Іван Федоров: “фейковий” полон, корупція та “російська” гадалка. Кому ОП довірив захист Запорізької області

Рішення Володимира Зеленського про призначення Івана Федорова головою Запорізької ОВА викликало неоднозначну реакцію суспільства. Зокрема Федорову пригадують корупційні скандали, історію з російською гадалкою Оленою Лоран, та стверджують, що російський полон Федорова був “фейковим”.

Стосовно участі Івана Федорова у корупційних схемах, маємо відзначити, що вся сім’я Федорова так чи інакше була інтегрована у владні структури Мелітополя через батька – Сергія Федорова. Федоров-старший мав дружні відносини з тодішнім мером Дмитром Сичовим, за протекції якого зайняв посаду головного лікаря, а згодом став депутатом міської ради Мелітополя. Після депутатства Сергій Федоров стає власником дорогого медичного обладнання, зокрема томографів, які встановлюються на території комунальних та державних медзакладів міста.

Про це повідомляє сайт NENKA ІНФО

Штучно створена Сергієм Федоровими монополія на послуги медичної діагностики у Мелітополі робить сім’ю Федорових буквально мільйонерами. За допомогою цих грошей та зв’язків у 2010 році Сергій Федоров зміг провести у міськраду Мелітополя свого сина Івана Федорова від Партії Регіонів.

У квітні 2011 року, 22-річний Іван Федоров разом зі своїм колишнім однокласником Олександром Щербаковим заснували ТОВ “Візард Груп”. Компанія встановила модульні котельні, які поставляли теплову енергію по суттєво завищеним тарифам в медичні та навчальні заклади міста без жодних тендерів. Після відкриття кримінального провадження №12015080140000706 у 2015 році (з матеріалами можна ознайомитись на сайті ЄДРСР) Федоров-Щербаков формально відійшли від управління компанією, а справу з часом “зам’яли”.

Варто відзначити, що Іван Федоров разом з іншим регіоналом Сергієм Мінько контролювали практично всі корупційні потоки в Мелітополі: комунальні підприємства, перевезення, тендери, вивіз відходів. Але більш за все запам’ятався Федоров “комунальним рекетом”, через підконтрольне ТОВ “Тепло-Мелітополь”, яке фактично монополізувало надання послуг з централізованого теплопостачання та встановлювало “драконівські” тарифи для населення.

Про корупційні схеми, скупку комерційної нерухомості та відмивання коштів родиною Федорових писали місцеві ЗМІ. В тому числі, багато цікавої та різнопланової інформації стосовно Федорова можна знайти на місцевому інсайдерському телеграм-каналі “Вазелін”.

Разом з тим, в контексті нещодавнього призначення Івана Федорова, вважаємо за необхідне нагадати корупційний скандал пов’язаний зі спробою Федорова у 2023 році завищити кошторис на будівництво льодової арени в Мелітополі на 56 мільйонів гривень. Абсурдність ситуації заключалась в тому, що за будівництво льодової арени держава розрахувалась, а кошторис збільшували уже після окупації Мелітополя росіянами.

По ініціативі Івана Федорова 56 мільйонів гривень з державного бюджету мали перейти на рахунки афілійованого з Федоровим-Мінько ТОВ “Мелсіті”. Після розголосу в ЗМІ Казначейство України заблокувало платіж, а схемою зацікавились компетентні органи.

Стосовно схеми фінансування з Держбюджету України витрат на тимчасово окупованих територіях Запорізької області за участі Івана Федорова, можемо навести ще один приклад, коли 4 200 000 гривень були виділені на закупівлю обладнання для анестезії та реанімації в уже окупованому Енергодарі. Згідно даних системи Prozorro обидва медицинські апарати були придбані після окупації міста. Виконавцем в схемі виступив Сергій Селевич, поставлений по квоті Федорова-Мінько директором Енергодарської медико-санітарної частини.

Нагадаємо, що 4 березня російські окупаційні війська зайшли до Енергодару, а 7 квітня 2022 р. енергодарська СМСЧ оголосила прямий аукціон на придбання апаратів для анестезії S7100 зі стовідсодковою передоплатою. Таким чином мільйони гривень з держбюджету пішли на закупівлю дорогого медичного обладнання для потреб міста в окупації. Разом з тим, скоріш за все фізичної поставки апаратів до окупованої території не відбулось, так як це в принципі неможливо, тож в даному випадку мова йде про банальне розкрадання коштів держбюджету. Тож, як показує практика, схема повністю “робоча”.

Крім корупційного кейсу, журналістів нашого видання зацікавила історія з “фейковим полоном мера Федорова”. Нагадуємо, що на початку повномасштабного вторгнення у 2022 році, Мелітополь без опору перейшов під окупаційну владу РФ. Мера міста Івана Федорова, по версії яку він сам озвучив, взяли у полон і до обміну 6 діб тримали у місцевому СІЗО.

Варто відзначити, що аналіз інтерв’ю Івана Федорова відразу після полону показує ряд нестиковок. Перше, це відмінний фізичний стан Федорова: після перегляду відео складається враження, що Федоров імовірніше повернулась з курорту, чим з полону.

Зокрема, відсутні сліди від кайданок чи мотузок на запястьях. Також Федоров в інтерв’ю українським медіа стверджував, що на обмін його везли «з мішком на голові», але це не завадило йому описати всі деталі дороги, такі як швидкість руху, назви населених пунктів та кількість російських солдат, що супроводжували його на різних етапах обміну.

Продовжуючи наше розслідування, ми зв’язались з людьми з близького оточення Івана Федорова, яким вдалось виїхати з окупованого Мелітополя на підконтрольні Україні території. На умовах анонімності, нам підтвердили, що Іван Федорів узагалі не був у полоні.

Після заходу росіян до Мелітополя однією із перших була захоплена будівля мерії. Федоров, разом з невеликою кількістю “наближених”, переїхав у ДК “Шевченко (площа Перемоги, 4), де і знаходився увесь час “полону”. При цьому Федоров мав нормальний діалог з російськими військовими. За словами очевидців вони були частими гостями в його кабінеті. Іван Федоров пробував домовитись залишити собі посаду мера Мелітополя, але посада дісталась проросійській Галині Данильченко. Після чого, за інформацією наших джерел, у Федорова виникла ідея з “полоном”, щоб легітимізувати своє повернення на підконтрольну Україні територію.

Варто відзначити, що в окупованому Мелітополі росіяни відразу конфісковували нерухомість та бізнес усіх про українських чиновників. При цьому будинок і бізнес Федорова не зачіпали. Більше того, бізнес Федорова, в тому числі томографи, працював у Мелітополі ще біля року (до весни 2023) а дохід від нього переводили Федорову на підконтрольну територію.

В контексті зв’язків Івана Федорова з військовими РФ на ТОТ Запорізької області, варто також згадати кейс власників “Мелітопольського олійноекстракційного заводу”, колаборантів Людмили та Сергія Желєвих. Наразі подружжя Желевих перереєстрували завод в РФ, відкрито співпрацюють з окупаційними військами та отримали російське громадянство. Нагадаємо, Іван Федоров стверджував ніби-то Сергія Желева взяли у полон, що виявилося фейком, який був спростуваний МЗС Болгарії, де Сергій Желевий працював консулом.

Довірена особа Сергія Желева, адвокат Андрій Безух, який згідно реєстрів РФ був зазначений як керівник “Мелітопольського олійноекстракційного заводу”, наразі знаходиться в Запоріжжі, серед близького оточення Івана Федорова. Згідно даних запорізького інсайдерського телеграм каналу Вазелін, в Запоріжжя Безух повернувся з міста Русе (Болгарія), після того як за дорученням Сергія Желева допоміг корпорації Cargill організувати схему по вивезенню захопленого бойовиками українського зерна з елеваторів ТОТ.

Нагадаємо, що Cargill продовжує працювати і в Україні, і в РФ, а свою позицію щодо війни висловили в коментарі Російському Forbes. Разом з тим, Мелітополь був фактично захоплений не регулярною армією РФ, а бійцями незаконних терористичних формувань ДНР та “чеченськими” батальйонами. Власне з ними, за посередництва Сергія Желева, та за участі адвоката Андрія Безуха корпорація Cargill вела перемовини щодо вивозу зерна, що згідно міжнародного законодавства може розглядатись як “фінансування тероризму”.

Також за інформацією ТГ каналу Вазелін, на фото вище юридичні особи пов’язані з Іваном Федоровим, що залишились працювати у Мелітополі після окупації.

Нагадуємо, історія з “полоном” Федорова відбулась у перші дні війни, коли Україна знаходилась в критичній ситуації. До прикладу, з Києва була евакуйована більша частина спецслужб, а голова СБУ Баканов узагалі виїхав з країни та відмовлявся повертатись. В ситуації, коли співробітники розвідки та контррозвідки були вивезені з Києва, дійсно могла залишитись без уваги історія з “полоном” мера провінційного містечка. Ще цікава деталь, Іван Федоров після полону відмовився проходити поліграф, без пояснення причин відмови.

Також в контексті призначення Івана Федорова цікавий кейс “російської гадалки Олени Лоран” (Алена Лоран), послугами якої користувався Федоров. В РФ існує практика, коли “гадалки”, які консультують політиків та ТОП чиновників контролюються ФСБ. Тим паче, що Олена Лоран публічно озвучувала проросійські наративи про перемогу російської армії і розпад України, та фіксувала усе спілкування з Федоровим. Але нас в даному кейсі зацікавила інша деталь: Федоров допоміг виїхати Олені Лоран разом з дітьми до Криму, “як до безпечного місця”. Чому саме Крим, а не Київ чи Львів для Івана Федорова “безпечне місце” важко уявити.

Неоднозначний бекграунд голови Запорізької ОВА Івана Федорова піднімає ряд питань, в тому числі з урахуванням активних спроб наступу РФ в бік Запоріжжя. І першим має бути питання про проходження Федоровим поліграфа.