Сабо: Нас було 7 дітей в родині, прийшли русаки – забрали будинок

Олександр Шовковський виграв шостий матч поспіль після призначення на посаду головного тренера київського Динамо. Лідер цього рейтингу - Йожеф Сабо з 10 перемогами, які він здобув майже 20 років тому, в сезоні-2004/05. Це і стало приводом поспілкуватися з патріархом тренерського корпусу України, який 29 лютого відсвяткував своє 84-річчя. 

– Йожефе Йожефовичу, як думаєте, Олександру вдасться побити ваш рекорд?   

– Дай Боже, щоб він побив усі рекорди в Динамо. Вболіваю за нього всім серцем. Він був дуже дисциплінованим футболістом. Виконував всі тренерські завдання. Була голова на плечах. Ніколи не пив. Я його пацаном забрав з Динамо-2. В одному з матчів за Динамо-2 Шовковський зробив помилку, тренери відправили його в Динамо-3. А я, коли про це дізнався, відразу забрав Сашу в першу команду. На той час якраз займався формуванням нової команди. Також узяв Косовського, Головка.

– Як взагалі оцінюєте роботу Шовковського в Динамо? 

– Ще трохи зарано давати оцінки. Він знаходиться тільки на початку свого тренерського шляху. Але, думаю, все у нього вийде. Якщо не сьогодні, то завтра. Якщо не завтра, то післязавтра. Зараз радію за нього.  

– Чи не затягнуло керівництво Динамо момент прощання з Луческу?

– Луческу -  професійний тренер. Так, останній час він мало що давав Динамо. Напевно, Мірча попросив керівництво придбати нових гравців. Але, скоріш за все, на це не було грошей. Чому - цілком зрозуміло. Іде війна. Мабуть, настрій у Луческу вже був не той. Але у всьому можна знайти й позитив. Шовковський працював поруч із дуже кваліфікованим тренером. Для Олександра це гарний досвід, який йому надалі знадобиться. 

– До речі, про керівництво Динамо. Багато років тому у вас стався конфлікт із братами Суркісами. Зараз які з ними відносини?

– Нормальні. Вітали мене з днем народження. Всі конфлікти лишилися позаду. Сьогодні війна і не можна сваритися. Треба допомагати один одному. Вони утримують Динамо під час війни. За це їм респект. Витрачають на команду чималі гроші. Повірте, це дуже дороге задоволення. 

– Якби вам 25 років тому сказали, що Шовковський буде очолювати Динамо, а Шевченко стане президентом УАФ, чому б здивувалися більше? 

– Не думав, що Шевченко стане керівником УАФ. Вважав, що він продовжить іти по тренерській стезі. Щось у нього трохи не вийшло в Дженоа. Хоча, насправді зрозуміло чому. Коли немає команди - нема з ким реалізовувати завдання. Візьмемо український приклад -  Шарана в Минаї. Якщо в тебе немає якісних кадрів, ти нічого ти не зробиш. Подивимося, чи вийде у Шевченка в ролі президента УАФ. Схоже, що всі гроші, які були в УАФ, украли. Не знаю, як він буде це вирішувати. Але щиро бажаю йому удачі!    

Русаки прийшли, забрали в нас будинок   

– Йожефе Йожефовичу, ви народилися в 1940 році в Ужгороді. Місто на той час вже належало Угорщині. Угорці окупували Ужгород 10 листопада 1938 року, коли Гітлер розчленував Чехословаччину. Яким було ваше дитинство?    

– Нас було 7 дітей в родині - 5 братів, дві сестри. Я був наймолодший. Жили в нормальному будинку. Коли прийшли русаки, будинок у нас забрали. Переселили у квартиру, в якої до цього жили солдати. Дитинство було важким. Дуже важким. 

– Ви й досі продовжуєте думати угорською? 

– Мені соромно, що я - мадяр. Орбан вже багато років лиже дупу Путіну. Орбана давно захомутали росіяни. Мені телефонують журналісти з Будапешта, я їм про це теж кажу. Перепитують у мене, чи не боюся я так жорстко критикувати лідера держави. Відповідаю, що мені 84 роки, кого я маю боятися?  

Я закінчив мадярську школу, родина розмовляла угорською. Я і словацьку знаю, адже в родини є і словацькі корені. Коли в 1959 році приїхав до Києва, вчив, на жаль, не українську, а російську мову. Але тепер я забув російську. Сказав своїм дітям та онукам, щоб вони теж її забули й ніколи не розмовляли з росіянами.   

– Під час ігрової кар’єри вас називали Фашистом - за угорське коріння і те, що Угорщина воювала на боці Німеччини. Пам’ятаєте, хто це придумав?

– Придумали в Москві. Мене це дуже обурювало. Коли ми з київським Динамо приїжджали в Москву, завжди грав проти місцевих команд на межі фолу. Вони мене боялися. 

– Ви завжди вели здоровий спосіб життя і в 70 років ще каталися на лижах. 

– Так, але 5 років тому виникли проблеми з ногою. Довелося замінити тазостегновий суглоб. До цього я ще бігав. Зараз гуляю. Роблю зарядку. Давно не був у своєму старенькому будинку в Карпатах. Він знаходиться біля села Верхнє Студене (є ще Нижнє Студене), тільки на 800 метрів вище села. Там дуже красиво. 

Максим Розенко, Чемпіон 

Ретро дня: як Сабо поставив росіян на місце після матчу в Москві

Редакція не впливає на зміст блогів і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках champion.com.ua