Нові зоряні війни. Чому Захід боїться космічної програми РФ

Однією з головних тем минулого тижня стала нова космічна загроза з боку Росії. І хоча експерт у цій сфері Марк Масса у своїй колонці для Atlantic Council не вбачає великої негайної загрози з боку Кремля, усе-таки радить США дати чітку і швидку відповідь.

Перспектива космічного бою — ось що хвилювало Вашингтон минулого тижня. Білий дім у четвер підтвердив, що Росія розробляє протисупутниковий потенціал, який “викликає тривогу”, після заяв провідних членів Конгресу і подальших повідомлень про те, що Росія працює над орбітальною протисупутниковою зброєю. Ця новина викликала занепокоєння з приводу неминучості та ступеня такої загрози. Застосування російської протисупутникової зброї з ядерною зброєю (ПСЗ) стане прямим викликом нормам відповідальної поведінки в космосі і становитиме серйозну загрозу для супутників усіх країн. Незалежно від наявності такої системи, ядерні та космічні загрози з боку Росії вимагають твердої відповіді з боку Сполучених Штатів, їхніх союзників і партнерів.

То що ж узагалі за галас навколо протисупутників?

Протисупутникова зброя існує майже стільки ж, скільки і супутники. Її використовують для знищення або виведення супутників з ладу або шляхом фізичного руйнування (врізаючись у супутник ракетою або іншим супутником), або за допомогою некінетичних атак, наприклад, за допомогою електромагнітних перешкод, лазерів і кібератак.

Супутники, що обертаються в космосі, необхідні для повсякденного життя на Землі. Дані, що проходять через супутники, підтримують позиціонування, навігацію, час і зв’язок, на які покладається сучасне суспільство — від фінансових транзакцій до навігації за глобальною системою позиціонування (GPS). Крім цивільних цілей, космічні системи підтримують безпечний військовий і урядовий зв’язок, наприклад, розвідку, командування і контроль, попередження про ракетний напад і багато іншого.

Звідси випливає, що противник, який бажає викликати серйозні порушення, може спробувати атакувати супутники. Хоча руйнівні протисупутникові засоби ще не використовувалися у воєнних діях, такі країни, як Росія, Індія, Китай і США, продемонстрували свою здатність використовувати таку зброю, знищивши свої власні супутники. Оскільки залежність країн від космосу зростає, здатність піддавати ризику супутники інших країн стає важливою здатністю, що викликає занепокоєння. Крім того, випробування протисупутникової системи призвели до утворення значної кількості орбітального сміття, що є проблемою для ширшої міжнародної спільноти космічних держав.

Що відомо про наявні російські протисупутникові комплекси

Сьогодні Росія має цілу низку можливостей протисупутникового захисту: від кібератак і придушення супутникових сигналів до наземних протисупутникових ракет прямого наведення. Останніми роками офіційні особи США і дослідники відкритих джерел висловили занепокоєння з приводу того, що великі російські супутники запускають у космос менші “дочірні” супутники, які здатні наближатися до американських супутників, створювати перешкоди їм і потенційно знищувати їх.

Щоб протистояти цим контркосмічним загрозам, Сполучені Штати прагнули підвищити стійкість своїх космічних систем, водночас посилюючи міжнародні норми проти ядерної зброї в космосі та руйнівних випробувань протисупутникової системи. У разі введення в експлуатацію, можлива російська ядерна протисупутникова система стане перевіркою зусиль США та міжнародних норм.

ПСЗ з ядерним озброєнням можуть спричинити масові руйнування

Сполучені Штати переходять від невеликої кількості великих, дорогих і складних супутників до сузір’їв менших і дешевших супутників, більш стійких до кінетичних атак. Але загроза ядерних атак на супутники може змінити ці розрахунки. У 2017 році генерал Джон Хайтен, тодішній очільник Стратегічного командування США, примітно заявив, що він більше не буде “підтримувати купівлю великих супутників, які являють собою цікаві цілі”. Частково завдяки Агентству космічного розвитку, Космічні сили США перейшли до архітектури, яка більше покладається на угруповання невеликих супутників.

Кінетична атака із Землі на будь-який окремий маленький супутник була б украй неефективною. Але ядерна атака являє собою ширшу проблему. Ядерний вибух у космосі призведе до значного збільшення радіації на орбітах, які використовує низка військових супутників США, що призведе до їхньої деградації впродовж тижнів і місяців після вибуху, якщо тільки їх не буде спеціально захищено від радіації. Так званий висотний ядерний вибух по супутниках на низькій навколоземній орбіті (HALEOS) також завдасть шкоди тисячам цивільних супутників усіх країн, що зробить це справжньою зброєю масового знищення.

У Москви є історія розміщення супутників з ядерними двигунами, які не мають ядерного озброєння; але Росія наразі активізує свою супутникову програму з ядерною установкою. Супутники з ядерними двигунами можуть генерувати додаткову енергію для живлення електромагнітних завад, радарів та інших технологій, які можуть бути використані в протисупутникових цілях. Ядерну енергію в космосі також можна використовувати для приведення в рух космічних кораблів, що дасть змогу космічному засобу змінювати орбіти частіше, ніж супутнику, який працює на звичайних рухових установках. Проте російський супутник з ядерною установкою потенційно викликає меншу тривогу, ніж супутник з ядерним озброєнням, оскільки він не порушить норм і не дасть Росії можливості одним махом вивести з ладу більшу частину всіх супутників на орбіті.

Протисупутниковий комплекс з ядерним озброєнням порушить Договір про космос

Сполучені Штати вже давно підтримують принцип нерозміщення зброї масового знищення в космосі, а останнім часом вони мобілізували підтримку проти руйнівних випробувань протисупутникової системи прямого підйому в космосі. Ключовим елементом міжнародного права тут є Договір про космос 1967 року, який, серед інших положень, забороняє розміщення зброї масового знищення в космічному просторі, що було б украй дестабілізуючим фактором.

Розміщення російської протисупутникової ядерної зброї на орбіті стало б грубим порушенням цього принципу. Зовсім нещодавно адміністрація Байдена ухвалила для Сполучених Штатів зобов’язання утримуватися від руйнівних випробувань протисупутникових систем прямого підйому і переконала кілька країн-однодумців дати аналогічні обіцянки. Метою цього мораторію на руйнівні випробування протисупутникової системи є підвищення передбачуваності в космосі та скорочення утворення небезпечного космічного сміття.

Нещодавні експерименти Росії з “екзотичною” ядерною зброєю

Хоча протисупутникова система з ядерним озброєнням поліпшить російський протикосмічний потенціал, кине виклик космічній стратегії США, підірве норми і стривожить союзників, вона, схоже, не додасть якісно інших можливостей у російський арсенал. Будь-яка країна, що має міжконтинентальну балістичну ракету (МБР) з ядерною боєголовкою, може підірвати ядерну зброю в космосі. І Сполучені Штати, і Радянський Союз випробовували ядерну зброю в космосі під час холодної війни.

Останніми роками Росія оголосила про розробку кількох нових так званих “екзотичних” ядерних озброєнь, включно з ядерною крилатою ракетою з ядерним озброєнням і підводним безпілотником, які західним аналітикам складно зрозуміти. Ця нова зброя не додає значного військового потенціалу до ядерного арсеналу Росії, який здатен завдати неприйнятної шкоди території США. Хоча існують ймовірні способи, за допомогою яких протисупутникова система з ядерним озброєнням могла б бути ефективнішою за ядерний вибух, що доставляється за допомогою міжконтинентальної балістичної ракети в космосі, такий розвиток подій може бути подібним за практичним ефектом до решти частини цього класу екзотичної ядерної зброї.

Серйозну заклопотаність, крім самої потенційної зброї, викликає те, що такий розвиток подій стане похмурою новиною для майбутнього контролю над озброєннями і потенційно може спровокувати гонку озброєнь у космосі. Якби Росія відмовилася від Договору про космос, щоб розмістити таку зброю (або розгорнула її, не виходячи з Договору), цей акт ще більше сигналізував би про закінчення епохи юридично обов’язкових договорів про обмеження озброєнь між Сполученими Штатами і Росією.

Відповідь — твердість, а не істерія

Навіть якщо він буде розгорнутий, ядерний протисупутниковий потенціал не призведе до істотного перегляду балансу сил США і Росії в космосі або на Землі. Проте Сполучені Штати, їхні союзники і партнери повинні відреагувати.

Ця подія має послужити подальшим стимулом для американських фахівців з космічного планування серйозно поставитися до перспективи використання ядерної зброї в космосі. Наприклад, вчені-ядерники приділяють велику увагу перспективі обмеженого примусового застосування ядерної зброї противниками США на ранніх етапах війни між великими державами. Фахівці з космічного планування повинні оцінити цей ризик і забезпечити, щоб плани захисту в разі високорівневих конфліктів були стійкими до втрати незахищених космічних систем, або шляхом посилення достатньої кількості систем, або шляхом забезпечення наявності альтернативних варіантів зондування і зв’язку. Ба більше, якщо ми хочемо, щоб космічні норми щось значили, Сполучені Штати повинні згуртувати країни-однодумці, щоб висловити своє занепокоєння з приводу цього потенційного кричущого порушення Договору про космос.