Вбито повноцінні 3 дивізії росіян в Авдіївці: розмова з Черником про суттєві втрати Путіна

Це не повинно дивувати, адже Кремль ніколи не беріг своїх людей, їм завжди було байдуже. Військовий експерт та полковник запасу ЗСУ Петро Черник у розмові 24 Каналу підрахував, що Росія втратила в Авдіївці 10 великих підрозділів – це 3 повноцінні дивізії.

Росія готується наступати

Аналітики ISW написали, що затримки із наданням західної безпекової допомоги для нашої держави допомагають Росії розпочинати наступальні операції одразу на кількох ділянках фронту, щоби чинити тиск на наші Сили оборони. Наскільки критичною ситуація є зараз? Зважаючи й на те, що CNN констатували факт – росіяни збирають значне угрупування військ саме на Запорізькому напрямку, де у 2023 році наші Сили оборони намагалися здійснити контрнаступ.

У стратегічному сенсі вже кілька місяців – підкреслюю, це дуже важлива деталь – для противника нічого не змінюється і не зміниться. Стратегія проста і дуже зрозуміла – вихід на адміністративні кордони Донеччини та Луганщини. Ми кожен день говоримо про одне і те саме.

Чи противнику вдасться реалізувати це стратегічне завдання? Я не знаю. На превеликий жаль, ми Авдіївку втратили. Правда, це точно не катастрофа. Ми маємо тут приводити до прикладу Бахмут. Нам також серце рвалося, коли ми виходили із Бахмуту. Однак далі, ніж Бахмут, росіяни просунутися не змогли.

Однак розуміємо, що у противника, особливо в Путіна, наближається чергове самопризначення на пост президента Росії, йому потрібні позитивні результати. В їхньому розумінні – це повний контроль за двома областями. До речі, саме з них почалася війна, що стосується казус беллі (привід для війни – 24 Канал). Це було б надвеликим успіхом. Чи вдасться? Час покаже.

У Росії суттєві втрати в Авдіївці

Щодо спроб росіян просуватися далі. Ситуація довкола Авдіївки критична. Однак це місто стало для росіян жерлом, яке перемолотило величезну кількість і російської живої сили, і російської техніки. Чи це відчутний для росіян удар? Бо ж попри суттєві втрати, вони й надалі продовжують рух вперед.

Доволі суттєві. Там загинув, грубо кажучи, повноцінний механізований корпус.

• Танки. З 7 жовтня втратили 364 одиниці. Це багато чи мало? Ділимо на 94, бо так виглядає повноцінний танковий полк. Отримуємо майже 4 полки.
• Техніка. 748 одиниць. Ділимо на 102 або 104, бо так виглядає механізований полк. Отримуємо понад 7 бригад.

Разом це 10 великих підрозділів, це дійсно 3 повноцінні, повнокровні дивізії.

• Убиті росіяни – понад 15 тисяч. Це більше, ніж у війні в Афганістані.
• Поранені – сюди плюсуємо сміливо 35 – 40 тисяч.

Дошкульні втрати, дуже болючі, але ще не настільки великі на цю хвилину, щоб стали неприйнятними.

Вони декларують мобілізаційний ресурс від 1,5 до 3 мільйони людей. Це неймовірно багато. Водночас низового озброєння на складах з автоматами Калашникова включно у них ще сотні тисяч, якщо не мільйони. Снарядні й патронні заводи працюють на повну силу.

Те, що росіяни декларують – ми розуміємо, що вони можуть собі дозволити кинути на українські фронти. Враховуючи той факт, що в них на складах є достатньо всього.

Однозначно так. Є фахівці, які вважають, що в них є навіть до 7 мільйонів людей. Не забуваємо, що в них завжди була призовна компонентна. До речі, нам теж треба дуже серйозно це питання підіймати, тому що в них є велетенський ресурс людей, які мають елементарні навички роботи з тим самим автоматом Калашникова. Кілька гранат РПГ-7.

РПГ-7 – найпоширеніший їхній протитанковий гранатомет. Виготовлено за всю історію його понад 9 мільйонів. МПЛ-50 – мала піхотна лопатка. Це те, що ми називаємо саперною лопаткою, це також зброя. І в них настільки глибокий культурний код їхнього вєлічія, імперіалізму.

Вони направду вірять, що воюють з українським незрозумілим нацизмом. І за родіну, за вєлічіє, за Путіна помирали, помирають і будуть помирати. Така сувора дійсність.

Що цікаво щодо їхніх втрат, зараз маємо понад 400 тисяч. Це втрати просто колосальні. Вони для росіян найбільші з погляду сучасного існування і сучасної історії. Розуміємо прекрасно, що вони не рахуються із життями своїх військовослужбовців. Є критичні втрати для росіян від 1,5 до 3 мільйонів. Тобто до цієї позначки ми можемо навіть не сподіватися на те, що в російського суспільства можуть виникнути хоча б якісь питання? Втрати вже і так, якщо дивитися логічно, величезні. Водночас ми прекрасно розуміємо, що в росіян тієї логіки шукати не варто.

У росіян взагалі не виникне ніякого питання. Час нарешті цю ілюзію розвіяти. З майданчика на майданчик ми обговорюємо одне й те саме. Два роки ми говоримо, що "там щось станеться внизу". Ніколи й ні за яких обставин.

Там може щось статися тільки за одного можливого випадку – коли котрась із верш Кремля вирішить використати бидломасу для трансферу влади. Все! Не має цей народ історичного досвіду боротьби зі своєю власною владою.

Оці всі приклади, що, мовляв, більшовики знесли царя, то тут є один серйозний нюанс. Більшовики – це колишня інтелігенція або чинна інтелігенція того часу, котра вірила у ліві ідеї й отримувала колосальні фінансові ресурси від німецького генерального штабу часів Першої світової війни.

Німцям дуже треба було на Східному фронті виводити царську імперію із війни. Вивели, от і все. Це просто "правильно розраховане зерно упало на добротний ґрунт".

Не може цей народ повстати. Нічого подібного, як це роблять українці в частині нескінченої нашої боротьби, починаючи від Северина Наливайка, Устима Кармелюка. Цих повстанців у нашій історії просто безліч, аж до часів Майдану (2013 – 2014 років – 24 Канал).

Росіяни не можуть це зробити. Не можуть. Це ілюзія, цього ніколи не буде. Крапка.

Навального міг вбити не Путін

Маємо новину про смерть Навального в колонії. Зрозуміло, що для нас це абсолютно ні на що не впливає. Однак Сполучені Штати, Європейський Союз розглядали Навального як кандидатуру, з якою можна грати. На фоні його смерті США говорять про нові санкції. Німеччина неофіційно роздумує про передачу TAURUS. Чи можна це розглядати так, що через нього або через політиків намагаються вивести Росію із війни?

На мій погляд, тут буде зараз дуже багато конспірології, я не є її прихильником. Розуміючи, як працюють московські механізми, там у них всередині боротьба за владу.

Та група кабінетів, котра програла раунд з Пригожиним – ми ж розуміємо, що Пригожин сам не повставав, була якась група кабінетів, котра пробувала Путіна на міцність – Путін цей раунд виграв.

Знову ж таки ця група підставляє Путіна. Його (Навального – 24 Канал) вбили. Тільки я не прихильник концепції, що його вбив Путін.

Я прихильник концепції, що є група, котра дійшла до точки, що треба виходити з цієї війни. Водночас у цьому є камінь спотикання, який неприйнятний – сам Путін, тому його вирішили підставляти.

Справді, як гарно. Навальний помирає, про TAURUS заговорили, про додаткові санкції – також.

Однак є нюанс, від перестановки доданків сума не змінюється. Нормальний такий самий імперець, як Путін (Навальний – 24 Канал). Нічим не відрізняється, підкреслюю. Не треба їм співчувати, не треба там шукати персону, з якою можлива цивілізована розмова. Неможлива.

Цю країну лікує тільки одне явище:

• повний розпад на 25 – 30 країн;
• позбавлення ядерної зброї;
• відсікання від нафти й газу.

Все, інших сценаріїв немає. Чи ми маємо бути критичними реалістами й шукати точку виходу у цей момент, бо немає рішення на розпад Росії? Однозначно, так.

Якщо смерть оцього імперця таки дасть результат хоча б у частині TAURUS – тоді це прекрасно.

Розпад Росії не входить у плани Заходу

Ми, звичайно, можемо на це сподіватися, але розуміємо, що до розпаду Росії ще дуже багато роботи. Чи поразка в Україні може стати тим каталізатором, який дозволить цій тюрмі народів розпастися?

В обов'язковому порядку. В цьому немає найменшого сумніву, саме тому і не поспішають нам надавати зброю. Це головна причина, тому що розпад Росії не входить у стратегічні плани насамперед США.

Два моменти.

• Розповзання тактичної ядерної зброї – це може статися. Пригожин був на ядерному складі у "Воронежі-45", тоді не добралися до ядерних складів тільки тому, що виявилась дуже серйозна автоматична система захисту. Люди опору не чинили.
• Колосально великий Сибір, якщо ми згадали про ресурси. Там 40% усього, починаючи від нафти, газу, лісу, золота, рідкоземельних металів та закінчуючи перспективно найціннішим ресурсом, який буде у найближчі два десятиліття – прісна вода. Хто це все добро віддасть новому субгегемону, яким себе бачить, наприклад, Китай?

Ось допоки ця проблема не буде розв'язана, Росію будуть тримати на плаву в стані ні живого, ні мертвого тіла.

Шкода тільки, що ціною українських життів. Розуміємо, що ми, на жаль, не в положенні гегемона. Щодо розповзання тактичної ядерної зброї, у Сполучених Штатів та й інших країн вже є досвід розподілу, є досвід перемовин, як цю зброю можна забрати.

Не зовсім поділяю цю думку, бо є досвід мирного розпаду Радянського Союзу, де одразу в усіх країнах, де була ядерна зброя, з'явилася політична вертикаль. Світ не був настільки радикалізований, який він є зараз.

Ісламський фундаменталізм – це також колосальне зло, ми про нього трошки забули. Не було такого явища, як ІДІЛ, Талібан, ХАМАС і Хезболла.

Даруйте, вони всі були, але не в такому стані агресивної тональності, як зараз.

Уявляємо, що різко влади не стало, а ми вже знаємо, що бій за цей склад ніхто не дав. Скільки у світі знайдеться професіоналів, котрі поборюються за кілька ящиків снарядів?

Щодо стратегічної зброї – згоден. 101 дивізія армії США саме на це і тренується, щоб усі пускові установки – 74 одиниці, які на території Росії – швидко брати під контроль. Щоб 28 підводних ракетоносців, які мають ядерну зброю, швидко брати під контроль. І стратегічні ракетоносці Ту-95МС, котрі можуть внести ядерну ракету Х-102, також швидко брати під контроль. Це без проблем.

Водночас ядерних складів є багато, де взяти стільки сил і засобів, навіть в американців? І питання, хто кого переграє? Це вже чиста тактика гри інтелекту. І з огляду на те, наскільки світ зараз замкнувся, скільки є найсучасніших технологій стеження, радіозв'язку і тому подібне.

І оцих радикалізованих людей можна вважати фанатиками, але їх точно не можна вважати дурнями. Де є хоча б одна гарантія, що хоча б один снаряд не доїде до Нью-Йорка – і не як ядерний, а просто обкладений вибухівкою – не вибухне? От хто може це гарантувати? І це дуже серйозна проблема.

Чому гальмують постачання зброї

Голова військового комітету НАТО, адмірал Роб Бауер, заявив, що Захід був занадто оптимістично налаштований щодо перебігу війни Росії проти України у 2023 році. За його словами, на Заході вважали, що якщо ми дамо українцям необхідні боєприпаси й підготовку, то вони переможуть. Невже НАТО на чолі зі Сполученими Штатами, які постійно говорили про те, що Росія – це потужна сила, серйозно вважали, що можна дати Україні кілька снарядів і на тому здобути перемогу?

Ну, дали б нам багато зброї, а F-16 ще рік тому могли запрацювати. Рік тому вони вже могли працювати. Американці можуть нам передати щонайменше 120 машин. Звичайно, пілотів треба навчити, інфраструктуру підготувати, зброю також треба підготувати. Там 105 показників до машини, 105 показників зброї. Це неймовірно багато.

Однак це все вже давним-давно можна було зробити. Не зробили. І причина та ж сама незмінна. Бояться.

Ми ще не говорили про перший елемент – сам ядерний шантаж. Так, Путін по-справжньому шантажує. Хто знає, де точка неповернення? 1962 рік, тоді Хрущов по-справжньому шантажував Америку.

Вже були укладені ядерні ключі у ракету Р-12, вона готова була летіти до Вашингтона. Мовилось про години, якщо не про хвилини, щоб не сталося апокаліпсиса.

І Хрущову нічого не загрожувало, і СРСР нічого не загрожувало. А тепер загрожує і Путіну, і Росії. Хто знає, що в них в головах. Проста, зрозуміла аналогія. Хрущов готовий був це зробити в емоційному стані, то чому Путін цього не зробить?

У чому Росія переважає

Міністр закордонних справ Литви Ґабріелюс Ландсберґіс попередив, що Росія може здійснити раптовий напад на країни НАТО і вказав на необхідність захищатися усім разом. Чи є в окупантів на це ресурси зараз? З огляду на те, що ВПК Європи зараз не може виготовити те, що запланували для нашої держави. Здається, що цей проміжок часу – це таке вікно можливостей для Росії.

Що таке вікно можливостей для Росії? Росія має 2 – 3 стратегічні моменти переваги над усіма нами:

• величезний людський ресурс;
• величезна кількість старого радянського мотлоху. Ось це – їхній потенціал. Вони нічого нового будувати не можуть і не зможуть, це також міф. Т-72 – не зможуть, Т-80 – не зможуть, Ту-95МС – не зможуть, Ту-22М3 – не зможуть. Тут лекцію окремо можна прочитати. Однак цей низовий ресурс стрілецької зброї та людей Росія має величезний;
• і найголовнішу перевагу – це просто не пояснюване, навіть не бажання, а вміння окупантів помирати.

От і все. Ось це – перевага. Чи може бути у них там струс мозку та удар у піхотному і частково технічному сенсі по союзниках, то чому ж не може бути? Від божевільних можна чекати чого завгодно. Чи це щось по-справжньому зламає? Ні. Американці мають тільки одних Tomahawk/BGM-109 понад 7 тисяч. Засиплють усе.

Але знову ж таки, а де точка неповернення? Прилетить один Tomahawk десь у Підмосков'я, зруйнує там протиракетну систему "Нудоль" чи "Амур". Тож Москва одразу скаже буцімто їм оголосили світову війну і один ракетоносій класу "Дельфін" – "вогонь". І повірте – всі команду виконують. Так буде, росіяни всі так влаштовані.

Але я трошки поіронізую: а може вже і час попробувати НАТО на міцність, наскільки воно міцне по-справжньому?

Розуміємо, що тих кілька сотень тисяч солдат, які підуть у бік, скажімо, того самого Сувальського коридору, точно не прийдуть в Україну і нам точно полегшає.

Норвезькі дослідники розглянули різні сценарії війни проти НАТО. Це може бути гібридне протистояння, розвідка боєм чи рейдова операція. Однак щодо країн Балтії, з огляду на їхній розмір, росіяни можуть швидко окупувати та взяти під свою "ядерну парасольку", що може призвести до цієї точки неповернення. Тоді потрібно буде обирати: або поступитися, або стати причиною потенційного ядерного протистояння. Бо що заважає Путіну зрештою натиснути на цю кнопку?

Поділяю вашу думку. Я також перебуваю у стратегічному інтелектуальному куті, причому вже два роки. Не можу з нього вийти. Усі конструкції, які розбираю, доводять до поганого сценарію. Персонально я не можу знайти точку правильного виходу із цієї ситуації. Мені бракує розуму.

Чи складеться такий сценарій, який ми зараз розглядаємо? Ніхто не знає і я не маю повноцінної правильної відповіді.

Путіну потрібна не жива сила

Росіяни, окрім мобілізації, різними методами шукають людей з-за кордону. Офіційно у лавах окупантів є від 200 до 300 найманців з Непалу, неофіційно – від 12 до 14 тисяч. Чому росіяни не покладаються у цих питаннях на свої сили? Вони ж чітко показали, що байдуже на життя своїх військових. Для чого їм найманці з Непалу, Сирії, якщо це призводить до обговорення цього у ЗМІ та потенційно до міжнародних скандалів?

У 14 тисяч я не вірю. Це повнокровна велика дивізія, дуже колосальне угруповання. Навіть якщо вони розосереджені, то така кількість людей не могла б не проявитися на фронті. І хоча б кілька з них не могли б не потрапити у полон. Йдемо від протилежного. Тому тут вже також є певна маніпуляція та інформаційно-психологічна операція.

Чому це росіянам потрібно? Річ не у самій живій силі. Ні, не тут відповідь. Відповідь у пропаганді.

Вони показують насамперед своїй бидломашині, що вони не одні в цьому світі, що вони начебто єдині у світі на стороні добра й борються зі світовим гегемоном. А у світі буцімто є безліч країн, поневолених народів, що "страждають від американського імперіалізму" та стали "на бік добра і разом з росіянами пліч-о-пліч б'ються за світле майбутнє". Це класика Радянського Союзу.

Без пропаганди, без перенесення власної проблематики на широкий світовий загал фюрер-тиран не матиме такої всенародної любові, яку він на цю хвилину все ж таки має. Це також відповідає дійсності. Питання лише, чи він зуміє отримати цю любов.

Ми подивимося на виборах, чи буде об'єктивне голосування за нього, бо це дуже сильно важить. Не треба це недооцінювати. Якщо буде 40%, то це одне, а буде 80% – це зовсім інше. Нам треба, щоб цей показник був якомога нижчим, бо тоді легітимність самого фюрера буде поставлена під сумнів. Насамперед між вежами Кремля. Насправді відповідь там, треба перестати дивитися на російський народ, як на якогось "гравця".

Чи може Росія непомітно підготуватися до великого наступу

У соцмережах є певний пул військових, які говорять про те, що зараз росіяни намагаються максимально виснажити наші Сили оборони. Насамперед кидаючи загони "Шторм-Z", ув'язнених, новомобілізованих. Водночас у Росії потенційно можуть готувати кілька армійських корпусів, щоби вдарити з новою силою, почавши масштабний наступ. Чи можливо непомітно підготувати кілька армійських корпусів, з огляду на те, що це багатотисячне військо?

Багатотисячне, якщо мовиться про армійський корпус, а це від 40 тисяч, – практично неможливо. Ну як неможливо? Можливо, але питання у якості підготовки цих військ. На мій погляд, на цю хвилину така системна робота над великим угрупованням – технічно неможлива.

Чому? 1000 – 1200 окупантів щодня заміщають в Україні. До 30 тисяч особового складу ми винищуємо у межах місяця. Це безболісно для них, без філософії "вставай, страна огромная".

Мій персональний страх – щойно Путін стане президентом, особливо якщо матиме високу точку об'єктивного голосування за себе, тобто отримає об'єктивних 80 – 85% всенародної любові, то може статися "вставай, страна огромная". І це, направду, – глибока небезпека.

Яку зброю могли удосконалити ЗСУ

Після захоплення Авдіївки аналітики ISW писали, що місто взяли зокрема через те, що росіяни змогли завоювати перевагу у повітрі. Але того ж дня, коли Олександр Сирський заявив, що Сили оборони виходять із міста, наші збили на Східному напрямку 3 літаки, наступного дня – ще один, і вчора ще 2 винищувачі-бомбардувальники Су-34 і Су-35. З чим пов'язане збільшення кількості збиття російських літаків?

Це означає, що у нас з'явилося достатньо засобів зенітно-ракетної боротьби високої якості. Найякісніших усього два – МІМ-104 Patriot та SAMP/T. Дуже хороші IRIS-T, попри те, що старенькі. MIM-23 Hawk також доволі себе непогано показали.

Але є ще один нюанс. Проскакувала новина, що зуміли інтегрувати в пускові установки "Бук" прекрасні американські ракети AIM-9 Sidewinder і AIM-7 Sparrow, особливо Sidewinder.

Чому? Тому що пускова установка "Бук" є доволі рухомою, а тих ракет виготовлено із кінця 50-х років понад 200 тисяч. Звичайно, їх немає у світі 200 тисяч, але є стільки, щоби можна було перетворити їх у щоденний розхідний матеріал. Мені вважається, що саме там відповідь. Хоча це аналітичний здогад, а не констатація факту.

Які є модифікації ATACMS

NBC News написало, що адміністрація Джо Байдена розглядає можливість надання Україні далекобійних ракет ATACMS для ударів по окупованому Криму. Ракети можуть бути включені в перші пакети допомоги після схвалення фінансування для України. Але поки офіційних заяв не було. Про які версії ATACMS може йтися, наскільки вони можуть полегшити життя нашим військовим? З огляду на те, що на тлі цих розмов Швеція надає Україні найбільший пакет допомоги, який містить понад 30 різних катерів – десантні, патрульні тощо.

Катери і патрульні десантні кораблі це така справа. Вони однозначно потрібні, кожна одиниця зброї буде корисною, корисною і ще раз корисною.

Коротенько про ATACMS. Є чотири головні комплектації М39, М39А1, М47 і М57І1.

• Дві перші комплектації М39, М39А1 – це касетні, від 165 до 300 кілометрів. Менший радіус – 165 кілометрів містить 900 субелементів М74 – виглядає як апельсин, коли розсипається, скажімо, над армійським аеродромом – там все горить, все винищується січеними осколками й подібними. Той що має більший радіус містить усього 300 субелементів. Але відповідно 300 кілометрів.
• Дві останні модифікації М47 і М57І1 – там фугасні бойові частини. Є надсучасна ракета, але тільки у стані розробки, яка може (бити – 24 Канал) до 500 кілометрів.

Тут насправді відповіді. Цих різних класів ATACMS декларується від 2 до 4 тисяч на складах. Тисяча таких ракет кардинально міняють ситуацію. Особливо якщо їхня частота застосування по далеких вузлових станціях, особливо ешелонах, бо майже усе перевозиться ешелонами.

Якщо це буде знищено, то, пригадуємо: солдати виграють битву, логістика виграє війну. Росіяни зараз битву за Авдіївку виграли і якби ми цю логістику по-справжньому понищили – усе кардинально змінилося б.