Військова стратегія України: пережити 2024 рік, щоб перемогти у 2025 році

Це третій рік повномасштабної війни країни з Росією і десять років після того, як Москва незаконно анексувала Крим і поклала початок конфлікту на сході України. Після відчаю від першої атаки, а потім зростаючих надій на швидкий розворот, факти на передовій тепер вказують на рік застою.

Українські солдати виснажені, а її збройним силам не вистачає артилерійських боєприпасів і ракет протиповітряної оборони, тоді як зброя, така як винищувачі F-16 і армійська тактична ракетна система MGM-140 виробництва США (ATACMS), ще не надійшла у значній кількості.

Цей рік буде роком «відновлення та підготовки з обох сторін, як у 1916 та 1941-42 роках під час останніх світових війн», — сказав Марк Тіс, який минулого року пішов у відставку з посади заступника начальника оборони Бельгії в званні генерал-лейтенанта.

Щоб оцінити перспективи на наступний рік, POLITICO попросив аналітиків, офіцерів і військових експертів висловити своє бачення перебігу війни.

Ніхто не міг надати точну дорожню карту на 2024 рік, але всі погодилися, що три фундаментальні фактори визначатимуть траєкторію розвитку наступних місяців. По-перше, ця весна пов’язана з виправданням очікувань, оскільки Україна не матиме обладнання чи особового складу для проведення значного контрнаступу; по-друге, Росія за допомогою своїх союзників забезпечила перевагу в артилерії та разом із безупинними наземними атаками завдає ударів по українських позиціях; і по-третє, без західної протиповітряної оборони та ракет великої дальності, а також артилерійських снарядів Києву буде важко створити надійну стійку оборону.

«Рік буде важким, ніхто не може передбачити, з якого напрямку піде Росія і чи ми просунемося цього року», — сказав Тарас Чмут, український військовий аналітик, сержант запасу морської піхоти ВМС.

Проте зрозуміло, що Україна на задньому плані.

Після багатьох тижнів кровопролитних боїв цього місяця Росія нарешті взяла місто-фортецю Авдіївку. Не зупиняючись на передиху, її військові продовжили атакувати інші ключові українські опорні пункти та матеріально-технічні вузли: Роботине в Запорізькій області, Куп’янськ у Харкові та Часів Яр у Донецькій області.

«Критичним фактором є здатність України створити вигідні оборонні позиції», — сказав POLITICO на умовах анонімності діючий німецький офіцер, який стежив за конфліктом.

Росія здатна наступати, тому що її мало хвилює життя своїх військ. Українські військові підрахували, що взяття Авдіївки коштувало Росії 47 000 солдатів, тоді як Андрій Морозов, російський провійськовий блогер, який пізніше покінчив життя самогубством, написав, що армія втратила 16 000 чоловік. Президент України Володимир Зеленський підрахував, що Росія втратила сім осіб на кожного загиблого українця.

Додавши до цього ігнорування власних втрат, Росія змогла розгромити українську оборону своєю артилерійською перевагою.

Оцінки щорічного виробництва та відновлення снарядів у Росії коливаються від 1 мільйона до 4,5 мільйонів. «Цей обсяг значно перевищує кількість артилерійських боєприпасів, які є в розпорядженні України», — йдеться в дослідженні Міноборони Естонії .

Навпаки, західні країни поспішають збільшити власне виробництво боєприпасів, а США планують виробляти близько 1 мільйона снарядів щорічно до кінця 2025 року з довоєнних 190 000.

Росія також отримала допомогу завдяки доставці безпілотників з Ірану та майже мільйону снарядів із Північної Кореї, і з початку року вже використала щонайменше 24 північнокорейські балістичні ракети для атаки на Україну, заявив генпрокурор України Андрій Костін.

Тим часом Україна відчуває нестачу снарядів, що змушує її війська на передовій пайку пострілів і покладатися на нетрадиційні технології, такі як безпілотники, щоб стримувати російські атаки.

Київ намагається збільшити внутрішнє виробництво, але прогрес йде повільно.

Обіцянка ЄС надіслати мільйон снарядів до березня не виконана; можливо, було доставлено лише 300 000.

Можливо, США надіслали 2 мільйони 155-міліметрових снарядів з початку війни, але ці поставки вичерпалися через політичний глухий кут у Вашингтоні щодо військової допомоги Україні.

Під час телефонної розмови 20 лютого між главою Міноборони України Рустемом Умеровим, військовим генералом Олександром Сирським і міністром оборони США Ллойдом Остіном були визначені пріоритети України щодо нової зброї та обладнання на найближчі місяці.

За словами одного з учасників дзвінка, якому надали анонімність для обговорення розмови, запити відображають деякі важливі зміни в тому, як українці планують воювати цього року, і вказують на те, як змінилася війна з перших днів.

Як зазвичай, більше систем ППО очолюють список, але замість винищувачів чи танків Київ шукає безпілотники для спостереження та нанесення ударів дальньої дії, а за ними йдуть системи радіоелектронної боротьби, щоб глушити російські безпілотники та балістичні ракети, націлені на українські лінії фронту та цивільне населення.

Джастін Бронк, старший науковий співробітник дослідницького центру Королівського інституту об’єднаних служб, сказав, що від того, чи вдасться Заходу досягти кращих результатів у постачанні Україні в найближчі місяці, залежатиме, чи зможе він утримати позицію цього року.

«Підтримка постачання боєприпасів [для ракет «земля-повітря»] для західних систем протиповітряної оборони України та решти радянських систем протиповітряної оборони буде ключовим завданням для західних партнерів у 2024 році», – сказав Бронк.

Розвідка США стверджує, що 315 000 російських солдатів були вбиті або поранені з початку бойових дій, але Кремль продовжує підживлювати війну людьми.

Минулого року президент Росії Володимир Путін заявив, що Росія має 617 000 військових в Україні, і їх буде ще більше. Населення Росії втричі перевищує населення України, що дозволяє Путіну наразі уникати ширшого призову та покладатися натомість на контрактні війська та спорожнення в’язниць країни, щоб забезпечити гарматне м’ясо.

«Потік наших людей, які готові зі зброєю в руках захищати інтереси Батьківщини, не зменшується», — сказав Путін під час щорічної прес-конференції 14 грудня.

Українська армія налічує 800 тисяч осіб, у резервах – понад мільйон. Зусилля збільшити чисельність шляхом зниження призовного віку з 27 до 25 років — що додало б до армії приблизно 400 000 чоловіків — наштовхнулися на шалений опір. Українським генералам, однак, потрібно більше людей, щоб мати можливість відвести виснажених солдат з фронту та створити нові частини навчених і відпочилих військ.

Міністр оборони Естонії Ганно Певкур заявив, що цей рік «буде роком стратегічної розбудови та оборони як для України, так і для євроатлантичної спільноти — часом для створення необхідної військової та промислової бази».

«До 2025 року Україна може мати достатньо навичок і засобів, щоб перемогти Росію».

Але Росія є рухомою мішенню, яка перевела свою економіку на воєнний стан і зараз виробляє нові танки, літаки, ракети та артилерію, а також грабує склади радянських часів у пошуках обладнання та боєприпасів.

Ще однією проблемою для України є збереження віри.

Більшість європейців підтримують Київ, але переважна більшість вважає, що він програє війну.

В Україні 85 відсотків населення все ще вірить, що їхня країна переможе, але дедалі менше людей можуть описати, як ця перемога виглядатиме та коли вона відбудеться, згідно з останніми опитуваннями .

Песимізм значною мірою пояснюється тим фактом, що поставки допомоги сповільнилися в останні місяці.

Український аналітик Чмут каже, що багато залежить від того, чи лідери республіканців у Конгресі США відмовляться від своєї опозиції пакету допомоги Україні.

Міністр армії США Крістін Вормут заявила, що якщо Конгрес не ухвалить законопроект про Україну, це буде «надзвичайно збитковим для українців, тому що ці гроші будуть тим, що дасть їм додаткові боєприпаси».

Європейські країни також повільно прискорюють виробництво зброї та боєприпасів — як для відправки в Україну, так і для оснащення власних сил після років нехтування.

Але настрій щодо України похмурий — як це було очевидно на Мюнхенській конференції з безпеки цього місяця, де минулорічний запаморочений оптимізм щодо успішного контрнаступу змінився кислим песимізмом .

Однак для генерала Бена Ходжеса — колишнього командувача армією США в Європі — той факт, що Україна зберігає життєздатну оборону та залишається рішучою, є підставою бути позитивним».

По-перше, винищувачі F-16 почнуть надходити найближчими місяцями, допомагаючи Україні боротися за контроль над небом. Є також ознаки того, що США можуть надіслати більше балістичних ракет ATACMS, тоді як Німеччина перебуває під тиском , щоб поставити свої потужні крилаті ракети Taurus. Така зброя дозволила б Україні завдати ударів по російським матеріально-технічним і авіаційним базам далеко за лінією фронту, підриваючи її здатність продовжувати атаку.

«Зачекайте хвилинку, ця війна триває вже 10 років, Росія мала всі переваги, і через 10 років вони окупували лише 18 відсотків України», – сказав Ходжес. «Вони [втратили] півмільйона військових, Чорний Морський флот з кожним днем стає все гірше, а ВПС не можуть отримати перевагу в повітрі».

Потрібне, пояснив він, чітке зобов’язання західних лідерів — не просто триматися з Україною скільки завгодно, але й підтримувати її зброєю, необхідною для фактичної перемоги у війні.

“Я думаю, що Росія насправді перебуває в гіршому стані, ніж ми думаємо”, – сказав Ходжес.