«Нафтогаз» викупив мільярд кубометрів газу в українських видобувачів. Чи це привід для радості?

«Нафтогаз України» відзвітував, що 2023 року викупив майже мільярд кубометрів газу у приватних українських видобувачів газу. На думку НАК, це перемога. Насправді ж те, що державна компанія викуповує такі значні обсяги газу у приватних видобувачів, говорить лише про відсутність ринку газу, значне його викривлення та неефективність.

Причина цього в тому, що через значне падіння споживання газу українськими промисловими підприємствами (до 60%) і заборону його експорту з березня 2022 року виник штучний профіцит газу у приватних видобувачів, який вони не могли ні продати всередині України, ні експортувати. Частка такого «надлишкового» газу становила до 30%. Ситуацію погіршувало й те, що на той час ренту потрібно було сплачувати відразу після видобутку, що додатково витягувало обігові кошти з приватних видобувних компаній і фактично ставило їх на межу виживання, а про реінвестування у видобуток газу навіть не йшлося.

Щоб частково вирішити цю проблему, у травні 2022 року було внесено зміни до Податкового кодексу, які дали змогу видобувачам сплачувати рентні платежі не на обсяг видобутого газу, а на обсяг реалізованого. Це дозволило їм закачувати такий «надлишковий» ресурс у підземні сховища газу (ПСГ) і зберігати його там без сплати ренти. Відповідно, такі компанії не сплачувати й інших податків з обсягів нереалізованого газу (ПДВ, податок на прибуток тощо), що також мало негативні наслідки для бюджету. На літо 2023 року в ПСГ перебувало до 1,6 млрд кубометрів такого газу приватних видобувачів. Такі зміни до законодавства допомогли частково вирішити проблему із сплатою ренти, але фактично призвели до того, що значні кошти приватних компаній було заморожено, і тому вони не мали можливості реінвестувати дохід у розвиток власного видобутку. Це стало однією з причин значного падіння видобутку приватників (14%).

Щоб надати додаткову ліквідність ринку газу приватних видобувачів, «Нафтогаз» почав викуповувати у них обсяги газу. Формально він не був зобов’язаний це робити, бо не було рішення КМУ або іншого органу, яке зобов’язувало б державну компанію викуповувати такий газ у приватних компаній і визначало б обсяги і ціну таких купівель. Тому такі закупівлі мають розглядатися виключно під кутом звичайної комерційної діяльності «Нафтогазу». За 2023 рік було викуплено майже мільярд кубометрів газу на суму більш як 12 млрд грн (без ПДВ).

Та чи це перемога і в чому тоді вона полягає

«Нафтогаз» є комерційною організацією, тому має на меті отримувати прибуток від своєї комерційної діяльності. На жаль, він не розкрив у новині інформацію про свій прибуток від цих операцій закупівель, а фінансова звітність за 2023-й ще недоступна. Але можна зробити деякі припущення.

НАК реалізовує газ таким сегментам ринку:

1. Населення. «Нафтогаз» фактично є монопольним постачальником газу для всього населення України (97%) за ціною 6,63 грн за кубометр (без ПДВ). Згідно із спеціальними обов’язками (постанова КМУ №222) він формує ресурс газу для населення з газу «Укргазвидобування». А 2023 року УГВ видобуло 13,5 млрд кубометрів, чого достатньо для забезпечення населення. Я оцінюю обсяги споживання газу населенням 2023-го в 7–7,5 млрд кубометрів. Тобто вищезгаданий мільярд кубометрів газу приватних видобувачів не був проданий населенню.
2. Теплокомуненерго (ТКЕ). «Нафтогаз» також є монопольним постачальником газу для підприємств ТКЕ (включаючи ОСББ) за регульованою ціною 6,183 грн за кубометр (постанова КМУ №896). Незважаючи на регульовану ціну, рівень розрахунків підприємств ТКЕ становить лише близько 65%, а обсяг боргів перед держкомпанією вже перевищив 95 млрд грн. Для цього сегмента НАК також формує ресурс газу з видобутку «Укргазвидобування». Я оцінюю обсяги споживання ТКЕ в розмірі 5–5,5 млрд кубометрів. Тобто і в цьому сегменті реалізація того мільярда кубометрів газу не принесла б прибутку «Нафтогазу».
3. Облгази. «Нафтогаз» також постачає облгазам газ для покриття виробничо-технологічних втрат (ВТВ) в обсязі 1–1,2 млрд кубометрів на рік за регульованою ціною 6,183 грн за кубометр (без ПДВ). Тобто в цьому сегменті реалізація газу із зазначеного мільярда кубометрів принесла б «Нафтогазу» збитки, бо його закупівельна ціна значно вища.
4. Енергетики. Згідно з покладеним на нього державою спеціальний обов’язком (постанова №222) «Нафтогаз» також постачає газ енергетикам за регульованими цінами: 13,7 грн за кубометр (без ПДВ) для ТЕЦ з теплофікаційним циклом, газотурбінними та паротурбінними установками і 9,125 грн за кубометр (без ПДВ) для ТЕС/ТЕЦ із конденсаційним циклом. У певні періоди кількість блоків, що працювали на газу, доходила до шести. Точної інформації про обсяг споживання газу енергетиками немає, але, за моїми оцінками, він становить десь 1–1,5 млрд кубометрів. Теоретично постачання газу ТЕЦ могло б принести прибуток «Нафтогазу», але з розрахунками енергетиків за поставлений енергоносій ситуація теж не надто оптимістична. Заборгованість лише «Центренерго» вже перевищила 2,7 млрд грн. Тож і тут «Нафтогаз», реалізувавши той мільярд, швидше за все, зазнає збитків. Бо якби у енергетиків були б реальні кошти, то вони купували б газ на вільному ринку по 11,8–12,5 грн за кубометр у тих самих приватних видобувачів, а не у держкомпанії по 13,7 грн (без ПДВ).
5. Промисловість. Інформація про обсяги продажу газу «Нафтогазом» промисловим споживачам за нерегульованими цінами недоступна, але можна припустити, що через значну конкуренцію з приватниками частка держкомпанії не дуже значна. Хоча вона і намагалася вийти на цей сегмент. Наприклад, у травні 2023 року НАК продала «АрселорМіттал Кривий Ріг» 200 млн кубометрів газу. За інформацією від учасників ринку, ціна становила близько 11 грн кубометр (з ПДВ), що нижче цін, за якими компанія купувала газ на біржі у приватників. Тому є великі сумніви щодо економічної доцільності такої операції. Маю надію, що незалежна наглядова рада «Нафтогазу України» відповідним чином оцінить це рішення менеджменту компанії.

З урахуванням усього викладеного вище не можу зрозуміти, в чому позитив для «Нафтогазу» від закупівлі мільярду кубометрів газу у приватних видобувачів? Який додатковий прибуток для компанії був згенерований?

У компанії браво рапортують про закупівлі нових свердловин і постійне зростання видобутку, але фактом є то, що 2023 року (видобуток УГВ — 13,5 млрд кубометрів) вона навіть не вийшла на показники 2020-го, коли валовий видобуток «Укргазвидобування» становив 14,23 млрд кубометрів, а 2018-го — навіть 15,5 млрд.

Може, «Нафтогазу» краще було б інвестувати зазначені 12 млрд грн (без ПДВ) у розвиток власного видобутку? Або просто сплатити їх державі у вигляді дивідендів, що допомогло б наповнити бюджет країни?

Крім того, є великі питання до підходів «Нафтогазу» до визначення ціни подібних закупівель газу, які, на мою думку, мають значні корупційні ризики. НАК та її дочірні компанії наразі є основними покупцями газу через окремі сесії на біржі. При цьому «Нафтогаз» самостійно визначає і обсяги, і ціну закупівлі. А коливання навіть в одну гривню на обсязі в мільярд кубометрів — це мільярд гривень, що є великою спокусою для маніпуляцій, особливо для компанії з такою значною ринковою силою.

Що робити з «надлишковим» газом приватних видобувачів

По-перше, потрібно зменшувати частку регульованого сегмента ринку газу. Зараз, коли рівень ринкових цін наблизився до прийнятного, бюджетні організації повинні повертатися на ринковий сегмент. Крім того, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, може внести зміни в тарифну методологію на розподіл газу, щоб «Нафтогаз» не субсидіював 100% технологічного газу для облгазів. Це дасть можливість держкомпанії зекономити до 30% (300–360 млн кубометрів) газу, який наразі вона постачає облгазам за регульованою ціною. Відповідно, ці обсяги будуть заміщені газом за ринковими цінами. Як це реалізувати, я писав раніше. Крім того, якщо уряд не готовий запровадити ринкові ціни на газ для населення, то потрібно запровадити хоча б диференційовану регульовану ціну на газ для населення. Щоб заможні споживачі, які споживають значні обсяги газу, сплачували б його ринкову вартість, а це додаткові 200–300 млн кубометрів газу за ринковими цінами.

По-друге, нарешті Міненерго повинне вирішити, чи потрібно ще зберігати заборону на експорт газу або ж ситуація вже стабілізувалася і можна його дозволити. Якщо заборона обґрунтована, то треба зробити більш прозорими процедури закупівлі газу «Нафтогазом». І тут теж не варто винаходити велосипед. Необхідно використовувати стандартний механізм — впровадження анонімних торгів на біржі в єдиному «стакані» стандартизованими продуктами. Щоб усі потенційні покупці та продавці газу мали можливість брати в них участь.

«Нафтогаз» повинен був би виконувати функцію маркетмейкера — мав би зобов’язання викуповувати непродані обсяги газу за попередньо визначеною ціною (наприклад, ціна на хабі TTF мінус вартість транспортування, але не більш як 300 дол. за тисячу кубометрів). А для створення ліквідності потрібно зобов’язати всіх видобувачів продавати на таких торгах 5–10% від їхнього видобутку. До речі, ці ідеї обговорювалися ще два роки тому, але прозорість закупівель цього газу, як бачимо, досі не в пріоритеті.

Україна має всі можливості стати самодостатньою з погляду газозабезпечення, але для цього потрібні стабільне регуляторне середовище, ринкове ціноутворення та розвиток конкуренції.