Керування БпЛА, такмед, проходження мінних полів і виживання під час штурму. «Муніципальна охорона» провела перший тренінг для журналістів

Журналісти з різних регіонів України пройшли 5-денний курс спеціальної підготовки «Особливості професійної діяльності журналістів в умовах активних бойових дій: алгоритми безпекової поведінки». У столичному Центрі підготовки до нацспротиву комунальної організації «Муніципальна охорона» інструктори з бойовим досвідом ознайомлювали медійників із тактико-спеціальною підготовкою в урбанізованій зоні та на відкритій місцевості, навчали, як пересуватися замінованими територіями, класифікувати мінні боєприпаси тощо. Також журналісти спробували користуватись БпЛА та навчалися домедичної допомоги. Учасники тренінгу розповіли «Детектору медіа» про те, чому такий тренінг корисний не тільки для журналістів, а й для тих, хто живе в прифронтових зонах чи планує йти до лав ЗСУ.

За словами керівника пресслужби КО «Муніципальна охорона» Дмитра Андреєва, цей курс був експериментальним і створеним саме під запити журналістів. Тому до Центру підготовки до нацспротиву були запрошені офіцери підрозділів зв’язків із громадськістю Генерального штабу Збройних Сил України Олексій Дмитрашківський і Петро Гасай, які розповіли не лише про особливості акредитації, а й про організацію «польових комунікацій» у районах активних бойових дій. Розглядали різні ситуації, наприклад, отримання термінових наказів або подій, коли акредитацію треба отримати в прискореному режимі.

Також до курсу долучилися тренерки Центру стресостійкості Києва Тетяна Мельничук та Олена Шликова, які провели практичні навчання з опанування стресу під час травматичних подій.

«Тренери допомогли провести заняття зі стресостійкості для надання психологічної допомоги як людям, які потребують цієї допомоги, так і безпосередньо самим учасникам. Крім того, були скориговані заняття з БпЛА, щоб можна було зрозуміти, як працює дрон, як від нього ховатися і як власне його визначити. Це був перший курс, але ми зробили висновки й дослухалися до пропозицій, які по завершенню висловила група учасників», — каже Дмитро Андреєв.

Зокрема учасники попросили посилити складову домедичної допомоги й тактичної медицини, а також спеціальної підготовки для розуміння алгоритмів дій військовослужбовців у різних ситуаціях, наприклад, в обороні чи при штурмі, щоб чітко визначити найбільш безпечні місця для перебування кореспондентів та операторів під час зйомок.

«Наш Центр нацспротиву був розрахований на Київський регіон, тож ми були дуже вражені, що приїхали люди з Запоріжжя, Донецької області, Полтави, Чернігівської області. Люди з власної ініціативи приїхали, знімали десь квартири або жили у знайомих, адже в регіоні таких курсів просто немає. Наш курс проводиться абсолютно безплатно й у цьому є наша перевага, бо не всі можуть зараз собі дозволити витрачати на це кошти. А зараз навіть підготовка операторів БпЛА платна. І це неправильно, адже є Закон про національний спротив і такі курси мають організовувати органи місцевого самоврядування», — каже Дмитро Андреєв.

Хоч п’ятиденний курс вважається поглибленим, його все одно недостатньо для опанування всіх необхідних навичок. Тож кожен із журналістів зможе продовжити підготовку — передбачені спеціальні додаткові заняття за конкретними темами: робота з БпЛА, такмед, тактико-спеціальна й інженерна підготовка. Курси, що сконцентровані на одній із цих тем, тривають до 10 днів.

«Ми розуміємо, що журналіст і зброя — це несумісні речі, але наше завдання було показати алгоритми дій військовослужбовців, як вони проводять найбільш класичні бойові дії: штурм, оборона, зачистка об’єктів у полі, в урбанізованій місцевості. Журналіст має знати, що буде робити військовослужбовець у певній ситуації та з огляду на це визначатися зі своїм місцем перебування, з місцем оператора. Це дуже важливо, з якої точки знімати, щоб не потрапити під дружній або під ворожий вогонь. Саме тому було прийнято рішення провести ще й заняття з тактико-спеціальної підготовки», — пояснює Андреєв.

Що стосується самих учасників, то деяких із них саме бойова підготовка зацікавила чи не найбільше. Журналістка київської редакції Суспільного Дарина Григоренко каже, що дізналася про курс «Муніципальної охорони» ще місяць тому й одразу вирішила взяти в ньому участь: «Мені не було важко, мені було цікаво. Я хотіла відчути те, що певною мірою відчувають хлопці на фронті. В першу чергу, мене зацікавив такмед — як рятувати життя, накладати турнікети в умовах активних бойових дій. Це дуже важливі знання, особливо для тих, хто живе в зоні бойових дій, як мої рідні, наприклад».

Ще Дарина називає корисним пояснення пресофіцерів, які розповіли курсантам про прескарту від Міноборони, скільки вона діє, як її оформити та як налагоджувати комунікацію з представниками бригад. Крім того, учасники дізналися, як правильно оформлювати запити та працювати в «червоній» і «жовтій» зонах.

«Мені б хотілося більше практики, навчитись розпізнавати “прильоти” й “виходи” та як поводитися, якщо щось сталося під час зйомки, трошки більше ознайомитися з боєприпасами. Я думаю, що курс буде вдосконалюватися протягом часу, тому я планую до нього повернутися. Звісно, треба пройти ще не один курс і не два для того, щоб повністю все це опанувати й хоча б почати глибше в цьому розбиратися. Я готую себе не тільки до роботи в зоні бойових дій, я хочу захищати нашу країну, бо, я так розумію, що ця війна надовго», — каже Дарина Григоренко.

Налаштований продовжувати навчання і журналіст «Молодої нації» Тарас Єрмашов, який пережив окупацію в Бучі та бачив злочини росіян на власні очі. Торік він проходив курс Центру нацспротиву для цивільних і зараз доєднався до курсу для медійників. «Курс значно розширився, в порівнянні з торішнім. Новим для мене стало подолання “замінованої” смуги перешкод (інженерно-саперна підготовка) й тактично-польові навчання (імітація бойових дій). Оцінюю курс високо, однак вважаю, що потрібні ще практичні поради щодо поведінки в зоні бойових дій, прифронтових і окупованих територіях, бо дуже багато людей під час окупації Київщини не дотримувалися правил безпеки, надягали якісь елементи мілітарі або робили якісь різкі рухи — і, на жаль, загинули. Все це треба проговорювати й пояснювати», — каже Тарас Єрмашов.

Журналіст говорить, що отримані знання ще знадобляться, адже війна, й на його думку, триватиме довго. Він також розглядає свою участь у Збройних Силах — якщо не як бійця, то пресофіцера.

Подібні курси для цивільних проходив раніше і київський журналіст газети «Культура і життя» Сергій Бахін. За його словами, курс від Центру нацспротиву надає початкові знання, основи військової справи: «Це програма для ознайомлення: тактична медицина, робота БпЛА, тактична підготовка, інженерія — для цивільних. Багато журналістів узагалі жодного поняття не мають про цю сферу. Суто для журналістів приходили розповідати службовці управління інформації ЗСУ. Поради щодо зйомок, інтерв’ю та іншої журналістської роботи тут не передбачено. Для журналістів глибше розповідали про медицину. Цікава, як на мене, поява навчання на БпЛА».

Не проходив курси, але вже працював у зоні бойових дій на Харківщині та Донеччині журналіст «Інтера» Михайло Манилюк. «Раніше я не знав, як діяти у випадку ворожого обстрілу, як надати першу медичну допомогу пораненому, як вивести людину зі стресової ситуації. Важко було працювати в команді, комунікувати — певно, це приходить із досвідом. Цікаво було спробувати себе у ролі штурмовика під час тактичних занять. А ще — долати заміновану ділянку. Лізти під розтяжками та оминати умовні міни. Ці заняття дуже корисні, мені сподобалося майже все. Усе потрібно знати задля своєї ж безпеки, особливо, коли в країні триває війна, особливо, коли ти працюєш в зоні бойових дій. Інструктори радили нам, як діяти під час зйомок, можливо, потрібно було б розробити кілька умовних сценаріїв. Отримані знання використаю у своїй журналістській роботі. Можливо, найближчим часом поїду в зону бойових дій. Ну і, звісно ж, навички мені знадобляться для захисту самого себе і всієї країни. Планую удосконалити свої теоретичні та практичні знання влітку», — розказав журналіст.

Уперше курс із бойової підготовки пройшла Юлія Кулініч — журналістка телеканалу «Рада». Юлія ще не працювала в зоні бойових дій, але була у відряджені за 30 км від кордону з країною-агресоркою. «Я розумію, що наша журналістська робота, особливо в час агресії, надзвичайно відповідальна та небезпечна. Новим для мене було все, адже не щодня ти береш до рук зброю або проходиш заміновану дистанцію, пораненим накладаєш турнікет і розумієш, що людина може померти за 3 хвилини, а відтак діяти необхідно швидко, — розповіла журналістка. — Найважчим для мене було на іспиті, коли перед нами було поставлено завдання оборони будівлі. Адже група, яка намагалася захопити будівлю, атакувала нас не лише пострілами зі зброї, а й тренувальними гранатами, які дуже гучні, та димовими шашками. Тому в будівлі було важко орієнтуватися, щоб не поранити свою команду оборонців. Також цікавими були заняття з психології, адже дуже важливо вміти заспокоїти й себе, і людину, яка поруч і потребує підтримки. Отримані знання мені знадобляться у відрядженнях, адже ми не розуміємо, що може трапитися в будь-яку хвилину. Маємо бути готові 24/7 до всього. Такі навчання необхідно проводити частіше і на більше днів. За 5 днів опанувати отриману інформацію звичайно можна, а відпрацювати навички до автоматизму — неможливо».

Головна редакторка «Запорізької правди» Наталя Зворигіна розповіла, що її редакція постійно волонтерить, то їй час від часу доводиться виїжджати на передову: «У нас передова, можна сказати, буквально під вікном, тому ми маємо знати хоча б елементарні речі, зокрема вміти надавати першу допомогу. Але з огляду на те, що війна дуже-дуже наблизилася, зараз постає питання, що треба буде взяти зброю і захищати нашу Незалежність. Як журналісти ми не маємо права цього робити, але ми можемо перекваліфікуватися на захисників і захисниць і мусимо бути до того готові. Мене приємно вразило, що цю роботу виконує комунальна організація. В Запоріжжі про “Муніципальну варту” такого сказати не можна».

Журналістка додала, що їй під час навчання було важливо почути тренерів, які були в зонах бойових дій, багато бачили та відчули й передають свій власний досвід. Для неї новиною було, що турнікет можна використовувати лише один раз, тому її вже не дивує, чому друзі-військові весь час просять передавати якомога більше турнікетів. Наприклад, штурмовики одразу надягають на себе чотири турнікети: на ноги й на руки, щоб у разі поранення якоїсь із кінцівок не витрачати час на те, щоб розчохлити та надягнути турнікет. Таким чином при необхідності його залишається тільки затягнути. Але якщо турнікети не знадобилися, то вдруге їх використовувати не можна. Тож на кожен вихід штурмовиків треба мати щонайменше п’ять турнікетів — на кінцівки й один запасний.

«Особливо для мене була дуже цікава тема пілотування. Тут я бачу подвійну користь. По-перше, я вірю в те, що ми переможемо і ми повернемося до мирного життя та до нормальної цивільної журналістики, тож я вже зможу робити красиву зйомку з повітря, але якщо будуть інші ситуації, коли треба буде використати квадрокоптер у воєнних цілях — я цю навичку вже отримала», — каже Наталя Зворигіна.

Записатися на наступний курс «Муніципальної охорони» можна на сайті організації. Група учасників має складатися не менш ніж із 15 осіб. Під час проведення навчань курсантам надаються захисні окуляри та шоломи.

Фото: КО «Муніципальна охорона», Юлія Кулініч, Дарина Григоренко та Михайло Манилюк. Відео: Юлія Кулініч