"Зелений курс" Європи та протести фермерів: щось пішло не так

Фермери в Європі продовжують виходити на протести, відлунням яких можна вважати перекриті пункти пропуску для українського зерна. Як виявилося, не все так просто з улюбленою ідеєю європейців – захистом довкілля, точніше, зі способами реалізації цієї ідеї. Коротко про розбирається, що не так із «зеленим» напрямом у світі.

Від ферми до виделки

У 2020 році Євросоюз вказав усім « Зелений курс » у житті – за яким ретельно дотримуються та вдосконалюються норми чистоти води, землі та повітря.

Для цього країни домовилися поступово зменшувати викиди парникових газів, розробляти економіки замкнутого циклу (з мінімізацією відходів та максимізацією переробки), перевести енергетику на відновлювані джерела – загалом, сприяти кліматичному благополуччю, біорізноманіттю та уникнути, нарешті, нескінченного використання вугілля.

Одним із пунктів цього плану була стратегія «Від ферми до виделки» (варіант – «Від ферми до столу»), за якою в ЄС збиралися вже до 2030-2035 років зробити 25% сільського господарства органічним, скоротити на половину використання на полях пестицидів і протимікробних препаратів та інше.

Усі ці добрі концепції почали розбиватися вже на рівні пестицидів. Щоб мотивувати фермерів використовувати їх поменше на полях (а потім – взагалі відмовитися від них), у країнах ЄС зросли ціни на всі добрива. Водночас щороку ціни на сільськогосподарську продукцію і так знижуються, як і її обсяги… Та й не всі фермери можуть вирощувати врожай без добрив, бо чорнозем та родючий шар ґрунту розподілено на планеті Земля нерівномірно.

Частина господарств сказала «адью» і закрилася, не бажаючи працювати на збитки. Причому переважна більшість у їх числі становили дрібні та середні сімейні ферми. Яким, до речі, банки не поспішали давати кредити як ненадійним платникам, а держава – субсидії, віддаючи перевагу багатим великим землевласникам. У результаті 80% європейських грошей йде до рук 20% багатих «лендлордів».

Повернули пестициди

Фермери почали протестувати та пригрозили продуктовими проблемами. У ЄС злякалися і норму про скорочення пестицидів скасували, але аграріїв вже не зупинити. Тепер вони намагаються зрозуміти, що від них потрібно, щоб «зменшити викиди парникових газів в атмосферу» - орати вручну кіньми і волами, принагідно збираючи від них біогаз для переробки? Керівництво Євросоюзу вже і тут скасувало посилення норм щодо біогазу для свинарів, але тільки для них, проігнорувавши велику рогату худобу.

Фермери незадоволені імпортом сільгосппродукції з країн, які не мають такого рівня високоекологічного виробництва (як, наприклад, в Україні). І хочуть компенсацій від держави за свої страждання від наслідків екстремальних погодних умов, спричинених зміною клімату – посухи та злив.

Маленький нюанс: у червні 2024 року у Європарламенті вибори – і це теж має значення. Фермерське питання буде домінуючим на них, хто на нього відповість прийнятно для всіх – той переможе.

Тому на боці фермерів почали обережно виступати і європейські чиновники. Так, наприклад, секретар з міжнародних зв'язків іспанської сільськогосподарської організації UPA Хосе Мануель Роше зазначив, що національні уряди мають зробити «набагато більше», щоб зменшити адміністративне навантаження на фермерів. А комісар з питань сільського господарства Януш Войцеховський взагалі запропонував трансформувати деякі екоправила на «добровільні заходи», виконання яких не є обов'язковим.

Інша думка

Чому в Європі розкол через "Зелений курс" і чи так він необхідний?

Експерт Світового банку Оксана Руженкова.

- Оксано, протестувальники називають "Зелений курс" «бюрократичним терором» і кажуть, що він уб'є сільське господарство. Невже все насправді настільки небезпечно та сумно?

- Європу, скоріше, уб'є не "Зелений курс", а відмова від нього. Ще в школі нас лякали інформацією про озонові діри та танення льодовиків. Зараз ми стали «сміливішими», але проблеми нікуди не поділися. Якщо навіть в Україні зміна клімату змушує сільгоспвиробників коригувати свою діяльність, то в Європі, де густота населення в рази вища, ризики теж вищі.

- І як це позначається на людях?

- Один із головних ризиків – це зростання захворювань унаслідок порушення рівноваги екосистеми. І чи впорається європейська медицина із постійним зростанням небезпечних захворювань – це велике питання.

"Зелений курс" передбачає цілу низку заходів – від відмови від пестицидів в агросфері до скорочення шкідливих викидів в атмосферу. На мій погляд, "Зелений курс" – це та стратегія, яка справді допоможе зберегти планету для себе та для своїх дітей.

- Але ж у фермерів теж є діти. Невже вони цього не розуміють?

- Європейські фермери, по-перше, надто консервативні, а по-друге, надто розпещені дотаціями ЄС. Складається враження, що єдине, що вони роблять із задоволенням, це страйкують. На сьогодні компенсації фермерам становлять 20% видатків, але вони вважають, що цього мало. Одна з основних вимог на зустрічі міністрів сільського господарства Європейського Союзу 26 лютого – збільшити дотації, але куди більше?

– Сьогодні в Європі є великі «екологічні розбіжності». Найбільше протестують поляки та чехи, тоді як, наприклад, Німеччина продовжує наполягати на необхідності змін.

- Пропозиція "Зеленого курсу" спочатку прозвучала з боку Австрії, Німеччини, Швейцарії – тобто найбагатших країн, які можуть собі дозволити дбати про екологію та вживати дорожчі та екологічніші продукти. Однак більшість країн Європи не такі багаті. І якщо постає питання, що купувати – органічний продукт чи доступніший за ціною, багато споживачів керуватимуться саме ціною.

Водночас мені дуже імпонує позиція Німеччини, яка готова витратити час на роз'яснення необхідності "Зеленого курсу", пролонгувати перехід для аграріїв, розуміючи, що це в будь-якому разі того варте.

- А чи є у цьому "Зеленому курсі" місце для України?

- Думаю, застосування положень "Зеленого курсу" нашій країні зовсім не завадило б. Наприклад, якби ми, згідно з новими європейськими вимогами, залишали 4% своїх земель під паром (тобто, кажучи простими словами, «відпочивати»), це підвищило б родючість. Та й плюси переходу від пестицидів з агресивними діючими речовинами на толерантніші навряд чи у когось викликають сумніви.

- Якщо навіть європейці з їхніми дотаціями не «витягують» нові вимоги, для нас вони, мабуть, взагалі непідйомні?

- Наші найбільші агрохолдинги вже поступово впроваджують "Зелений курс" на своїх підприємствах, та й у масштабах країни зробити це не так уже й складно, як здається на перший погляд. Ми маємо Національну академію аграрних наук України – чому б їм не поставити завдання розробити «карту»? Думаю, українські фермери, які хочуть експортувати свою продукцію, дуже швидко впровадять усі необхідні вимоги, залишивши важких на підйом європейських колег далеко позаду.