Смерть Навального: як це могло статися і чим обернеться для Кремля

Сьогодні, 16 лютого, у російській колонії помер опозиціонер Олексій Навальний. Раптова смерть молодого політика викликала неабиякий резонанс у світі. Президент України, як і глави інших європейських держав, вже прокоментував цю подію, звинувативши Кремль у політичному вбивстві.

Чи стане ліквідація чергового опозиціонера в РФ приводом для заворушень у російському суспільстві і як відреагує колективний Захід? Про це "Телеграф" запитував у політичних аналітиків.

Недалекоглядне вбивство чи прикрий збіг обставин?

Попри те, що ліквідація опозиційних політиків, журналістів та бізнесменів – звична справа для Російської Федерації, у випадку з кончиною Олексія Навального події могли розгортатися за іншим сценарієм, вважає політичний оглядач Олег Лісний.

За словами експерта, вбити відомого і ледь не єдиного російського опозиціонера напередодні президентських виборів в РФ – надто необачний вчинок для Кремля.

– Це могло бути спланованим вбивством, розтягнутим у часі. У такому випадку, смерть Навального мала б стати сигналом тій частині російського політикуму, яка може умовно називатися опозицією: якщо ви в Росії – не висувайтеся, якщо за її межами – не повертайтеся.

Так, об'єктивно Навальний не був досить сильним конкурентом для Володимира Путіна, особливо перебуваючи у в'язниці. Втім, глава Кремля звик боятися і про всяк випадок усувати всіх, хто становить для нього бодай тінь загрози. Система підлаштовується під диктатора і хоче бути йому корисною. Можливо, саме це сталося з Навальним, – каже політолог в коментарі "Телеграфу".

Водночас, цілком ймовірно, за задумом Кремля, ув'язнений Навальний мав служити живим прикладом того, що буде з кожним, хто піде проти системи, але попередні спроби вбити його настільки вплинули на здоров'я політика, що його смерть дійсно стала несподіванкою для Кремля. Другий варіант є невигідним для Володимира Путіна, адже це сталося вкрай невчасно і тепер все виглядає як відверта ліквідація опонента за місяць до виборів, каже Олег Лісний.

За словами російського соціолога та публіциста Ігора Ейдмана, гадати щодо мотивів Володимира Путіна жодного сенсу нема, адже вчинки диктатора давно не піддаються логіці.

– Я не думаю, що це пов'язано з виборами. У Путіна своя логіка, він же параноїк. Чому саме зараз він натиснув на цю кнопку, чому саме зараз наказав вбити Навального, а не раніше чи пізніше, – це психіатр повинен досліджувати, а не політолог, – каже аналітик в коментарі "Телеграфу".

Наслідки для Росії

Навальний – далеко не перша жертва путінського режиму: Старовойтова, Політковська, Магнітський, Литвиненко, Нємцов – лише найвідоміші прізвища з переліку тих, кого цинічно і безкарно ліквідував Кремль.

Втім, варто зазначити, що у випадку із загадковою смертю в ізоляторі "Матроська тиша" аудитора Сергія Магнітського, який викрив схеми відмивання грошей працівниками МВС, уникнути наслідків вбивцям в високих кабінетах вдалося лише в межах власної країни.

Зокрема, тоді уряд США, Європарламент і окремі країни затвердили так званий "Список Магнітського", в якому перераховані 60 високопосадовців РФ, що мали стосунок до справи та загибелі аудитора. Крім того, фінансові поліцейські Кіпру, Естонії, Латвії, Литви, Австрії та Фінляндії об'єднали зусилля для боротьби з відмивання коштів, виведених з РФ за схемою, викритою загиблим аудитором.

Водночас порівнювати справи Магнітського і Навального не варто, вважає соціолог Ігор Ейдман. За словами аналітика, 2009-го між Заходом і РФ були впевнені відносини, а санкцій не було як таких. Сьогодні відносин з Путіним вже майже не існує, а майже усі можливі санкції вже запроваджені.

– Вони, звісно, хотіли б ще якось вплинути, але, радше, все обмежиться ухваленням персональних санкцій проти руководства ФСІН або інших людей, які могли бути причетними до цього. Нічого глобального вони зробити не зможуть, – каже експерт.

Попри те, що смерть Олексія Навального мало що змінить в Росії, у довгостроковій перспективі вона стане ще одним доказом злочинності путінського режиму, за яку диктатору доведеться відповідати, впевнений Ігор Ейдман.

– Років через 50 школярі будуть знати, що злодій і маніяк Путін вбив свого противника. Спочатку спробував отруїти, потім посадив, а згодом все-таки вбив Олексія Навального. Сьогодні у Навального в Росії є мільйони прибічників, але люди елементарно бояться виходити на протести, тому що зараз не 2011-2012 роки, коли ще були можливі мітинги.

Тоді ми не реалізували цю можливість, а зараз, щоб вийти на вулиці і протестувати проти вбивства Навального, потрібно примиритися з тим, що ти можеш піти за ним слідом. Тебе посадять у в'язницю, а там просто вб'ють або зроблять інвалідом. Таких героїв як Навальний не так вже й багато, і ніколи не було багато в жодній країні світу, – каже Ігор Ейдман.

Між тим, на полях Мюнхенської конференції лунають альтернативні думки. Так, фахівець з міжнародних відносин Андрій Бузаров зазначив в коментарі "Телеграфу", що смерть Олексія Навального обов'язково матиме вплив на політичну систему в Росії і може призвести до хвиль протестів проти режиму Путіна.

За словами експерта, Навальний був одним із головних лідерів російської опозиції для всіх дійсно опозиційно налаштованих громадян в РФ та за її межами. Тому, не виключено, що його загадкова смерть може вплинути на більш серйозну мобілізацію російського суспільства проти режиму Путіна.

Важливим зараз є й міжнародний контекст, адже на Заході Навального розглядали як майбутнього лідера РФ, який може щось змінити.

– Навальний був дуже відомий за межами РФ з точки зору впливу та контактів. Другої подібної постаті нема. Для міжнародної спільноти, яка ще мала надію на зміни в Росії з приходом до влади Навального – це великий удар.

Світова спільнота має зрозуміти, що російський режим буде вбивати всіх, хто намагатиметься протидіяти російській так званій політичній системі. Зараз має відбутися єднання міжнародної спільноти щодо підтримки України, щодо підтримки реальних опозиціонерів до путінської системи, щодо швидких дій, – каже Андрій Бузаров.

Серед опозиціонерів експерт називає Легіон "Свобода Росії", який воює в лавах Сил оборони України, а також політичних і громадських діячів Іллю Пономарьова, Гаррі Каспарова, Михайла Ходорковського та Ахмеда Закаєва.

За словами фахівця, ця новина стане топовою на Мюнхенській конференції і змінить деякі підходи щодо Росії. Зокрема, об’єктом санкцій проти кремлівського режиму можуть бути активи РФ, які виявлені на Заході.

– Ці гроші зможуть допомогти нам у відновленні країни та військовій підтримці. Російські активи мають бути об’єктом наступних санкцій. Можливі й інші обмежувальні заходи щодо торгівлі Росії з країнами Заходу, але це питання політичного консенсусу. Я впевнений, зараз ще є нагода цей консенсус знайти, – каже Андрій Бузаров.

Український правозахисник російського походження Ілля Новіков, який знав опозиціонера особисто, також не має сумнівів, що смерть Олексія Навального не була природною. Водночас адвокат має сумніви щодо жорсткої реакції Заходу на цей злочин Кремля.

– Звісно, ми можемо дуже обережно сподіватися – не падаючи в зайвий оптимізм – що для когось із західних політиків чи посадовців, які досі сподівалися на мирні варіанти розбудови демократії в Росії, це вбивство стане остаточним сигналом, що цього не буде і слід вже щось робити, сама собою ця проблема не вирішується.

Я у це не дуже вірю, адже, якщо події в Україні не стали для них "червоною лампочкою", то навряд чи смерть єдиного російського опозиційного діяча щось у цьому сенсі змінить. Втім, якщо раптом це все ж станеться, буде чудово – нам зараз потрібна кожна людина, яка може бути чимось корисною, – каже адвокат в коментарі "Телеграфу".

Подія в очах України

Попри те, що Олексій Навальний виступав проти діючого режиму в РФ і особисто Володимира Путіна, попри те, що більше половини його родичів проживають у Київській області – у Заліссі Броварського району та Переяславі – назвати його другом України вкрай складно.

Зокрема, на початку гібридної агресії РФ на сході нашої держави (2014), політик робив неоднозначні дописи в соцмережах щодо участі російських окупаційних військ в бойових діях на Донбасі і загалом не надто переймався етичністю своєї риторики на тему України.

Крім того, заява опозиціонера про те, що "Крим — не бутерброд з ковбасою, щоб повертати його туди-сюди" свого часу стала настільки вірусною, що за 10 років лягла в основу численних мемів про смерть її автора.

За словами політолога Олега Лісного, Олексій Навальний був не менш щирим імперцем, ніж Володимир Путін.

– Будь-який російський ліберал, якщо його добре пошкребати, виявиться плоть від плоті імперії. Річ не в тому, що він був кон'юктурником, а у тому, що це були його щирі погляди. Фраза "Крим – не бутерброд" і заклики донатити на YouTube-канали, а не на ЗСУ, яскраво демонстрували його справжнє ставлення до України.

Навіть якби йому вдалося прийти до влади, Росія не була б іншою. Єдине, що це могло б змінити, – у РФ з'явилася б можливість позбутися санкцій, адже на Заході його сприймали як справжнього опозиціонера і політика нового покоління. Для України Олексій Навальний навряд чи став би вирішенням проблеми з російською агресією, – каже політолог.

Водночас, правозахисник Ілля Новіков не погоджується з тим, що Навальний не міг покращити ситуацію між Україною та Росією.

– Зараз це вбивство дійсно може здатися таким, що нічого не змінює для України, але у майбутньому, якби він міг вийти з в'язниці, ми мали б певний набір можливостей, кожна з яких була б краща, аніж те, що відбувається зараз. Він, безумовно, був лідером тієї опозиції, яка взагалі можлива у фашистській державі – у міграції або у в'язниці.

Коли після смерті Путіна постало б питання майбутнього Росії, Олексій був би не найгіршою відповіддю на нього. В тому числі й для України. Тепер всі ці можливості закреслені, їх не буде. Скоріше за все, це означає, що на місці фашистської держави-агресора найближчі 40-50 років навряд чи з'явиться щось, що не буде прагнути нас знищити. Тому нічого хорошого в тому, що Путін вбив Олексія Навального, для України насправді нема, – каже Ілля Новіков в коментарі "Телеграфу".