Жінок карали навіть в’язницею: чому в СРСР забороняли шлюби з іноземцями

Зараз шлюби з іноземцями здаються нам справою цілком буденною – головне, щоби в парі було кохання і взаєморозуміння, а не правильне громадянство молодят. Але в Радянському Союзі за таке можна було отримати покарання, для жінок доходило до в’язниці.

У чому полягала причина такого суворого запобіжного заходу, розбирався OBOZ.UA. Корені проблеми полягали у ситуації після Другої світової війни.

Як під час війни опинялись за кордоном

Її завершення чимало радянських громадян з різних причин зустріли за межами держави. Так частина чоловіків (жінок теж, але меншою мірою) на цей момент перебували в складі Червоної армії, яка звільняла Європу від гітлерівських військ. Знайомства і навіть шлюби з іноземками не були для них поодинокими.

Жінки частіше під час війни опинялись за кордоном через те, що нацисти вивозили їх з окупованих територій на примусові роботи до Німеччини чи інших підконтрольних країн. Такі люди називались остарбайтерами. Звісно, і в них зав’язувались стосунки з місцевими, які могли приводити до шлюбів.

Сталінський закон про шлюби з іноземцями

Тим часом у СРСР після війни спостерігалась величезна демографічна криза. Значна частина населення загинула, а для відновлення країни потрібні були робочі руки. Тому держава прийняла рішення за всяку ціну повертати жінок додому. Так у 1947 році з’явився закон, який прирівнював шлюб з іноземцем до антирадянської діяльності і навіть шпигунства. Формально таким чином влада намагалась захистити радянських жінок від буцімто дискримінації за кордоном, в реальності ж робила неможливим їхнє перебування за межами батьківщини і обрізала навіть потенційну можливість для виїзду в майбутньому.

Крім іншого, закон передбачав також автоматичне визнання уже укладених шлюбів недійсними. Жінки мали покинути своїх чоловіків та повернутись в СРСР. За невиконання цих вимог передбачалось покарання позбавленням волі на строк від 3 до 10 років. Винними при цьому визнавались не тільки жінки, які вступили в офіційний шлюб, але й ті, які просто спільно жили з іноземцями. А отже під суд можна було потрапити просто за роман.

У цей же час на державному рівні запроваджувалась репресивна демографічна політика. Громадянам СРСР ускладнювали розлучення і забороняли аборти.

Відома історія артистки Зої Федорової. Вона перебувала в стосунках з американським дипломатом, якому народила доньку. За це її було звинувачено у шпигунстві та засуджено до 25 років за гратами. З них вона відсиділа 10, після чого була помилувана. Актриса Тетяна Федорова за шлюб з іноземцем отримала 10 років ув’язнення за "антирадянську діяльність".

Новий сімейний кодекс

Дещо змінилась ситуація у 1969 році, коли в СРСР було прийнято новий сімейний кодекс. У ньому вже не було репресивних статей за створення родини з представником іншої країни. Але життя жінкам це сильно не полегшило.

По-перше, виїхати за кордон, а отже і познайомитись з іноземцем, для радянської жінки було майже неможливо. Якщо ж це все-таки вдавалось, для отримання дозволу на такий шлюб потрібно було зібрати неймовірну кількість документів і у кожній інстанції пояснити, чому ти одружуєшся з іноземцем і навіщо, а це було вельми принизливо. Ну і нарешті зареєструвати такі стосунки було можливо лише у кількох ЗАГСах на всій величезній території СРСР, що теж слугувало неабиякою перешкодою.

Законодавство залишало ще одну можливість для вступу у шлюб з іноземцем. Можна було відмовитись від радянського громадянства. Але, по-перше, процедура була теж пов’язана з величезною кількістю паперів та бюрократичних процедур. По-друге, вихід з радянського громадянства автоматично означав майже повне припинення спілкування з сім’єю, що залишалась у СРСР. Тому жінок ставили перед практично неможливим вибором – або виїхати за кордон з коханим чоловіком, або зберегти зв’язок з рідними.

Ці перешкоди вдалось зняти лише після 1991 року, коли розвалився Радянський Союз. Лише з того моменту на жінок, які одружувались з іноземцями, перестали дивитись, як на зрадниць батьківщини, а інтернаціональні шлюби стали нормою.