Рецензія на фільм «Боб Марлі: One Love» / Bob Marley: One Love

Боб Марлі — один з найцікавіших музичних виконавців 20 сучасності. Але для свого рівня про нього майже кримінально мало різноманітних документальних та художніх фільмів. «Боб Марлі: One Love» намагається трохи виправити ситуацію, розповідаючи історію музиканта у форматі біографічного кіно. Розповідаємо в нашій рецензії, яким воно вийшло.

«Боб Марлі: One Love» / Bob Marley: One Love

Жанр байопік
Режисер Рейнальдо Маркус Ґрін
У ролях Кінґслі Бен-Адір, Джеймс Нортон, Лашана Лінч, Майкл Гандольфіні
Прем’єра кінотеатри
Рік виходу 2024
Сайт IMDb

Фільм розповідає про різні моменти життя Боба Марлі (Рейнальдо Маркус Ґрін), найвідомішого виконавця регі у світі. Своєю музикою він намагався нести позитивні зміни у житті людей. Це подобалося не всім, через що у Боба були свої вороги. Але навіть небезпека для власного життя й життя близьких не змусила Марлі зупинитися. Тому він все своє життя дотримувався своїх ідеалів.

Сучасному гарному біографічному фільму мало бути просто біографічним. Зазвичай видатне кіно у такому жанрі охоплює якусь конкретну подію чи ситуацію, щоб стати не просто переказом історії, а гідним художнім твором зі своїми ідеями. Яскравий приклад — нещодавні «Наполеон» і «Феррарі».

При цьому Кінґслі Бен-Адір ідеально зміг відтворити образ Марлі. Актер тут сяє енергією, якою заряджався сам при перегляді. Його рухи, міміка та голос стають майже потойбічними у своєму позитивному впливі. Вже заради гри актора кіно точно варто подивитися. Після нього вам майже стовідсотково захочеться дізнатися більше про Марлі.

І це також нюанс, який ховає ще один мінус фільму. Нехай він йде дві години, він досить поверхневий. Складається враження, що заснований він на сторінці з «Вікіпедії» про Боба Марлі, а додаткових досліджень взагалі не було. Так, він охоплює всі ключові події, але занадто сильно у життя Боба Марлі не занурюється. Тут немає цікавих кутів чи неочікуваних фактів, з нової сторони виконавець для вас ніяк не розкриється після перегляду.

Тут вже виникають питання до знімальної команди, сценаристів та підготовки до фільмування у принципі. Бо у 2024 році дещо дивно дивитися байопік, який настільки беземоційно ставиться до своєї головної теми. Боб Марлі — людина надзвичайно творча, але саме нюанси творчості кіно чомусь опускає. Деякі фільми про менш цікавих людей саме через постановку та сценарій вийшли більш натхненними, ніж «Боб Марлі: One Love».

Сукупність художніх рішень кіно призводить до того, що головний стимул піти на нього — це якраз захоплення життям Боба Марлі. Тобто кіно не працює у відриві від своєї головної фігури, не може закріпити себе як самостійний проєкт. А саме це зазвичай є ознакою гарного байопіка, коли навіть випадкова людина, яка нічого не чула про центральну фігуру у сюжеті, все одно отримує задоволення при перегляді.

Кіно гідно ставиться до фігури Марлі та передає всю його харизму, але не залишає жодного простору для роздумів. Головний герой тут ледве не святий — і це відповідає реальності, але нащо тоді дивитися фільм? Чому просто не ознайомитися з реальними історичними свідоцтвами? Бо вони навіть краще дозволять зануритися в деталі ідеології Марлі та причини, чому саме він вирішив йти своїм шляхом.

Жоден флешбек, яких в історії «Боба Марлі: One Love», не дарує аналогічних відчуттів. Через це давнім фанатам музичного виконавця буде нудно при перегляді, а люди, для яких музика Марлі — це щось незнайоме, не зможуть відчути тематичну глибину та різноманітні емоційні нюанси.

Це все ще гарне технічно та навіть сценарно кіно. Просто при всіх елементах, які були на руках, творці могли б зняти щось зовсім видатне. Або більш надихаюче та живе. Замість цього вони обрали найбезпечніший шлях біографічного фільму, у якому акцент іде на слово «біографічний», а не «фільм». І це його найбільший провал.