Масляна чи Масниця: експерт розповів, які традиції свята притаманні Україні

Масний тиждень 2024 в Україні триватиме з 11 до 17 березня. Це свято вважається одним із найдавніших на теренах усієї Європи. Споконвіку воно символізувало прощання із зимою й холодами та зустріч весни й тепла.

Про те, як правильно називати свято – Масляна чи Масниця, як до цього причетна Росія, що їли українці та до чого тут фемінізм – в ексклюзивному інтервʼю Фактам ICTV розповів кандидат історичних наук Сергій Білівненко.

Чому Масниця, а не Масляна – історія виникнення свята

Українці називали свято Масницею або ж Колодієм. Під назвою Масляна воно побутувало лише на території північно-східних регіонів, що були близькі до Росії.

– В джерелах XVIII століття, що писалися російською мовою, представники української старшини вживали слово “Маслєница” за російським правописом. Етнографічні джерела із записами XIX – початку ХХ століття свідчать, що назва “Масляна” серед українців не побутувала, а була лише Масниця або Колодій,  – розʼяснив Сергій Білівненко.

Такий тип свята характерний для всіх народів, що звертають увагу на зміну сезонів, зазначив краєзнавець. Воно належить до карнавальних заходів, притаманних всій Європі.

– Саме слово карнавал є відповідником нашому мʼясопусту. Воно складається з частини карна – мʼясо і вал – позбуватися. Це був період, коли морози закінчувались і зберігати мʼясо ставало важко, бо холодильників не було. Тож починався мʼясопусний тиждень, коли люди зʼїдали мʼясні запаси, щоби вони не зіпсувалися. Він передував сиропусному тижню, за яким приходила й Масниця, – розповів історик.

Християнство додало сюди ще й Великий піст, що триває до Великодня. В XX столітті Радянський Союз повністю нівелював релігійну складову. Коли відбулася масова русифікація українського населення, під впливом маскультури ми отримали ту саму так звану Масляну, що сформувалася на основі фільмів, які знімали за радянських часів, тому сталася певна підміна понять. 

Водночас “совєти” не намагалися напряму заборонити Масницю, бо вона не мала яскравої релігійної складової, а була повʼязана з давніми звичаями та дохристиянськими обрядами. Скоріше, створювалися такі умови, за яких було не до святкувань.

Який стосунок до традицій на Масницю має фемінізм

За словами Сергія Білівненка, це було перше феміністичне свято українок. У цей день вони мали право відвідувати шинок і ніхто не міг подумати про них нічого поганого в умовах того патріархального суспільства.

– До речі, жінки продовжували емансипуватися, і вже на кінець XIX століття ми натрапляємо в записах на спогади про те, що навіть в селах, де звичаї тримаються якнайдовше, жінки відвідували шинки за бажанням без привʼязки до дня, – зазначив краєзнавець.

За традицією, вони зачіпали неодружених чоловіків, могли привʼязати до нього колодку як нагадування, що він досі без дружини, хоча вже всі терміни минули. Знову ж таки зауважимо, що ми говоримо про ті часи, але саме через цю символічну колодку свято отримало ще одну назву – Колодій.

Масниця не була святом вертепного типу, тож ніякого специфічного вбрання чи костюмів не було, так само як масок, але були образи.

– Робили опудало, що символізувало зиму, так звану Морену. Це спалювання знаменувало смерть зими й одночасно надію на нове життя, що несла весна, – розповів Сергій Білівненко.

До слова, у наші часи опудало для спалення українці роблять відповідне.

Традиції на Масницю – що їли українці

Ніяких млинців чи то пак “блінів” в Україні на Масний тиждень та саме свято не готували – це вплив Росії. Так само ніхто не асоціював їжу із сонцем, то все Україні не було притаманне.

– Були лише вареники, а ще гречані оладки, і то це більше Правобережжя та Центр України, де поля частіше засівали гречкою. Там готували гречаники, вареники з гречаного тіста з сиром, про які згадують деякі етнографи. Також їли гречану кашу з маслом, – пояснив історик.

Якщо хочете відзначати Масницю за всіма канонами, то готуйтеся весь Масний тиждень щодня варити вареники з солоним сиром та медовою поливкою.

– На Лівобережжі, наприклад, робили налисники. Це теж ніби млинець, але інший за наповненням, адже в нього загортали сир. Такі налисники складали в так званий чавунець – горщик із чавуну. Потім заливали розтопленим домашнім маслом, ставили в піч і запікали. Крім того, робили сирники й ті ж гречаники. Це могла бути страва на сніданок чи вечерю, але на обід все одно їли борщ, – додав Сергій Білівненко.

Оскільки їжа була масна, для кращого травлення люди споживали діжкові соління – найчастіше капусту, огірок, помідор. Тобто якщо ми хочемо дотримуватися українських традицій, слід враховувати ще й особливості здоров’я, щоб не нашкодити собі занадто масною їжею.

За часів Гетьманщини, про яку етнографи мають не багато записів, цей період описується як постійне гостювання. З їжі також згадуються страви з сиру і велика кількість оковитої.

– Взагалі треба враховувати, що у той період було багато війн і неврожайних років, люди хворіли і не мали таких великих запасів, щоби святкувати, – наголосив краєзнавець.

До слова, у ХХ столітті була приблизно така сама ситуація. Спочатку сталася революція 1907 року у Російській імперії, що наклала відбиток, потім Перша світова війна, далі Україна пережила страшний голод, потім Друга світова війна, потім відбудова.

Утім, як ми знаємо, навіть у найтемніші часи люди знаходять можливість святкувати. Просто як українців зараз. Люди завжди намагалися через їжу, через пісні отримати насолоду від життя, щоби перебороти страх смерті. Тому маємо памʼятати, що зима мине, а за нею неодмінно настане весна.