Жили в театрі: Ольга Гришина про перші дні війни та 3 сезон серіалу Розтин покаже

Українська акторка Ольга Гришина розповіла, як її родина пережила перші дні повномасштабної війни та коли вона повернулась до роботи в театрі й кіно.

Наразі акторка грає у нових спектаклях театру ім. Лесі Українки, а з 27 лютого на телеканалі ICTV2 транслюватиметься прем’єра третього сезону детективу Розтин покаже, де в Олі – головна роль.

Також Гришина пригадала юнацтво, як навчалась балету і була студенткою Київського політехнічного інституту.

Про новий сезон серіалу Розтин покаже

– Розкажіть, що нового станеться з вашою героїнею в нових епізодах? 

– Багато з того, що відбувалося з Яною в попередньому сезоні, продовжиться, адже вона не закрила свої гештальти і не вирішила проблеми. В неї так само будуть емоційні “гойдалки” в стосунках з чоловіками, їй буде важко зробити вибір.

Мені здається, що вона стала більш м’якою, не такою категоричною… Ще з’явиться одна героїня, через яку життя Яни простішим не стане (сміється). Також усі історії так або інакше будуть про сьогодення, глядачі впізнають і воєнний час, і усі негоди, які ми зараз долаємо.

– Іноді здається, наче Яна віднімає хліб у свого колеги і колишнього чоловіка Гончара…

– Так, трохи є, а іноді – вона взагалі наче відштовхує його, намагаючись все зробити самостійно. Але саме головний сенс в тім, що удвох вони можуть значно більше ніж поодинці.

– Як вона відчуває війну?

– Війна настигає мою героїню в іншому місці… Але що вона там робила і чому поїхала – не скажу, дивіться і про все дізнаєтесь. Додам тільки, що Яна повернеться в бюро, щоб займатися своєю справою.

Про перші дні війни та в’язання іграшок

– А ви як реагуєте не тривоги?

– Їх не можна не помічати, бо війна і все, що з нею пов’язане, повністю змінили наше життя, і моє також. Але все одно ми пристосовуємося, таким чином зберігаючи свою психіку.

– Знаю, що на початку війни ви жили у театрі…

– Так, в перші дні війни мій чоловік мав бути на роботі – в театрі ім. Лесі Українки. І він перебував там, а ми вдома – це було важко… І коли відкрили мости, ми вирішили не розлучатися і залишились в театрі на деякий час. Потім до нас приєднався ще мій тато, ми були всі разом в ті важкі дні.

– Не було бажання поїхати, адже багато людей з дітьми виїжджали…

– Ні, бо тут частина сім’ї залишалася. Але влітку ми поїхали в дитячий табір за кордон, і там застрягли на значний час, хоча дуже хотіли додому. Кожен по-різному це переживає, в мене багато знайомих, які виїхали – їм так спокійніше і краще. А нам краще бути разом, попри ракетні атаки, вимикання світла.

– Що допомагає пережити ці події?

– Спілкування з друзями, професія. Але перший час роботи в мене не було, я почала працювати десь за рік… Дитина мене спонукала в’язати іграшки, а подруга створила аукціон, де продавалось багато речей і мої іграшки також, а гроші потім віддавали на допомогу людям, колегам, які постраждали від російської агресії.

– А ви до того в’язали?

– Іграшки ніколи, це вперше зі мною (сміється).

Про театр, юнацтво та зйомки в кіно

– Олю, знаю, що ви серйозно займались балетом. Що залишилось з того часу, які звички?

– Так, дійсно, в дитинстві і юнацтві я займалася балетом. А щодо звичок – мабуть, залишились якісь рухи, постава, пластика. 

– Мабуть, звичка мало їсти залишилась з тих часів…

– Навпаки – я не відмовляю собі, їм все, що хочу (сміється)! Коли знімали Розтин покаже і було холодно – постійно хотілось їсти! Я зранку казала собі, що буду себе контролювати, але коли ставало холодно – не стримувалась, перехоплювала, їла солоденьке… З іншого боку, коли починають репетиції і навантаження, то зайве само злітає. Так що я не переймаюся.

– Коли знову почалися репетиції в театрі?

– Театр почав працювати на початку квітня, там грали казку, хоча на той момент я не була залучена. Почала репетирувати нову виставу влітку 2022 року, потім була пауза, а навесні 2023 ми повернулися до активної роботи над спектаклем.

– А потім з’явився і третій сезон Розтин покаже….

– Саме так, я цьому була дуже рада. В нас панувала чудова майже сімейна атмосфера, ми усі були в одній кімнаті, хоча була можливість займати декілька кімнат. Мене дуже тепло прийняли декілька років тому, а зараз так само тепло зустріли нових акторів – Федора Гуринця, Олю Атанасову. А взагалі у нас – чудова команда!

– У вас залишились друзі з юнацьких часів?

– Так! В 17 років я стала студенткою Київського політеху, і в мене залишились приятелі і друзі, яких згадую з теплом. Навчалась на приладно-будівному факультеті – чудові були часі! Висока школа вищого навчального закладу з сесіями і заліками, справжній студентський досвід. Але я потім почала зніматися, з’явився театр – і мені довелося обирати.

– А як ви потрапили на фільмування, навчаюсь в політеху?

– Випадково, мене запросив режисер Анатолій Миколайович Матешко, а вже на зйомках познайомилась з акторами Вільного театру. Після зйомок мене запросили на нову виставу як акторку. А вже згодом навчалась і паралельно грала в театрі майже 10 років.