Пам'яті нацгвардійця Валерія Ващука

Мріяв створити родину, збудувати дім і заснувати власну справу

Старший солдат Валерій Ващук загинув 13 грудня 2023 року поблизу села Вербове на Запоріжжі. За тиждень йому мало виповнитися 22 роки.

Валерій мешкав у селі Вінницькі Хутори, що в передмісті Вінниці. Тут він закінчив школу, а потім вступив до Тульчинського ліцею з посиленою військовою підготовкою. У 2019 році хлопець пішов служити до Національної гвардії України. Мама Валерія – пані Наталя – розповідає, що військову справу син вибрав усвідомлено.

- Мій син на війні практично з повноліття. Попри юний вік, до повномасштабного вторгнення Росії в Україну мав чотири ротації на схід. Воював на Донецькому напрямку. Ніщо не могло вплинути на його прагнення захищати Батьківщину. У війську син мав звання старшого солдата та обрав для себе позивний «Марік», адже саме так називали його дідуся, – каже вона.

Після АТО/ООС Валерій служив у Вінниці. Пані Наталя згадує, що він майже нічого не розповідав про війну, адже беріг спокій своїх близьких, не хотів засмучувати. Знав, що таке війна, але сподівався на перемогу України і будував плани на життя.

- У нього було дуже багато мрій. Він хотів звичайних, але таких важливих речей: свій дім, родину, бізнес. Не судилося, – каже сестра захисника Анна.

Зазначає, що її брат – дуже розумний і розсудливий, світла й усміхнена людина. Завжди допомагав, умів підтримати.

- Його любили, як брата, сина, племінника, онука. Він умів до всіх знайти підхід, з ним завжди було про що поговорити. У мене троє старших братів, але до Валерія я тягнулась найбільше. У нас різниця шість років. Коли він був підлітком, ми не дуже контактували, бо в нас були різні інтереси. Але згодом, коли я стала старшою, ми досить часто спілкувались, разом проводили час... Згадую ці моменти з теплом. У нього були такі філософські погляди на життя. І ще в нас було дуже багато секретів, – ділиться сестра воїна.

Одним із таких сокровенних секретів була його кохана.

- Ми з ним дружили з 11 років. Він часто жартував, що ми одружимося, коли я підросту. 28 грудня нашим стосунками мав виповнитися рік. І, як мені сказали, він хотів цього дня зробити мені пропозицію, – розповідає кохана полеглого воїна Анна Гоцуляк.

Валерій мріяв одружитися з дівчиною, коли їй виповниться 18 років. Її день народження припадає на 12 грудня, але Валерій зробив коханій подарунок заздалегідь, бо йшов на бойове завдання.

Закохані бачилися востаннє незадовго до його загибелі.

- Коли він 4 грудня їхав із Вінниці на Запоріжжя, сказав, що, можливо, ми бачимося востаннє, адже на тому напрямку велися запеклі бої. Я його запевняла, що все буде добре. Він сподівався, що так і буде. Просив у командування більше днів бути на позиціях, бо хотів потім узяти вихідні, приїхати і освідчитись мені, – каже дівчина.

З 6 грудня 2023 року Валерій перестав виходити на зв'язок. Ще 13 грудня командир казав Анні, що з її коханим все гаразд. І лише потім їй повідомили, що саме того дня його не стало. Валерій Ващук загинув під час евакуації загиблих і поранених. Осколок поцілив йому в обличчя...

- Як вгамувати мій біль, мою лють? Я ж тебе просила не їхати, – написала у соцмережі тітка Валерія, Ольга Ващук. – Ти ж мені обіцяв повернутись, познайомити мене зі своєю дівчиною, ти ж мені розповідав про неї кожного разу, обіцяв, що приїдеш до мене у відпустку! А тепер мені залишається тільки молитися за тебе і шукати тебе, мій янголе, серед зірок на небі. Ти завжди був, є і будеш у моєму серці та в моїй душі, я завжди буду за тебе молитися і просити Господа, щоб він тебе прийняв до себе.

Рідні, близькі, друзі та земляки попрощалися з воїном 19 грудня 2023 року. Поховали старшого солдата Валерія Ващука на Алеї Слави у Вінницьких Хуторах.