Пам’яті нацгвардійця Романа Собківа

Майор Національної гвардії України Роман Собків (позивний «Пума») загинув 12 березня 2022 року, захищаючи Київ. 

Роман народився 8 квітня 1989 року у селі Малі Дідушичі Стрийського району Львівської області. Закінчив Стрийське вище професійне училище №8, після чого був призваний на строкову службу до внутрішніх військ МВС України.

Фах військового припав чоловіку до душі, тож у 2012 році Роман успішно закінчив Академію внутрішніх військ МВС України за спеціальністю «Автомобільний транспорт».

Чотири роки він прослужив у танковому підрозділі бригади оперативного призначення імені Героя України сержанта Сергія Михальчука Нацгвардії і понад рік перебував у бойових відрядженнях на сході України.

За словами дружини військового Тетяни, Роман уперше поїхав до зони АТО у 2014 році - служив в автомобільній роті.

«Я, пам’ятаю, того дня дуже плакала. А він мені каже: «Ти ж розумієш, я їду для того, щоб захистити свою державу. Це — мій вибір. Якщо не я і не такі, як я, ми будемо рабами». Обійняв мене і пообіцяв, що все буде добре. Він мене налаштував, що з ним усе буде добре, що він обережний — і я в це повірила», - заявила жінка.

Із грудня 2017 до березня 2018 року майор НГУ брав активну участь у виконанні службово-бойових завдань з охорони та оборони визначених об’єктів у Донецькій області і боротьбі із незаконними збройними формуваннями. У серпні 2021 року його перевели до окремого загону спецпризначення «Омега» Північного оперативно-територіального об’єднання Нацгвардії.

24 лютого 2022 року особовий склад підрозділу під керівництвом Романа виконував завдання із оборони аеропорту «Київ», щоб не дати змоги диверсійним групам РФ створити плацдарм для висадки ворожого десанту. Сили його підрозділу затримали та передали представникам СБУ трьох осіб, які підозрювались у причетності до НЗФ та співпраці з окупантами.

Після цього, 3 березня 2022 року, підрозділ майора виконував завдання з оборони різних районів Київської області з метою виявлення позицій росіян, було знищено кілька позицій РФ.

Останній бій військового відбувся під Гутою Межигірською. 12 березня 2022 року підрозділ Романа потрапив у вогневу засідку – росіяни відкрили шквальний вогонь. Нацгвардієць отримав легке поранення голови та сам собі надав меддопомогу.

Вирішили, що група старшого лейтенанта НГУ Віктора Головка приймає на себе вогонь росіян, відволікаючи увагу від групи Романа, який з лівого флангу обходить позиції РФ. Обійшовши російські позиції, група Собківа провела операцію в тилу позицій росіян.

Зав’язався бій з переважаючими силами противника. Тож чоловік діяв мужньо і рішуче: наказав своїй групі відходити, а сам залишився на позиції і прикривав відхід особового складу. Майор, залишившись наодинці з росіянами, продовжував їх знищувати. Але, на жаль, у цьому запеклому бою Роман загинув від множинних осколкових поранень. 

Тіло загиблого Героя українські захисники змогли забрати лише через кілька днів, коли росіян остаточно вибили з позицій. В останню путь Романа Собківа провели у Малих Дідушичах.

«Роман міг врятуватись, але тоді не вдалося б врятуватися іншим хлопцям, а він би цього не пережив. Він завжди був готовий прикрити собою побратима. Його друзі досі мені телефонують і дякують за подвиг мого чоловіка», - сказала зі сльозами на очах Тетяна.

Указом Президента Володимира Зеленського №251/2022 від 17 квітня 2022 року майору НГУ було посмертно присвоєно звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка». Глава української держави вручив цю нагороду дружині захисника 24 вересня 2022 року.

Без найріднішої людини залишилася не тільки маленька донечка, а і молодший брат Петро та дві молодші сестри військового.

За словами Петра, Роман завжди опікувався і ним, і сестрами, захищав їх.

«Рома був найсильнішим на все село, за що навіть отримав прізвисько «Геркулес».  Але він завжди застосовував цю силу правильно — захищав слабших», - зазначив він.

Тетяна заявила, що Роман дуже любив майструвати – у їхній хаті все було зроблено його руками. Окрім цього, чоловік дуже любив навчатися чогось нового. Наприклад, у 2022 році він мав отримати звання магістра танкових військ. Але не встиг...

Колеги розповіли, що нацгвардієць сумлінно ставився до виконання своїх службових обов’язків, мав повагу командування та авторитет серед підлеглих і був дуже відповідальною людиною.

Тим, хто його знав, військовий запам’ятається почуттям патріотизму і талантом швидко орієнтуватися та діяти в надзвичайних обставинах.

Вічна пам'ять Воїну!

За матеріалами НГУ

Фото: Національна поліція, Офіс Президента, Омега, Главком