Майстерня Лєни Лазовіч покаже свою аншлагову виставу «Ван Гог. Листи до брата Тео» в рамках проєкту «Людина і час»

23 лютого в Pochayna Event Hall актори Майстерні Лєни Лазовіч покажуть другу виставу проєкту «Людина і час» – «Ван Гог. Листи до брата Тео». Це імерсивна вистава-виставка із зануренням у картини художника є перлиною репертуару Майстерні.

Про Ван Гога можна почути сотні теорій та міфів. Про хворобу, самотність та дивний погляд генія написано безліч статей та книг. Режисерка Лєна Лазовіч зробила виставу лише з власних листів художника до найріднішої людини – брата Тео. Це листування тривало все його життя.

«Стосунки Тео і Вінсента – якась неймовірна історія підтримки. Звісно, не було б Тео, який все життя Вінсента вірив у нього, висилав гроші і зберігав його картини, ескізи, ніхто б, скоріше за все, не дізнався про Ван Гога як про митця. Але не тільки: Вінсент не раз писав про їх віддаленість один від одного, закликав Тео кинути роботу, своє життя і разом з ним малювати, хоч би й зовсім без грошей; дратувався на брата час від часу. Ці «неідеальні» стосунки для мене майже біблейські за своїм наповненням і важливістю», – розповідає Денис Капустін, один з виконавців ролі Вінсента Ван Гога у виставі.

Це історія життя одного з найвідоміших художників, розказана через довготривале листування з братом. Він – син сільського проповідника, який намагався піти шляхом батька, проте завжди відчував, що покликаний до іншого. Його не розумів ніхто: ані родина, ані кохана, ані друзі художники. Проте Ван Гог знайшов у собі сили не здаватись і подарував багатьом поколінням після себе картини, які неможливо не запам'ятати.

«Ван Гог. Листи до брата Тео» – вистава про колір, про фактуру, про живе мистецтво серед буденного життя. Картини Ван Гога – живі. Під пильним оком глядача вони рухаються, розширюються, ведуть його за собою. Вистава у мультимедійному просторі Pochayna Event Hall дає нам змогу опинитись серед картин та ескізів митця, поринути у тривимірний простір, глибше зануритись у кольори та фактури.

Ця вистава надихає та дарує сили, адже власним прикладом Ван Гог вчить нас боротись за те, що ти любиш. Він своїм життям відповідає на питання: «Коли ти відчуваєш свій шлях, де знайти сили не зрадити свою долю?», «Як продовжувати робити те, що тобі цікаво, навіть коли в тебе ніхто не вірить?»

«Я вважаю, що ми повинні говорити з Ван Гогом. Ми, сучасні люди, що перебувають у постійному сні, повинні не фотографувати його картини, а говорити з ним, провокувати цей діалог. Бо розмова ця про нашу душу, про найінтимніші її куточки», – каже Лєна Лазовіч, режисерка вистави

Ван Гог був одним із тих фанатиків, які всупереч усьому готові йти за покликом серця, попри думки навколишнього світу. Ця постать надихає жити сміливо і чесно, долаючи страшні обставини буття.

Якщо мистецтво – це можливий шлях порятунку, то розділити його потрібно з тим, хто вже дійшов до Раю, відкривши вічне зоряне небо. Зараз це звучить, як красива, лірична ідея. Але за цими висновками стоїть реальна людина, що прокидалася вранці і замість того, аби заробляти гроші, як всі, йшла малювати. Що таке відмовляти собі у всьому, малюючи, але не продавши при цьому жодної картини? Як часто ми відмовляємось від власної любові, від власних мрій заради соціальної влаштованості? Тож послухаймо того, хто не відмовився!