Від головного шахрая ФРН до священника: як спецслужби РФ заховали Марсалека, — The Insider

Колишнього гендиректора платіжної системи Wirecard 43-річного Яна Марсалека називають найбільш розшукуваним шахраєм у Європі. Чоловіка, який з 2020-го переховується в Росії, звинувачують у розкраданні мільярдів доларів та співпраці з спецслужбами РФ. Про те, як російські спецслужби завербували Марсалека за допомогою молодої блондинки, а потім сховали на території своєї країни під виглядом священника розповіли журналісти ZDF, Spiegel, Standard і The Insider у спільному розслідуванні.

Зліт Марсалека № 1

Журналісти розповідають, що Ян Марсалек народився 1980 року у Відні та виріс у передмісті австрійської столиці. Він навчався у французькому ліцеї, потім у місцевій середній школі.

Колишні вчителі згадували Марсалека як хорошого й обдарованого учня, красномовного та з великим талантом до інформатики.

Ще у 1999-му у 19-річному віці він втік з дому після сварки з батьками. Тоді ж починається зліт Wirecard як фінансової компанії.

Мама Марсалека, з якою він не спілкується вже багато років, стежила за кар'єрою сина у пресі.

"Я тривалий час із підозрою ставилася до Wirecard. Ян так швидко зробив там кар'єру, навіть не закінчивши школу. Як це можливо?", — каже жінка.

Майже всі колишні співробітники Wirecard, вчителі, коханки та друзі Марсалека відзначають його харизму.

"У ньому відразу бачиш успішну людину, яка знає, про що говорить і що робить", — каже Пав Гілл, колишній головний юрист Wirecard в Азії.

Wirecard займалася технічною обробкою платежів за кредитними картками від інтернет-магазинів. Спершу це були переважно порносайти й сайти з азартними іграми. Однак за 10 років компанія розрослася, а сам

Марсалек у 2010 році, коли йому було 30 років, став ії головним операційним директором.

На заваді Марсалеку не стала й відсутність шкільного атестата, адже він умів програмувати і добре розбирався в сучасних інтернет-технологіях. Свого часу цього було достатньо, аби справити враження на засновника Wirecard австрійця Маркуса Брауна.

За ці роки Браун і Марсалек скуповували чимало активів — від телекомунікаційних фірм до авіакомпаній. Як пізніше виявиться, різкий зліт компанії відбувався завдяки не тільки інноваціям, а й фінансовим махінаціям: компанія вигадувала прибуток, маніпулювала балансами і відмивала кримінальні гроші.

Однак протягом тривалого періоду компанію Wirecard ставили у приклад як гордість німецької економіки і зразок технологічної компанії нового покоління.

Як додають журнали, Марсалек швидко звик "жити на широку ногу". Наприклад, він відвідував вечірки в Сен-Тропе, вечеряв в готелі Mandarin Oriental за €15 тисяч, віддавав за шампанське і коньяк Rémy Martin Louis XIII по €2500 за пляшку. Крім того, Марсалек літав по всьому світу, відкриваючи все більше дочірніх компаній і купуючи субпідрядників.

Проте, як зауважили у розслідуванні, займатися "звичайним бізнесом" Марсалеку було нудно.

"Йому потрібний був адреналін і було тісно у білому комірці. І коли в його житті з'являються Злобіна і Петлінський, виявляється, що вони можуть запропонувати одне одному те, чого не вистачало обом сторонам", — йдеться у повідомленні.

Зустріч із фатальною блондинкою та вербування Марсалека на яхті

На борту яхти Посейдон ІІІ Марсалек опинився у 2014-му, як гість і новий коханий російської моделі Наталії Злобіної, яка відзначала своє 30-річчя.

На борту Злобіна познайомила Марсалека зі своїм знайомим Станіславом Петлинським (він же Борис Грін – ред.), представивши його як "генерала ГРУ".

Офіційно Петлинський був радником в Адміністрації президента Російської Федерації, проте під час війни в Чечні командував підрозділом спецпризначенців ГРУ і відтоді був глибоко залучений у діяльність військової розвідки РФ.

На яхті Петлинський розважав Марсалека історіями про свої подвиги в Чечні та інші шпигунські пригоди. Другий, за даними журналістів, давно цікавився зброєю, стрільбою і роботою розвідників. Гості згадують, що Марсалек слухав Петлинського з неприхованим інтересом і вже до кінця першого вечора "ці двоє були нерозлучними".

Протягом наступних років Петлинський брав все більш активну участь у ділових і особистих починаннях Марсалека. За словами кількох його знайомих, життя головного героя розслідування розділилося на "до" і "після Стаса". Петлинський почав навідуватися до Мюнхена і навіть розповідав друзям, що відправив туди свою хвору матір на лікування, що стало чудовим приводом, аби частіше бачитися з Марсалеком.

Розслідувачі пишуть, що Злобіна, яка зіграла ключову роль у вербуванні Марсалека, неодноразово допомагала Петлинському "встановлювати контакт" з особами, які становлять інтерес для російських спецслужб.

На момент знайомства з Марсалеком Злобіна працювала в рекламному агентстві, а до цього встигла попрацювати і еротичною моделлю, і актрисою в треш-фільмах. Впродовж наступних років вона стала діловим партнером Марсалека, допомагаючи йому вести бізнес у Росії.

За інформацією журналістів, вони підтримували тісні не лише ділові, а й особисті стосунки. Пара подорожувала територією Росії та закордоном коштом німецької компанії (в одному з листів особистий асистент Марсалека забронював для Наталії поїздку в Барселону в березні 2015 року, включно з готелем вартістю €695 за ніч).

Окрім того, одного разу, а саме у вересні 2013 року Ян і Наталя літали в Грозний, куди Марсалек вирушив, щоб офіційно познайомитися з членами сім'ї Рамзана Кадирова. Кадирову з друзями треба було перемістити в Європу і "відмити" близько $400 млн з їхніх гонконзьких рахунків, і Наталя представила Яна як людину, здатну таке провернути.

Злобіна організовувала для Яна й інші екстремальні пригоди, зокрема політ у стратосферу на винищувачі МіГ у травні 2016 року.

The Insider невідомо, в який саме момент Злобіна стала працювати на спецслужби РФ, однак вона точно користувалася деякими привілеями, характерними для співробітників розвідки. Так, її паспортні дані в базі підмінили на дані іншої жінки. Також всі відомості про поїздки Наталії виявилися видалені з комплексної російської бази даних Магістраль. Журналісти зауважили, що схожі прогалини в базі раніше зустрічалися у російських шпигунів і агентів під прикриттям.

З моменту, як у житті Марсалека з’явилися Злобіна і Петлинський, він із нудного фінансового менеджера перетворюється на людину, яка живе життям супершпигуна — його посвячують у державні таємниці, він бере участь у політичних аферах, з автоматом напереваги з’являється в гарячих точках разом із бойовиками приватних військових компаній.

Спецслужбам Росії Марсалек потрібен був не стільки як людина з грошима, а скільки як той, хто "вміє грошима управляти", а також має прекрасні зв’язки в політичних і кримінальних колах у різних частинах світу.

Марсалек допомагає ГРУ

Після знайомства з Петлинським Марсалеку відкриваються абсолютно нові горизонти. Його познайомили з високопоставленими співробітниками спецслужб, олігархами та чиновниками "всіх мастей".

Петлинському навіть вдалося просунути Марсалека на посаду "радника" в Міністерстві закордонних справ, що виявилося дуже доречним у вересні 2017 року, коли Ян перевищив термін перебування в країні за туристичною візою і йому терміново потрібні були виїзні документи.

Також, як розповідають у виданні, у травні 2017 року Петлинський разом з іншим своїм товаришем по службі з Чечні, який пізніше очолював розвідку в ПВК "Вагнера", влаштували Марсалеку поїздку в Сирію, де відвідали Пальміру. У Сирії Марсалеку видали повний комплект російської військової форми й снайперську гвинтівку. Після повернення він хвалився другу, що йому дозволили "постріляти бойовими в ісламських бойовиків".

Багато хто з тих, хто зустрічався з Марсалеком у Мюнхені влітку 2017 року, незабаром після його повернення з Сирії, описували його як "дуже схвильованого" і такого, що "втратив душевну рівновагу". Згодом Марсалеку стає дедалі важче маневрувати між двома життями. Його адреналінова залежність вимагала дедалі більше "гострих відчуттів".

Нові російські приятелі Марсалека відкривали найрізноманітніші двері не лише в Російській Федерації, а й скрізь, де вони ще могли похвалитися політичними зв’язками і вагою. Так, до прикладу, у Лівії 2017-го року за порадою Петлинського Марсалек придбав цементну компанію, що простоювала — після громадянської війни на країну чекав будівельний бум, і попит на цемент мав підскочити.

А для того, аби очистити територію заводу від тисяч мін, що залишилися з часів війни, Марсалек навіть цілком купив одну з російських ПВК у цьому регіоні. Відповідну покупку, за словами розслідувачів, він оплатив готівкою, яку перевозив до Москви на своєму приватному літаку траншами в кілька сотень тисяч доларів.

"Марсалек мав справді наполеонівські плани на Лівію. Він бачив, що Росія виявляє великий інтерес до країни, багатої на запаси нафти і газу, яка має вирішальне значення для контролю потоків біженців до Європи. Марсалек не лише купив у Лівії цементний завод та власну ПВК, а й збирався піти далі", — йдеться у матеріалі.

У 2017 році він звернувся до кризового експерта Кіліана Кляйншмідта, який довгий час працював в ООН, з проханням підготувати дослідження за €200 тисяч про те, як можна відновити Лівію. І здавалося, що йдеться про те, щоб знову зробити Лівію найкращим місцем для життя людей.

Однак вже на другій зустрічі Марсалек назвав це "дитячою нісенітницею" і розкрив свою справжню ідею: військову "програму конверсії", в рамках якої буде підготовлено від 15 тисяч до 20 тисяч лівійських ополченців. Невелика армія мала контролювати південний кордон Лівії й, отже, міграційні потоки.

Також Марсалек пропонував за гроші транслювати відео з натільних камер найманців та їхні бої з ісламістами. Будь-яка людина, котра хоче на це подивитися, мала би зробити пожертвування ПВК. Після такої розмови Кляйншмідт заявив, що більше не хоче мати нічого спільного з усім цим, і пішов.

Офіс навпроти російського консульства

Тим часом бізнес Wirecard процвітає. У 2018 році компанію включили в Dax, фондовий індекс 30 найцінніших і найважливіших компаній Німеччини. У неї майже 300 тисяч клієнтів, транзакції на суму €125 млрд і прибуток у пів мільярда — судячи з балансу, який незабаром буде визнано сфабрикованим.

Формально основною метою Марсалека було розширення бізнесу, але в його офісі в штаб-квартирі Wirecard в Ашгаймі його майже не було видно, і його колеги пізніше зізнавалися, що навіть і не здогадувалися, чим він саме займався.

У 2016 році Марсалек облаштував особистий офіс у центрі Мюнхена в чотириповерховій віллі, спорудженій у 1903 році для принца Альфонса Баварського. Однією з безсумнівних переваг розташування цього офісу є те, що він знаходився буквально через дорогу від генерального консульства РФ.

Його офіс відвідували політики, банкіри й агенти розвідок різних країн. Зокрема колишній керівник лівійської розвідки. І, звісно, Станіслав Петлинський.

Крім того, Марсалек обладнав віллу госпіталем із ліками, лікарняними ліжками й протигазами. А в якийсь момент привіз фахівців з безпеки з Ізраїлю, щоб вони обшукали будинок на предмет "жучків".

Шпигунство для Кремля

У 2018 році Марсалек взяв собі в "радники" Мартіна Вайса, який впродовж кількох років очолював Другий департамент Федерального управління з питань захисту конституції та боротьби з тероризмом Австрії (головна австрійська секретна служба – ред.), який відповідає за збір інформації, розслідування та аналіз.

Завдяки доступам Вайса вся розвідувальна інформація, яку збирає BVT, потрапляла "на стіл" Марсалеку. Як і вся інформація, яку надсилають до Відня партнерські служби, такі як ЦРУ, німецьке управління із захисту конституції або ізраїльський Моссад.

Ймовірно, Вайс не був необхідним Марсалеку для бізнесу Wirecard, але він виявився "дуже корисним" на новому фронті діяльності, який виник у Марсалека після знайомства з Петлинським.

Таким чином, Вайс "пробив" десятки людей через внутрішні бази даних, аби дізнатися, що про них знає влада. До їх числа входять самі Марсалек і Петлинський, а також журналісти, зокрема російські і казахстанські опозиціонери. Згідно з матеріалами австрійського слідства, особливо часто об'єктами такого "пробивання" ставали люди, "пов'язані з інтересами Російської Федерації".

Цікаво й те, що австрійські спецслужби тривалий час нічого не помічали — на можливих "російських кротів" там натрапили вже після втечі Марсалека.

Зокрема на Марсалека працював й інший ветеран BVT — Егісто Отт. Ще коли він був чинним співробітником, 2017 року іноземні спецслужби, ймовірно, ЦРУ і МІ-6 — забили на сполох: Отт неодноразово надсилав дані зі своєї офіційної адреси електронної пошти в BVT на свій особистий акаунт. Його підозрювали в шпигунстві на користь РФ. Його безпосереднім начальником у BVT на той час був саме Мартін Вайс.

Після того, як Отта відсторонили від посади, його агентурна мережа продовжувала працювати. Він використовував, аби збирати конфіденційну інформацію про цілі Вайса і Марсалека. Для таких "справ" він залучав інформаторів як усередині країни, так і за кордоном. За даними слідства, гроші він отримував від Мартіна Вайса.

І навіть попри тяжкість звинувачень, його звільнили уже через кілька тижнів утримання під вартою.

Також, у скриншотах чату, який Отт зберіг на своєму iPhone, в 2019 році на прохання Петлинського Марсалек через своїх помічників зʼясовував, чому в коханки Аркадія Ротенберга та її сестри постійно виникають проблеми під час перетину кордонів у Європі. Проте не всі запити були такі "невинні", як щодо коханки Ротенберга.

У 2020 році, наступного дня після виходу розслідування The Insider і Bellingcat — Вайс і Отт пробивали інформацію про журналіста Bellingcat Христо Грозєва та змогли встановити його місце проживання.

Таке фізичне стеження — це не єдине, чим Марсалек міг допомагати російським спецслужбам. Інформацію збирати йому вдавалося й через компанію Wirecard, що мала сотні тисяч клієнтів по всьому світу. Серед таких клієнтів, до прикладу, було Федеральне управління кримінальної поліції, десятки міжнародних корпорацій.

Літом 2019-го Марсалек доручив співробітникам Wirecard зібрати великий набір таких даних про клієнтів, за його словами, для німецької Федеральної розвідувальної служби. Однак згодом з’ясувалося, що БНД ніколи не запитувала цих даних, а вся конфіденційна інформація замість цього могла опинитися в Москві.

ГРУ могли використовувати Wirecard і для сірого фінансування будь-яких проєктів.

Перетворення на священника. Спецслужби РФ допомогли Марсалеку сховатися

У червні 2020 року Wirecard AG оголосила про банкрутство, оскільки з рахунків компаній зникло майже €2 млрд. Журналісти зазначають, що, ймовірно, їх просто ніколи не існувало.

За кілька днів до цього Марсалек зникає. Один із ділових партнерів Петлинського організовує приватний літак, а колишній агент Вайс організовує двох пілотів, які "заслуговують на довіру". Для того, аби заплутати сліди, Марсалек підкуповує чиновників імміграційної служби Філіппін, щоб ті зробили запис про його прибуття у відповідну країну.

Насправді ж Марсалек приземлився в Білорусі в ніч на 20 червня, а потім машиною продовжив шлях у бік столиці Російської Федерації. Такий трансфер організував чиновник, який був хорошим знайомим Петлинського.

Пізніше Марсалеку видали паспорт на ім'я Костянтина Баязова. Людина з таким ім'ям і датою народження, як у новому паспорті Марсалека, дійсно існує — це священник, який служить у невеликій церкві в Липецькій області. Фотографію Марсалека вклеюють просто в паспортний файл Баязова.

Сам Баязов у відповідь на запит про коментар відповів: "Ви ж розумієте, що я не можу про це говорити".

Згодом за допомогою Петлинського Марсалек опинився на території Криму, де використовував уже свій новий паспорт на ім'я Баязова.

Розслідувачі додають, що тимчасово окупований півострів, схоже, досить популярне місце у ФСБ для того, аби ховати своїх людей. Так, наприклад, за рік до цього співробітники ФСБ супроводжували туди дружину кілера Вадима Красікова, напередодні заарештованого в Німеччині за вбивство чеченського командира Зелімхана Хангошвілі.

Пізніше Марсалек засвітиться вже в Москві з двома іншими ідентичностями: одну (Олександр Шмідт) він уже використовував раніше, але інша (Віталій Малкін) раніше не використовувалася. Журналісти зазначають, що Віталій Малкін — також священник, цього разу з Володимира. Він заявив, що й гадки не мав, що хтось користувався його паспортними даними. У 2020 році він загубив паспорт і зробив собі новий. Саме даними цього старого, загубленого паспорта, користувався Марсалек.

У британській прокуратурі стверджують, що осівши в РФ, Марсалек не припинив свою діяльність. Чоловіка звинувачують у керівництві протягом 2020-2023 років бандою з пʼяти болгар, які шпигували в Європі за людьми, що не подобалися Кремлю, можливо, з метою викрадення або вбивства.

Докази у справі, що включають близько 80 тисяч повідомлень у чаті, свідчать, що точні інструкції для болгар прийшли від Марсалека в Telegram. Судячи з усього, їм заплатили в криптовалюті та готівкою через посередника.

Суд над болгарським шпигунським угрупованням має розпочатися наприкінці 2024-го року. Ян Марсалек, найімовірніше, не опиниться на лаві підсудних. Він, як і раніше, переховується в Росії, хоча, за даними The Insider, іноді подорожує з фальшивими документами.

Ймовірно, значна частина вкрадених грошей, як і раніше, залишається в його розпорядженні. Наприклад, у 2021 року через свій офшор Марсалек намагався купити аеропорт у Софії. Якби йому це вдалося, він дістав би унікальний доступ до баз бронювання авіаквитків, настільки важливий для російських спецслужб.

Нагадаємо, 31 жовтня повідомлялося, що журналіст, який працював на ФСБ, отримав 10 років в'язниці. Громадянин мав посвідчення журналістів і мав змогу вільно стежити за переміщенням української зброї, розповіли в СБУ. Разом із ним на ФСБ РФ працювало ще троє осіб, яким ще не визначили покарання.