Зараз здаються дикими: які заборони діяли в СРСР

Беручи зараз книжку з полиці, записуючись у перукарню чи купуючи долари в обмінному пункті, ми навіть не замислюємось над своїми діями. Для нас це все – абсолютна норма життя, звичні повсякденні справи, які ні в кого не викликають питань. Але ще кілька десятиліть тому це було не так.

В тоталітарному Радянському Союзі діяла система заборон, значна частка з яких сучасній людині, яка живе в демократичному суспільстві, здаються абсурдними і навіть дикими. OBOZ.UA згадує ці заборони.

Заборона купувати житло і обирати місце проживання

Все житло в СРСР належало державі, а громадяни могли тільки отримати його у користування. Причому пересічний мешканець Радянського Союзу мав пройти всі кола пекла, щоби поліпшити собі ці умови. Доводилось десятиліттями стояти в черзі на отримання квартири або різними правдами і неправдами проводити обмін з іншими людьми. Лише під час перебудови з’явились так звані кооперативи – добровільні об’єднання громадян, які могли вкласти власні кошти у побудову житла для себе.

До відсутності приватної власності на житло додавалась інша обмежувальна заборона – інститут прописки. Людина отримувала жорстку прив’язку до місця проживання і не могла змінити її просто за власним бажанням. Доводилось довго і уперто доводити державі, що ти маєш право жити в тому місці, в якому хочеш.

Заборона читати те, що тобі цікаво

Будь-який письменник, який з тих чи інших причин потрапляв в опалу у держави, зникав і для своїх читачів. Так книжки авторів українського Розстріляного відродження чи шістдесятників не можна було придбати у книгарні чи взяти у бібліотеці. Один лише перелік заборонених книжок, виданий у 1960 році, займав два томи. Щоби почитати Василя Стуса, Євгена Сверстюка, Василя Симоненка, Ліну Костенко, потрібно було шукати по знайомих так званий самвидав – самостійно надруковані на машинці, а то й рукописні підшивки. А за володіння такими підшивками можна було сісти у тюрму.

Заборона купувати валюту

Економіка СРСР була закритою, замкненою на собі. Це породжувало безліч проблем, наприклад дефіцит товарів і їхню низьку якість. Ще більшій відірваності радянського суспільства від світового контексту сприяла заборона на продаж та купівлю іноземної валюти. Тих, хто здійснював такі операції, називали "валютниками", а за подібну діяльність можна було опинитись у в’язниці на строк від 2 до 15 років. У деяких випадках торговців валютою навіть страчували.

Заборона слухати західну музику

З точки зору комуністичної партії, пісні західних гуртів могли чимось дуже сильно нашкодити радянській людині. Чим саме – особливо не пояснювалось. А от Pink Floyd, Black Sabbath, Led Zeppelin, The Beatles та маса інших музичних колективів опинились під жорсткою забороною. Дістати їхні платівки можна було за шалені гроші. І це теж було пов’язано з неабияким ризиком.

Заборона проявляти релігійні переконання

В СРСР панував так званий науковий атеїзм. На ділі це означало, що громадяни не мали свободи віри і не могли демонструвати власні релігійні переконання. У книгарнях неможливо було купити Біблію, за належність до нетрадиційних релігійних течій, як баптистська церква чи церква "Свідки Єгови" можна було сісти по статті про "антирадянську діяльність". А особливо сильно діставалось юдеям, яких за звичайну молитву на додачу могли звинуватити ще й у сіонізмі. За жорсткий державний антисемітизм проти СРСР були навіть запроваджені значні економічні санкції.

Заборона вуличних акцій

Будь-який громадянський протест в Союзі теж переслідувався, як антирадянська діяльність. За публічну акцію – байдуже наскільки масову – можна було не просто піти під суд, але й опинитись у таборах а то й на примусовому психіатричному лікуванні. Так дисидентка Валерія Новодворська за розповсюдження листівок з власними сатиричними віршами у 1969 році спочатку опинилась в одиночній камері, а потім у психіатричній лікарні. Дисидентам ставили неіснуючий діагноз "уповільнена шизофренія" і катували введенням психотропних препаратів.

Заборона будь-яких проявів ідентичності

Нажити собі проблем можна було за найменше відхилення від стандартизованого образу радянської людини. Навіть чисто зовнішніх. Так хлопців із довгим волоссям примусово стригли, а за будь-який пірсинг, окрім жіночих сережок, цькували і могли звільнити з роботи. Значно серйозніші проблеми були у представників різних меншин – етнічних, соціальних, тощо. Тотальна ксенофобія ускладнювала життя малим і корінним народам. З їх представників насміхались, їм не давали будувати кар’єру, входити у керівні органи влади. А за чоловічу гомосексуальність існувала навіть стаття Кримінального кодексу, яка передбачала ув’язнення на строк до 8 років. Так кінорежисер Сергій Параджанов відсидів за нею 5 років за ґратами.

Заборона критикувати владу

Так звана "лінія партії" була в СРСР жорсткою догмою, і за будь-яку незгоду з нею можна було отримати серйозні проблеми. Людей, які наважувались висловити свій протест, називали дисидентами. А за відповідну діяльність можна було піти під суд. Відповідною діяльністю могло виявитись що завгодно – розказаний на кухні в присутності не тієї людини політичний анекдот, карикатура, участь у літературному чи науковому гуртку, контакти із зарубіжними вченими, тощо. У цьому влада вбачала прояви незгоди і жорстоко карала. Людей, які опинялись в тюрмі за політичними статтями, називали політв’язнями.

Заборона отримувати інформацію із зарубіжних ЗМІ

Зараз ви можете зайти на сайт будь-якого світового медіа і прочитати там новини навіть незнайомою мовою, скориставшись онлайн-перекладачем. В СРСР за таке можна було сісти до в’язниці. Іноземні видання (крім "дружніх" ідеологічно чи офіційних видань країн-партнерів) не можна було не те що передплатити, навіть за володіння примірником журналу чи газети можна було отримати проблеми. Боротись із радянською цензурою намагались західні радіостанції, які встановлювали ретранслятори і мовили російською мовою. Їх називали "голоси" і слухали ночами. КДБ намагалось глушити цей сигнал, але люди все одно робили все, щоби почути світові новини і послухати західну музику, навіть через хрипи та тріск у радіоприймачі.

Раніше OBOZ.UA розповідав, як у СРСР люди жили у державних безкоштовних квартирах.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.