Битва за Крим 2024

Хронологія війни.

Дрони війни.

Битва за КримENG.

.adt-social-links-container {.

justify-content: center;.

.adt-social-links {.

column-gap: 12px;.

justify-content: center;.

Facebook.

Telegram.

Twitter.

.copy-link.

copied:before {.

bottom: 0;.

content: attr(data-copy-text);.

left: -150px;.

position: absolute;.

white-space: nowrap;.

document.

Loaded', () => {.

if (window?.copy.

Btns) {.

return;.

window.

Btns = document.

for (let i = 0; i < window.

length; i++) {.

let btn = window.

btn.

Listener('click', function (e) {.

let target = e.

let link = target.

navigator.

target.

set.

Timeout(() => {.

target.

}, 1000).

}).

}).

Копіювати посилання.

Битва за Крим 2024.

Крим – головна військова ціль 2024 року.

У 2014 році Росія окупувала український Крим.

Після цього півострів почав стрімко перетворюватися на одну велику військову базу.

Росія гарячково готувалася до війни.

Для цього вона розбудовувала військову інфраструктуру, системи ППО та РЕБ і посилювала свій Чорноморський флот новітніми фрегатами та ракетними катерами з Калібрами.

Підготовка до війни та ведення бойових дій потребує правильної організації транспортних потоків.

Фронт має вчасно отримувати снаряди, танки – пальне, а військові частини – підкріплення.

Для цього Росія побудувала Керченський міст.

Севастополь перетворився на величезний транспортний та ремонтний хаб, який мав забезпечувати домінування російських кораблів у Чорному морі.

Але почалось повномасштабне вторгнення і Чорноморський флот РФ одразу втратив свою перевагу.

Пішов на дно флагман флоту крейсер Москва, було втрачено острів Зміїний, а російський морський десант так і не висадився у Одесі.

Натомість ЗСУ почали систематично знищувати російські кораблі та обстрілювати Севастополь.

Зрештою, Росія не витримала і перевела свій флот із Севастополя у далекий Новоросійськ.

Україна почала контролювати більшу частину акваторії Чорного моря та усі морські підступи до Криму.

Успіхи української зброї змусили аналітиків повірити, що Україна з часом зможе виграти бій за Крим і Чорне море та повернути півострів.

За час великої війни від українських посадовців неодноразово лунали прогнози щодо того, коли Україна зможе деокупувати півострів.

Ще у листопаді 2022 року Зеленський казав, що поїде до Криму після перемоги України у війні.

Пізніше він навіть заявив, що Україна здійснює заходи та технічну підготовку до деокупації Криму.

Водночас у Офісі президента повідомляли, що розробляються евакуаційні маршрути для жителів окупованого півострова, а сам Крим не може бути предметом переговорів чи поступок у можливому діалозі з Росією.

Президент Зеленський прямо попередив росіян, що у 2024 році битва у Чорному морі за Крим стане центром тяжіння російсько-української війни.

Про те, яке значення має Крим для Росії та України, а також – які можуть бути сценарії його визволення і що для цього потрібно – читайте на Фактах ICTV.

Історія анексії Криму.

Росіяни з’явилися у Криму у XVIII столітті.

У 1783 році, після перемоги у російсько-турецьких війнах, імператриця Катерина Велика ліквідувала Кримське ханство та анексувала його територію.

У 1954 році Кримська область була виведена зі складу РРФСР та передана Україні.

Півострів сильно постраждав внаслідок війни і щоб швидше відновити його економіку і було ухвалено рішення про передання.

Через своє географічне розташування Крим був пов’язаний з Україною міцними економічними та господарськими зв’язками.

Але російська пропаганда вигадала міф, що то Микита Хрущов після пиятики подарував Україні Крим.

Після розпаду Радянського Союзу Росія неодноразово підтверджувала державні кордони України, включно із півостровом.

Це було зафіксовано щонайменше в договорі про визнання кордонів, який у 2003 році ратифікували парламенти України та РФ.

Але вже з початком російської окупації у 2014 році Кремль всіляко наголошував, що Україна ще за радянських часів начебто отримала Крим незаконно.

Хоча кордони України визнано ООН і все відбувалося в межах законодавства СРСР.

Крим є найбільшим зовнішньополітичним трофеєм Путіна, і навряд чи він його легко віддасть.

І це можна побачити із дій росіян, які після усвідомлення, що Україну не вдасться знищити одним ударом, почали активно готувати півострів до оборони: рити траншеї, встановлювати “зуби дракона” та будувати вогневі позиції.

Росіяни розуміють, що Україна хоче повернути свій півострів.

Перемоги України у Чорному морі.

У Чорному морі російський Чорноморський флот фактично втратив будь-які свої переваги за 2023 рік і продовжує втрачати сьогодні.

Так, полковник Військово-морських сил США у відставці та старший радник Центру стратегічних і міжнародних досліджень Марк Канчян відзначав неабиякі успіхи України в Чорному морі, оскільки навіть без власного флоту українці за два роки війни змогли знищити 24 російські кораблі різного класу та один підводний човен.

Попри періодичні виходи в море тих кораблів, які ще на плаву, росіяни вже не можуть завадити зерновому коридору України чи перешкодити проходженню торговельних суден.

Втрати кораблів РФ у російсько-українській війні.

Головною зброєю у поразці Росії в Чорному морі, безумовно, стали далекобійні західні ракети та українські морські дрони, які відправили на дно вже не один російський корабель.

Крім того, слабкість ЧФ РФ у акваторії навколо півострова знижує здатність росіян обороняти Крим з води, вказують експерти.

Регулярні атаки України морськими дронами та крилатими ракетами по ЧФ РФ змусили окупантів відвести значну частину свого флоту в Новоросійськ, який у порівнянні з Кримом є значно гіршим місцем базування флоту: цьому не сприяє ані географія, ані погода в цьому регіоні, ані відстань до України та Криму зокрема.

На сьогодні єдине, що можуть здійснювати росіяни, це завдавати ударів по Україні крилатими ракетами морського базування, наприклад Калібрами.

Такі ракети залежно від модифікації можуть летіти на відстань до 2,5 тис.

Тобто росіяни такі ракети можуть запускати навіть із Новоросійська.

Втім, кількість ракет Калібр на озброєнні Росії є обмеженою, а сам порт у Новоросійську не має належної інфраструктури.

Оскільки Чорне море перекрито Туреччиною для усіх військових суден через Босфорську протоку, Росія не може перекидати свої кораблі з інших флотилій.

Втім, у Кремля є можливість переправити окремі військові судна внутрішніми військами, вважає Олександр Коваленко.

За його словами, йдеться про Балтійський чи Каспійський флот РФ, а для цього може бути використаний, наприклад, Волго-Донський канал.

Навіть якщо Росія і зможе провернути подібне, то розміри цих кораблів навряд чи будуть значними, вважає Коваленко.

Заступник директора українського Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Михайло Самусь вважає, що навіть такі судна, як нещодавно знищений великий десантний корабель (ВДК) Цезар Куніков, Росія у такий спосіб не зможе перекинути.

– У росіян немає таких кораблів (подібних до ВДК, – Ред.) у Каспійській флотилії.

З іншого флоту – Балтійського чи Північного – мені дуже важко уявити, як таке можна перетягнути через систему каналів.

Це дуже сумнівна операція, – пояснює Самусь.

Можливі сценарії деокупації Криму.

Протягом усього 2023-го та початку 2024 року Україна чітко продемонструвала світу, що здатна діставати до Криму різноманітною зброєю.

Регулярні вибухи на півострові зі знищенням військових об’єктів свідчать про підготовку до звільнення Криму від окупантів.

На думку військового експерта та історика Михайла Жирохова, сьогодні існує три головні сценарії деокупації Криму: оптимістичний, нейтральний та песимістичний.

Оптимістичним сценарієм є те, що російський лідер (і не обов’язково Путін), віддає наказ відійти своїм військам із Криму.

– Буде проводитись евакуація рівня 1920 року, всі щури побіжать з Криму, а потім туди заходить українська армія.

Це оптимістичний сценарій, але на нього я зовсім не розраховую, – Михайло Жирохов.

Нейтральним сценарієм є розв’язання питання Криму шляхом дипломатії та міжнародних процедур, каже Жирохов.

– Крим передається на 15 років, наприклад, ООН чи ОБСЄ, або якійсь іншій міжнародній організації, після чого там проводиться референдум за міжнародними законами, – каже він.

За його словами, світова історія знає подібні прецеденти, як, наприклад, територія Боснії і Герцеговини у 90-х роках, чи визначення кордонів Ізраїлю та Палестини у 1947 році.

– Але це, знову ж таки, якщо на це піде Росія.

Без згоди Росії (наприклад, в Радбезі ООН, – Ред.) на територію Криму не будуть введені жодні міжнародні сили для стабілізації чи підтримки, які будуть гарантуватимуть безпеку жителів Криму на цей період, – додає Жирохов.

Найгіршим варіантом є загострення воєнних дій на півострові.

У рамках цього песимістичного сценарію передбачається знищення військової інфраструктури в Криму.

У цьому випадку доля півострова залежатиме від того, будуть російські війська оборонятися чи відступатимуть із Криму.

Якщо окупанти вестимуть оборонну операцію, каже Жирохов, це означатиме значні втрати для обох сторін.

Чи можливо знищити Кримський міст.

Керченський міст – головна транспортна артерія, яка пов’язує Крим з Росією.

Інший шлях до Криму пролягає через тимчасово окуповані Росією території Запорізької та Донецької областей.

Для Росії він більш ризикований та небезпечний, бо проходить близько від лінії фронту.

Більшість військових та аналітиків вважають, що для повернення Криму необхідно перерізати ці два шляхи.

Керченський міст, який був незаконно побудований після окупації півострова, неодноразово був атакований Україною, що тимчасово виводило його з ладу та позбавляло окупантів можливості поставляти на півострів, а потім і на материкову Україну, додаткову зброю, техніку та війська.

Майбутню долю мосту спрогнозував глава СБУ Василь Малюк, назвавши цей зв’язок росіян з Кримом приреченим.

У свою чергу командувач Військово-морських сил ЗСУ віцеадмірал Олексій Неїжпапа заявив, що Керченський міст не достоїть до кінця 2024 року.

Військовий експерт та історик Михайло Жирохов пояснює, що російська армія дуже залежить від залізниці.

Це була одна із причин, чому Росія побудувала Керченський міст, – на ньому прокладено дві залізничні колії.

– Якщо звертали увагу, то наступ росіян 2022 року йшов вздовж залізничного сполучення, щоби можна було це використати для підтримки власної армії, – каже Жирохов.

Загалом історик та військовий експерт каже, що Крим має дуже обмежені транспортні комунікації з Росією, тому його дуже легко захопити, а от утримувати – вкрай складно.

– Крим не вдалося утримати нікому.

Це не вдалось ані Радянському Союзу в 41-му році, ані німцям у 44-му.

Не вдавалося й до цього… Утримати його фізично сухопутними військами практично неможливо, –Михайло Жирохов.

Саме тому начальник ГУР МО Кирило Буданов нещодавно казав, що українським військам буде важче повернути Донбас, ніж Крим.

Це тому, що Росія має з Донбасом безперервну лінію постачання, тоді як з півостровом таких сполучень немає.

– Кримський міст ще стоїть, але жити йому залишилося недовго.

Необхідно вирішити два стратегічних завдання: відрізати сухопутний коридор і зруйнувати Кримський міст.

Решта — лише питання часу.

Півострів буде повернуто.

З Донбасом складніше, – заявив Буданов.

За словами військово-політичного оглядача групи Інформаційний спротив, експерта Українського центру дослідження проблем безпеки ім.

Дмитра Тимчука Олександра Коваленка, після потужного вибуху у жовтні 2022 року Кримський міст досі не може повністю відновити свою функціональність.

На сьогодні працює лише одна залізнична гілка, і та в реверсному режимі.

Тобто лише однією колією поїзд заходить до Криму, розвертається і цією ж колією повертається на материкову Росію.

Щодо стану автомобільного полотна, там також працює лише один напрямок.

Другу дорогу росіяни відновили, але вона все одно лишається небезпечною для навантаження, і автівки її намагаються об’їжджати.

Тобто за понад рік після вибуху пошкоджений Керченський міст так і не відновився на 100%.

А від цього страждає російська логістика, адже забезпечення окупаційних військ найбільше залежить від залізниці.

Якщо Кримський міст пошкодити до стану, коли ним взагалі не можна буде користуватися – ні залізничним, ні автомобільним сполученням, – у росіян залишається два шляхи для забезпечення своїх військ на окупованому півострові, наголошує Олександр Коваленко.

Перший шлях – сухопутний.

Тобто перекидання озброєння, техніки та всього іншого автошляхами через Маріуполь, на Бердянськ, на Мелітополь і далі в Крим.

Другий шлях – морський.

Азовським морем – через Таганрог на Бердянськ, а з Бердянська вже далі.

– Але ні автомобільна, ні морська компонента не зможуть повноцінно замінити залізницю.

Вся російська військова логістика зав’язана саме на залізничному сполученні.

Від залізниці залежить все – як внутрішнє постачання в Російській Федерації, так і за межами Росії на тимчасово окупованих територіях України.

Якщо не працює залізниця, логістика починає критично страждати, – Олександр Коваленко.

Можна доправляти зброю літаками, але то дуже сумнівний шлях забезпечення, вважає Олександр Коваленко.

Щодо морського сполучення Криму з Росією, то військовий експерт Іван Апаршин вказує, що сьогодні вже триває підготовка із зачистки Чорного моря від російської присутності.Якщо буде зруйнований цей міст, росіянам доведеться застосувати якісь інші засоби, щоб переправляти свої ресурси.

А ми поступово знищуємо їхні кораблі.

От останній корабель (ВДК Цезар Куніков, – Ред.) також призначався для того, щоб перевозити різноманітну техніку, – пояснює експерт.

Яка зброя може знищити Кримський міст.

Військовий експерт Коваленко тут відповідає коротко – тією, що маємо в наявності.

Якщо казати про крилаті ракети, то ця зброя повинна мати бойову частину бронебійного проникного типу.

Тобто такі ракети, які підходять для ураження укріплених бункерів.

Подібні ракети здатні уразити залізничну частину мосту, адже вона доволі вузька і для цього треба саме високоточна зброя.

Після влучання такого типу ракет міст руйнується настільки, що відновлення потребуватиме дуже тривалого часу.

З автомобільною частиною буде складніше, бо вона широка.

Тому там треба, щоб стався вплив об’ємного тиску, як це відбулося у 2022 році.

Тоді під час детонації утворився об’ємний тиск знизу вгору, що й призвело до значної руйнації прольоту.

Своєю чергою полковник запасу ЗСУ Іван Апаршин каже, що Україна сьогодні має й іншу зброю для знищення Кримського мосту, а саме масивні бомби по типу ФАБ/КАБ-500, але питання у тому, чим доставити ці бомби на міст.

– Такі бомби, які сьогодні застосовує Росія, вони і в нас є… Але ж їх треба доставити туди.

Щоб їх туди доставити, їх треба підняти, а в нас немає чим сьогодні, – Іван Апаршин.

Експерт вказує, що сьогодні це питання частково вирішується.

Наприклад, Україна найближчим часом вже отримає західні винищувачі F-16, які хоч і не зможуть скидати ці бомби на міст, але зможуть, наприклад, прикрити українські бомбардувальники, які вдарять по незаконно збудованій переправі.

Конкретну номенклатуру зброї Апаршин не став називати, втім зазначив, що західні партнери України мають необхідне озброєння, “яке може зруйнувати цей міст в один день”.

Апаршин додає, що Крим не обов’язково фізично деокуповуати.

Можливий варіант з повною ізоляцією, що унеможливило б логістику Росії з Кримом.

Це, зокрема, з часом зменшило б напругу на півдні України в цілому.

Він нагадав, що саме західні партнери України сьогодні наклали заборону на використання сучасного озброєння, що було поставлено українським військам, для атак по території Росії.

Хоча саме завдяки подібним ударам, які були б завдані по території Краснодарського краю РФ, який лежить на протилежному боці від Керченського мосту, можна було б уже обмежити Росію у військовій активності, вважає експерт.

– Якби ми мали можливість бити ракетами на 500 і 600 км.

Навіть не по мосту.

Ми б могли бити по території Російської Федерації, по Краснодарському краю.

Тоді він (міст, – Ред.), як артерія, став би неефективним.

Тому що запаси матеріально-технічних ресурсів просто не доходили до цього мосту, – пояснює він.

Але є й інший варіант.

Українські спецслужби вже давно мають детальну технічну документацію Кримського мосту, тому ще у липні 2023 року міст був уражений морськими дронами Sea Baby в рамках спільної спецоперації СБУ та ВМС.

У Службі безпеки розповідали, що вразливими точками Керченського мосту є його опори, де палі опор закріплені під водою з великим шаром мулу навколо.

– Зруйнувати цю опору було б дуже важко, але в моїх інженерів виникла геніальна думка – перебити ці палі, і вони полопаються.

Тоді опора буде ще більше тягнути міст донизу, – бригадний генерал військової контррозвідки СБУ Іван Лукашевич із позивним Хантер.

Для цього, кажуть фахівці, потрібен удар морським дроном, який здатен донести близько 800 кг тротилу.

Саме такі заходи суттєво пошкодили міст у липні 2023 року.

Сухопутний шлях РФ та висадка ЗСУ в Криму.

Наступ на Крим, захід Сил оборони в Крим, не буде швидким, впевнений Олександр Коваленко.

Для початку треба буде створити ідеальні умови ізоляції російських військ – це коли не буде постачання через Керченський міст, не буде постачання по морю – тут треба контролювати Азовське та Чорне море.

Також не повинно бути повітряного сполучення.

І в такій ізоляції російські окупанти повинні “варитися” впродовж кількох місяців.

За словами Коваленка, до ізоляції без сумніву мають додатися регулярні удари по військових об’єктах окупантів у Криму, щоб зменшити їхні можливості чинити спротив та вести оборону.

– Лише після кількох місяців такого виснаження Україна може розпочинати наступальні дії.

Все залежатиме від вдало створених умов, – зауважує військовий експерт.

Крім того, щоб зайти в Крим, Збройним силам України потрібно підійти безпосередньо до його адмінмежі.

Росіяни протягом року активно розбудовують лінію оборони в Криму: встановлюють на узбережжях “зуби дракона”, риють траншеї та будують інші фортифікаційні споруди.

За словами Коваленка, все це не матиме сенсу для росіян, якщо вони будуть оборонятися в повній ізоляції – без поповнення зброї та засобів.

Військовий експерт Іван Апаршин наголошує, що подібні дії мають відбуватись у комплексі.

Не може бути спочатку знищення мосту, потім знищення об’єктів на території Криму і лише потім перерізання зв’язку РФ з півостровом через окупований південь України.

– Це комплекс, він має відбуватись одночасно.

А от підготовчі моменти сьогодні на Чорному морі я вже бачу.

І ви їх бачите, – каже Апаршин.

Деокупація Криму: позиція Заходу.

Важливим залишається й те, що представники західних країн солідарні з Україною у її меті повернути півострів та відновити територіальну цілісність у міжнародно визнаних межах.

Ці країни беруть і будуть брати участь у різноманітних форматах на кшталт Кримської платформи.

Втім, серед партнерів України досі точаться дискусії щодо того, коли і як саме це слід робити.

Так, американський президент Джо Байден казав, що деокупація Криму є важливою, проте не єдиною умовою закінчення війни.

Своєю чергою колишній голова Об’єднаного комітету начальників штабів, генерал Марк Міллі, вказував, що США підтримують українські удари по військових об’єктах РФ на півострові, а генсек НАТО Єнс Столтенберг закликав країн-союзників надати Україні необхідну для цього зброю.

Те, що вирішальною битвою для України є саме Крим, казав і колишній командувач Сухопутних військ США в Європі генерал-лейтенант у відставці Бен Годжес.

Він пояснював західній авдиторії, що Україна не змириться з тим, що Росія зберігає контроль над Кримом.

Ба більше, Годжес вказував, що збереження за Росією контролю над Кримом неодмінно призведе до майбутніх війн між Україною та РФ, навіть якщо бойові дії будуть тимчасово припинені.

Водночас важливим залишається забезпечення України необхідним озброєнням для деокупації Криму, якого, вочевидь, сьогодні недостатньо.

Ба більше, як вказує полковник запасу ЗСУ та військовий експерт Іван Апаршин, партнери України мають дозволити Києву застосовувати західне озброєння для ударів по Росії, щоб, зокрема, збільшити шанси України на деокупацію півострова.

На думку кандидата політичних наук, доцента Київського національного університету ім.

Шевченка Ігоря Рейтеровича, більшість західних політиків щиро підтримують прагнення України повернути Крим, хоч і мають слабке уявлення про реальні механізми, як це можна зробити.

Політолог вважає, що в перспективі ситуація навряд чи зміниться на рівні офіційних заяв західних лідерів, хоча це дуже важливий момент.

Тобто територія Криму буде визнаватися тимчасово окупованою, анексованою, такою, яка не належить Російській Федерації.

Паралельно із цим важливість Криму у російсько-українській війні згадується у провідних західних ЗМІ.

Так, у статті Стівена Гедлі та Метью Креніга для WSJ зазначається, що Крим має стати центром війни, оскільки це може, зокрема, змусити Путіна піти на поступки перед Україною, і, можливо, навіть згорнути війну.

Коли звільнять Крим від окупації.

Україна готується повертати Крим у єдиний спосіб, який розуміють у Кремлі – силою.

Відповіддю на російську окупацію півострова можуть бути як удари по військових об’єктах в Криму, так і знекровлення логістичних артерій Росії, а саме Керченського мосту, Чорного моря та сухопутного зв’язку через український Південь.

Використовуючи український півострів як військовий плацдарм, Росія не тільки загрожує Україні, а й створює небезпеку для всього Чорноморського регіону, включно із іншими країнами, зокрема членами НАТО.

У зв’язку із цим партнери України мають зрозуміти потребу застосувати силу проти росіян зараз і унеможливити використання Криму як військового плацдарму в майбутньому.

Цивілізований світ має усвідомити, що поставки Україні сучасних систем озброєння та боєприпасів – це не благодійність, оскільки наслідки російського свавілля в Криму матимуть глобальний вплив далеко поза регіоном, і, врешті-решт, змінять геополітичну розстановку сил у світі.

Лише коли Захід задовольнить українські потреби в озброєнні, як якісно, так і кількісно, Крим стане для Росії місцем ще однієї поразки, а отже і подальшої перемоги України й усього вільного світу.

Текст – Ілля Нежигай, Марта Бондаренко; Дизайн – Олександр Шатов.

.adt-social-links-container {.

justify-content: center;.

.adt-social-links {.

column-gap: 12px;.

justify-content: center;.

Facebook.

Telegram.

Twitter.

.copy-link.

copied:before {.

bottom: 0;.

content: attr(data-copy-text);.

left: -150px;.

position: absolute;.

white-space: nowrap;.

document.

Loaded', () => {.

if (window?.copy.

Btns) {.

return;.

window.

Btns = document.

for (let i = 0; i < window.

length; i++) {.

let btn = window.

btn.

Listener('click', function (e) {.

let target = e.

let link = target.

navigator.

target.

set.

Timeout(() => {.

target.

}, 1000).

}).

}).

Копіювати посилання.