Гармаш повертається з голом, Долганський починає з тактичної революції: підсумки 18 туру УПЛ

Ну що, чемпіонат України повернувся, всіх вітаю. Знаєте, яке головне враження залишилося від його перегляду?

Якщо АПЛ можна порівнювати з Голлівудом, а інші топ-ліги – з авторським, але цілком мейнстрімним, рівня Лінча, кіно, то УПЛ – це повноцінний артхаус. Хоча навіть з артхаусними стрічками вкрай рідко буває так, що сідаєш за її перегляд – і гадки не маєш, скільки часу це займе. Тривоги, тривоги, тривоги – вони відкладають початок, переривають матчі на найцікавішому місці, дарують тренерам нові та нові тайм-аути. Але якщо знайти в собі сили з цим впоратися, то можна отримати у нагороду щось особливе – а саме найцікавіший і найнепередбачуваніший чемпіонат України за всю історію країни.

Матч туру

Таких історій нашому футболу дуже бракує. Легенда клубу приїжджає з ним грати у складі нової команди, роздає автографи перед стадіоном, обіймається з колишніми партнерами – якби не порожні трибуни, антураж ніяк не відрізнявся б від візиту умовного Торреса на гру з Атлетiко у складі Ліверпуля. А вже в момент, коли Гармаш свій перший м'яч у складі Металіста 1925 оформив саме у ворота Динамо – такий сюжет затьмарив і більшу частину зарубіжних аналогів.

При цьому навіть незважаючи на гол, не можна вимовити шаблонну фразу, що Гармаш і зараз посилив би Динамо, що він змусив клуб жалкувати про розставання. Рахунок 4:2 може вводити в оману, але за ударами кияни виграли 21:3. Навіть швидкий гол не допоміг харків'янам грати скільки-небудь на рівних – Динамо перемогло впевнено, якщо дивитися саме на гру.

І головною причиною цього була чудова гра Шапаренко , який нарешті пройшов нормальні збори, відновився – та й Ванат, здається, вийшов на той рівень, щоб відповідати плеймейкеру. В обороні дебютував Михавко , але по грі центрального захисника, тим більше, коли клуб пропустив два голи, якісь висновки робити дуже рано. В атаці ж Динамо провело такий натхненний матч, якого не було давно. І це без Ярмоленка, який уже тренується.

У Шовковського , як і раніше, стовідсотковий результат в УПЛ у статусі головного тренера. Тепер це вже п'ять перемог у п'яти матчах – і Металіст 1925 єдиний, хто зміг забити Динамо. При цьому забив аж чотири м'ячі: так вже склалися перенесення матчів, що два з останніх трьох матчів киян пройшли проти “двадцять п'ятих” і закінчилися з однаковим рахунком 4:2. А загалом, за ці п'ять матчів 14 забитих, жодної перемоги “на тоненького” (всі здобуті з різницею у два м'ячі) – і Динамо починає почуватися в чемпіонських перегонах комфортно.

Тим більше, що конкуренти так синхронно оступаються.

Шахтар не виглядає як чемпіон

Олександрія підтвердила статус “криптоніту” Шахтаря. Тепер у “гірників” лише дві перемоги ось уже у дев'яти матчах проти скромної команди з Кіровоградської області. Над Динамо, якщо що, за ту саму дистанцію п'ять перемог, над Зорею, яка довго і справедливо вважалася символом непоступливого середняка – чотири, про Дніпро-1 я взагалі мовчу (сім перемог у дев'яти матчах).

Але ці осічки важливо вміти роз діляти. Якщо до 2023 Олександрія просто була сильною командою, яка регулярно грала в єврокубках, то тепер вона котиться все нижче і нижче. І, при всій повазі до цього балу, команда Ротаня цією нічиєю не гарантувала собі щось більше, ніж боротьбу за виживання цього сезону. Шахтар 80 хвилин грав на рівних з одним із аутсайдерів Прем'єр-ліги.

Про проблеми з бомбардиром, спад того ж Бондаренка відомо давно. Я б акцентував увагу на проблемі, яку рідко пов'язують із нульовою нічиєю: Шахтар слабкий в оборонi. У Марселі виходив Ярослав Ракицький, пас якого давно і заслужено вважається знаком якості. Цей пас буде з Ракицьким і за 10 років, але проти французького клубу захисник багато помилявся при виконанні безпосередніх обов'язків.

В Олександрії ветеран сидів на лаві, пару склали Матвієнко з Бондарем – і в обороні, звісно, було спокійніше. Але ані Матвієнко, ані Бондар не можуть так класно розкрити насичену оборону – і матч докотився до нульової нічиєї.

Ця проблема не має рішення: це той самий “тришкін каптан”, коли будь-який з можливих варіантів вибору призводить до проблем. І це чергові питання до трансферної кампанії “гірників”, які, нагадаю, пішли в мінус більш ніж на двадцять мільйонів євро. Надійного центрального захисника у Шахтаря немає, в опорній зоні Степаненко настільки незамінний, що грає недолікованим – зате на чотири позиції, пов'язані з флангами, у «Шахтаря» людей, приблизно, п'ятнадцять.

Дніпру-1 не вистачає Сватка

Щоправда, навіть цього одного балу могло вистачити чемпіону, щоби збільшити відрив від одного з головних суперників. Минай, уже сто разів списаний до першої ліги, мав усі підстави якщо не обіграти віце-чемпіона, то точно вести на його полі в два м'ячі. Волинець почав виправдовувати свій трансфер, витягнувши пенальті – без цього Минай з дуже великою ймовірністю здобув першу перемогу в чемпіонаті в найнесподіванішому для цього місці.

“Через невеликі пошкодження у грі не брали участь Сваток, Кравець та Танчик” – пише офіційний сайт Дніпра-1 про товариський матч команди 16 лютого. Кравець відновився так, що виходить навіть у стартовому складі, а ось Сватка досі немає. І без нього у Дніпра-1 на його третині поля настає хаос.

На тренуваннях зазвичай грають із більшим рівнем опору, ніж Ременяк у момент першого гола. Все тому, що Сарапій так рвонув назад під час атаки Миная, що розірвав усю офсайдну пастку – і дав форварду забити без жодного опору. Пенальті привіз Бабенко , який так прийшов відпрацьовувати у штрафний майданчик – ну а Василь Кравець, нехай обійшовся без результативних помилок у цей день, дуже слабо грав усю першу половину сезону.

Нічого не вдієш: у нинішні складні часи вимагати від команд , навіть із самого топу, щоб у них було більше двох хороших центральних захисників, як мінімум наївно. Великі сумніви, що Шахтар і Динамо мають хоча б один сучасний центрбек – центрбек, який не змушують до визначення “добрий захисник” додавати якісь “але”. Але Сарапій у парі з Кравцем втрачається, і це сильно б'є на перспективи команди Максимова.

Заради справедливості, вже за рівного рахунку Дніпро-1 створив дуже багато можливостей для переможного голу.

Кривбас не помітив ЛНЗ

Така синхронна осічка двох перших місць підняла котирування “президентського” клубу, який на тлі суперника, що так потужно закупився, переміг за явною перевагою. Може ввести в оману “сухий” перший тайм, але насправді в ньому Кривбас задавив суперника ще впевненіше – друга половина гри дозволила результату лише наздогнати якість гри. Фізична готовність у Кривбасу чудова, яскравих гравців теж вистачає – тож за успіх на дистанції можна бути спокійним. Щоправда, у гонці криворіжцям може завадити... ви не повірите, що.

Ліміт на легіонерів! Поки одні кажуть, що нормального легіонера зараз до України не привезеш, інші вже більшу частину складу укомплектували іноземцями. Очевидно, допомагає комплектуватися гравцями з країн, яким на Батьківщині були чужі або військові дії, або просто дуже низький рівень життя. Хорват Іліч, камерунець Дібанго, ганці Соса та Аду точно не кривлять пику, побачивши реалії нинішнього Кривого Рогу, а руандійцю Бізімани можна ставитися до України як до острівця благополуччя. Приблизно як Ласіна Траоре навіть під час відпустки не виїжджав з України – просто тому, що у його Буркіна-Фасо набагато, набагато “гарячіше”.

Так от, разом із португальцем Бандейрою (цього могли зацікавити прізвищем національного героя України) у Кривбасу набралося вже шість іноземців у стартовому складі. А ще є івуарієць Жан-Морель По, який поки запасний, але виходом на заміну вже приніс перемогу над Олександрією – й Сантіні , якого навіщось купували ж взимку. Зрозуміло, що ситуація з українцями не критична (воротар і два центрбеки свої, Кузик із пасу Микитишина забив буквально у цьому турі), але якщо заграють усі іноземці, можуть виникнути вайби вічно “бронзового” Металіста, якому добитися більшого заважав ліміт.

Поліссю дуже не пощастило

А ось Полісся втратило на рівні амбіцій так багато, як у принципі можна втратити за один ігровий день. І річ, звичайно, не у виїзній нічиїй з Рухом: у першому колі Полісся програло львів'янам на своєму полі, і це не завадило їм закінчити 2023-й у статусі претендента на чемпіонство. Справа в травмі Бені Макуани, який уже повідомив, що цього сезону більше не зіграє. Мабуть, на всі 16 клубiв ліги немає іншого гравця, від якого так сильно залежала б гра його команди.

Калітвінцев не ставить гру в атаці. Він ставить надійну, з упором на дисципліну гру в обороні, простий вихід звідти у фінальну третину. Це, до речі, цілком логічно римується із суворою дисципліною в команді як такій: Вакулу від списання не врятувало навіть його житомирське походження. Але у фінальній третині гравці повинні вигравати матчі самі – і вибухова швидкість Макуани все перше коло була чіт-кодом у боротьбі проти нових та нових насичених оборон.

Тепер цього чіт-коду не буде, і тренеру разом із командою потрібно вигадувати нові ходи.

Невезіння туру

Оболонь дуже доступно продемонструвала, що боротиметься до кінця чемпіонату. Чорноморець саме за грою вона перевершила від і до, і підсумкова нічия зумовлена лише великими проблемами з реалізацією.

Звісно, це не показник, що у наступних матчах Оболонь неодмінно перемагатиме – а раптом футболісти “пивоварів” і далі будуть “мазати”? – але видно, що Іващенко не марнував час у міжсезоння. Вишневський у наступному турі заслуговує явно більше часу, ніж півтайму, який отримав у понеділок... А ось чим займався Григорчук і куди котиться Чорноморець, поки що не дуже ясно. Схоже, що одеський проект дедалі глибше заходить у глухий кут.

Катастрофа з обороною Ворскли

Дуель двох команд, які стартували в єврокубках, але докотилися до боротьби за виживання, перетворилася на побиття немовляти. Зоря розривала Ворсклу настільки легко, що Герреро отримав жовту за надлишок емоцій після заміни. Луганці вже на той момент вели 1:0, але гра давалася настільки легко, що форварду було доречно турбуватися про особисту статистику.

Долганський розпочав кар'єру головним тренером із претензій на революцію в історії тактики. Гвардіола торік періодично переходив на схему з чотирма центральними захисниками – а ось Сергій Миколайович зобразив щось протилежне, вишикувавши лінію оборони повністю з “крайків”. Пердута, Бацула, Крупський, Корнієнко – для кожного з них грати на фланзі набагато звичніше, ніж у центрі.

Можна пред'являти претензії тренеру за подібний трюк, але вони розіб'ються об просту тезу: у віковому діапазоні “від 22 до 35 років включно” у Ворскли в принципі є лише один центральний захисник. Що з Тьяго Сантаною, невідомо, але крім нього, у Полтаві є тільки ті центрбеки , від яких чекати стабільної гри або вже не можна (Чеснаков), або ще не можна (всі інші). І в такій ситуації у Ворскли цього сезону одне завдання: не вилетіти.

Збірна туру

Волинець (Дніпро-1) – Бандейра (Кривбас), Логінов (Олександрія), Стецьков (Кривбас), Цуріков (Колос) – Іліч (Кривбас), Тотовицький (Колос), Шапаренко (Динамо) – Вишневський (Оболонь), Гармаш (Металіст 1925) – Ванат (Динамо)

Сейв туру

Волинець дуже сильно врятував Дніпро-1:

Гол туру

Гра Вереса та Колоса мала всі підстави прикотитися до других 0:0 у сезоні, але вже наприкінці Цуріков шикарним ударом у дальню дев'ятку пробив Когута.