саме авіаційної компоненти. Тільки з таким підходом ми переможемо та розіб'ємо російську армію. Інший підхід – буде така ж сама картина як торік. Просунемося максимум на 15 кілометрів, втратимо техніку, втратимо людей. А дальність 15 кілометрів – це дальність бойового радіуса артилерійських засобів ураження, більше нічого.

Що забезпечить нам перевагу у повітрі

Михайло Федоров закликав мешканців тимчасово окупованих територій повідомляти про російські радіолокаційні станції через чат-бот "єВорог". Щодо російських РЛС. Наскільки важко вибивати таке обладнання і чим загрожує окупантам нестача таких систем?

Це виконання основних завдань авіації перед початком наступальних дій. Завоювання переваги в повітрі: знищення систем ППО ворога і знищення або відгін літаків на певну дальність.

А знищення ЗРК, систем стеження, радіолокаційних систем можливе тільки тоді, коли є в достатній кількості інформація про розташування. Тому важливо, коли партизани або населення допомагають нашим військам в цьому плані.

Але це трохи не питання Федорова. Це питання військових підрозділів. Ми маємо підрозділи так званої радіотехнічної розвідки у складі Повітряних сил. І саме ці радіотехнічні війська мають акумулювати інформацію. Її ж треба перевіряти. Що з того, якщо хтось намалює розташування якоїсь станції у якомусь місці. Це ж треба перевіряти, і не раз. Тому що ворог просто може наводити наші ракети на якесь хибне місце.

Чим менше цивільні лізуть у військові справи, тим краще. І краще виконуються бойові завдання, і живіші тоді наші українці на окупованих територіях. Тому що такі заклики ворог також зчитує. Вони можуть на таку дію накласти свою "епітимію". І врешті-решт наші люди там "за ниткою" будуть піддані екзекуціям. Тому є проблеми із цим пов'язані. Тому ще раз повторюся – ця тема не для цивільних.

Нехай розвідка займається. У нас дуже тямуща розвідка. І Головне управління розвідки, і контррозвідка, і СБУ, і Служба зовнішньої розвідки, і Сили спецоперації, і партизанські загони. Це все у загальній системі. Плюс радіотехнічні засоби наших військ.

І ще нам допомагають наші партнери. Ми користуємося ще й розвідувальною інформацією. Такі заклики… Я не сказав би, що вони якийсь плюс нам дадуть. Але починати будь-який рух треба зі знищення ППО ворога, засобів стеження, засоби радіоелектронної боротьби. Тому що будь-яка система РЕБ світиться як новорічна ялинка в радіодіапазоні.

Звичайно, працювати по ній протирадіолокаційними системами доволі непогано. У нас щонайменше одна базова ракета є – HARM. Вона дуже добре себе показала. Її вистачить, якщо буде в достатній кількості, щоб зачистити стратегічний напрямок від ППО ворога та від засобів стеження.