Перший українець на Олімпіаді був гусаром: як хлопець із харківського села потрапив до Парижу та тренував солдатів Червоної армії

У березні 1951 року в Харкові пішов з життя фехтувальник Петро Заковорот, який вважається першим учасником Олімпійських ігор, що народився в Україні. Гусар та майстер клинка брав участь у змаганнях ще 1900 року. Згодом він став одним із основоположників радянської школи фехтування, а у 64 роки завдяки своїй майстерності виграв чемпіонат УРСР, залишивши за спиною молодих опонентів.

Заковорот народився у селянській сім'ї далекого 1871 року в селі Куп'єваха Богодухівського повіту Харківської губернії. Освіту здобув у чотирикласній церковно-приходській школі. В 1892 році був призваний на військову службу в Гродненський гусарський лейб-гвардії полк, розквартований у Варшаві.

В армії виявилося, що у Петра є здібностями до верхової їзди. Однак, крім цього, у простого селянського хлопця виявився справжній талант до фехтування. Заковорот швидко опанував і шпагу, і шаблю, викликавши інтерес у обрусілого француза Юліана Мішо, який був відомим тренером з фехтування.

"Він взяв зброю і наказав захищатися. Не встиг я подумати, що, мабуть, зумію встояти перед своїм, не особливо сильним на вигляд противником, як Мішо зробив випад, шабля його блиснула в повітрі, а моя з брязкотом полетіла на землю", – згадував Заковорот першу дуель із наставником у 1892 році.

"Я підняв зброю і знову приготувався до оборони. Відбиваю перший удар, але клинок Мішо відразу впирається в мої груди. Так з першого уроку мені стало ясно, що клинок вимагає від людини не тільки сили, а й спритності, швидкості, кмітливості, бездоганного знання безлічі прийомів", – зробив висновок українець.

Незабаром Петро став найкращим фехтувальником у полку і був призначений помічником Мішо, який цінував його за силу та спритність. А в 1897-му Заковорот, що швидко прогресував, продовжив навчання у військово-спортивній академії Будапешта, де через два роки виграв престижний міжнародний турнір.

Не дивно, що саме Заковорот та Мішо увійшли до першої маленької делегації Російської імперії на Олімпійських іграх-1900 у Парижі. Вони виступили у змаганнях з фехтування на шаблях серед тренерів, яких тоді називали "маестро". Це була одна з небагатьох дисциплін, де Міжнародний олімпійський комітет дозволив брати участь професіоналам.

Шабельний турнір у Парижі пройшов з 23 по 27 червня, спочатку справи у Мішо та Заковорота йшли добре – вони дісталися фінальної вісімки. Однак у вирішальній стадії виступили слабкіше. Подейкували, що судді тоді відкрито вболівали за французів. Але як би там не було, Юліан посів на Олімпіаді п'яте місце, а Петро – сьоме.

За свій виступ у Франції тренер та учень заробили 400 та 200 франків відповідно. У перекладі на рублі отримали пристойний гонорар – 152 та 76.

А за десять років після Олімпіади в Парижі відбулися великі міжнародні змагання з фехтування, які можна прирівняти до сучасного чемпіонату світу. І там Заковорот посів третє місце, а його наставник Мішо – лише п'яте. Але француз відчував гордість, адже учень перевершив свого вчителя.

Після закінчення військової служби у 1910 році Петра перевели до Санкт-Петербурга, де призначили викладачем у Головній гімнастично-фехтувальній школі та Морському кадетському корпусі. А після революції та приходу радянської влади Заковороту запропонували стати тренером перших у Союзі курсів гімнастики та фехтування для командного та рядового складів Червоної армії.

На тренерській ниві український фехтувальник досяг серйозних результатів, проте не забував і сам брати участь у змаганнях. На жаль, про закордонні турніри довелося забути, однак у 1935 році Заковорот приклав руку до організації першого чемпіонату з фехтування УРСР. І у віці 64 років став його чемпіоном.

З 1920 року Петро Антонович викладав у Харкові, де очолював кафедру фехтування місцевого інституту фізкультури та допоміг виховати чимало відомих тренерів свого часу. А 5 березня 1951 року першого українського олімпійця не стало.

Натомість фехтувальний талант Заковорота передався його онуку Клавдію Ядловському, який був членом збірної СРСР зі шпаги, а з 1958 року зосередився на тренерській роботі та невдовзі перебрався зі Львова до Таллінна. За свою кар'єру Ядловський виховав цілу плеяду чемпіонів Олімпійських ігор, світу та Європи та вплинув на естонську школу фехтування.

Раніше OBOZ.UA повідомляв, що Харлан здобула "золото" Кубка світу з фехтування.

Тільки перевірена інформація у нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!