Путіну потрібна нова "червона лінія", але ЗСУ завдають нових ударів: генерал про успіхи України та помилки Росії на фронті

Україна увійшла до чергової воєнної весни у вкрай складній ситуації. Підтримка США блокується діями трампістського крила Республіканської партії. Європа явно не встигає з постачанням нам необхідних боєприпасів та озброєнь. Та ще й не все готова постачати, що демонструє позиція німецького канцлера щодо ракет Taurus.

На цьому тлі росіяни посилюють тиск на фронті, маючи вже певні тактичні успіхи — взяття Авдіївки, менших населених пунктів.

Про те, що відбувається на воєнному та міжнародному фронтах, "Телеграфу" розповів генерал-лейтенант, колишній заступник начальника Генштабу ЗСУ (2006—2010 рр.) Ігор Романенко.

Ігри Трампа, нерішучість Шольца та несподіванка від Макрона

За словами генерала Романенка, останнім часом активізувався процес зовнішньополітичних обставин (і це триватиме, запевняє він), який впливає на надання допомоги Україні.

"Передусім, мова про ситуацію в США, — уточнює експерт. — Як довго ще спікер Палати представників Майк Джонсон, який діє за вказівкою Дональда Трампа, зможе відтягувати винесення відповідного законопроєкту, вже підтриманого Сенатом, на голосування? Демократи і частина республіканців чинять тиск. Але поки Джонсон продовжує гру, зрозуміло, що він побоюється піти слідом за попередником, Маккарті, рішення про відставку якого (після того, як стало відомо про солідаризацію його позиції з Білим домом) поставили на голосування в жовтні минулого року трампісти. Але зараз демократична меншість нижньої палати дала зрозуміти Джонсону, що не підтримає його відставку, якщо він винесе законопроєкт про зовнішню допомогу на розгляд".

Після зустрічі Байдена з керівництвом парламенту (лідерами як більшості, так і меншості верхньої та нижньої палат), можливо, вдалося залагодити цей момент, вважає Ігор Романенко. Але річ у тому, уточнює він, що 5 березня пройшов так званий "супервівторок", коли попереднє голосування у 15 штатах фактично визначає долю кандидатів від партій — і в президенти, і до Палати представників (і ті, й інші вибори відбудуться у листопаді). І, найімовірніше, складеться так, що саме Трамп стане кандидатом від Республіканської партії. Особливо після того, як Верховний суд США ухвалив, що він може балотуватися в президенти на чергових виборах, які відбудуться 5 листопада 2024 року.

"Все це, — пояснює експерт, — зміцнить позиції Трампа. Дозволить ще більше тиснути на представників Республіканської партії в Сенаті та Палаті представників. Просувати якісь інші варіанти законопроєкту про зовнішню допомогу. Наприклад, розділивши її для України на військову та фінансову — різними пакетами. Або поєднавши з міграційними питаннями. Або взагалі вести мову виключно про військову допомогу, автоматично позбавляючи нас суми у 7—8 млрд доларів".

Крім того, наголошує Ігор Романенко, намічається зустріч Трампа з угорським прем’єром Орбаном — головним блокатором допомоги Україні в Євросоюзі. Таким чином, зазначає експерт, Трамп хоче продемонструвати близькість підходів щодо внутрішньої та зовнішньої політики. Причому наводячи як приклад виключно Орбана, позиція якого не збігається в цілому з позицією ЄС.

"Але Трампу близький саме такий підхід. Фактично диктаторський стиль управління всередині країни. І "особливий погляд" на російсько-українську війну — на зовнішній арені", — наголошує співрозмовник "Телеграфу".

Тим часом, продовжує експерт, не менш важливі для нас події у ракурсі надання військової допомоги відбуваються у Німеччині.

Відбувся витік розмов офіцерів Бундесверу про ймовірну атаку на Кримський міст і можливе застосування далекобійних ракет Taurus, хоча Шольц ніяк не наважиться передати їх Україні. Таке "зливання", упевнений генерал, явно демонструє бажання Путіна дестабілізувати ситуацію в державах Заходу для зриву надання допомоги Україні.

"На цьому фоні примітна заява президента Франції Макрона про те, що не виключено відправлення в Україну військовослужбовців країн НАТО. Це не означає, що вони братимуть участь у бойових діях. Але зможуть приносити користь іншим чином. В освоєнні техніки та озброєнь, в інших моментах. Це хороший посил, в якому Макрона підтримали Канада, країни Балтії, Нідерланди. Але більшість країн Альянсу наголосили, що на даний момент не розглядають підтримку України своїми військовими", — уточнює Ігор Романенко.

Втім, тут важливим є сам сигнал, вважає він. І нагадує, як багато "червоних ліній" малював Путін і Україні, і нашим союзникам. Але ми їх постійно перетинали, продовжуючи підвищувати потенціал Сил оборони у боротьбі з агресором.

Проблеми та успіхи України на воєнному фронті

При цьому важливо розуміти, продовжує генерал, що стабілізація ситуації на фронті з подальшим її покращенням для нас залежить не лише від своєчасного та максимально розширеного надання Україні західними партнерами боєприпасів (у цьому ракурсі цікавою він вважає заяву Макрона про намір передати нам керовані авіабомби з двигуном) та озброєнь.

"Нам слід робити свої зусилля — і в ракурсі збільшення потужностей власного ВПК (позитивні зрушення є, але потрібно більше і краще), і в межах мобілізації, з якої запізнилися приблизно на рік. Путін намагається провести нову "червону лінію". Мовляв, не надсилайте допомогу Україні у вигляді військових, а то і ядерку можемо використати!.. При цьому самі росіяни активно вербують у свої збройні сили людей по всій планеті. Тому що своїми зеками та депресивними регіонами вже не вивозять. Відомо, що на Херсонському напрямку з'явилися цілі загони темношкірих, навербованих росіянами. Африканці, сирійці, деякі представники Латинської Америки давно воюють на боці РФ. На думку Путіна, йому це можна. А Україні — зась. Пора ламати і цю його "парадигму". Але першочергово покладатися на свої сили — скоріше ухвалювати оновлене мобілізаційне законодавство", — вважає Ігор Романенко.

Завдання стратегічної оборонної операції зараз виконувати дуже складно, визнав генерал. Противник, пояснює він, наступає великими силами практично вздовж усієї лінії фронту завдовжки близько 1,5 тисячі км.

"На жаль, зараз зупинити цей процес ми не можемо. У росіян є резерви для продовження наступів. У нас же — обмежена кількість сил і засобів. Підтвердженням чому стали бойові дії в Авдіївці та околицях. У місто довелося терміново направляти 3-тю штурмову бригаду, знявши її з іншої ділянки фронту, щоб забезпечити нормальний відхід авдіївського гарнізону. Це більш-менш вдалося. Але сам такий маневр демонструє, що у нас все погано з резервами, ресурсами", — констатує експерт.

Він вважає, що в найближчі два-три місяці завдання Сил оборони — не допустити значного просування військ противника. Щоб успіхи агресора не переросли з тактичних — в оперативні, не кажучи вже про стратегічні.

"Зрозуміло, що Путін не міг не скористатися міжнародною ситуацією, що так вдало для нього складається. І на тлі ослаблення підтримки України з боку Заходу (передусім — США) намагається домогтися якомога більшого. Продовжуючи наступальні дії вже не тільки задля досягнення якихось "бонусів" під самовибори 17 березня, але й розвиваючи успіх. Запланувавши, наприклад, до літа, за наявності ресурсів, другий етап стратегічної наступальної операції. Необов’язково на півдні чи сході. Удари можуть бути завдані з інших напрямків, але, наголошую, якщо РФ вдасться зібрати суттєві додаткові сили", — попереджає генерал.

При цьому, наголошує він, важливо говорити і про наші успіхи. Одним із таких став російський "літакопад" протягом останнього місяця.

"У нас явно з’явилися можливості для таких ударів і відповідні далекобійні засоби. А противник у запалі наступальних дій не одразу це зрозумів. І поплатився за це втратою за короткий час понад десяти винищувачів Су-35 та винищувачів-бомбардувальників Су-34. Це вже призвело до зменшення використання тактичної авіації РФ в районі лінії фронту, як наслідок — знизилися удари КАБами (керованими авіаційними бомбами. — Ред.).

У стратегічному плані це також важливо. Попри те, що у противника на порядок більше авіації, ми за короткий час "винесли" два його літаки А-50. Це був удар по системі розвідки та управління. Що знизило загальні можливості росіян для застосування винищувачів та бомбардувальників, а відповідно і звузило їхні можливості на землі", — пояснює Ігор Романенко.

Тішить і те, зазначає він, що агресор, схоже, досі не може зрозуміти, як протидіяти таким операціям і що саме ми застосовуємо. Чи то "блукаючі", модернізовані зенітно-ракетні комплекси Patriot і SAMP/T, чи власні перепрофільовані С-200, чи ще щось. А поки не поставлено "діагноз", не ясно і що "лікувати" та як. Це нам, звісно, на руку, резюмує генерал.