Хто організовує “промисловий тероризм” польських фермерів проти України

Польські фермери готують нову акцію щодо блокади українського кордону . Тепер вони мають намір блокувати не лише автомобільні пункти пропуску, а й залізничне сполучення між країнами. Відповідальність за цей фактично “промисловий тероризм” взяла на себе профспілка польських фермерів “Солідарність”.

Чому поляки пішли на цей безпрецедентний крок, який боляче б’є як по українській, так і польській економіці – в етері Апостроф TV пояснив польський політолог, професор факультету історії та міжнародних відносин Університету Святого Йосипа в Бейруті ЯКУБ КОРЕЙБА.

– Як можна врегулювати ситуацію на українсько-польському кордоні?

– У рамках чинної системи в ЄС і того, як влаштований спільний сільськогосподарський ринок Євросоюзу, цю проблему врегулювати неможливо. Завжди всі будуть незадоволені. Тому що ми вже 30 років як тікаємо від “совка” і тут “зрада” прийшла, звідки не чекали.

Справа в тому, що прийняття України до Євросоюзу неможливе в рамках існуючої системи агропродукції. Або треба відмовитися від євроінтеграції, підтримуючи цю хибну “совкову” систему, або потрібно цю систему реформувати, а в ідеалі знищити. Це система, в якій те, що купує/продає/робить і не робить польський фермер – взагалі не залежить від попиту та пропозиції. Це командно-директивна бюрократія – у Варшаві та Брюсселі вирішують, хто скільки заробляє та хто що продає. І коли з’являється більш якісний, дешевий та стабільніший продукт – ця система починає дико панікувати, що ми й спостерігаємо сьогодні.

Україна 500 років забезпечувала всю Європу своїм зерном і не лише, бо Бог дав Україні такі умови – чорнозем, клімат та інше – що вона може виробляти зерно для всієї Європи краще, дешевше та стабільніше. Тобто я як європейський споживач чекаю на українське зерно та продукцію.

Але тоді так званим польським фермерам, які матеріально залежать від державних трансфертів, тобто від моїх податків – доведеться шукати інше заняття. І природно, вони хочуть продовжувати жити у своєму “совку”, коли те, як вони живуть, не залежить від того, чи потрібно те, що вони роблять і виробляють, чи не потрібно – а все регулюється директивно-адміністративними вказівками.

Тобто або ми повертаємося до вільного ринку, до гри попиту та пропозиції, або ми будемо утримувати цю совкову систему. Але тоді треба Україні чесно сказати, що жодної справжньої інтеграції та спільного ринку не буде.

І це дуже сумно, зокрема для мене як споживача, бо українська продукція на польському ринку для мільйонів поляків є вигідною. Це означає дешевше та краще. Але для того класу, який зараз нічого не робить і називає себе фермерами – означає необхідність знайти собі в житті щось таке, що має сенс.

І ця дискусія лише розпочинається, бо таких абсурдів у Євросоюзі дуже багато. І я дуже сподіваюся, що з наближенням України до спільного ринку ми цих абсурдів будемо позбуватися. Ми не змогли це зробити в рамках існуючої системи, тому єдина надія на Україну.

– Адже ми зовсім недавно розібрались з перевізниками, які блокували рух фур – і начебто все налагодилося. І тут ми бачимо фото та відео висипаного українського зерна на асфальт. Для нас це ще й великий тригер, якою ціною дістається нам цей врожай – коли ми бачили кадри зерна, що горить, коли ми знаємо, скільки підривається тракористів на полях. І тут бачимо, що наше зерно фактично зіпсоване. Чи буде Польща в цій ситуації суворо розбиратися щодо винних у цьому злочині? І, власне, на що може ця ситуація вплинути?

– Я був вихований так, що повага до хліба є дуже важливою цінністю. Мене так виховали батьки, що скільки б у тебе грошей не було, якою б ти великою людиною не був, а хліб це святе… Коли моя бабуся брала буханець хліба, то робила на ньому знак хреста.

Якщо для цих бандитів, які влаштували свавілля на кордоні, хліб уже не святе, то треба задуматись, якої культури та свідомості це люди і в чиїх інтересах вони діють. Насамперед у них жадібність, яка прикриває той факт, що без України не буде Польщі, а без Польщі – України.

Без тісної співпраці, партнерства та справжньої тісної інтеграції спочатку московські зжеруть вас, а потім нас. Жадібність прикриває те, що якщо Україна програє війну, то цих людей, які сьогодні влаштували свавілля, грабуватимуть, ґвалтуватимуть і спалюватимуть їхні будинки. Це у короткостроковій перспективі.

– Як мені здається, поляки хотіли цією акцією принизити наших фермерів, нашого зерна та нашого транзиту. Хоча по суті Україна є заручником ситуації, що склалася. Наскільки польська влада готова розібратися у цій ситуації справедливо та показово покарати тих, хто здійснив цей перфоманс?

– Так от, у довгостроковій перспективі всі ми розуміємо, що маємо справу з російською гібридною атакою. І звичайно, росіяни ніколи не будуть вкладатися там, де немає відповідної ситуації. А тут ситуація є, бо наші фермери і загалом сільськогосподарський ринок Польщі працюють у абсолютно абсурдних умовах. Тому росіяни, щоб вести проти нас гібридну війну, використовують усі проблеми, які є на нашому боці. І це, як бачимо сьогодні, працює.

Наші фермери стали інструментом російської гібридної війни. І проблема не тільки в тому, що це пласт людей, які не хочуть жити в ХХІ столітті, а продовжують жити в глибокому “совку”, а також і в тому, що є політична надбудова у вигляді Аграрної партії. Ця партія править понад 120 років, а за останні 30 років вона була у всіх урядах, включаючи нинішній, окрім двох.

А польський уряд у цій ситуації не робитиме нічого. Тому що, якщо ви втратите голоси другого за силою коаліціанта, ви більше не прем’єр-міністр, ви більше не великий начальник. Це дуже сумна картина, але маємо те, що маємо.

Тому в цьому випадку польсько-українські відносини, наш союз, наше партнерство та інтереси мільйонів людей перебувають у заручниках у кількох десятків чи сотень функціонерів Аграрної партії. І вони ніколи не дозволять уряду піти проти їхнього електорату.

– Так, Україна у цій ситуації є заручником зеленої політики ЄС. Але ж запити Польщі мають бути до Брюсселя. А зараз вони намагаються влегулювати свої питання ціною страждань українських перевізників та фермерів.

– Вся річ у тому, що немає жодної вільної та чесної конкуренції. Ринок Євросоюзу – це бюрократичний регульований монстр, де не має жодного значення хто і що робить краще і дешевше, а має значення те, хто має силу діяти так, щоб його уряд і Брюссель злякалися.

Але треба розуміти, що Польща та Україна нікуди не дінуться одна від одної, по-перше, і нікуди не дінуться від Євросоюзу, по-друге. Тому треба домовлятися у межах існуючого. І треба пояснювати як польським, так і європейським політикам, що без України не буде не лише процвітання, прогресу та економічного зростання в Європі. Без України взагалі не буде Євросоюзу. Якщо російські танки стоятимуть на східному кордоні Польщі, ніхто в Польщу нічого не інвестує. Жоден розумний інвестор – що польський, що зарубіжний – не інвестує ні долара, ні євро в польську економіку, яка перебуватиме у зоні дії російської артилерії. Тому ці питання треба роз’яснювати. Так це буде тривалий, болісний процес, бо ми маємо справу з радянською свідомістю у брюссельському виконанні.

– І ще таке питання. Фермери показово блокують українські продукти, а водночас безперешкодно йде на територію Польщі продукція із Росії та Білорусі. Що це за союзники такі?

– Жадібність важливіша за чесність. Ми живемо в такі сумні часи, коли Польща з країни гусарів та уланів перетворилася на країну жадібних утриманців. І коли люди вже не лише не вміють працювати, а й не вміють думати. А це ж не лише зерна стосується. Тут і вугілля, і руда, і багато чого надходить із окупованих територій. Усі це знають, розуміють, але заплющують при цьому очі, бо на цьому можна заробити.

Єдиний вихід із ситуації – щодня працювати над тим, щоб інтереси Польщі та України з погляду як звичайних поляків, так і Європи в цілому ставали важливішими.

– Як можна убезпечити українсько-польський кордон від таких блокад, бо він стає надто чутливим до будь-якого невдоволення з боку Польщі?

– Питання польсько-українського кордону ключове як для України, так і для Польщі та нашої безпеки. Але ось з погляду людей, які живуть десь далеко, зокрема й європейських функціонерів, які ухвалюють рішення – це не питання життя та смерті, незалежності та якихось життєвих перспектив. Для них це суто бюркратичне технічне питання.

Поки не буде політичного рішення, в якому Україна буде міцним елементом європейської конструкції – такі речі відбуватимуться постійно. На сьогоднішній день питання інтеграції України до ЄС, а також польсько-українські відносини – це предмет політичної гри. Тобто щось можна продати, якщо це вигідно. І такий вибуховий потенціал використовує Росія для ведення гібридної війни. І доки не буде політичного рішення на Заході – ми постійно стикатимемося з такими речами. А в польсько-українські відносини росіяни б’ють найсильніше.

Ось у чому інтереси поляків сьогодні? Мій інтерес як поляка та громадянина – купувати дешеву та якісну продукцію. Плюс до цього бачити Україну як конструктивного і близького партнера. А те, що інтереси купки бандитів розходяться з інтересами мільйонів поляків – не значить, що у цьому інтерес Польщі. Хороша продукція та безпечний кордон – ось у чому інтерес Польщі. А те, що ми бачимо сьогодні на кордоні – абсолютно точно не на користь Польщі.

– І насамкінець питання про інтерв’ю путіна Карлсону, в якому прозвучали заяви щодо Польщі. Як ви їх оцінюєте?

– Я тут не бачу жодного простору для дискусії. Якби моєю державою керував Нетаньяху або Ердоган, у відповідь на таке ми б їм відхаймарсили порт у Балтійському морі, і я тоді вважав би, що відбувся чесний і рівний обмін аргументами.

А загалом це мене не дивує. Я достатньо часу провів у Москві, щоб розуміти, що вони ненавиділи і завжди ненавидітимуть Польщу – за те, що вона розвалила їм імперію, а зараз не дозволяє і ніколи не дозволить їм досягти їх цілей. Поки існує Польща та поляки – цього не станеться ніколи.

А в плані моральному чи етичному – чим Гітлер не підходить на роль героя сучасної росії? І хочу наголосити, що всі росіяни патологічні та клінічні антисеміти. Більш того. там навіть люди з єврейським бекграундом – це також антисеміти. Наприклад, який образ єврея транслює Соловйов. Це саме той образ, який існує в голові його чекістських начальників.

І головне, всі порочні судження, які вони мають, не випадкові. Тому що такий запит. Щоб когось можна було звинуватити та усі свої проблеми вирішити за рахунок інших. Мовляв, не ми винні, бо нездатні, а винен хтось інший. І найпростіше у них – звинуватити тих самих євреїв. І я не здивуюсь, якщо там почнуться погроми.

І той факт, що серед фронтменів пропаганди Познер, Шейнін, Норкін, Соловйов – це також не випадковість. Адже коли вони вже програють остаточно, вийде якийсь Патрушев чи інший чекіст і скаже: “А ви знаєте, ми такі бідні та наївні росіяни, а нас обдурили жиди, і це вони винні та їх треба покарати, а не нас”. Це все частина їхньої стратегії, а путін такий самий примітивний антисеміт, як і всі ці недонавчені, невдоволені, некультурні люди, які зараз керують у Москві.

– Чи вдалося путіну цим інтерв’ю змінити думку пересічного мешканця Заходу про себе?

– На Заході насамперед бачать у росії величезний ресурс та прибуток для себе. А ті моральні принципи, на які посилаються наші американські та європейські друзі – не більше ніж інструмент пропаганди.

Так це інтерв’ю мало б змінити ставлення Заходу до росії. А Буча, Ірпінь, Бородянка, Маріуполь та Бахмут хіба не мали? Адже набагато важливіше, що московські роблять, а не кажуть.

Справа в тому, що для нас з вами це питання життя та смерті – а для американців суто комерційне питання.

– З’явилася інформація, що Польща може отримати ядерну зброю за програмою НАТО. Чи заспокоїть це путіна у його прагненнях?

– Якщо ми хочемо серйозно підійти до питання захисту та безпеки, то з таким сусідом немає іншого виходу. Якщо там президент та багато представників політичної еліти постійно загрожують сусідам ядерною зброєю, то потрібно вживати відповідних паралельних пропорційних заходів. Поки ми не матимемо ядерної зброї, безпека Польщі завжди буде під питанням. І крім ядерної зброї іншого аргументу немає, поки цю зброю має Москва.

Для того, щоб убезпечити та зміцнити центральну та східну Європу – є два заходи. Або ядерне роззброєння рф, або ядерна зброя в Польщі. Природно, що друге зробити набагато простіше, дешевше та швидше. Іншого виходу немає.