Юрій Ванетик розповів, що кажуть політики у США про смерть Навального

Штати анонсували «великий пакет санкцій» проти росії через смерть Олексія Навального та дворічну річницю війни в Україні.

За океаном досі точаться дискусії про те, чому і як саме міг померти Навальний. Представник Раднацбезу Джон Кірбі заявив, що від Росії вимагатимуть «повної прозорості» в тому, що стосується обставин смерті тепер уже колишнього, як його назвали свого часу, головного опонента президента путіна.

У нас не припиняють говорити про смерть Навального. Висловлюються різні версії того, що трапилося, в тому числі, і досить неординарні. Нещодавно я розмовляв на цю тему з кількома нашими колишніми конгресменами. Почув доволі нестандартні думки.

У США не заперечують, що росія – тоталітарний режим, де президент обирається бутафорно, що путін – диктатор, який лише каже, що відкритий для дискусій, а сам одноосібно кермує державою, як хоче. І, власне, смертю Навального путін ніби дав попередження всім опозиціонерам, що якщо вони йтимуть проти нього та його влади, то їх спочатку жорстоко катуватимуть неволею, а потім просто вб'ють. Це одна думка.

Є й інша думка щодо смерті Навального, яка також висловлюється окремими політичними діячами та аналітиками США. Вони не стверджують, що саме так і було, але зазначають, мовляв, Навальний (при всій до нього повазі) не був настільки потужним і сильним, як реальний опозиціонер, щоб кремль хотів його вбити. У нас таке кажуть. Так, він був певним голосом мас, був в опозиції до режиму путіну і таке інше. Але це не було тією потужністю, яка могла б реально впливати на ситуацію в нинішній росії і реально загрожувати режиму. Навальний не мав величезного руху, а сам він був таким, яким він був. І його смерть, мовляв, навряд чи дуже пішла б у плюс путіну, оскільки не допомагає кремлю ні в чому й ніяк. Навальний, як вважають у нас окремі аналітики, міг би й надалі сидіти в тій далекій в'язниці скільки завгодно, а путін все одно робив би те, що робив і робить.

Так, після смерті Навальний став якимось маркером, він ніби воскрес у головах людей, які, можливо, про нього вже забули або почали забувати. Тому думка про те, що він справді помер від того, що в нього просто організм дав збій, у нас теж не відкидається. Адже зрозуміло ж, що в'язниця в Росії, тюремна «медицина» в Росії, ті страшні умови утримання і так далі – це колосальний ризик захворіти і, не вилікувавшись, в результаті просто померти.

До речі, ще є думки. Одне взагалі досить неординарне. Мовляв, це могли зробити з Навальним недоброзичливці путіна. Уявіть, я й таку чув версію. Мовляв, хтось міг підштовхнути смерть Навального для того, щоб поставити путін під ще більший удар.

Різні варіанти обговорюються. Люди підходять до оцінки з різних боків.

Я думав, скажу чесно, що у США ця тема не настільки широко вибухне. Це ж сталося далеко і якщо вже путін – такий монстр, то він здатний легко вбити свого опонента. Із цим ніхто ж не посперечається. Тому начебто все зрозуміло і без різноманіття версій. Але у нас все набагато глибше аналізується, наші політики намагаються оцінювати різні трактування того, як це могло статися і чому саме зараз.

У будь-якому випадку, смерть Олексія Навального в Росії наголошує на жорстокості та закритості тієї системи. Це ще раз свідчить про те, що вороги таких країн, як Росії, завжди в небезпеці. А особливо якщо вони ще й знаходяться фізично на території Росії. Адже одна річ, коли якісь бізнесмени воюють між собою, а інша річ, коли хтось визначає президента Росії своїм ворогом і саме так поводиться. Тут набагато більше ризику потрапити під прес системи путіна. Так, до речі, відбувається у будь-яких країнах, де президент уособлює диктатуру та репресії.

Тому реакція на смерть Навального у людей США неоднозначна. У більшості країн світу люди чують тільки про те, що Навальний помер, тіло не видають, це справа рук путіна і таке інше. Можливо, саме так і є без варіантів. Як би не було, все одно це вийде боком владі Росії та особисто путіну. Але, я так сказав би, Навальний ключовим маркером боротьби проти путіна в історію не увійде. Він буде одним із прикладів, які запам'ятаються на певний час. Як, наприклад, запам'яталися людям Сноуден чи Ассанж. Навальний залишить свій слід, без сумніву, але не стане тією масштабною фігурою, про яку люди пам'ятатимуть довго як про головного суперника путіна.

Я не бачу, щоб це стало якимось сильним рухом. Можу помилятися, звичайно. Але, моя думка, швидше, така: смерть Навального - приклад жорстокості з боку влади Росії на чолі з путіним і реальної небезпеки для опозиції в Росії. Але, не думаю, що такі, як Навальний, є або будуть для сьогоднішньої влади Росії великою проблемою в чомусь.

Мені здається, що світ ніколи точно не дізнається, як реально помер Навальний і від чого конкретно. Буде безліч інформації, версій, гіпотез, але справжніх документів чи справжніх медичних висновків побачити навряд чи вдасться. А повірити їм буде ще складніше, навіть якщо вони будуть справжні.

Одне ясно точно – смерть Навального завжди асоціюватимуть із владою путіна. Самому путіну це точно не піде в плюс за будь-яких обставин. Навіть якщо особисто путін і не брав участі у смерті Навального своїми розпорядженнями чи наказами, то путінську росію у світі завжди асоціюватимуть із розправами, гоніннями, агресією та смертями.

Юрій Ванетик, адвокат, політичний стратег, член Ради директорів міжнародної правозахисної агенції WEST SUPPORT (США)