Чи може Польща повністю заблокувати кордон з Україною: ексклюзивне інтерв'ю з Подоляком

Радник голови Офісу Президента України Михайло Подоляк в ексклюзивному інтерв'ю 24 Каналу розповів, чи можливе закриття кордону з Польщею та наскільки близько Україна до розв'язання цієї кризи. Більше про це – читайте далі у матеріалі.

Нагадаємо, що в першій частині інтерв'ю ми розповідали, чи є у Росії ресурси, щоб відкрити другий фронт у Придністров'ї. Деталі – за посиланням.

Що не так зі статтями західних ЗМІ про Україну

За останні 12 днів на рахунку Повітряних сил України 12 збитих російських літаків. Західні видання пишуть, що це завдяки Patriot і NASAMS стало можливо, мовляв, їх перемістили ближче до лінії фронту. Але ракети до цих систем закінчуються. Тобто з одного боку ми говоримо про здобутки, з іншого – про нестачу ракет. Можливо це для того, аби тиснути на уряди, щоб швидше нам передавали боєприпаси?

Коли я бачу відповідно правильний інформаційний тиск на уряди національних медіа – це мені подобається. Але я скажу про цей вал наративів, що деморалізують, мовляв, в України немає ресурсу, ракет, снарядів, немає чим воювати. Це ж деморалізує суспільство.

Виходить так: чого ми будемо давати три ракети, якщо однаково в них дефіцити й вони нічого не вирішать? Якщо все погано, то чого в це втручатися? Давайте краще навпаки: працювати на свої склади, накопичувати зброю. Ми ж будемо її використовувати. Ми ж готові воювати. Ми ж готові воювати так само, як воює Україна.

Ми ж не сумніваємося, що будь-яка європейська країна сьогодні воюватиме так само, як Україна. Соціологи ж показали, що вони всі там хочуть бути відмобілізовані. В Україні погана мобілізація – у них же вона була б чудова. У них там "були б черги воювати в такій війні", як сьогодні Україна воює з Росією. Я ж це все розумію. Але я не можу зрозуміти цього валу: "все погано, нічого не вистачає".

Замість того, щоб писати, що в України не вистачає цих ракет, поміркуймо, чи вигідно нам сьогодні передати Україні ці ракети? І далі фіксація – медіа мають писати, що в України є певні дефіцити, але дивіться, як вона їх використовує – абсолютно точно обнуляє російські ракетно-повітряні сили, постійно знищує літаки. Максимально ефективно захистила свої критичні об'єкти.

Ба більше, вона знищує навіть літаки дальнього радіолокаційного контролю А-50. Це ефективне використання наших інструментів, це доводить, що наша зброя крута. І давайте тоді збільшимо постачання, тому що логічно буде, якщо Україна донищить все, що стосується російських повітряних сил. Це ж очевидні висновки.

У мене питання: чому тільки перша частина в них завжди публікується, де в України немає нічого? Чому вони не публікують наскільки ефективно це використовується і як ефективно буде, якщо збільшать постачання? Наскільки буде принижена російська армія, обнулена її репутація і наскільки ми будемо спокійніше жити.

Чому не вистачає розуму це усвідомити? Чому треба писати тільки тексти, що деморалізують? Ви говорите про те, що це тиск на уряди? Так напишіть цим урядам, що так, в них є дефіцити, але дивіться наскільки круто ці хлопці в Україні використовують це все. Даймо їм більше, тоді в нас з вами буде гарантія, що наші діти точно не воюватимуть з Росією. Отак треба писати.

Але вони приходять і деморалізують. Може ви домовитесь з Путіним? Бо у вас вже немає ресурсу. У нас він там є на складах. Але ми користуватися ним не будемо, тому що досі боїмося Владіміра Путіна. То може ви домовитесь, щоб ми боялись все своє життя цього Путіна, який далі будуватиме терористичну державу під назвою Росія. Отак це для мене виглядає.

Просто треба правильно акценти ставити. Взагалі в житті треба правильно ставити акценти. Не боятися це робити. Чому мені подобаються заяви Еммануеля Макрона? Я пам'ятаю, наскільки була іншою позиція Франції на початку війни. Наскільки вони шукали можливості, і Макрон дипломатично (говорив – 24 Канал), мовляв, давайте щось робити з Путіним, про щось домовлятися.

Але якщо він сьогодні відповідно заявляє, що немає рішень і нам навіть доведеться думати про те, щоб відправити національні контингенти, то це говорить про те, наскільки інакше він вже все бачить. І це дуже добре.

Не зрозуміло чому медіа, які мають набагато глибше це бачити, аналізувати наслідки цього, продовжують жити в якихось концепціях початку війни. Там така "потужна Росія", а у вас не вистачає снарядів, тому ви здастеся.

Два роки ви ж воювали, ваших дітей просто трошки ще там доріжуть, вам трошки концентраційних таборів створять, трошки відфільтрують. Це ж не так страшно, правильно? Нам же тут вигідно подивитись на це. Ми ж в XXI сторіччі це не побачимо, окрім як у фентезі, які знімають наші кіностудії. А так ми в онлайні подивимося, що таке геноцид однієї країни безпосередньо в Європі.

Ми подивимося, як працюють концентраційні табори, як вас вбивають, розчленовують і так далі. Це ж так "цікаво". Ми напишемо такі репортажі, знімемо з фотографіями, покажемо, і потім вважатимемо себе "героями", які приїхали й це зафіксували.

А мені здається треба інакше думати. Два роки повномасштабної війни Росії проти України. Війна проти країни, яку вчора всі боялись; проти країни, яка є мілітарною, з великою купою ресурсів; проти країни, яка сформувала терористичний альянс.

Давайте ж називати речі своїми іменами. Там ще є Північна Корея зі своїм снарядом 152 та 122 (калібру – 24 Канал). Це та сама Північна Корея, яку ви також боїтеся і не могли за ці роки розібратися з нею. Тільки резолюції писали.

Там є Іран, який абсолютно точно "кошмарить" весь Близький Схід, і не лише, до речі, Ізраїль, а величезну купу арабських країн. Цьому теж не змогли дати раду. Ба більше, він підійшов на своїх ядерних технологіях до певного рівня, коли може створити бомби, які вас жахатимуть. От ми воюємо проти них і не хочемо здаватися.

Дехто все ще продовжує закликати Україну до перемовин з Путіним / Скриншот з відео

Ми розуміємо, як ця війна повинна працювати далі. Розуміємо, що треба нам нищити. Маємо маленьку кількість ресурсів і показуємо, наскільки круто ми цим ресурсом користуємось. Коли б сказали на початку війни, що можна знищити 40% тоннажу російського Чорноморського флоту, що б нам на це сказали? Ви ж розумієте, яка була реакція сьогодні: вау, це Україна зробила?

Тобто це є результативні дії набагато менш ресурсної України, яка ідеально використовує навіть дефіцит ресурсів. І тоді виникає питання: хлопці, зупиняємось у будь-яких своїх негативних проявах щодо України і приймаємо відповідне рішення. Цим крутим хлопцям в Україні даємо все, що їм потрібно. У мене є в кишені щось – я все віддаю. Чому? А тому що крім них таку ефективність ніхто не показує. Нехай вони остаточно поставлять хрест на існуванні агресивної цивілізації під назвою Росія.

Так треба писати аналізи. Можна давати більш розумно, емоційно. Коли ви говорите, що вони хочуть повпливати на національні уряди, що є певні дефіцити в нас – вони їх деморалізують. Вони їм говорять: дивіться, там Росія потужна, вона настільки ресурсна, що попри все Україна напевно не зможе перемогти.

Я хочу, щоб ми правильно ставили акцент. Це дуже важливо, тому що ніхто в Україні не відмовляється від того, щоб справедливо фіналізувати війну. Водночас ми два роки чуємо: "ні, це неможливо". Як неможливо? Два роки неможливо? Скільки ще треба, щоб довести, що все можливо, враховуючи ціну, яку ми платимо, і враховуючи ставки, які зроблені в цій війні.

Про ситуацію на кордоні з Польщею

Польща блокує кордон з Україною. Наш уряд намагався розв'язати проблему, але поляки не приїхали на кордон. Потім протест виникає всередині Варшави, й нам говорять: а може тимчасово повністю закрити кордон з Україною, щоб не було ніяких таких болючих ситуацій. Удамо, що все – немає кордону.

Давайте тут справедливо оцінимо все, що відбувається на польсько-українському кордоні. Я зайду одразу з ключових карт. Для військових постачань неможливо закрити кордони. Вони надалі продовжуватимуть транзитувати все, що нам необхідно для ведення війни. У мене тут сумнівів немає, і в них також. І ми це прекрасно розуміємо.

Я про економічну складову. Якщо ми закриємо кордони, чи припинить це протести фермерів у Брюсселі, Парижі, Берліні, Варшаві і так далі? Це ж нонсенс. Тому що там складніша ситуація, яка Україну стосується дуже опосередковано.

Так, тут "під шумок" певні соціально-фермерські групи, які конкурують, можливо, частково з українською продукцією в невеликому обсязі, хочуть розв'язати свої локальні проблеми. Але ні, протести фермерів – це по всій Європі, і це питання конфліктності між цими соціальними групами і Брюсселем.

Регуляторні акти – знизити дотації, відповідно збільшити конкуренцію на ринку, тому що він працює для споживачів насамперед, і в межах так званого "зеленого переходу" мати відповідні пропозиції щодо тієї чи іншої сільськогосподарської продукції. Де тут Україна? Її немає.

Президент України, до речі, про це говорить: дивіться, ми ж прекрасно розуміємо, що конфлікт не в економіці, а в ваших регуляторних стосунках з Брюсселем. Але ми готові до цього доєднатися. Чому? Тому що для нас важливо мати певні транзитивні можливості економічного плану.

Ми готові говорити. І тут я повернуся до справедливості в цьому сенсі. Президент України пропонує: давайте будь-які переговорні майданчики, тому що ми не є проблемою. Проблемою є інші взаємини на іншому рівні. Але ми готові доєднатися, тому що для нас також важливо чітко розуміти правила, за якими ми працюємо.

Тому що для нас сьогодні будь-які правила, про які домовлено, – це додаткові доходи у межах війни, економіки воєнного часу. Ми хочемо це проговорити, домовимося.

Не можна ображати Україну створюючи такі дії, як ми з вами побачили з нашим зерном. Тому що це використовується російською пропагандою. Президент України абсолютно чітко говорить, що не треба робити цього, тому що це інформаційно деморалізує. І це не мирний протест.

Ви маєте право протестувати, тому що це стосується ваших правил, вашого майбутнього, вашого розподілу тих чи інших частин ринку і так далі. Але все ж таки розблокуймо кордон. Тому що це не про економіку. Кордон для нас – це виживання, гуманітарні, військові вантажі. Так, частково економічний транзит. Мається на увазі сировинний чи зерновий. Давайте цю частину проговоримо, але кордони мають бути розблоковані.

Протести поляків на кордоні / Getty Images

Давайте все ж таки вирішимо, чому ви боїтесь конкуренції? Ми розуміємо, що конкуренція – це завжди певні проблеми. Але не можна розв'язувати її проблеми виключно коштом однієї країни, яка ще й перебуває в стані війни. Так не працює. Напрацюймо певні домовленості.

Ми розуміємо, що у вас продовжується тяжка політична виборча кампанія. Зараз це місцеві вибори, через парламентські вони заходять у місцеві і вони достатньо жорсткі. Але не коштом України, будь ласка. Якщо є претензії – зробімо тристоронню комісію.

Президент пропонував це на кордоні зробити. Є представники уряду України, представники уряду Польщі і представники Європейської комісії. Сядьмо і подумаємо. Ці правила стабільні. Тут ми можемо знайти компроміси, і далі біжімо.

Мені здається, що найбільш твереза позиція – це позиція України сьогодні. Так, ми розуміємо всі економічні та конкурентні складнощі, які виникають. Ми розуміємо всі уточнення регуляторного типу, яким є Європейська комісія, але не коштом України в стані війни.

Якби сьогодні не було війни, ще можна було б на це трошки інакше – спокійніше дивитися. Мені здається, що якраз Україна демонструє таку абсолютно зважену позицію і щодо Польщі, до речі. Ми навіть попри всі ці неймовірні токсичні, публічні демонстрації, маю на увазі щодо нашої продукції чи зерна, емоційно поводимо себе вкрай коректно.

Це говорить про зрілість і сталість української держави сьогодні. Вона має зовсім інакший вигляд. За ці два роки вона суттєво, на мій погляд, помудрішала.

Наскільки ми близькі до розв'язання кризи з Варшавою

Наскільки ми близькі до виходу з цієї ситуації? І чи можна собі уявити, що будуть заблоковані кордони з Польщею для України?

Не будуть заблоковані кордони. Ми взагалі завжди близькі до виходу з різних глухих кутів. Не лише з тим, що стосується наших взаємин з Польщею, а взагалі з усім, що стосується війни. Це і партнерські постачання зброї тощо. Ми завжди маємо позитивні перспективи. Треба просто дотискати, допрацьовувати, доводити до кінця переговорні процеси інформаційно-пропагандистські, навіть контрпропагандистськи працювати.

Головне – не впадати в депресію і розпач. Тому що це війна, непростий час. Я абсолютно свідомо говорю про те, що психоемоційно можна прийти додому і наодинці побити стіну. Можна покричати, поплакати і так далі, але на загал треба демонструвати зібраність і йти до тих рішень. Навіть попри те, що вони здаються неможливими сьогодні.

З Польщею домовимося, і домовимося з іншими нашими партнерами. Матимемо не лише заяву Макрона, а й відповідні логістики, набагато потужніші заяви в недалекому майбутньому. А крім заяв матимемо прагматичні рішення, абсолютно чітко профінансовані щодо військової, економічної підтримки чи фінансової для соціальних програм.

Щодо розблокованих кордонів України – просто треба дотискати, пояснюючи свої резони. Не істерити, не витрачати час на психоемоційні нестабільності, а просто пояснювати. У цьому і є робота в тяжкі моменти.