Про що сказав і умовчав Путін у своєму щорічному зверненні до Федеральних зборів

За два з половиною тижні до президентських виборів Владімір Путін виступив зі зверненням до Федеральних зборів.

Свою промову російський президент виголосив на тлі взяття російськими військами Авдіївки, підготовки до похорону Навального, вкиду про можливе звернення Придністров’я щодо приєднання до Росії та розмов про перспективи відправлення військ країн Заходу в Україну. На відміну від торішнього послання, яке прозвучало за кілька місяців по тому, як українські війська звільнили частину території, і ситуація була для Путіна невизначеною, цього разу він почувався впевненіше, протягом двох годин гордо окреслюючи плани Кремля та цілі розвитку Росії до 2030 року.

Різношерста аудиторія в Гостинному дворі слухала з цікавістю. Одні уважно записували, інші зосереджено слухали із заплющеними очима, треті дрімали, здригаючись, коли лунали тривалі оплески.

Цього разу обійшлося без історичних екскурсів і багатослівних образ на Захід. Акцент було зроблено на соціально-економічному розвитку країни та стратегічних орієнтирах держави. Путін говорив про російську ядерну зброю й податки, традиційні сімейні цінності й нову еліту, великі успіхи й масштабні плани. Вихваляв російську економіку й армію. Називав багато цифр і давав обіцянки: в Кремлі послання розглядають як своєрідну передвиборчу програму Путіна.

Виступ було розраховано на різні російські аудиторії — домогосподарок, Z-патріотів та істеблішмент: грошей обіцяв усім і багато — п’ятдесят, сімдесят п’ять, сто, чотириста мільярдів рублів. Мабуть, найліпше озвучені наміри підсумував сам Путін: «Плани великі. Витрати — теж…».

Для внутрішньої аудиторії Путін підготував, зокрема, такі «пряники». Влада продовжить до 2030 року програми пільгової сімейної іпотеки та материнського капіталу, а також збільшить мінімальний розмір оплати праці (МРОП) до 35 тис. руб. Буде вжито заходів для поліпшення демографічної ситуації, й регіони РФ із низькою народжуваністю одержать у найближчі роки до 75 млрд руб. на розширення заходів підтримки сімей.

Що ж до стратегічних цілей, то Росія до 2030 року має стати четвертою економікою світу, вийти в лідери з наукових досліджень і розвитку штучного інтелекту й у топ-25 країн за кількістю роботів. Буде створено не менш як сто нових технопарків. Регіонам спишуть дві третини заборгованості за бюджетними кредитами. Зменшать частку імпорту до 17% ВВП. Запускаються нові національні проєкти: «Батьківщина», «Молодь Росії», «Економіка даних», «Тривале й активне життя», «Кадри».

Оглядачі звернули увагу на те, що голова Центробанку РФ Ельвіра Набіулліна заздалегідь убралася в «жалобні кольори», а міністра фінансів Антона Сілуанова «режисери намагалися взагалі не показувати». Втім, учасниці «голої вечірки» — Ксєнія Собчак і Анастасія Івлєєва — улесливо хвалили звернення Путіна, оскільки «в посланні — не просто риторика виживання, навпаки, це програма сильної й упевеної в собі держави. І ця програма надихає».

От тільки, як зазначають російські економісти й політологи, багато озвучених Путіним цілей нереально реалізувати.

 За словами російського публіциста Анатолія Нєсміяна, загальна вартість усіх обіцянок Путіна — приблизно 13 річних дохідних частин бюджету Росії. Вся дохідна частина російського бюджету за 2024 рік становить 35 трлн руб., а загальна сума обіцянок — 452,912 трлн. (Утім, альтернативний підрахунок показує, що вартість усіх обіцянок Путіна перевищила 10 трлн.) Водночас російський президент не згадав про джерела фінансування всіх представлених нацпроєктів і зобов’язань щодо підтримки населення.

Але ж це й не було важливим! Принаймні зараз.

Головна мета послання Путіна — показати: попри війну з Україною та конфронтацію із Заходом російська економіка демонструє зростання, а режим — стабільність. Загалом виступ було сплетено з брехні й обіцянок, фактів і маніпуляцій, погроз і пропозицій.

Промова Путіна була побудована на темі мобілізації — країни, економіки, громадян: «На виробництвах гарують у три зміни — стільки, скільки потрібно для фронту». Водночас він неодноразово наголошував на єдності російського народу: Захід хотів «принести в наш дім розбрат і послабити зсередини», але прорахувався. Було акцентовано, що справжня еліта — це ті, хто служить Росії, трудівники та воїни, які ділом довели свою відданість. Такі заяви звучать особливо дико, коли читаєш, наприклад, новину про те, що помилуваний Путіним «герой СВО» убив переможницю конкурсу «Найкращий учитель Росії».

Водночас Путін відмовив у праві називатися російською елітою тим, «хто впродовж попередніх років набив кишені за рахунок усіляких процесів в економіці 90-х». Цікаво, що в цей момент думали Сєчин, Ваксельберги, Потанін, Ковальчуки, Абрамович і багато інших російських мільярдерів, які не належать до близького кола Путіна? Їхні коментарі щодо цього наразі не оприлюднено…

Звісно ж, послання було орієнтовано не лише на внутрішню аудиторію, а й на зовнішню. Тому не обійшлося й без традиційних погроз Заходу.

Так, Путін говорив про те, що заяви про можливу безпосередню участь сил НАТО у війні на території України ведуть до ядерної війни. Погрожував, що Росія теж має зброю, яка може вражати цілі на території західних держав. Лякав, що робота над новими озброєннями в Росії триває й «незабаром про них почують». Нагадував про завершення випробувань «Буревісника» та «Посейдона», а також застосування в Україні «Циркону» й «Кинджала». Лякав тим, що війна з Україною — це «не мультики», а на Заході «вже забули, що таке війна».

Та всі ці слова — традиційні й очікувані: своєю ядерною риторикою Кремль продовжує інформаційну обробку країн Заходу, прагнучи налякати середньостатистичного американця чи європейця загрозою ядерної війни й у такий спосіб послабити підтримку України. Щоправда, одночасно він заспокоював світ, називаючи вкидами повідомлення про те, що РФ хоче розмістити ядерну зброю в космосі, й запевняючи, що Росія не має наміру воювати з Європою. От тільки ми, українці, знаємо: вірити Путіну — собі дорожче.

Один з головних зовнішньополітичних меседжів Путіна — готовність домовлятися зі США «з питань стратегічної стабільності» з фіксацією нових територіальних реалій: «Наша позиція є зрозумілою: якщо хочете обговорювати відповідальні, важливі для всієї планети питання безпеки й стабільності, то слід робити це тільки в єдиному комплексі, звісно, включно з усіма аспектами, що зачіпають наші національні інтереси й безпосередньо впливають на безпеку нашої країни, на безпеку Росії».

Погодимося з висновком американського Інституту вивчення війни про те, що Путін і далі переслідує максималістські цілі в Україні: він прагне повної капітуляції нашої країни й намагається послабити НАТО. Можливо, тому, що в Кремлі розглядають те, що відбувається на російсько-українському фронті, як довгострокову стратегічну перевагу, яка зрештою приведе Україну до поразки. Втім, у промові Путіна відчувався й страх перед можливою гонкою озброєнь. Він хотів би її уникнути, оскільки пам’ятає, чим це закінчилося для СРСР за часів холодної війни.

Схоже, й сам Путін розуміє, що перспектива «договорняку» зі США зокрема й Заходом загалом нині виглядає нереалістичною. Тому те, що він запропонував у посланні російським громадянам, — це довга війна без найближчої перспективи її завершити. Як зауважила старша наукова співробітниця Берлінського центру Карнегі з вивчення Росії та Євразії Татьяна Становая, «дивовижне за цинічністю послання. Усе на війну й на підтримку репродуктивної функції народу».