В Україні суттєво подорожчає автогаз

Засновник транспортної групи компаній і мережі заправок “Прайм” Дмитро Леушкін розповів, як польські протести вплинуть на український паливний ринок, чи буде автогаз в дефіциті, і способи вирішення конфлікту на українсько-польському кордоні. Про це повідомляє Уніан, пише agronews.ua.

Останніми днями ситуація на українсько-польському кордоні загострюється. Чи варто знову очікувати перебоїв з постачанням автогазу і, відповідно, чи дорожчатиме він на українських АЗС?

На автогаз, безумовно, ціни зростуть. З чим це пов’язано? Автогаз поставляється в Україну з двох напрямків: Литви-Польщі та з Румунії.  

З Румунії він йде як європейський, тому орієнтуватися треба за цією ціною. З Литви і Польщі він надходить наполовину змішаним з російським, тому він дешевший, як правило, на 100 доларів на тонні і більше.

На сьогодні середня ціна автогазу на заправках становить близько 27 гривень за літр. Швидше за все, ажіотаж посилюватиметься. У найближчій перспективі, десь в районі десяти днів, ціна на автогаз в Україні планомірно збільшиться на 7 гривень. Тобто буде 34 гривні. У відсотках це аж 25%.

Яка частка автогазу зараз надходить в Україну саме через польський кордон автотранспортом?

Десь 60 відсотків. За великим рахунком, зараз там заблокували не тільки автотранспорт, а й ЖД, тому зараз 50-60 відсотків ресурсу потрібно переорієнтувати на південні базиси, а там такого обсягу просто немає.

Чи загрожує нам дефіцит автогазу?

Найболючіший період буде після десяти днів, коли виснажаться залишки на заправках. Десь з 1 до 10 березня ми будемо переживати складний період. З 4 до 10 березня, можливо, буде найбільш ажіотажний період і на якихось заправках не вистачатиме газу.

А потім вже, ймовірно, приспіють інші ресурси і збільшаться поставки з південного напрямку. Тобто, буде такий тижневий “провал”. Цей період пройде на те, щоб законтрактувати нові обсяги автогазу.

А як щодо інших видів палива – бензину, дизеля: чи вплинуть на їхні ціни протести польських фермерів?

Тут взагалі переживати не треба. Протести польських фермерів не спровокують дефіцит.  Трохи підвищаться оптові ціни на дизельне паливо у північно-західному регіоні – Львівська, Волинська, Рівненська, Тернопільська області. Але дефіциту не буде, просто ціна зросте. Це навіть не стосується Чернівців, Івано-Франківська, Закарпаття, бо туди завозитимуть з Румунії.  

Який ваш прогноз щодо цін на українському паливному ринку, враховуючи світові ціни на нафту, ослаблення гривні? Чи варто очікувати повторення торішніх цінових “американських гірок”?

Паливний ринок зараз профіцитний. Палива більше ніж потрібно, тому якихось ажіотажних націнок і коливань не буде. Тільки дивимося на ціну нафти і на ціну валюти. Щодо валюти я прогнозувати не буду, там все складно. Ну, а що стосується нафти, ми бачимо, що вона торгується в діапазоні 78-83 гривні. Тобто в рамках закупівельної ціни, тому там поки нічого страшного не відбувається.

Яким чином ваша мережа організувала логістику? Які маршрути ви використовуєте в обхід заблокованої межі?

У нас мережа по всій країні. Все життя ми працюємо з південним напрямком – Болгарією, Румунією. Тому нас найменше хвилюють рухи на польському кордоні. Я ще раніше зрозумів, що з Польщею кашу не звариш. Ми вибрали виходити з боку півдня, наприклад, через Молдову. Там більше переходів і мінімальні ризики, що комусь в голову прийде перекривати кордони.

Як польські протести зараз впливають на весь логістичний ланцюжок перевізників?

Жахливо впливають, бо за останній тиждень транспортні потоки впали десь, в середньому, на 20 відсотків. Весь транспортний рух був заточений на західний кордон, там же не тільки пшениця, а й кукурудза, різні товари, Будівельні матеріали – чого тільки немає.

І після блокування кордону всі опинилися в невіданні, що ж тепер робити. Хтось прийняв рішення повертати товар, хтось став об’їжджати через Ужгород, хтось зрозумів, що вже не доїде до Польщі і почав тут перепродувати товар. Виникла заминка, яка вплинула на транспортні потоки і, відповідно, на витрати палива.

Зараз всі починають поступово приходити в себе. Якщо спочатку був провал на 20 відсотків, то зараз відіграли плюс 5% за рахунок того, що почали об’їжджати поляків через Ужгород, Порубне, Чернівці.

Чи можна оцінити фінансові втрати від такої переорієнтації маршрутів? 

Просто надбавка до фрахту (плата за перевезення вантажу, – УНІАН) склала орієнтовно 6 мільйонів євро. Це виключно тільки ціна транспорту без простою. Якщо з простоєм, то цифру потрібно збільшити до 10 мільйонів євро. Це те, що заплатили замовники несподівано, як позапланові витрати на транспорт.

А скільки вони втратили грошей через те, що невчасно привезли, невчасно отримали оплату – ця цифра набагато більша. Тоді потрібно ще множити на вартість товару, який в машинах. Орієнтовно, машина товару коштує, в середньому, 30 тисяч доларів – множимо на 6 тисяч застряглих машин, і виходить 180 мільйонів євро. Це сума, яку ми недоотримали в казну за ці десять днів, які вже триває блокування кордону.

Також ви займаєтеся активною волонтерською діяльністю. Чи стикалися ви із затримкою на кордоні вантажів, необхідних для наших військових? Чи пропускають їх протестувальники?

Потрібно розділяти вантажі для військових і волонтерів – тобто людей, які везуть за власною ініціативою. Якщо це вантажі для військових, то вони не лізуть. А якщо волонтерські, то це, по суті, приватні коробки.  

Польські протестувальники не пропускають вантаж, якщо він явно не має військового характеру. Якщо, скажімо так, це снаряди, то вантаж проїжджає без проблем. А якщо ти везеш, наприклад, машину, набиту печивом і говориш, що везеш їх не до себе додому, а на передову, то ти не проїжджаєш.

Сусіди в Польщі вже не вперше протестують. Чи винесли українські перевізники якісь уроки з досвіду кінця минулого року, і наскільки болючим виявився для них цей удар зараз?

Я думаю зараз ми вже були готові, бо минулого разу перевізники там два тижні стояли і не знали, що робити. А зараз вже всі швидко роз’їхалися на інші прикордонні переходи.

Україна сама винна в цій ситуації. Ми самі почали там продавати і демпінгувати ціни. Я б на місці поляків теж би перекривав кордон. Зрозуміло, чому вони так роблять. Вони вирощували пшеницю, хотіли продати її за 300 доларів, а тут приїжджають розумні українці, продають її по 200 доларів. Ми продаємо пшеницю за ціною, яка дешевша, ніж у поляка собівартість. Бо в Польщі і зарплати, і податки вищі. Ми таким чином ламаємо бізнес полякам.

Українці везуть пшеницю до Німеччини, німці її там у 99 відсотках випадків не приймають, після чого українська пшениця стає німецькою. І ми тепер маємо право продавати її в Польщі.

Якби ми грали за правилами, то все було б добре. А ми користуємося діркою в європейському законодавстві, що якщо повертається вантаж, то він автоматично не український, а німецький. І, відповідно, німецьку пшеницю ми вже можемо в Польщу продати.

Які тоді дії, на вашу думку, повинна зробити Україна, щоб якомога швидше і з найменшими втратами вийти з цієї ситуації?

Україна повинна грати за правилами. Якщо ми хочемо, щоб до нас добре ставилися, то ми теж повинні грати за європейськими правилами і не намагатися знайти якусь дірку в законодавстві.

Якщо ми продаємо пшеницю, то ми повинні продавати її згідно з домовленостями. Якщо ми беремо на себе зобов’язання, що не будемо продавати пшеницю з України в Польщі, то тоді не треба намагатися обійти цю заборону через Німеччину. Ви розумієте, в Європі дуже цікаве ліберальне торговельне законодавство.

Приблизно те ж саме було щодо транспорту. Але з перевізниками хоч вирішили трошки простіше. Бо там не вийде, що ти приїхав до Німеччини, український вантаж не прийняли, і тепер машина німецька. Там номери українські були спочатку, їх не знімеш. Тому з польськими перевізниками простіше вийшло вирішити питання. Хоча теж там політика втрутилася. А тут свавілля творимо ми самі.

Який тоді може бути фінал в цій історії?

Фінал в цій історії буде довгий і нудний. Стояти всі будуть ще, щонайменше, місяць, а то і більше. Поки всім не набридне, і Україна не почне поважати польських фермерів.

Ми просто зараз повинні не вивозити агропродукцію до Польщі. Чому ми її туди повинні везти? У нас морський коридор працює. Потрібно везти пшеницю, куди ми її везли раніше – в Єгипет, Індію, ЦАР. Годуйте Африку, як раніше.

Раніше було п’ять основних великих трейдерів. Вони купували пшеницю і вивозили її туди за контрактами. А зараз завелося багато експортерів. Будь-який фермер вже відразу став експортувати. І тепер він хоче, минаючи великих гравців, віддати продукцію на максимально вигідних умовах.

Ось від цього ноги і ростуть. У нас не структурована ця частина експорту, тобто, фактично, ми повинні якось ліцензувати експортерів. Щоб вони грали за зрозумілими правилами.

Я б сказав, Хлопці, якщо ви хочете, щоб вам платили нормально, то давайте будемо дотримуватися правил. Ось, ознайомтеся з регламентом, і хто ознайомився, той отримує ліцензію. Хто не буде дотримуватися правил – того потрібно позбавляти ліцензії. І потім потрібно говорити польським колегам, що ми тепер граємо за правилами. Ось, у нас тепер є ліцензія, якщо ви зловили машину, яка порушує правила, то ми завтра відбираємо ліцензію у цього експортера.

Я такий бачу вихід, але це занадто складно в тому плані, що буде купа незадоволених фермерів, які вже звикли більше 100 доларів додавати до ціни. Тому так швидко це все вирішити теж буде важко.

А наш уряд, з моєї точки зору, наполягає, щоб всі нам допомагали і закривали очі на всі наші косяки, бо у нас війна.

Проблема досить глибока. Українська позиція, що Захід нам винен, бо у нас війна, і “ми прикриваємо вас від російської агресії” – деструктивна. Вона не веде до успіху і швидкого розв’язання цієї проблеми.