«Post Bellum»: розповісти світу про війну й українську історію вголос

Документування історичних подій є важливою справою сьогодні — коли ворог займається спотворенням інформації та намагається переписати історію. В Україні й до початку повномасштабного вторгнення існували установи, які прагнули відновити та зберегти історичну пам’ять українського народу. Одна з них — Post Bellum Ukraine, що була заснована у 2020 році. Українська Post Bellum — це сестринська громадська організація чеської міжнародної організації Post Bellum («Після війни»), що збирає спогади свідків, які пережили нацистський і комуністичний режими, для одного з найбільших європейських онлайн-архівів усної історії Memory of Nations. Зараз архів містить понад 17 тисяч свідків у базі даних і більш ніж 9 тисяч опублікованих записів. Чотири роки українські дослідники збирають голоси свідків про історичні події — від Голодомору та сталінських репресій до російсько-української війни.

Робота чеської організації Post Bellum бере свій початок у 2000 році, коли троє друзів-журналістів вирішили почати фіксувати свідчення ветеранів Другої світової війни.

«Найстарший свідок, розповідь якого має чеський Post Bellum, народився у 1896 році. На момент запису інтерв’ю йому було 106 років і він вважався найстаршим громадянином Чеської республіки. Варто зауважити, що цей чоловік — ветеран ще Першої світової війни», — розповідає Мартін Оцкнехт.

З 2012 року організація почала не лише поповнювати архів, а й створювати освітні проєкти для молоді та підлітків. Головна мета полягала в тому, щоб на прикладі розповідей реальних людей пояснити молоді історію рідної країни. Один з освітніх проєктів організації  — «Історії наших сусідів». Для цього проєкту школярі мали самостійно записати історії знайомих людей поважного віку.

«Таким чином ми досягаємо двох цілей: з одного боку учні вчаться публічно виступати й презентувати свої матеріали, що дуже важливо, а з іншого — будується міжгенераційний зв’язок між старшим і молодшим поколіннями. Люди поважного віку зазвичай самотні й покинуті, а ми таким чином робимо з них героїв для своєї маленької спільноти. Сьогодні наш проєкт — досить успішний. Так, у 2023 році до нього приєдналися 10 тисяч учнів у 525 школах Чехії. Зважаючи на те, що населення Чехії складає трішки більше ніж 10 мільйонів, то це дійсно великі масштаби», — говорить представник чеської організації.

Сьогодні Post Bellum — одна з найбільших громадських організацій Чехії. А її онлайн-архів усної історії — другий за величиною у світі (перший — Меморіальний музей Голокосту у США). Організація збирає свідчення майже з усього світу. Серед країн, де збирали записи, — Вірменія, Грузія, Куба, Білорусь тощо. Post Bellum має 8 регіональних відділень, 4 музеї, а також два свої представництва — з 2010 року в Словаччині, а з 2020 року — в Україні.

Фінансування Post Bellum відбувається завдяки грантам і великим благодійникам, а також щомісячним внескам друзів громадської організації.

Зараз у команді Post Bellum Ukraine працює четверо людей: директорка Євгенія Нестерович, менеджерка з комунікацій і фандрайзингу Вікторія Солов’юк, історикиня Світлана Довгань, а також менеджер проєкту Андрій Матюнка, який займається організацією роботи студії. Проте тих, хто створює матеріали та готує їх до публікації, набагато більше.

«У перші роки роботи організація обмежувалася Львовом, але згодом нам вдалося знайти збирачів історій і в інших регіонах країни. Наша оперативна команда складається з близько 30 людей — це журналісти, документалісти, відеооператори, історики», — розповідає Євгенія Нестерович.

 Євгенія Нестерович (2023) на симпозіумі «Найбільш документована війна», 2023 рік

Перед тим, як набрати команду, Post Bellum Ukraine провела дводенне онлайн-навчання, в якому взяли участь близько 50 документалістів з усієї України. Проте для подальшої співпраці було відібрано лише декілька осіб. Перша знімальна сесія відбулася у Львові восени 2022 року, потім навесні й улітку 2023 року — в Києві та Одесі.

 Навчання для операторів у Києві. Фотографка — Юлія Спіцина

 Одеська команда документалістів під час знімальної сесії. Фотографка — Стефанія Амамджян

Наприкінці 2023 року Post Bellum Ukraine провела для документалістів навчальний інтенсив у офлайн-форматі, в результаті якого також вдалося обрати людей, які змогли приєднатися до команди.

«Навчальний кемп проходив у Карпатах. Протягом п’яти днів учасники з усієї країни брали участь у майстер-класах, дізнавалися більше про технічні аспекти документування, навчалися сторітелінгу та мали можливість вдосконалити свої навички у сфері документалістики й закріпити отримані знання на практиці. Ми отримали 70 заявок, проте лише вісім із них відібрали для участі в інтенсиві», — розповідає Євгенія Нестерович.

 Табір для документалістів Boost Post Bellum Ukraine. Фотографка — Наталія Хасаншін

До кожної робочої експедиції команда Post Bellum Ukraine готується заздалегідь: завчасно приїжджає в певну місцевість, знайомиться з місцевою спільнотою, домовляється про подальшу роботу з відеооператорами-інтерв’юерами. І лише після цього розпочинається знімальний процес, каже Нестерович:

«Усі наші інтерв’ю робляться в одній стилістиці та в одному форматі для того, щоб їх можна було потім поєднати, наприклад, якщо ми захочемо зробити документальний фільм».

За чотири роки роботи документалісти Post Bellum Ukraine створили низку проєктів. У рамках одного з них під назвою «Як ми боремося: історії нашого спротиву» вдалося записати 80 усноісторичних інтерв’ю з українськими громадськими активістами різних напрямків.

«Ми спеціально взяли таку тему для того, щоб можна було в її рамках показати все різноманіття українського громадського активізму: екологічний, феміністичний, національний тощо. Сьогодні з цих матеріалів ми пробуємо компонувати якісь збірки, щоб представити їх за кордоном та показати, наскільки потужне українське громадянське суспільство та його супротив», — розповідає Євгенія Нестерович.

У 2023 році Post Bellum Ukraine почала вести ще один проєкт під назвою «Життя з чистого аркуша: історії інтеграції». Це документальна збірка інтерв’ю, записаних із людьми, які були вимушені залишити свої домівки в Донецькій, Луганській областях і Криму на початку російсько-української війни у 2014–2015 роках та опинилися у Львівській області. Цей проєкт можна подивитися на YouTube.

«Досвід реінтеграції ВПО 2014–2015 років в Україні був недостатньо відрефлексований. І ми зробили такий невеликий “вхід” у цю тему, записавши 8 інтерв’ю. Завдяки співпраці з Documenting Ukraine ми плануємо продовжувати цю тему та створюємо ще один проєкт. Це також буде 8 інтерв’ю, але з представниками культурних і креативних індустрій Івано-Франківська, які з 2022 року приймали переселенців», — каже Нестерович.

 Проєкт «Життя з чистого аркуша». Фотографка — Наталія Хасаншін

  Презентація проєкту «Життя з чистого аркуша: історії інтеграції». Фотографка — Наталя Хасаншін

Також Post Bellum Ukraine працює над проєктом «Пам’ять національних спільнот України», в межах якого планується записати щонайменше 15 свідчень людей, які належать до різних етнічних спільнот, і зафіксувати, як виглядало життя представників цих груп за часів Радянського Союзу та як воно змінилося за часів Незалежності.

«Цей проєкт видається мені цікавим способом протидії російській пропаганді назовні країни. Повномасштабна агресія становить загрозу і національним спільнотам, які мешкали в найбільшому різноманітті на півдні та сході країни. І власне для цього ми збирали свідчення наших героїв і героїнь в Одесі, і будемо продовжувати найближчим часом ці зйомки на заході України», — говорить Євгенія.

За словами директорки Post Bellum Ukraine, організація відкрита до співпраці з медіа, і буде рада, якщо їхній архівний матеріал будуть використовувати у своїх роботах журналісти. Матеріали ГО вже використовували «Радіо Культура», «Суспільне Одеса», Divoche. media тощо:

«Ми намагаємося зацікавити медіа та пропонувати їм наші матеріали, оскільки розуміємо, що не завжди редакції мають ресурси на пошук такої інформації. Наприклад, у рамках нашого проєкту “Як ми боремося? Історії українського спротиву” разом з інтернет-виданням Zahid.net нам вдалося створити медіапроєкт, який набрав уже понад 262 тисячі переглядів. Мені здається, що редакція сама була трохи здивована такою зацікавленістю аудиторії до історій різних людей, які розповідають про своє життя. Бо це аж ніяк не новини або кримінальна хроніка. Проте люди це також читають. Ми дуже хочемо розширювати коло співпраці з медіа. Наприклад, чеська Post Bellum має таку стратегічну партнерську домовленість із чеським радіо, яке користується їхніми записами для своїх документальних програм».

Євгенія Нестерович розповідає, що першочергово важливо навчити журналістів користуватися архівом Post Bellum. Знайти необхідну інформацію можна за алфавітом, історичним періодом або конкретною темою. Так, записи українських свідків зберігаються в розділі «Міжнародні». Зараз документалістам вдалося зібрати 171 такий запис, а рік тому їх було менше ніж 100.

«Якщо ви зареєстрований користувач, то маєте можливість отримати доступ до протоколу цього інтерв’ю. І у відповідь на запит отримати цей запис у необхідному форматі та використати його для своєї документальної програми. Ми б дуже хотіли, щоб це поширювалося як практика між українських журналістів. Також наші матеріали можуть використовувати вчителі історії, митці, або інші діячі культури для якихось документальних або освітніх проєктів», — каже Нестерович.

Post Bellum Ukraine розвивається у різних соцмережах і нещодавно створила ютуб-сторінку. Євгенія пояснює, що на відміну від чеської аудиторії, українці краще сприймають інформацію у вигляді коротких відео.

«Спочатку всі записи публікуються на сайті архіву. А потім на основі цих матеріалів ми намагаємося створювати або подальші публікації в різних медіа, або публікації для соцмереж, у яких ми використовуємо короткий формат відео, але довгі формати текстів. І третє, що ми почали робити тільки наприкінці 2023 року, — це вести ютуб-канал. Наші підписники в інстаграм і тікток дуже часто запитують, де можна подивитися повне інтерв’ю. Ми розуміємо, що люди не будуть реєструватися в архіві та слухати повне усноісторичне інтерв’ю, тому що його середня тривалість — приблизно чотири години. Тому ми намагаємося показати найцікавіше та інтерпретувати цей матеріал у 40-хвилинні версії для ютубу».

За словами Євгенії Нестерович, один із важливих етапів створення матеріалів для архіву — це пошук свідків. У більшості випадків документалісти орієнтуються на життєвий досвід людини, з’ясовують, чи дійсно вона була учасником важливих історичних подій, а також звертають увагу на вік.

«Чим старші ці герої, тим краще. Оскільки традиційно в усній історії вважається, що ці герої найбільш загрожені. Але в українських умовах ми робимо “знижку” і записуємо також молодше покоління, бо у світлі сьогоднішніх подій вони також потрапляють під цю категорію», — каже Євгенія.

Увагу під час створення матеріалу, за її словами, документалісти приділяють перевірці фактів:

«Наші автори й редактори намагаються робити фактчекінг настільки, наскільки це можливо, що насправді досить обмежено в реальних українських умовах. Але на сайті архіву в кожній публікації є примітка, що це є усноісторичне інтерв’ю, і всі факти записані зі слів свідка. Якщо ви знаєте те, що суперечить написаному в цій статті, можна повідомити про це редакцію».

На думку директорки Post Bellum Ukraine, історія України протягом не одного століття будується руками та силою саме небайдужих людей:

«Усі люди, з якими ми спілкувалися, продовжують протидіяти системі та боротися за справедливість протягом усього життя. Багатьом із них довелося пожертвувати найголовнішим — родиною, будинком, своїм комфортом, проте вони продовжували свою боротьбу. Це люди, на яких тримається історія нашої країни. Ми хочемо показати, наскільки важливий цей загальнонаціональний спротив. І коли почитати інтерв’ю дисидентів, наприклад, які згадують досвід опору радянській системі, почитати досвід активістів, які борються з несправедливістю вже в незалежній Україні, — можна побачити, що мотивація в цих людей однакова. В якийсь момент люди усвідомлюють, що з нами так не можна, ми так не дозволимо. Я думаю, це те, на що ми можемо спиратися у важкі часи, в моменти, коли опускаються руки або коли ми втомлені, тому що ми — не перші, хто це робить», — каже Євгенія Нестерович.

Проте робота ГО не обмежується документуванням свідчень російської агресії. Post Bellum також розвиває волонтерський напрямок і надає різноманітну допомогу українцям.

З початку повномасштабного вторгнення Post Bellum разом із фондом «Повернись живим» організували благодійний збір на підтримку України, в рамках якого вдалося накопичити близько 730 мільйонів гривень. Цей збір став третім за масштабом донатів у Чехії. Також організація збирає гроші на дрони, амуніцію, медичні матеріали, у 2023 році передала медичні автівки на фронт, у квітні цього року запланована передача нових санітарних машин.

«Ми намагалися дістати якісну військову амуніцію для захисту, але це було досить складно зробити. Тож ми вирішили організувати власну фабрику з виготовлення бронежилетів, на якій працювало близько 200 волонтерів, а також 25 вимушених переселенок з України. Так за чотири місяці роботи нам вдалося зробити 13,5 тисячі бронежилетів, якими фактично можна укомплектувати дві бригади», — розповідає представник чеської Post Bellum Мартін Оцкнехт.

 Команда Post Bellum доставила військові медичні автомобілі на фронт (2023)

Також Post Bellum зберігає розповіді чехів, які перераховують кошти на допомогу Україні. Наразі зібрано понад 28 тисяч історій людей, які задонатили та підтримали українців.

«Ми почали запитувати в цих людей: чому вони допомагають Україні? Більшість із них, зокрема, люди поважного віку, відповідали, що пам’ятають російську інвазію, яка сталася в Чехії в 1968 році. Тому чехи продовжують підтримувати Україну, оскільки відчувають емпатію та співчуття. І це саме та мотивація, через яку мій 95-річний дідусь щомісяця посилає 1000 крон (це 1620 грн за курсом Нацбанку — «ДМ») на допомогу Україні», — говорить Мартін.

І хоча сьогодні збирати гроші складніше, ніж на початку повномасштабного вторгнення, завдяки пожертвам близько 10 тисяч чеських дарувальників Post Bellum щомісяця передає на допомогу Україні близько мільйона крон (одна крона — це 1.62 гривні станом на 19 лютого — «ДМ»). Мартін Оцкнехт говорить, що особливі «сплески» пожертв відбуваються саме напередодні визначних дат і подій. Так, наприклад, торік до річниці окупації Чехословаччини країнами Варшавського договору допомога зросла на 4–5 мільйонів крон.

Фото надані ГО Post Bellum Ukraine. Головне фото: зйомки у Львові (2023). Фотографка — Наталя Хасаншін