Наталя Островська вперше знялась у фотосесії з новонародженою донечкою. Ексклюзив Viva!

«Відкладати народження дитини — безглуздо. Народжуйте! Діти навпаки тримають нас у такий складний час», — переконана Наталя Островська, яка стала мамою три місяці тому. Сьогодні телезірка знайомить нас зі своєю малечею та представляє екслюзивні кадри, зняті у себе вдома.

Матеріал створено за підтримки головного дитячого бренду — «Вухастик».

— Наталю, вітаю тебе зі статусом мами! Перші місяці материнства позаду. Як відчуття?

Відчуття, що життя більше ніколи не буде таким, як раніше. Все почалось ще під час пологів. У той момент я зрозуміла свою маму, стала ще більше любити й цінувати її. Тільки сама народивши, ти розумієш, чому мама завжди настільки хвилювалась і оберігала. Зізнаюсь, що перші дні після народження Аґати були найскладнішими. Молока тоді мало було, дитина постійно хотіла їсти і плакала. Це був стрес для нас обох. Зараз я відчуваю неймовірне щастя, коли бачу усмішку Аґати або чую «Агу» з її маленьких вуст, після цього забуваються усі тривоги й негативні новини.

— Які моменти після народження дитини тобі особливо запам'яталися?

Однозначно це перші секунди після народження, коли донечку поклали на мене. Я відчула її тепло і шкіру, так ми провели годину у пологовій залі. Складно передати словами, які дітки мʼякі одразу після народження. Цей сплеск емоцій памʼятатиму все життя. Тоді лікарі одразу сказали, що дівчинка схожа на батька. Не помились (посміхається — прим. ред.) Запамʼяталось, як Аґата вперше подивилась в очі та усміхнулась. Аж сльози навертаються, коли кажу про це.

— Маленька Аґата вже показує риси характеру?

О, так. Але її характер не став несподіванкою для мене. Вона народилась на три дні пізніше за мене. Мій день народження 14 листопада, а у неї — 17 листопада. Ми з Аґатою за знаком зодіаку Скорпіони, характер у нас схожий. Я вже бачу, що вона добре сприймає людей, відкрита дівчинка. Водночас сердиться, коли щось у неї не виходить.

— Вибір такого незвичайного імені пов’язаний виключно з календарем іменин? Чи були й інші фактори впливу?

Спочатку я хотіла назвати донечку Яремією. Але потім відчула, що чоловіку не до вподоби це імʼя і він просто не хоче казати про це, бо боїться засмучувати. Думаю, гаразд, шукатиму за календарними іменинами. Так натрапила на ім'я Аґата і запропонувала Богдану. Він був у захваті. Для нас важливо, що імʼя було співзвучним з прізвищем і по батькові. Також опис характеру імені нам сподобався. Сподіваємось, що обране імʼя для нашої дівчинки принесе їй щастя.

— Наскільки твій чоловік залучений у процес догляду за немовлям? Чи відчуваєш ти його підтримку?

Відчуваю велику підтримку, наскільки це можливо, але він багато працює. У певні дні Богдан залишається з дитиною, поки я на роботі. Повністю довіряю йому і впевнена, що все зможе. До того ж нас обох у пологовому будинку навчили, як поводитись з немовлям. Навіть у перші дні він впевненіше доглядав за дитиною, ніж я. Як сказала лікарка у пологовому: «У них такий потужний звʼязок». Це дійсно так, вона завжди радіє, коли бачить батька. Головне, залишити молоко і ця радість подвоїться. Я захоплююсь матусями, чиї чоловіки на фронті і вони абсолютно самі з новонародженими дітьми. Це неймовірно складно, адже вдень і вночі дитина потребує уваги й нашої енергії.

На собі відчуваю, як дитина зчитує емоції мами: тільки стає зле мені, це передається доньці. Чоловіки, цікавтесь станом своєї жінки і намагайтесь допомагати.

— Як ви двоє знаходите час одне для одного на цьому новому, буремному етапі життя?

Після народження дитини ми не знаходимо час одне для одного. Лише один раз змогли виїхати вдвох, і те на годину, у справах. Народження дитини — це неймовірне щастя для подружжя, але водночас випробування для стосунків. Втома від нестачі сну, гормони впливають на відносини у родині, цей етап у житті потрібно пройти. Як моя колега Марічка Падалко каже: «Якщо до року після народження дитини не розлучились, значить стосунки міцні».

— Чи зазнала твоя робоча рутина змін після того, як ти стала мамою? Як ти зараз балансуєш між материнством і телебаченням?

Візьмемо як приклад ранковий ефір. Тепер я просинаюсь на годину раніше — о четвертій тридцять, аби погодувати дитину, підготувати їй молоко і вчасно приїхати на прямий ефір. Між розмовними студіями тепер я обовʼязково маю виділити час, аби зцідити молоко, інакше може бути погане самопочуття. Морозильна камера на каналі вже заповнена молоком для Аґати. Робота мені допомагає емоційно наповнитись і піклуватись про дитину з іще більшою любовʼю. Материнство — надскладна робота, іноді матусям потрібно змінювати обстановку і спілкуватись з людьми, телебачення — ідеальний варіант для цього. Ще хочу сказати, що я не проводжу на каналі цілий день, як думають деякі і пишуть мені, що я кидаю дитину вдома.

— Встигаєш дбати про себе? Які зміни — фізичні та психологічні — відбулися з тобою після появи дитини?

На жаль, поки не встигаю. Максимум деколи ходжу на лімфодренажні масажі, і те, з ними потрібно бути обережною, бо я годую, може змінитись смак молока. Активні тренування теж можуть впливати на молоко. За вагітність я набрала 22 кілограми, 12 швидко пішли — за кілька тижнів, а от над іншими доводиться працювати. Я стежу за харчуванням, роблю лайтові тренування і вже бачу, що вага потроху зменшується. Потрібно дати собі час. Днями чомусь сумно стало, коли подивилась у дзеркало, думаю: «Де мій прес?», а потім дивлюсь на Аґату і кажу: «Так ось він — такий прекрасний».

— Чи були у тебе страхи щодо народження дитини під час війни і як ти їх подолала?

Найстрашніше було народжувати під вибухами. Завдяки нашим ППО шахеди не долетіли до Києва, тому народжувала у спокійній обстановці. Під час вагітності я спілкувалась для влогу «Вагітна в ТСН» з психотерапевтом Олегом Чабаном. Він зміг налаштувати мене на позитив.

Так, зараз війна, але ми не знаємо, що буде через пʼять років, і відкладати народження дитини — безглуздо. Народжуйте! Діти навпаки тримають нас у такий складний час!

— Що б ти хотіла сказати жінкам, які переживають схожі емоції?

Знайдіть однодумців: вагітних жінок або тих, хто хоче стати мамою. Спілкуйтесь частіше, діліться страхами, переживаннями. Не замикайтесь у своїх переживаннях. Я під час ракетної атаки годувала дитину у ванній і повторювала собі, що маю триматись, бо зникне молоко і дитина просканує мій стан. Ми маємо жити всупереч війні, діти нам допомагають у цьому.

— Вашій з Богданом парі вже 10 років. Чи маєш ти якісь секрети збереження гармонії в стосунках?

Поважати одне одного, як би це банально не звучало. Чоловікам варто памʼятати, що у перші місяці народження дитини жінка не може готувати їсти, прибирати і годувати, тому допомагайте. Взаємодопомога тримає наші стосунки.

— Чи бачиш ти себе у майбутньому мамою кількох дітей? Змалюй родину своєї мрії.

У момент перейм я казала лікарям, що більше ніколи не хочу мати дітей. Тоді медсестра сказала: «Поговоримо з вами ввечері після пологів». І що ви думаєте? Вже ввечері я відповіла, що могла б народити ще. Не знаю, як це працює. Потрібно народжувати більше українців, але моя черга — через три-пʼять років. Поки передаю естафету іншим україночкам! Я хочу в родині Островських дівчинку і хлопчика, але наразі потрібно виростити Аґату і дарувати їй якомога більше тепла й батьківської любові.