Придністровський вузол: чи анексує Росія частину території Молдови та яку гру веде Путін

У столиці невизнаного Придністров’я – Тирасполі – 28 лютого під час конгресу депутатів усіх рівнів можуть звернутися до російського диктатора Володимира Путіна з проханням приєднати цю територію до РФ. І хоча в українській військовій розвідці запевняють, що приєднання так званої "Придністровської Молдавської Республіки" ("ПМР") до Росії не буде, диму без вогню, як відомо, не буває.

Своєю думкою про ймовірний розвиток подій у новій потенційній "гарячій точці" поділився з "Телеграфом" директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства, експерт РНБО у 2001—2011 рр. з питань заморожених конфліктів у Євразії (зокрема Молдова-Придністров’я), політичний аналітик Віталій Кулик.

Кейс Придністров’я: розташування фігур

За словами Віталія Кулика, на 28 лютого, дійсно, намічено конгрес депутатів рад усіх рівнів т. зв. "ПМР". А на 5 березня – подібний конгрес у Гагаузії (автономне територіальне утворення у складі Республіки Молдова).

"За інформацією від опозиційних діячів Придністров’я, йдеться про те, що будуть ухвалені якісь глобальні стратегічні рішення. Нагадаю, що у 2006 році відбувся "референдум" у "ПМР", де було поставлене питання, чи підтримують місцеві жителі ідею незалежності Придністров’я — з наступним приєднанням до РФ. Тоді люди масово проголосували за це рішення. Яке залишилося нереалізованим. Але придністровці постійно апелюють до нього. Мовляв, було таке "волевиявлення" громадян", — зазначає експерт.

Відповідно, продовжує він, не можна виключати, що на конгресі буде заявлено про підтвердження "референдуму" 2006 року — і буде звернення до Путіна з проханням прийняти "ПМР" до складу РФ.

"А на 29 лютого намічено путінське звернення до Федеральних Зборів. І він цілком може озвучити там тезу про необхідність прийняти "братнє Придністров’я" до складу Росії", — каже Віталій Кулик.

Він вважає, що для Придністров’я це означатиме повну дестабілізацію. Адже в результаті ця територія, яка намагалася балансувати між центрами сили, такий баланс втратить.

"Наразі там зберігається невеликий контингент російських збройних сил, – продовжує експерт. – Він, безумовно, несе загрозу. Це відкладена історія і для Молдови, і для Заходу, і для України. Поки що офіційний Кишинів на рівні проєвропейського президента Маї Санду не має політичної волі для вирішення питання реінтеграції Придністров’я. А українські військові не можуть проводити якісь військові дії на де-юре території Молдови. Попри те, що у "ПМР" знаходяться російські окупаційні війська", — наголошує експерт.

Він зауважує, що ініціатором конгресу, що скликається, виступає "батько-засновник" Придністров’я Ігор Смирнов. Саме він звернувся із таким закликом – і нинішній "президент" невизнаного утворення Вадим Красносільський його нібито підтримав.

Те, що це вимога росіян, немає сумнівів, упевнений співрозмовник "Телеграфу". А причин, на його думку, може бути кілька.

Одна з них – зараз відбувається певний економічний тиск з боку Молдови на "ПМР". Придністровці скаржаться, що їх фактично заганяють у кут, вимагають перевести адміністрування бізнесу за правилами митниці та оподаткування Молдови. А це, мовляв, обертається подвійним оподаткуванням, що призводить до неконкурентності придністровських підприємств. І нібито суперечить "Московським документам" 1994 року, які начебто зафіксували суб’єктність зовнішньоекономічної діяльності Придністров’я.

"Нагадаю, що історія придністровського врегулювання — це договірні відносини між сторонами конфлікту (Молдовою та "ПМР"), а також форматом "5+2": Придністров’я, Молдова, а також — ОБСЄ, РФ та Україна (посередники), США та Євросоюз (спостерігачі). При цьому ми чудово розуміємо, що Придністров’я займає недружню позицію щодо України. Тираспольський режим всіляко підігрує російському агресору. З боку Придністров'я були спроби заходу ДРГ та дестабілізації ситуації в Україні — як 2014-го, так і 2022-го", – наголошує Віталій Кулик.

За його словами, в "ПМР" знаходяться залишки 14-ї армії РФ, яка зараз значиться як "окреме угруповання військ". Вона формально захищає військові склади у Придністров’ї. І формально є базою для миротворчої операції з мандату СНД на Дністрі. Йдеться про приблизно про 1,6 тис. "багнетів".

"Насправді більшість там – придністровці, мешканці регіону з паспортами різних країн (їх може бути три-чотири). І це не спосіб політичної лояльності, а засіб пересування для багатьох, – пояснює експерт. – Сама придністровська армія – близько восьми тисяч особового складу. Але це лише на папері. Насправді вояк там куди менше. Але більше, ніж збройні сили Республіки Молдова. Та й озброєння і техніка і військовослужбовців "ПМР" кращі, ніж у молдавських. Але ніхто поки і не говорить про якесь їхнє військове зіткнення".

Сценарій-мінімум та сценарій-максимум

Якщо конгрес ухвалить звернення до Путіна з проханням забрати Придністров’я до РФ, Молдові доведеться на це якось реагувати. Та й Україні – також, вважає Віталій Кулик. За такого розкладу територія "ПМР" вже може розглядатися нами як військова ціль. При цьому залишаючись територією Молдови згідно з міжнародними нормами.

"Без звернення офіційного Кишинева з проханням допомогти у захисті територіальної цілісності ми нічого робити не можемо", — акцентує експерт.

Він зазначає, що така двоїстість підвищує ризики для самого Придністров’я, місцевих еліт та населення. Адже вони будь-якої миті можуть бути втягнуті у військовий конфлікт. З усіма наслідками, що випливають…

"Захистити Придністров’я росіяни не можуть через різні причини. Зокрема через відсутність спільних кордонів. Висадка десанту на Одещині практично неможлива (якщо ризикнуть, це може супроводжуватися серйозними втратами, особливо враховуючи, що ми вже потопили чимало їхніх великих десантних кораблів). Як і пробивання "коридора" через Миколаївську область. Така наразі розстановка військових сил", — пояснює Віталій Кулик.

Є й інший сценарій, продовжує він. Наприклад, конгрес скликається не задля майбутньої анексії, а для політичного тиску на Республіку Молдова, з метою дестабілізації ситуації там.

"Є не тільки проблеми для економічних агентів Придністров’я в Молдові (зараз по "сірій зоні" і контрабанді завдають серйозних ударів), а й бажання Кремля отримати лояльну владу в Кишиневі. Там незабаром вибори. Чинній проєвропейській президентці Санду важко мобілізувати свій електорат. А дестабілізація підірве її політичні перспективи, не дасть ефективно провести референдум із закріплення євроінтеграційних устремлінь", — розкладає ситуацію експерт.

Проросійські політичні сили явно піднімають градус у Молдові, наголошує Віталій Кулик. Якщо на цьому фоні ще й придністровці ухвалять звернення до РФ про нібито бажання стати її частиною, причому з розмитим формулюванням, це створить додатковий тиск на Кишинів.

"При цьому росіяни можуть, наприклад, не давати чіткої відповіді. Мовляв, ми взяли до уваги ваше звернення, але остаточне рішення залежатиме від дій Молдови. Наскільки та стане поступливою. Але ми не залишимо наших "придністровських братів" тощо. І ця підвішеність серйозно тиснутиме на Молдову. Створюючи ґрунт для зриву референдуму про євроінтеграцію – і прихід до влади проросійського лідера, готового блокуватися з тою самою партією ШОР та соціалістами", – попереджає експерт.

Це, уточнює він, сценарій-мінімум. А сценарій-максимум – спроба анексії, приправлена заявою Путіна про можливість використання ядерної зброї у разі "порушення територіальної цілісності РФ та створення екзистенційної загрози для її існування". Якщо Придністров’я швиденько оформлять як частину Російської Федерації. Таке собі попередження на випадок, якщо Молдова та Україна намагатимуться розв'язати ситуацію силовим шляхом.

"Безумовно, це – підвищення ставок. Але не варто шукати якесь раціональне зерно у рішеннях Кремля, – вважає Віталій Кулик. – Те саме широкомасштабне вторгнення РФ в Україну, що триває вже два роки, раціонально пояснити не можна. Це не про інтереси Росії. Виключно – про ірраціональний, особистий погляд (фобію) Путіна та його найближчого оточення на світоустрій, який, на їхню думку, можна скинути, зруйнувати своїми діями.

І в цій "логіці" щодо Придністров’я цілком ймовірний варіант у стилі обґрунтування Москвою вторгнення в Україну. Поза всякою нормальною логікою. Просто, щоб не дати Молдові піти в європейське плавання, як РФ намагалася і намагається не дати це зробити Україні. Збільшуючи градус. Погрожуючи шарахнути тактичною ядерною зброєю, якщо хтось спробує зробити щось у Придністров’ї врозріз із політикою путінського режиму".

На жаль, ні Румунія, ні загалом НАТО втручатися в цю історію не будуть, прогнозує експерт. Так, можливі нові санкції, занепокоєння, посилення військово-технічного співробітництва з Кишиневом. Але румуни не підуть захищати територіальну цілісність Молдови, упевнений Віталій Кулик.