Ховати Навального хочуть таємно і з затримкою. Чого бояться у Кремлі і чи варто Путіну хвилюватися через мітинги 2 березня

Із дня вбивства Олексія Навального минуло дев’ять днів. Весь цей час матір політв’язня намагалася побачити тіло сина і отримати дозвіл на його поховання. Втім, за словами жінки, до моргу її пустили лише 22 лютого, а питання поховання досі залишається відкритим, адже у високих кабінетах наполягають на таємному захороненні опозиціонера без прощальних церемоній.

Одночасно з цим вдова і дочка померлого зустрілися з президентом США Джо Байденом і отримали від нього обіцянку про введення персональних санкцій проти всіх причетних до вбивства Навального. В Росії ж 2 березня планують провести ходу у пам’ять про всіх загиблих борців з путінським режимом, проте поки що дозволу на масові заходи активісти не отримали.

"Телеграф" з’ясовував, чому навіть після смерті Навального його тіло становить небезпеку для Кремля і чим може закінчитися ідея з публічним вшануванням пам’яті вбитого опозиціонера.

Час стирає докази?

У першу добу після загибелі чоловіка Юлія Навальна заявила, що знає, хто саме і з яких причин вбив опозиціонера. Чи відомо їй, яким саме чином це відбулося, вдова не казала. За офіційною версією, причиною смерті став відрив тромбу.

Усі підтверджуючі медичні та юридичні документи у слідства вже готові, заявила матір Навального, яка спілкувалася з криміналістами особисто.

Під вечір 23 лютого соратники опозиціонера повідомили про тиск на близьких померлого з боку слідчого комітету. Мовляв, якщо вони не погодяться на умови, Олексія поховають на території колонії, в якій він відбував покарання і помер.

Якщо причину смерті встановили за лічені години і вона виявилась умовно природною, виникає запитання: чому тіло померлого так довго не показували рідним і досі не видали для поховання?

"За законом мені мали одразу віддати тіло Олексія, але вони не зробили це досі. Натомість мене шантажують, ставлять мені умови: де, коли і як має бути похований Олексій. Це незаконно. У моїй присутності їм приходили накази чи то з Кремля, чи то з центрального апарату Слідчого комітету РФ. Вони хочуть, щоби це було зроблено таємно, без прощання", — каже Людмила Навальна.

Мотивація Кремля уникнути публічних церемоній прощання з опозиціонером цілком очевидна: на похорон можуть прийти тисячі людей, які поділяють політичні погляди Навального, а також журналісти, що створить небажаний для Володимира Путіна інформаційни привід напередодні президентських виборів 15-17 березня.

Інша річ — приховування тіла померлого після судмедекспертизи навіть від матері. За припущенням Юлії Навальної, таким чином вбивці її чоловіка намагаються замаскувати сліди "чергового путінського новачка" в його організмі.

Дана версія виглядає не дуже переконливою, вважає екс-співробітник СБУ Іван Ступак. За його словами, якщо Навального дійсно отруїли, то пересічні люди не дізнаються про це, просто побачивши його тіло, а от незалежна судово-медична експертиза сліди отрути обов’язково виявить, хоч би скільки часу минуло, адже після смерті обмінні процеси в організмі припиняються, тому речовини не можуть виводитись з нього і безслідно зникати.

Таким чином, приховування отруєння може бути причиною не видавати тіло для проведення подальших експертиз, але не є приводом не показувати його матері протягом тижня після смерті.

— Інша річ, якщо він загинув внаслідок катувань. Звісно, будь-який патологоанатом відрізнить природу ушкоджень тіла, а от рідним можна сказати, що сліди на тілі є не синцями чи саднами від побиття, а трупними плямами, адже тіло вже почало розкладатися.

Цілком можливо, його взагалі не збиралися вбивати. За деякими даними, у перший день керівництво колонії, де це сталося, перебувало у шоковому стані і не знало, що з цим робити. Потім виявилося, що "все йде за планом" і їх за це ще й нагородять в Кремлі. Але от ця перша реакція може свідчити про незапланованість вбивства чи смерті політв’язня, — каже експерт в коментарі "Телеграфу".

Другої Болотної на болотах не буде

Після звістки про смерть Олексія Навального в десятках міст Росії громадяни почали приносити квіти до пам’ятників жертвам репресій і запалювати там свічки. Реагуючи на це "свавілля", влада направила на місця силовиків, які оперативно ліквідували сліди вшанування пам’яті і розганяли скупчення людей.

Ба більше, шестеро жителів Санкт-Петербурга, яких арештували за покладання квітів до стихійного меморіалу, перед звільненням з ізолятора тимчасового тримання отримали повістки до військкомату.

Враховуючи панічний страх Кремля перед будь-якими проявами громадянської позиції борців з режимом, анонсований на 2 березня "Марш пам’яті і протесту" із вшанування вбитих Олексія Навального і Бориса Нємцова має мало шансів на реалізацію.

Втім, активісти ГО "Гражданская инициатива" не втрачають надії провести до 50 тисяч людей за традиційним "протестним" маршрутом: від Страстного бульвару до проспекту Сахарова в Москві, і вже навіть подали заявку для отримання дозволу на проведення масових заходів. За повідомленнями російських ЗМІ, результатів це не дало: влада відмовляє активістам, посилаючись на ковідні обмеження, що досі діють в РФ.

Навіть якщо однодумці Навального вийдуть на вулиці, результат цього протесту буде дорівнювати нулю, вважає експерт аналітичного центру "Об'єднана Україна" Дмитро Левусь.

— Виходи будуть, але переоцінювати їхнє значення не варто. Форма цих протестів жодним чином не загрожує підвалинам існуючого режиму. Ймовірно, це буде "контрольована пожежа": люди вийдуть, їх прогнозовано заарештують, після чого в Кремлі спокійно проведуть фарс під назвою "вибори" для сакралізації постаті диктатора.

В сьогоднішніх реаліях перемога опозиції в Росії однозначно неможлива. Ані опозиції з імперськими поглядами, яку уособлював собою Олексій Навальний, ані так званого опонента Путіна Бориса Надєждіна, який також вважає війну благом, Крим — Росією, а окупантів — героями.

Так, Путін несе репутаційні та електоральні втрати через невдачі в Україні, але це не означає, що росіяни рухаються в бік демократії. Критикуючи Путіна, вони вимагають не миру, а ще більш радикальних дій і людожерів у владі, — пояснює політолог в коментарі "Телеграфу".

Від партійного працівника до політичного в’язня

Попри скептицизм політологів щодо перспектив російської опозиції, варто зазначити, що й Олексій Навальний, який став страшним сном Володимира Путіна, не завжди був борцем з режимом, удостоєним премії імені Сахарова. Ба більше, свого часу він сам був частиною цього режиму.

Випробувавши себе у керуванні фабрикою з лозоплетіння, декількох юридичних компаній та логістичної фірми, програвши на біржі всі свої заощадження і навіть попрацювавши ведучим на радіо, 35-річний Навальний вирішив шукати кращої долі у політиці.

Досвід громадської діяльності у майбутнього опозиціонера тоді вже був: з 2004-го він боровся з корупцією у галузі будівництва в Москві, координував проекти "Міліція з народом" і "Політичні дебати", був одним із співзасновників руху "Народ" і ГО "Союз міноритарних акціонерів", яка займалася захистом прав приватних інвесторів, а також боровся за підвищення прозорості витрат природних монополій.

Успіх прийшов 2009-го, коли Навальний став позаштатним радником губернатора Кіровської області Микити Бєлих і виступив співзасновником Фонду підтримки ініціатив губернатора Кіровської області.

Втім, разом із наближенням до влади прийшли й перші проблеми. 2010-го Навальний оприлюднив закриті документи щодо аудиту компанії "Транснефть", які вказували на те, що близько 4 млрд доларів були вкрадені при спорудженні нафтогону "Східний Сибір — Тихий океан". У координуванні шахрайської схеми він звинуватив Володимира Путіна, а за рік публічно назвав правлячу партію "Единая Россия" "партією шахраїв і крадіїв".

Вже 2013-го Навальний став фігурантом справи "Кіровлісу": майбутнього опозиціонера і його товариша підприємця Петра Офіцерова звинуватили у розкраданні майна державного підприємства у період роботи на Микиту Бєлих.

Отримавши обвинувачувальний вирок і умовний строк, Навальний офіційно зареєструвався кандидатом на виборах мера Москви від РПР ПАРНАС і набрав 27,24% голосів, поступившись лише Сергію Собяніну.

Далі були сотні санкціонованих і не дуже мітингів, арешти, гучні розслідування про злочини Путіна і Медведєва, отруєння, ув’язнення і, власне, відверте вбивство опозиціонера в колонії, звідки його не випускають навіть після смерті.

Тепер справу Олексія Навального продовжить його дружина Юлія. Попри те, що за тиждень після загибелі чоловіка їй вдалося виступити на Мюнхенській безпековій конференції, взяти участь в засіданні Ради ЄС і зустрітися з президентом США, можна припустити, що наміри у першої леді російської опозиції доволі серйозні.

Крім того, у Навального залишилось двоє спадкоємців: 23-річна донька Дарина і 16-річний син Захар. За інформацією російських ЗМІ, діти проживають за кордоном. Зокрема, Дарина закінчила Стенфордський університет у Каліфорнії, проте раніше заявляла, що своє майбутнє пов’язує виключно з Росією і мріє повернутися в Москву, щоб "бути корисною суспільству".

Хоч би якою беззубою виглядала російська опозиція, і хоч би скільки в Кремлі вдавали, що її взагалі не існує, варто визнати: ув’язнений і хворий імперець Олексій Навальний змусив Володимира Путіна в черговий раз замастити руки кров’ю, а його тіло навіть після смерті загрожує чинному режиму, адже є символом, навколо якого (в буквальному сенсі) можуть зібратися надто багато однодумців з небезпечними ідеями.